Життя
- 07.05.12, 20:25
Зловіщий брязкіт мрій, розбитих на кавалки, І жах ночей, що покривають плач, Ти, зраджений життям, яке любив так палко, Відчуй найглибше, але все пробач. Здається, падав сніг? Здається, буде свято? Заквітли квіти? Зараз чи давно? О, як байдуже все, коли душа зім’ята, Сліпа, безкрила, сунеться на дно... А ти її лови! Тримай! Тягни нагору! Греби скоріше і пливи, пливи! Повір: незнане щось у невідому пору Тебе зустріне радісним: «Живи!» Тоді заблисне сніг, зашепотіють квіти І підповзуть, як нитка провідна, Ти приймеш знов життя і так захочеш жити! Його пізнавши глибоко, до дна!
Олена Теліга
13
Коментарі
lzefireto
17.05.12, 20:37
Ти приймеш знов життя і так захочеш жити!
Його пізнавши глибоко, до дна!
Oll@
27.05.12, 20:40Відповідь на 1 від lzefireto
Весь вірш мене вразив, а ці рядки просто неперевершені
Відкрила для себе її творчість
Гала
37.05.12, 20:45
Oll@
47.05.12, 20:47Відповідь на 3 від Гала
Дякую, що завітала
lzefireto
57.05.12, 20:47Відповідь на 2 від Oll@
так)))
Гала
67.05.12, 21:00Відповідь на 4 від Oll@
добрий вечір)
Oll@
77.05.12, 21:03Відповідь на 6 від Гала
Вітаю, Гало
Справді, рада 
Гала
87.05.12, 21:08Відповідь на 7 від Oll@
і я рада, що ти рада
Oll@
97.05.12, 21:11Відповідь на 8 від Гала
Гала
107.05.12, 21:17Відповідь на 9 від Oll@