http://ludmila.andriyco.in.ua/

Розміщення реклами в мережі )))

Чесно зізнаюсь - позичила у Ukrainian-Boy

http://video.i.ua/user/782958/25323/122621/

Сильно.

Мені реально цікаво, за кого голосуватимем, і на скільки змінилась думка народу, з останніх виборів.
Коментарі не видаляю, так  що - коментуйте.

Друзі!!! Я не можу знайти слів, щоб висловити свою подяку за підтримку та допомогу!!! Вдячності моїй немає меж!!!!
Дякую!!! Тримаймося разом, бо разом - МИ СИЛА!!!!
Скинемо геть гніт ненависний, прийде час і запануємо у своїй сторонці!!!!

СЛАВА УКРАЇНІ!!!!

http://www.youtube.com/watch?v=CLVTSYdSAQ8
Відео, яке зробив студент Вінницького політехнічного університету

Ще одне
http://www.youtube.com/watch?v=VZayq4RDWcU

http://www.youtube.com/watch?v=3iiq4SDPTtk&feature=related

Не Кажучи Нікому

(Братам по зброї та Прийдешнім поколінням присвячується)

Коли війна вривається у двері,

Не захистять слова й печатки на папері. Потрібно йти, потрібно брати зброю І право на життя відстояти в горнилі бою…

Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу. Знову за спинами визволителів Прийшли нові карателі та мучителі… То що ж робити – сидіти склавши руки, Спокійно дивитися на вбивства та муки? Чи, взявши благословення в рідної мами, Почати боротьбу – з новими ворогами?

Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому.

Тече сльоза, прогорнуючи зморшки. І мама молиться – “Хай поживе ще трошки” Вже так давно не бачить сина свого І ще хоч раз побачити його живого…

Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь! Караюсь, мучусь, але не каюсь! Якщо не я – то хто? Зайве питання… Для нас це не проста війна – це визвольні змагання. Людей женуть на схід, немов худобу, Принижують, щоб знищити людську подобу… І захиститися у цих людей нема ніяких шансів, У них одна надія – на повстанців…

Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому.

Пройдуть роки, земля загоїть рани, Залишаться в живих поодинокі ветерани… А скільки тих, що не прийшли додому, Лежать в своїй землі в могилах невідомих…

Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо, Що в цій війні з чужими поки що програємо… Хай перемоги наші порівняно малі, Та головне, що наш народ лишився на своїй землі. Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я… Тіла загинуть – житиме ідея… А наші душі тут – в рідних просторах - Волинських лісах, Карпатських горах…

Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому.

http://tartak.com.ua/diskografyia/pisni-dlja-oznajomlennja/ne-kazhuchu-nikomu