А в нашем колхозе все на "морозе"

  • 15.12.11, 18:44
Янукович: Перед самітом Україна-ЄС гострим залишається "питання Тимошенко"

16:05

Питання екс-прем'єра України Юлії Тимошенко, як і раніше, є "гострим" на шляху до підготовки угоди про асоціацію між Україною та ЄС, заявляє президент України Віктор Янукович.

"Одне з питань, яке на порядку денному є гострим питанням, - це питання колишнього прем'єр-міністра Тимошенко", - сказав В.Янукович на спільній із президентом Таджикистану Емомалі Рахмоном прес-конференції в Києві в четвер.

Говорячи про візит єврокомісара Штефана Фюле в Україну та відвідування ним Лук'янівського СІЗО для зустрічі з Ю.Тимошенко, В.Янукович зазначив, що особисто не чув коментарів Ш.Фюле за результатами цієї зустрічі.

"Але, судячи з тієї інформації, яка є, зокрема із засобів масової інформації, його точка зору була, якщо можна так назвати, позитивною після того, як він побував у СІЗО", - наголосив В.Янукович.

Він висловив сподівання, що на саміті Україна-ЄС 19 грудня Київ отримає "позитивне рішення, яке приведе до підписання угоди про асоціацію та створення зони вільної торгівлі з ЄС".

В.Янукович зазначив, що попередні домовленості з ЄС щодо підготовки документів до саміту 19 грудня залишаються в силі.

"Візит єврокомісара Штефана Фюле в Україну був дуже важливим. Ті домовленості, попередні, які у нас були під час роботи над спільним договором, протоколом, заявою України та Європейської Комісії під час проведення саміту 19 грудня, і нині перебувають у робочому стані", - сказав В.Янукович.

Президент наголосив, що передав єврокомісару позицію України стосовно підготовлюваних до підписання документів. "Наша позиція дуже проста. Виконано величезну роботу для підготовки двох документів - підписання асоціації з ЄС та створення зони вільної торгівлі. Зі слів єврокомісара, які я почув, до України немає ніяких зауважень, окрім зауваження, що стосується Тимошенко", - заявив глава держави.

За словами В.Януковича, Ш.Фюле під час зустрічі з ним зазначив, що за час, який минув, виконано величезну роботу з двох сторін, щоб Україна просувалася шляхом євроінтеграції.

"Я сподіваюся, що ми отримаємо позитивне рішення під час саміту, яке приведе до підписання відповідних документів", - резюмував В.Янукович.


100%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

ГУЛАГи, РАССТРЕЛЫ, и ИХ ВОЖДЬ СТАЛИН

  • 15.12.11, 17:47
Численность заключенных ГУЛАГа (по состоянию на 1 января каждого года) [5]
ГодыВ исправительно-трудовых лагерях (ИТЛ)Из них осужденных за контрреволюционные преступленияТо же в процентахВ исправительно-трудовых колониях (ИТК)Всего
193451030713519026,5
-
510307
193572548311825616,3240259965742
193683940610584912,64570881296494
193782088110482612,83754881196369
193899636718532418,68852031881570
1939131719545443234,53552431672438
1940134440844499933,13155841659992
1941150052442029328.74292051929729
1942141559640798829,63614471777043
194398397434539735,65002081484182
194466359426886140,75162251179819
194571550528935141,27451711460677
194674687133388359,29562241703095
194780883942765354,39127041721543
1948110805741615638,010914782199535
1949121636142069634,911403242356685
19501416300578912*22,711450512561351
1951153376747597631,09943792528146
1952171120248076628,17933122504514
1953172797046525626,97405542468524

*В лагерях и колониях.

В заявлении бывшего члена Комитета партийного контроля при ЦК КПСС и Комиссии по расследованию убийства С.М.Кирова и политических судебных процессов 30-х годов О.Г.Шатуновской, которая, ссылаясь на некий документ КГБ СССР, впоследствии якобы таинственно исчезнувший, пишет: "... С 1 января 1935 г. по 22 июня 1941 г. было арестовано 19 млн. 840 тыс. "врагов народа". Из них 7 млн. было расстреляно. Большинство остальных погибло в лагерях" [9].

