хочу сюди!
 

Людмила

56 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 44-57 років

сум......8(

  • 15.04.08, 20:55

Коли ти лише маленька дитина все на стільки прекрасне, і ти віриш у те що можеш зробити все що захочеш і про що мрієш. Та підростаючи ти бачиш як мрії розвіюються по вітру, і попадаєш у реальність. Світ прекрасний, але як кожному дневі на зміну приходить ніч так і реальність має свою темну сторону. Всі речі у які ти вірив поступово викривлюються і зміньються. Переосмислення і переоцінка цінностей, страшні слова, але настільки близькі і до болі рідні. Серце - це лише орган який прокачує великі обєми крові організмом, який не дає зупинитись, і переконує нас у тому що ми все ще живі. В глибині кожного з нас є лише наш світ, який як правило ми приховуємо, в якому є і страшні історії і гіркі поразки. Я не знаю хто я і яким життям я живу, про те я знаю яким я хотів би бути і яким життям жити. Проте реальність далеко не така якою я б хотів її бачити, світ прекрасний та чомусь я відчуваю що це не мій світ, якась частинка мене почуває себе не комфортно. Біль пронизливий і холодний, переслідує і ти падаючи на коліна підіймаєшся з посмішкою, кожен з нас у щось вірить, та віра як свічка, якщо попадає на протяг гасне, поволі поступово, операючись але гасне.
Хотів би я вірити та мене не вистачає. Хотів би боротись та немає за що. От такий мій світ в якому живуть лише ілюзії, і казкові герої, який у ритмі серця, не дає мені зупинитись і говорить про те що я ще живий. Жеврієш на вітру, як свічка, і крокуєш по житті у темряву, в якій ти не бачиш того світла яке колись горіло і світило ясно ясно.
Важко ступати у невідоме, та ще важче туди не ступати. Крок за кроком ти змінюєш себе ти змінюєш світ, і він змінює тебе, є лише одна незмінна річ - це той маленький казковий світ, і з своїми героями, перепетіями і маленька свобода в глибині, у яку ти вже нікого не пускаєш, ти замкнув туди дорогу, адже не варто рушити цю гармонію і руйнувати казку.
Лише ця маленька тінь дитинства дає змогу вірити і крокувати далі, шукати сенс, і змінювати цей вже давно незмінний світ. Дитячі пустощі, це великі досягнення, дитяча ігра, це велика історія під назвою життя. У кожному з нас живе кілька людей, і кожен з нас в собі носить героя, але шкода коли цей світ зможе зупинити у героя серце, тоді ми перетворимось на звичайну іграшку, яка буде маріонеткою у руках нашої тіні, яка приходить як ніч, що окутує темрявою блакитне небо, і зупиняє світло.

3

Коментарі

Гість: KaponE

113.05.08, 13:58

оооо. да жестокая правда

    213.05.08, 14:28Відповідь на 1 від Гість: KaponE

    я когда эт писала мну было так плохо

      35.11.08, 21:06

      боже..до чого ж ти права..
      "Серце - це лише орган який прокачує великі обєми крові організмом, який не дає зупинитись, і переконує нас у тому що ми все ще живі"
      цю фразу виношу для себе як відголосок скептицизму у суміші із незбагненною правдою; це аксіома, яка чомусь не вкладається в голові і яка не дістає уваги, що заслуговує.
      мабуть важко зрозуміти зараз мою думку, але дякую тобі за написане. щиро.