Я без суфлера граю роль свою.
Несу свій хрест, долаючи знемогу.
Крізь лабіринти загадок - ген до мрій
Тяжка і вірна стелиться дорога.
Уривки снів, яскравий зорепад...
Мабуть, для втіхи буде забагато.
Збігає час. Перлиною з перлин
Заблискотіло ранку пишне свято.
І манить схід малиновим крилом.
Чарує ранок поглядом магічним.
У чисту мить народження його
Мені здалося: щастя буде вічним. (с)