ВСЕ ЭТИ ГУЛАГи .. СОДЕРЖАТСЯ В ПОЛНОЙ ГОТОВНОСТИ и ЖДУТ....


67%, 2 голоси

33%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Роль позасудових органів у проведенні репресій

  • 15.12.11, 16:55
Роль судебных и внесудебных  органов в проведении репрессий 
Автор - канд.ист.наук С.В.Кудрявцев

     Завершающим этапом в расследовании политических дел было направление их на рассмотрение судебных и внесудебных органов. В соответствии с действовавшим в 30-е годы уголовно-процессуальным законодательством и подзаконными актами, подобные дела направлялись в зависимости от их подсудности в областные и линейные суды, военные трибуналы, в Военную коллегию Верховного суда СССР, а также на Особое совещание при НКВД СССР.  Во второй половине 30-х годов на основании нормативных актов с санкции высшего партийно-советского руководства действовали подведомственные НКВД органы внесудебной расправы ("тройки", "особые тройки") и межведомственные внесудебные органы (так называемая "двойка" — Комиссия НКВД и прокурора СССР). 

    27 мая 1935 года появился приказ руководства НКВД СССР N 00192 об организации в составе территориальных управлений "троек" по рассмотрению дел "об уголовных и деклассированных элементах и о злостных нарушителях положения о паспортах". "Тройки" могли принимать решения о ссылке, высылке из СССР и заключении в исправительно-трудовые лагеря на срок до 5 лет. Приказ предписывал: "Изъятие уголовного и деклассированного элемента проводить повседневно и основательно, но без лишней торопливости, внимательно изучая все обстоятельства каждого рассматриваемого дела". 

    Через три года этот приказ заменили новым N 00319, вносившим незначительные коррективы в деятельность "троек". Права же их оставались неизменными. 

    С 1 апреля 1936 по 1 октября 1938 года "тройка" Ярославского УНКВД осудила по линии милиции 12320 человек за общеуголовные преступления как "социально вредные элементы" и др. 

    В состав "тройки" Ярославской области входили: начальник УНКВД А. М. Ершов, начальник УРКМ К. М. Калабухов (с апреля 1937 года — Л. Б. Грановский), прокуроры — П. И. Андреев, Ф. Л. Марчук, Д. А. Кошелев, Б. К. Юрчук, П. Д. Прокопенко и другие. 

    С июля 1937 года в связи с проведением спецопераций по массовому репрессированию бывших кулаков, членов "антисоветских" политпартий и организаций, а также бандитов, уголовников-рецидивистов и других категорий граждан создается новая разновидность "троек", в состав которых вошли и партийные руководители. Это регламентировалось приказом НКВД СССР N 00447 от 30 июля 1937 года. Этот же документ утвердил и персональный состав "троек". В Ярославской области в нее вошли: А. М. Ершов, Г. А. Полумордвинов и Б. К. Юрчук. Позднее в качестве членов на "тройке" последовательно присутствовали секретари обкома партии: с октября 1937 года Н. Н. Органов, с мая 1938 года — А. И. Шахурин. В апреле 1938 года Б. К. Юрчука сменил новый областной прокурор В. Г. Чермашенцев. "Тройка" Ярославского УНКВД действовала с 5 августа 1937 по 19 мая 1938 года. 

    Свидетельства очевидцев говорят о том, что 

заседания "тройки"проходили весьма условно, ДЕЛА ПРАКТИЧЕСКИ НЕ ОБСУЖДАЛИСЬ, согласовывались лишь сроки наказания. На одном из совещаний оперативного состава УНКВД А. М. Ершов дал указание об "упрощённом способе" ведения дел, направлявшихся на "тройку". Достаточно было лишь справки о "социальной физиономии" арестованного и двух свидетельских показаний, "изобличающих" его. Одновременно дали и другую установку: принимать на "тройку" только групповые дела. В результате этого районные аппараты стали соответственно объединять подготовленные ими дела. В них иногда входили лица, не имевшие никакой связи с осуждаемой группой.

