Котик

   Ой о йойой! Що ж це таке! Скільки Я вже буду ділити своє тіло з такою нікчемою, як ти? В голові наче хтось розлив цілу пляшку газованої води, а до рота вона чогось не дотікає. І єдине бажання це піти і швидко чогось десь надпити. Так це в останнє Я так наклюкався. В мене завжди так, коли Я починаю пити, в мене неначе закрадається інша особа. Лиха! Скажено бажаюча випити все що можна підпалити. А Я потім не можу вранці до води дійти, так носить по всій кімнаті! А ще дике почуття сорому, і відсутність пам’яті., роблять своє не добре діло. Все! Більше не п’ю! Боженько ти мій! Що в мене за дірка на сраці в штанях? Це Я, що так і додому припхався?! Ой  йой йой….. Соромно…Але якщо Я зараз не встану то вмру від спраги і від бульбашок в голові. Може це все та кока-кола? Ага-ага і напився Я теж нею ж, так? Блін, Я ще й на підлозі! А Я думаю, що мені так котячими сцяками смердить. Ще тільки вчора лупцював кота за калюжу на ковдрі. А помити не встиг, поспішав вже до друга. Що ми маємо? Я в котячих сциклях, з бульбашками в голові, зі спрагою у роті неможу навіть встати з підлоги. Оце так справи.     Дзвонить мобільний. Дзвонить якась «Котик».    -    Ало…    -   Ало, привіт котику. Як справи? Ти вчора трохи перебрав Я тебе ледь додому дотягнув. Ну ти ж не розраховував, що в мене залишишся…..

         Такого ще не було! Що за котик? Це ж мужик. Вже не соромно, вже страшно! І ця бісова дірка на сраці!

  -   Ти вчора так порвав штани цікаво. Це нам стало у пригоді. Принесеш до мене Я такі дірки швидко лагоджу.

Бісова пам’ять! Повертайся! Квартира друга, потім нічний клуб, потім парк, потім темно! Все! Все, що Я міг побачити в своєму нічному кошмарі зараз балакає зі мною по мобільному телефону! Чорт!

Кидає слухавку.

 В кімнату шкребеться кіт. О вже зайшов. Провчити тебе б кіт, за калюжу. Так вже провчив. А те що не вимив так то сам винен…наближається до обличчя. От блін! Я здається вбив свого кота! Від мого одного подиху кіт впав на спину і в нього смикається ліва лапка. Кіт! Не помирай! Його треба винести на свіже повітря. Беру кота, схоплююся на ноги і мішком падаю до низу. Кіт на диво жваво, як для мертвого, відразу відчув що Я падаю, приземлився на всі чотири лапи і пихато вийшов з кімнати. От падло біле! Ще буде мені добре! Забився ліктем. Все не п’ю!

      Дзвонить телефон.       Страшно глянути хто це. Женя. Йому має бути теж погано, це ж в нього Я так повисів вчора.

         -  Ало

  -  Привіт, як твої справи?     - Та... так в мене все ок..А що ми вчора робили?  

-      - Посиділи, як завжди, твоя друга особа, виправдала мої сподівання. Наклюкався ти добре.

       - Ну це Я ще пам’ятаю: квартира, дискотека, парк..

       -  А далі все. Ти кудись пішов.   

 - А ти не знаєш куди саме?  - Та ні не знаю, Котик.