КАЛИНА

Не сумуй ти калино,
Не сипли росу ти рясну,
Скоро вітер прилине
І принесе з собою весну

Твоя врода розквітне дівоча,
Відкриє природну росу.
Поки щастям горять твої очі,
Пий кохання, як квітка росу

У весняний чарівний вечір,
Коли місяць у небі сіяв,
Обняв вітер калину за плечі
І в багряні вуста цілував

Колихав, дивився в очі,
Аж на мить принишк в гаю,
Так зрадів що серед ночі
Нарешті знайшов любов свою

А солов"ї лунко заливались:
-Не жди шастя в маю.
Бач! Навіть горобці поховались
 У зеленім весіннім гаю

І ластівки цій парі не раді,
Не вірять вітру пташки
Давали калині пораду,
Як досвідчені і мудрі свашки

- Не вір вітру калинонько,
То вітер - злий суховій,
Обпік не одну дівчиноньку
І не буде навіки він твій...

Та навіщо калині пташина порада,
Душу їй не пройнять.
Калина і суховію злому рада,
Лише б самій не стоять.