    В упоминавшихся ранее "альбомах" и "списках", т. е. справочном материале, являвшемся основанием для ареста и рассмотрения дел внесудебным порядком, сохранились сделанные наспех пометки: "Р" (расстрелять), "I" и "II" (1-я и 2-я категории), "Арестовать", "10" (10 лет лишения свободы) и т. д. Эти пометки становились приговорами, решавшими судьбу человека. Кроме того, если в первое время "тройка" собиралась в полном составе, то в последующем дела на ней заслушивал или рассматривал один А. М. Ершов, и он же выносил заочно по ним решения. Остальные члены "тройки" как постфактум расписывались в протоколах. Это стало системой.
    В связи с тем, что сроки проведения спецопераций затянулись, 17 сентября 1938 года НКВД СССР издал приказ N 00606 об образовании "особых троек
НА МЕСТАХ ДЛЯ завершения РАССМОТРЕНИЯ ДЕЛ НА АРЕСТОВАННЫХ согласно спецприказам N 00485, 00439, 00593 и др. 
   Широкое распространение В ПЕРИОД ПОЛИТИЧЕСКИХ РЕПРЕССИЙ получили и такие ВНЕСУДЕБНЫЕ ОРГАНЫ как "двойки", формировавшиеся в соответствии с приказами НКВД СССР N 00485 и 00593. В их состав входили наркомы внутренних дел республик, начальники УНКВД краев и областей и соответствующие прокуроры. С 20 октября 1937 по 21 июня 1938 года такой внесудебный орган (НКВД и прокурора СССР) рассмотрел 26 списков на 807 человек, представленных Ярославским УНКВД и ДТО Ярославской железной дороги. К расстрелу осудили 604 человека. 
    Помимо этого в январе 1937 — октябре 1938 года Особое совещание при НКВД СССР приговорило 512 жителей Ярославской области к различным срокам лишения свободы.
    ВНЕСУДЕБНЫЕ ОРГАНЫ являлись неотъемлемой ЧАСТЬЮ МЕХАНИЗМА проведения массовых РЕПРЕССИЙ второй половины 30-х годов. Однако они не были единственными структурами, призванными вершить политическую расправу. НАРЯДУ С НИМИ функционировали и судебные инстанции. Особенно показательна в этом плане деятельность Военной коллегии Верховного суда СССР.  Созданная в 1924 году, она должна была вершить суд над лицами высшего комначполитсостава армии и флота. Длительное время коллегия непосредственно руководила военными трибуналами и выступала в качестве кассационной инстанции. Объем ее полномочий резко возрос с лета 1934 года. Военной коллегии и руководимым ею военным трибуналам было поручено судебное рассмотрение дел по обвинению в особо опасных преступлениях (измена Родине, террор, шпионаж, диверсии). Как видно из приведенных ниже фактов, эта коллегия в полной мере соответствовала планам карательной политики государства,одновременно ЯВЛЯЛАСЬ ИЛЛЮЗИЕЙ советского ПРАВОСУДИЯ 
    10 сентября 1937 года в Москве Военная коллегия ВС СССР в составе председателя — армвоенюриста В. В. Ульриха и членов коллегии: бригвоенюриста Стельмаховича и военюриста 1 ранга Д. Я.Кандыбина рассмотрела дело бывшего секретаря Ярославского обкома ВКП(б) А. Р. Вайнова. Судебное заседание было закрытым, дело слушалось без участия обвинения и защиты и вызова свидетелей
Заседание, открытое в 9 часов 40 минут, закончилось в 9 часов 45 минут оглашением приговора. А. Р. Вайнова признали виновным в "совершенных преступлениях" и приговорили к расстрелу. Приговор привели в исполнение в тот же день.
     14—15 сентября 1937 года в Москве состоялся еще ряд закрытых заседаний Военной коллегии, длившихся не более 10—15 минут. Военные судьи пачками "рассматривали" дела в отношении ярославских "контрреволюционеров" и штамповали на заранее подготовленных бланках протоколов приговоры исключительно к высшей мере наказания — расстрелу. Осенью 1937 года Военной коллегией ВС СССР были осуждены и другие бывшие руководители Ярославской области, репрессированные в июне-июле этого же года. Среди них — секретарь обкома ВКП(б) И. А. Нефедов, секретари Ярославского горкома ВКП(б) Ф. И. Иванов, В. М. Шеханов и М. И. Шальнов, работники облисполкома М. Ф. Буланов, А. И. Прокофьев и А. Ф. Сергушев, директор Ярославского горторга Д. И. Дзенциол и другие.
    О том, насколько безразличным к судьбам людей было рассмотрение дел, свидетельствует уникальный документ — протокол закрытого судебного заседания Военной коллегии от 15 сентября 1937 года в отношении М. И. Шальнова. На заготовленном заранее бланке протокола слова и выражения были отпечатаны в женском роде ("подсудимая в суд доставлена" или "председательствующий удостоверяется в самоличности подсудимой и спрашивает ее" и т. п.) (це по відношенню до чоловіка, Strannik777). В документ впечатали лишь фамилию, имя и отчество. В таком виде протокол утвердили и приобщили к делу.
    В связи с большим количеством групповых дел в территориальных органах УНКВД широкое распространение получила практика приезда в регион выездных сессий Военной коллегии Верховного суда СССР.  Они рассматривали дела "списочно". Списки лиц, в которых люди были уже распределены по 1-й и 2-й категориям, предварительно согласовывались на уровне руководства НКВД СССР и Военной коллегии. После их УТВЕРЖДЕНИЯ В ЦЕНТРЕ списки возвращались в региональные управления. Фактически СУДЬБА ЧЕЛОВЕКА РЕШАЛАСЬ ДО СУДА
     На протяжении 1937—1938 годов в Ярославле в здании Управления НКВД было проведено девять заседаний выездных сессий Военной коллегии по рассмотрению дел, представленных УНКВД и ДТО Ярославской железной дороги. В том числе:

