Тест: Какая она - твоя душа?

Оранжевая душа.

Ваша душа - оранжевого цвета. Людям легко с ней общаться, хотя ей свойственны частая перемена настроения и внезапность поступков. Она оригинальна, полна свежих идей и всегда эмоционально возбуждена. Она может выступать как организатор людей, а сама не любит находиться в подчинении. Эта душа самостоятельна. Обычно выбирает творческие профессии. Один из ее недостатков - непостоянство в любви и небрежное отношение к житейским, бытовым проблемам. Частенько бывает вспыльчива. Символ Вашей души - молния, комета. Наиболее близкая, родственная душа - Желтая и Красная. Самая притягательная душа, частый партнер в любовных отношениях - Серая, Оранжевая, Синяя души.

Пройти тест

взято отсюда : http://beon.ru/tests/157-865.html

п.с. Серые,Оранжевые и Синие души! Отзовитесь 

п.с. Только не говорите, что это уже было

п.с. ОТЗЫВАЙТЕСЬ ВСЕ

" Цить! Хай говорить серце...

Невиразно воно говорить, як весняна нічка."

                                                              Л.Українка

25 лютого - 140 років з дня народження Лесі Українки

Много споров, разное отношение к это дню.

День Советской Армии? Мужской день? День Защитника Отечества?

Для меня все же это праздник (я оттуда)

скорее день. День Защитника - Родины, семьи, родных, любимых...

понятие долга, чести, ответственности  еще никто не отменял..

МУЖИКИ!!!! С ПРАЗДНИКОМ!!!  

Будьте ЛЮБИМЫ, ПОНИМАЕМЫ и конечно, ЗДОРОВЫ!!! 

или

  

p.s. а в душе вы все те же 18 летние пацаны

Ми може й не погані.Все одно проте й не ті.Ми залишаємось осторонь,ніби за бортом особистого
життя.Ніби і все як треба.Єдине але.Нас не зауважують ті,хто потрібен нам.Отак і живем по різні
сторони барикад.Ти там бачиш веселку,а я шукаю нових відтінків для вираження власної ідивідуальності.
Кожен з нас по-різному удосконалюється.Дорослішає.Змінює шкідливі звички на залежність,а незалежність на гроші.
Кожен шукає якогось власного вигаданого героя.Але здається,що ніхто нікого не знайде.Бо в кінці виявляється,
що ті самі герої твоєї хворої фантазії шукають своїх ідеалів.І ти в іх плани не входиш.Тоді ми зупиняємось не на тих.
І все стає не так.З враженням,ніби ти проживаєш чуже життя чи просто граєш у голівудському кіно.




Віолетта Міщенко 21 лютого 2011 р.

Ти знаєш, мені вже нічого не допомагає. До божевілля накурюючись сигаретами, топити біль,
в бокалі розтираючи холодні сльози. Може досить. Помирати в твоїх обіймах.Буває ж так.Забувати.
Не виходить.Тікати теж.Просто забутись не дають.І все так,все так одноманітно.Як то обіцяна осінь?
До божевілля сіра.Тобі не здається, що людям байдуже?А мені? А мені ні.Ні, це не психоделічний сон. Це реальність.

Я часто забувала тебе, але згадувала частіше.Дощ.Він останнім часом часто моросить десь в середині мене.
Я думаю ж, чому там так сиро, і холодно, і мокро, якось неприємно.Пусто.Жахливо.

Мабуть так і треба.Ей.Не кидай мене ще.Не зараз.Лишись.Ще на мить.Іще.А може на все життя?
Перестань слухати ці сумні пісні, дивитись ці дурні мильні німі фільми про любов,

порівнюючи/співставляючи себе з головними героями.Багато думок крутиться в голові, а сказати нічого.
Тому ти створюєш свій маленький світ і поступово зникаєш, розчиняєшся в своїх снах.
Твій останній подих помер на моїх губах ще вчора.


А знаєш, ти мені ще снишся.А що сниться тобі? Ей, не йди.Завжди.Згадай,тоді, коли ми розчинялись один в одному, чи тобі було не все одно на погоду,наприклад,або на завтрашній день,чи на позаторішню весну?
Інколи хочеться просто перестати дихати,щоб не згадувати що ти це теж вмів.Я знаю,ти мав крила.Ти придбав їх ще кілька років тому,але нікому їх не показував,не хвалився, ти ж не такий.Ти просто вмів літати і був ближчий до цього неба, ближче ніж до землі,ближче ніж будь хто. Мабуть тим ти мені і подобаєшся.Не такий.Думаю,ти вмієш любити.Просто іноді забував про це.Хоча літати ти вмієш краще.Мабуть це добре.Ти ж такий тепер і не такий як всі.Це не може не тішити.
Це притягує і відштовхує водночас.Бо розуміння тебе зводить з розуму, а не розуміння повільно вбиває.
Задихатись тобою мені подобається найбільше.Більше за все.Ей, не йди ще.Добре?


p.s. Ти пам'ятаєш,як сонце царапалось у вікно і стукало по підвіконню?


Віолетта Міщенко 15 вересня 2010 19:07

Любовью болеют все на свете.

Это вроде собачьей чумы .

Её легко переносят дети.

И совсем не переносим мы.

Она нас спасает.Она нас поддерживает.

Обещает нам счастье маня.

Но усталое сердце уже не выдерживает

Температуры огня.

Потому что оно безнадежно замучено

От самых простых вещей.

К вечной казни и муке оно приучено, 

Но не может привыкнуть к ней.

Александр Вертинский 1950-е

Aliena nobis, nostra plus aliis placet

Чуже більше подобається нам,  Наше - іншим  (Сенека)

сколько на картинке изображено людей?

ВЕСЕЛОГО РІЗДВА!!!

ЩАСТЯ ВСІМ І ЛЮБОВІ!!!!