Після другої частини вампірської “сутінкової” саги “Новолуння” бажання переглядати третю частину відпадає автоматично. У принципі, це можна пояснити просто – очікуєш, що знову майже дві години будеш дивитися на постійно відкритий рот головної героїні, і слухати неприродні діалоги. Але принцип завершити почате перемагає (або ж перемагає людська цікавість) і ось ти вже сидиш в кінотеатрі в напруженому очікуванні тих самих режисерських та акторських ляпів.

Взагалі у “Сутінків” цікава доля – перша частина підняла хвилю цікавості та навіть любові до вампірів і всього надприродного. Книжкову сагу Стефані Маєр, за якою і відзнімають екранізації, змітали з полиць книжкових магазинів. Роберт Паттінсон і Крістен Стюарт, що виконали головні ролі у фільмі, стали новими секс-символами підлітків та отримали масу цікавих пропозицій від інших режисерів. Одним словом – світ з’їхав з глузду. До речі, в Україні перша частина саги вийшла лише через півроку від офіційного релізу в інших країнах. Вона потрапила на той переламний період 2008 року, коли фільми почали дублювати українською мовою.

Друга частина розчарувала майже всіх фанатів. Не дивлячись на багатообіцяючий сюжет, за яким головна героїня Белла залишається покинутою своїм красенем-вампіром Едвардом, режисер Девід Слейд, що замінив у другій частині Кетрін Хардвік, усе ж таки зумів усе зіпсувати. І важливою була навіть не відривна різниця в атмосфері, а характери героїв, діалоги, екранність почуттів та емоцій. Адже головне в таких фільмах максимально наблизити до реальності нереальне.

Тож третю частину “Затемнення” чекали з острахом та надією. Фільм можна назвати фактично “роботою над помилками”. Щоправда, Крістен Стюарт знову забувала закривати рот, а її новий прихильник вовкулака Джейкоб (Тейлор Лотнер) став ще більш схожим на фаната стероїдів. Здавалося, цього разу Девід Слейд намагався підкупити глядача пейзажами та захоплюючими видовищами. Прибрали у фільмі довге перетворення вовкулак – тепер воно відбувається просто у стрибку.

Впадає в око зміна і в головних персонажах саги – вампірах. Головний герой Едвард, відчувши конкуренцію з боку нового залицяльника Белли Джейка, нарешті відкинув у бік усі свої вампірські “понти” і спробував стати звичайним хлопцем. Навіть освідчився Беллі. Розвиток персонажу за фільмом відкрив і нові акторські здібності Роберта Паттінсона, що якщо не перекрило всі нові ляпи, то хоча б згладило їх. Тепер у актора, крім трьох попередніх емоцій, з’явилося кілька нових. Але все ж відчутна різниця між грою Паттінсона та Стюарт є – як не шкода, але фільм тримається лише на чоловічих ролях.

Загалом “Затемнення” можна назвати фільмом розвитку образів. Надзвичайно тішить око чудова гра Джексона Ретбоуна, що виконує роль одного з членів родини Калленів – Джаспера. Перше враження від того, коли бачиш його обличчя крупним планом – це його надзвичайна схожість з Джонні Деппом, але у «білявій» версії.

Сюжет стрічки – логічне продовження дії першої частини. Вампірка Вікторія досі мріє про криваву помсту Едварду, що ще в “Сутінках” убив її коханого Джеймса. Тож вона збирає армію молодих вампірів, щоб раз і назавжди поквитатися з Калленами. Тим часом, триває мирна боротьба за територію Форкса, де й відбувається основна дія, між вовкулаками та вампірами. Але мета у них одна – захистити Беллу та Форкс від навали кровопивць-новобранців. Саме заради таких благородних цілей Каллени та вовки об’єднуються.

Друга сюжетна лінія крутиться навколо стосунків Белли з Евардом та Джейком. Адже обираючи Едварда, вона зумисне залишає себе як дружби з Джейком, так і родини, сонця, нормальної людської їжі та життя в принципі. Обираючи Джейка, вона лишає себе лише Едварда. Час наближається до випускного і обирати треба якомога швидше.

Нерішучість дратує – то поцілунки сповнені пристрасті погляди у сторону Джейка, то сцени на квітковій галявині з Калленом... Разом з тим, аудиторія підсвідомо розділяється на дві групи – “за вовкулаку” та “за вампіра”.

Достатньо у “Затемненні” гумору, що розряджає надто драматизовані ситуації та конфлікти. Водночас є і фрази, що просто здаються смішними. Типу: “Якщо ти зараз погодишся зі мною кохатися, то я вийду за тебе заміж і ти купиш мені машину”. Саме ця фраза і відкриває головний секрет – а чому ж усі так “підсіли” на “Сутінки”?

Усе до банального просто – нереальність. Мабуть, підлітки стали головною аудиторією саги не тому, що вона назначена їм. І не тому, що недостатньо досвіду чи інтелекту. В 14-15 років набагато простіше вірити, ніж у 25-30. Вірити без доказів чи додаткових аргументів. У цьому віці “рожеві окуляри” ще не втратили свою магію, і здатні укладати в голові всі тези, що їм пропонують. Усі ті, хто не сприймають фільм, налаштовані так категорично навіть не через його ляпи (як не знімай, але це притаманно кожній стрічці), а через саму казковість дійства на екрані. До того ж, глядач часто “ловиться” на гарну історію кохання, всеперемагаючого та суперечливого. Питання лише в тому, чи змирилися ви з дійсністю.

Але, звісно, щоб назвати “Сутінки” шедевром світового кінематографу треба мати не лише широку фантазію, але й не мати достатнього уявлення про кіно взагалі. Це – кіно для “розвантаження мізків”, заклопотаних жорстокими та не дуже реаліями.

Четверта частина саги “Світанок” розповість про шлюб Едварда і Белли з усіма наслідками, що випливають з нього. За практикою “Гаррі Поттера” остання історія конфліктного кохання буде поділена на дві частини, перша з яких вийде у листопаді 2011 року. Майже водночас п’ятою книжковою частиною вампірського епосу “Сутінки”.