     - с 28 по 31 декабря 1937 года выездная сессия рассмотрела дела на 221 человека, из них к расстрелу приговорили 179 подсудимых. Многие были хорошо известными в области людьми: секретарь обкома ВКП(б) Г. А. Полумордвинов, председатель облисполкома Г. Г. Заржицкий и его заместитель А. В. Хлыбов, директора крупнейших промышленных предприятий — Л. Т. Стреж, И. Ф. Сипер, С. И. Чечельницкий, а также руководящий, служащий и рабочий персонал заводов, партийно-комсомольские работники Г. А. Чантурия, С. С. Раухман и другие. 

    - 27 марта 1938 года выездная сессия утвердила дела на 32 человека, приговорив всех к расстрелу. В их числе был руководящий состав Ярославской железной дороги во главе с начальником дороги М. М. Егоровым и его заместителем Г. П. Горячих, директор Ярославского автозавода В. А. Еленин. 

    - c 3 по 6 октября 1938 года выездная сессия рассмотрела дела на 276 человек, к расстрелу приговорено 187 подсудимых. Среди них: секретарь Ярославского горкома ВКП(б) Б. И. Павлов, секретари обкома комсомола А. М. Брусникин и А. В. Смирнова, командный состав РККА А. А. Геронимус и Е. Е. Даненберг, митрополит Ярославский Павел (П. П. Борисовский), бывший председатель Ярославского губисполкома Н. Ф. Доброхотов и другие.

    С сентября 1937 по 6 октября 1938 года выездными сессиями Военной коллегии ВС СССР осуждено в Ярославской области 529 человек, в том числе приговорено к расстрелу — 398. 

    Приведенные данные красноречиво говорят, что в отличие от первой половины 30-х годов в карательной политике советского государства был сделан крен в сторону ужесточения механизма репрессий. Законно действовавшие судебные структуры были не готовы в достаточно короткие сроки исполнить возложенные на них новые функции. В помощь репрессивно-охранительной системе придали органы внесудебной расправы, деятельность которых регламентировалась исключительно ведомственными директивами и инструкциями, а следовательно, не была связана какими-либо условностями судебно-следственного процесса. 

    "Двойки", "тройки" и другие разновидности ВНЕСУДЕБНЫХ СТРУКТУР являлись наиболее действенным инструментом при проведении массовых политических репрессий. В 1937—1938 годах в среднем приходилось 25 процентов дел на лиц, осужденных судебными органами, и 75 процентов — на внесудебные органы.


