Цінності

           Ви маєте їх знати. Знати їх в обличчя, коли вбиваєте їх. Вони з вами від початку вашого життя, с тих самих пір, як Ви можете формувати свою думку. Якщо ми від них не відвертаємося їх кількість росте. У людей які їх зберегли існує своя армія. Яка з ними завжди, її об'єм неможливо уявити . Вони стоять пліч опліч з тобою. Дивляться на тебе, ти їх командир. Подивившись в різні боки на полі брані, ти сам можеш ахнути від їх кількості. Відмовившись від хоч одног  загону, немає різниці від якого, чи то загін сумління, чи надії, кохання, поваги, ми втрачаємо позиції. І ризикуємо лишити своє Я, слабке без цінностей, в війні на самоті, проти чиєїсь сильної армії.
          Полонених на такій війні не беруть. Коли кохана людина залишає тебе, ти сам не замислюючись, словами : «Все! Більше зі мною такого не зробить ніхто!» - закопуєш живцем загін «Кохання» своєї армії. Повільно без поспіху командир бере лопату, ставить загін в яму і дивлячись в їх очі, починає закидати її землею. В їх очах немає страху. Вони вірять що так має бути. Вони вірять командиру. Можливо колись цей загін ще знадобиться, але є можливість більше не знайти його могили…. А якщо знайдеш, може не вистачити сил для воскресіння.
         Є й інші випадки втрат…. Коли сам того не розуміючи, ти піддаєшся на чиїсь вмовляння : «Та ніхто й не помітить! Поставимо деталь дешевше. В нього стільки грошей…. зламається купить нову». Твоя відповідь: «Так, давай так і зробимо »- дозволяє противнику ворожої армії пройти в тил загону «Сумління». Ти сам їм витоптуєш стежку. І коли твої солдати сплять, ворожий загін перерізає їм  всім горло, і їх більше нема….. їх сни вже ніхто не додивиться замість них, вони не повернуться.
        Тяжче за все вбити загін «Надія». Ворожі підступи і зради командира, вони витримують з високо піднятою головою. І постійно копають окопи перед ворожою армією. Цей загін, навіть якщо його зрадити, сподівається на краще, на Ваш кращий вибір. Він веде підпільну боротьбу.
        Загін «Віра». Він теж без зайвих слів вірить лідеру, Він навіть допомагає розправлятися з іншими загонами своєї ж армії. Бо Він - вірить. «Віра» - це єдиний загін без зору і мови. Його мовою розмовляє тільки командир. Того командир дуже легко може перетягти його на свою сторону, коли шукає спільника. «Вона б точно зателефонувала! Вона мабуть десь з ним! З Вовою з роботи. Вона часто з ним розмовляє по телефону. Зрадниця!» - таким чином загін Віра допомагає командиру разом з ворожим загоном знищити загін «Кохання». «Надія» пручається, вона знає що обставини ще не відомі повністю, що можна ще все виправити,  але «Віра» вже на боці лідера.
         Так можна розправитися з усіма загонами «Честь», «Гідність», «Натхнення»,  «Повага», «Співчуття»,………. і потрапити в окупацію чужої армії.
         Але чи потрібно це нам?