"Проблема" довготривалої пам'яті.

Трохи про можливе природне походження "контактної" інформаїі. Особено це стосується технічної інформації, яка сильно компрометує.
Людський мозок сприймає неймовірно тонко величезний об'єм інформації, з якої ТІЛЬКИ 5-7% виявляється на усвідомленому рівні. Решта спокійнісінько складується в нашому несвідомому. Ми ніколи нічого не забуваємо. Просто менш важлива на даний момент інформація відтісняється тою, якою ми користуємося постійно, завдяки якій у нас виробляються певні життєво важливі рефлекси. Краще за все ми запам'ятовуємо і відтворюємо з яскравістю те, що було під час сприйняття забарвлено емоційно. Тобто, реліктовий мозок, що відповідає за емоційну сферу, розвинений у нас куди краще за молоді відділи великих півкуль, що відповідають за абстрактне мислення.
Тому інформація, якою ми не користуємося довго, блокується. Блокується так само рефлекторно, як результат захисної реакції організму на негативний подразник, і те, що заподіює нам, біль, сором і т.д.
Я, пам'ятається, була одного разу дуже здивована, коли перед сном у мене почали з'являтися перед очима, як на екрані, картинки з досить солідним ментальним навантаженням. Але тоді я не мала уявлення про математику, зокрема, наприклад, про аналітичну геомтрію і все, що я бачила, здавалося мені дійсно чимось неземним. Можливо, я колись краєм ока, наприклад, на екрані телевізора або в книзі, що випадково попалася мені на очі і потім забулась (ну навіщо була потрібна дитині геометрія, та ще і аналітична?), побачила це креслення. Це було креслення проекції якоїсь кривої в аффінном просторі. Один базис, інший базис... Чорний, нібито автокадовський монітор...
Це я зараз зрозуміла, що бачила те, що було ще в часи Евкліда...
А ось така людина, як Анатолій Климанов, наприклад, навіть не розуміє, мабуть, що пише про фотонний двигун, придуманий людьми, але з ТАКИМИ ПОМИЛКАМИ, що хочеться порадити йому взяти, та й просто списати з книги і не ганьбити товаришів-прибульців.