0%, 0 голосів

100%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

ПроФФесіонали вважають, що холопи можуть харчуватися на 470 грн

  • 15.12.11, 11:31

Середня вартість споживчого кошика з 30 продуктових найменувань, представлених в мінімально необхідних для фізіологічних потреб нормах, становить 470 грн. в місяць.

Про це повідомив перший заступник директора Департаменту економічного розвитку і аграрного ринку Міністерства аграрної політики і продовольства України Сергій Петренко на прес-конференції, повідомляє ГолосUA.  За його словами, вартість споживчого кошика зросла за 2011 рік на 6,9%. Чиновник уточнив, що середня вартість споживчого кошика українця в 2011 році становить 470 грн.  При цьому, за словами Сергія Петренко, незважаючи на подорожчання продуктів харчування, змінився і склад кошика на користь більш якісних і дорогих товарів.  Як зазначає “Львівська газета”, розрахунки мінімальних показників (які зростають) проводять на підставі дивного документа... 2000 року, який у народі називають “споживчим кошиком”. Він не був адекватним реальним потребам громадян одинадцять років тому, тим паче, не є таким тепер.  Кілька показників: якщо вірити Кабінету Міністрів (до речі, в момент підписання постанови його очолював Віктор Ющенко), людині достатньо для повноцінного життя з’їдати в рік (!) 5 кг масла (або - 417 г на місяць чи 14 грам на добу), або та 5 л сметани, 7 кг риби і 8 кг свинини (22 грами на добу), п’ять пачок рису та дві пачки гречки. Каву, чай, соки, мед і навіть сіль у споживчому кошику не передбачено.Не кажучи вже про якісь смаколики. Скажімо, рубрика «рибопродукти» містить лише дві позиції — риба свіжа й оселедці.  Від “Аратти”. Прикро, що "експерт" не уточнив, де на таку суму можна придбати місячну норму "більш якісних і дорогих товарів" і чи він пробував харчуватися хоча б тиждень з такого "кошика".

Малюнок - “Львівська газета”

- Гадаєш, куме, 106 грамів  хліба на добу українцеві достатньо ?

- Авжеж, куме, бо ж не хлібом єдиним

http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=16109  тут краще роздивитесь карикатуру 


100%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Замість одних покидків прийдуть іще більші

  • 14.12.11, 22:34
Сергій ГАЙДАЙ  46 років, політтехнолог.  Директор стратегічного планування в агентстві
фото: Олег РОМАНОВСЬКИЙ

Чим характерна нинішня політична ситуація в Україні?– Зараз вона унікальна. Жоден соціолог не бачив іще таких результатів соціологіч­них опитувань. Просте запитання: за кого ви б проголосували, якби вибори були наступного тижня? Перше місце у відпові­дях – за кандидатом "проти всіх"  ­Друге – "не піду на вибори", третє – "не знаю". ­Загалом таких людей понад половина жителів України Президент Віктор Янукович тільки на четвертому місці. Далі – Ю Тимошенко, за нею А Яценюк і десь там глибше – В Кличко

Що це означає? Що немає альтернативи персоналіям у теперішньому політичному розкладі. ­Раніше опозиція досить легко обходила владу майже на всіх виборах. ­Зараз ­цього не може зробити навіть Тимо­шенко, яка вміє вести соціальний діалог, перебуває у найкращому для себе стані – у тюрмі. ­Звідти, за великим рахунком, у неї й починалася політична кар'єра: маловідома помічниця Павла Лазаренка потрапила за ґрати з 2 відсотками рейтингу, а вий­шла – мала 7. Нині ж мало хто йде її ­захищатиРаніше ми вірили: на місце Л Кучми прийде В Ющенко – і все зміниться. Була альтернатива Зараз її нема

