Розмова з мамою

Рідна ненько! Ти з нами розсталась,

Відійшла туди, де зорі горять,

І маленькою зіркою стала,

Їх є багато і  тебе  не впізнать.

Як тебе побачить найближчу,

Бо ж у небі всі зірки ясні,

Хоч піднімусь я на гору  найвищу,

Але побачу тебе лиш у сні

Відійшла ти, забрала і брата,

Дні скінчилися  ваші земні

І десь там у небесних палатах

У вас Божі покої одні

Вам берізка вже не сниться

І старі  верби при ріці,

Лиш вітер на могилі злиться

І задуває свічку у руці

Тож, спалахніть обоє в небі ярко,

Хоть на мить, щоб впізнати вас.

Невже вам нас не жалко ?

Покажіться нам хоть  раз...