Сповідь замріяної душі
- 28.05.10, 22:15
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Мабуть це кохання
Бо росте бажання
Бачить її очі,
Хай вже не дівочі.
Й шанувати тіло,
Воно так хотіло,
Щоб його кохали,
І вірші складали,
Цілувати ніжно,
Бо таке не грішно.
Увійти у казку,
Де солодку ласку
Пізнавати в змозі
На її порозі.
А відчувши втому,
Не спішить до дому.
Як нема кохання,
Марні сподівання,
Щоб душа злетіла,
Роспустивши крила.
І пісні співала
Ті, що серце мало...
Що буде - не знаю,
Але все чекаю
Божого втручання
Та її кохання...