Що призвело до такої ситуації?– Наші політики вже 20 років грають у малі ігри, тобто в особисті інтереси: хтось хоче політичну кар'єру, інший – впливових посад, третій – багато грошей або лобіює власні бізнес­активи. При цьому вони проходили через горнило виборів, обіцяли людям щось, чого ніколи не збиралися ­виконувати. Електорат пробачав чи "забував" обіцянки, вірив, що хтось ­новий прийде й виконає. Нині це вже не ­працює – нема людини, яка мала б ­право обіцяти ефективно для рейтингу. Люди більше не вірять У нас усе не виконане – "бандитам тюрми", "справедливість є, за неї варто боротися", "покращення життя вже сьогодні". Усі щось не виконували з часів Кучми

Чому в Україні ніхто не зіграв у велику гру?  Велика гра – це коли життя підкидає ­момент: політик може зробити вчинок за межами своїх особистих інтересів, ­змінити правила гри. Реалізувати великий політичний проект. Його можна по­різному називати, але він у нас один – побудувати Україну. Це великий геополітичний проект, як колись "Модерна Туреччина" в Ататюрка чи "Порятунок економіки ­Великої Британії" у Тетчер, чи "Проект ­Грузія" у Саакашвілі. В Україні такої великої гри нема. Торік у неї могли зіграти Тігіпко та Яценюк. Але вони навіть не відчули її, продовжували грати в щось своє. Тігіпко зробив це успішніше. Але й зараз він гравець дуже маленької гри, діє в інтересах свого бізнесу, а не великої країни.

Велику гру створює не одна людина. Її створює соціальний виклик суспільства, що хоче іншого життя. Нам треба ­будувати країну, а ми не знаємо, що будуємо. Ми раз за 20 років зіграли в це – Майдан і помаранчева революція. Але ураган виштовхнув із народу на вершину влади людей маленької гри. Вони одразу почали грати у свій інте­рес, чим і каналізували суспільну енергію.

Люди не вірять політикам. Однак за рік їм доведеться обирати депутатів у парламент. За яким принципом?– У суспільстві є запит на прагматичні дії. Головне запитання : що ­політик зробив чи зробить для мене? Той, хто вже щось зробив, може ефективно говорити, що він іще зробить Тому акцент зміститься на людей, які працюють в округах. Усі партії нині – лузери. Може трапитися так, що люди не голосуватимуть за партійний список, але підтримають кандидата­­мажоритар­ника від партії. Більшу цінність ­матимуть ті, хто реконструюють заводи, побудують дорогу, міст, роздадуть гречку або гроші, допоможуть хворим дітям. Проблеми мов, УПА, розколи на Схід–­Захід використовуватимуть, але це вже не такі ефективні інструменти, як колись. ­Навіть жителі ­Севастополя розуміють, що питання мови – це гачок, на який їх ловлять політики.

Продовольчі пакети на виборах будуть. Але краще вирішувати конкретні проб­леми округу – такий варіант підкупу знач­но ефективніший.

Плюсом мажоритарки є особиста відповідальність за округ і необхідність політиків приїжджати на зустрічі з виборцями. На виборах 2012 року активніше використовуватимуть інтернет, особливо у великих містах. Кандидатам варто не створювати банальну політичну рекламу, а продукувати події, що з ними пов'язані, і почати ставити важливі теми для регіонів

Скільки коштуватиме проведення мажоритарної кампанії в окрузі?– Від 500 тисяч доларів до 2 ­мільйонів. ­Залежатиме від того, чи працював ­кандидат до цього в окрузі. Якщо так – сума менша. Маловідомим бізнесменам ­доведеться викластися більше, ніж відомим суспільно­політичним діячам

Як виборцям уберегтися від обману?– Перше – завжди дивитися на факти, які вже є фактами. Друге – не вірити в обіцянки політиків, які кажуть про ніби й реальне, але не показують шляхів, як його втілювати в життя. Дивитися на біографію кандидата: де він був, що робив, чим займається тепер. Інформація вже не ексклюзив обраних, приховувати в інтернеті багато речей просто неможливо Якщо хочемо іншу країну, то не ­потрібно бути людиною, яка прокинулася, ­прийшла на вибори й чухає потилицю, щоб ­визна­читися Так само варто відкинути ­думку, що від нас нічого не залежить. Це – психологічна втеча від відповідальності. Від нас залежить дуже багато. ­Простим "проти всіх" теперішню систему не змінимо

Вибори президента можуть бути дострокові, після виборів у Раду?– Я не вірю в дострокові вибори. Влада має час до 2015 року. За цей період потрібно або змінити механізм, бо цей, що є, не забезпечує проведення реформ. Або переходити до іншого типу режиму, який міг би ігнорувати думку власного народу й Заходу. Щось на зразок режиму Лукашенка в Білорусі.

