Завжди є хтось, хто за нами дивиться)

Сьогодні опівдні до мене приходив янгол. Він був без крил і без пам’яті. Він кричав і крутив головою, тягнув до мене руки, падав на коліна, знову зводився на ноги . Кликав з собою. Але Я не могла зрозуміти куди саме, чи то в рай, чи то в пекло?  На його обличчі  були шрами, з безлічі порізів на руках йшла кров. Балакав він незв’язно, то благав мене кинути все і стати сильною, то спуститися до низу, то піти вгору.

       - Ти ж картаєш себе, нівечиш своє життя! А там, нічого не зміниться…. Там всі такі! Ні! Ні! Ти чиста,  пішли вгору там залічать рани, будеш жити далі… - І так постійно.

Звук його голосу різав простір. Коли Він зривався на крик, доводилося затуляти руками вуха.  Я вже вся була в його крові.… Де його крила?.. На спині виднілося тільки два широких порізи. З одягу на ньому були обривки його білого одіяння, рвані шматки в деяких місцях були обгорілі.  Його очі видавали його безумство так само чітко, як і те що Він казав.   - Твоє життя зділилося на два моменти: те що було з ним, і те що зараз. Але зараз НІЧОГО НЕМАЄ! ЧУЄШ! Пішли вже! Ти вирішила куди?!  Він мав рацію….. Безсоння, заспокійливі, байдужість. Зрештою Я маю перетворитись на доволі холоднокровну  істоту.   -  втратив крила через тебе, чуєш! Я не міг дивитися як ти перетворюєшся! А тепер дивись на що перетворився Я! Після того, як впав. Ні! Не злетів з неба, як в казках, А ВПАВ! Я мав зберегти тебе! А що мені берегти?! Від тебе має залишитися тільки, байдужість!   Я плачу….    -  Нарешті….Йди до мене….  Разом ми всіх переможемо….Хочеш скажу тобі таємницю?...Він тебе теж кохає.