Дощі

Дощі ідуть, немає їм кінця,

Мов сльози із очей у миті болю.

Куди не глянь - буденна суєта,

А щастя прагне вирватись на волю.

Дороги даль мене кудись несе,

А ти лишаєшся позаду у тумані.

О, як набридло бачити все те,

Що розум віртуальністю дурманить.

Та прийде мить і сонце розцвіте,

На видноколі, в долі на долоні.

Та чи побачу я в цей час тебе,

Чи може зникнеш у розлук полоні.

Дощі, дощі я вдячна вам за те,

Що я раділа, коли ридало небо.

Дощі, дощі ви сумно ідете,