Чому нинішній механізм влади не працює?– Слово "реформи" включають у всі перед­виборні програми. Але перетворення в нас реалізовує владний апарат. Це – нонсенс, бо реформи означають смерть самого апарату. Для реформування необхідно спочатку знищити апарат, а потім швидко створити новий.

Реформа має на меті поліпшення всієї ­системи: покращення рівня життя, рівня свобод, технологій, цивілізованості. Одна частина українців хочуть порядку, особ­ливо на сході країни. Там залежніші від бюджету. Люди небюджетозалежні прагнуть більше свобод, стандартів життя на рівні Західної Європи. Ми хочемо іншу податкову, інші суди, силові структури. У нас усе це досі патріархальне й корумповане.

Найбільші претензії зараз лунають не до верхніх ешелонів влади, а до середнього персоналу, який змушує носити хабарі, віддавати бізнес. Влада говорить: "Треба платити до бюджету, треба наповнювати Пенсійний фонд", а податкові начальники середньому й дрібному бізнесу переказують: "Іди в тінь і сплачуй мені готівкою, я потім "на верх" передам".

Якщо є постійний запит на нових політиків, що їм заважає пробитися?– У нас запит не на нових, а на інших. А їх поки що не видно. Нові люди ніби з'являються, але збирають у свій список усе політичне сміття. По­іншому політику й бізнес вони не робитимуть. Усіх, кого ми зараз вважаємо "новими", влаштовує ця система. Вони – її продукт, їх хвилює тільки місце в системі. Когось – на посаді президента, іншого – у кріслі прем'єра. В Януковича, як у вихідця з робітничого регіону, зараз є хоч поняття необхідності адмі­ністративно працювати: дороги й стадіони будувати, виконувати певні прості плани. Якби при владі були ці "нові", то й до цього не дійшло б – у реальній роботі вони ледачі.

Як може відбуватися зміна системи?– Запит на когось іншого просто колосаль­ний. У фізиці є таке поняття, як пере­наси­чений розчин. Якщо в нього кинути кристалик, то кристалізація розпочнеться ­моментально. За секунду розчин стане кристалом. Або вода, перегріта більш ніж 100 градусів. Вона ще не парує, але коли в неї потрапляє проста пилинка – вибух. Суспільство зараз виглядає, як перегріта соціальна вода: або з'явиться центр кристалізації – новий політик, який візьме цей процес у свої руки, або все вибухне.

Останній варіант матиме великі наслідки для простих людей. Я не хочу організовувати в себе в спальному районі загін самооборони, щоб відбивати напади мародерів чи людей, яким нічого їсти. Я не хочу, щоб мою машину просто так спалили Встановити соціальну справедливість ­малореально. Замість одних покидьків прийдуть ще більші. Подивіться, як було в Киргизії. Президента Акаєва замінили на жахливішого керманича, а потім – іще жорсткішого. Нічого, крім погромів, там не виходить, а це одна з найбільш європеїзованих середньоазійських республік.

Інших варіантів нема? – Варіант – внутрішній переворот: несподівано ключові посади у владі обіймають інші люди й змінюють систему. Фантастика, але варіант.

Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_zamist-odnih-pokidkiv-prijdut-ische-bilshi-sergij-gajdaj/414122">Gazeta.ua</a>


100%, 3 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Даунбасовцы у разбитого корыта

  • 14.12.11, 11:43
Янукович повернулся к Донецку спиной

Ахметов уходит из политики

Ахметов уходит из политики
Власть

Даже показное братание Президента с Ринатом Ахметовым оказалось смазанным - от былого их равноправия не осталось и следа

