Дощі ідуть, немає їм кінця,
Мов сльози із очей у миті болю.
Куди не глянь - буденна суєта,
А щастя прагне вирватись на волю.
Дороги даль мене кудись несе,
А ти лишаєшся позаду у тумані.
О, як набридло бачити все те,
Що розум віртуальністю дурманить.
Та прийде мить і сонце розцвіте,
На видноколі, в долі на долоні.
Та чи побачу я в цей час тебе,
Чи може зникнеш у розлук полоні.
Дощі, дощі я вдячна вам за те,
Що я раділа, коли...
Читати далі...