Состоявшийся во вторник визит Виктора Януковича в Донбасс должен был как минимум решить три главнейшие задачи. Во-первых, Президент мог на малой родине перейти от слов к делу, то есть одним махом снять социальное напряжение, квинтэссенцией которого сейчас выступает прогремевшая на всю страну акция протеста донецких чернобыльцев, и наказать виновных, фамилии которых у всех на устах. Во-вторых, публично раскурить трубку с таким же многоуважаемым в Донбассе, как и самЯнукович, Ринатом Ахметовым, и тем самым окончательно развеять любые предположения недоброжелателей об их нынешнем конфликте. Ну и, в-третьих, ощутить поддержку среди простого люда и зарядиться этой энергетикой для последующих президентских свершений. Впрочем, в результате «побывки дома» Януковичпоставил на первой задаче жирный крест, а вторую выполнил с присущими ему вот уже почти два года подчеркнуто барскими замашками. С третьей задачей («подзарядкой») Виктор Федорович, безусловно, справился, безвылазно просидев весь день в Енакиево.       

Все дороги ведут в Енакиево

Это в официальных сообщениях президентской пресс-службы 6 декабря в жизни Януковича именовалось рабочей поездкой в Донецкую область. На самом деле Президент ни один другой населенный пункт Донбасса, кроме родного Енакиево, в минувший вторник не посетил. А если б существовал Енакиевский аэропорт, то донетчане и вовсе не ощутили бы приезд того, кого они всегда считали своим земляком. Пока же  президентский визит на родину обычно сопровождается перманентными пробками на трассе Донецк - Енакиево. Но в отличие от своего предыдущего, апрельского, посещения родных пенатов, когда Янукович встречался с енакиевцами на городской площади, а в толпе даже звучали предложения переименовать стотысячный город в Янукиево, теперь Президент не собирался особо выходить в народ. В публичной части своего пребывания он ограничился посещениями отреставрированного музея космонавта Георгия Берегового (как оказалось, в частной коллекции Виктора Федоровича есть фотокамера, которой Георгий Тимофеевич делал снимки из космоса, и Янукович торжественно пообещал передать ее в музей Берегового) и принадлежащего Ахметову Енакиевского металлургического завода.

Правда, между двумя этими пунктами Президент все же не стал избегать общения с людьми, которые ожидали его в центре Енакиева. Но общение это было очень приятным, как и полагается на малой родине. «Все что обещал - выполню», - заверил земляков Янукович. В ответ земляки говорили, что верят в твердость его слова, и пожелали Виктору Федоровичу крепкого здоровья. Все это до боли напомнило визиты в Хоружевку Виктора Ющенко на излете президентской каденции, когда Виктор Андреевич продолжал что-то обещать, а хоружевцы - искренне ему верить. Не удержался Янукович и от промоции своей главной цели приезда в Енакиево - публичной встречи с Ахметовым. «Я Рината сегодня приговорю построить новую аглофабрику», - в свойственной ему манере поведал енакиевцам Президент о необходимости самому богатому украинцу подкорректировать собственные бизнес-планы.

Свое «напутствие СКМ» об аглофабрике Янукович повторил и на открытии новой домны на Енакиевском метзаводе и даже попросил владельца ЕМЗ Ахметова при всех пообещать построить этот объект. «Виктор Федорович, я вам это обещаю», - ответил Ринат Леонидович. И как бы кто-то ни хотел продемонстрировать, что отношения между двумя столпами Партии регионов остались такими же дружественными, как и прежде, стало понятно, что прошлого не вернуть. Если раньше Ахметов был для ПР «не первым, но и не вторым», то теперь окончательно выглядит как «один из», которые во всем слушаются только Виктора Федоровича. Очевидно, что этот «сигнал» был четко воспринят как в центре страны, так и за ее пределами. Так что вряд ли впредь европейские министры будут приезжать на стадион  «Донбасс Арена» с сугубо политической целью. Источники «Комментариев» поведали о подробностях непубличной встречи Януковича с Ахметовым в Енакиево. По их данным, стороны окончательно договорились о минимизации участия главного спонсора ПР в политической жизни. Открытым все же остается вопрос, сколько «ахметовцев» будет в будущем парламенте и останется на всех уровнях государственной власти. Но сам Ахметов уже точно из политики уходит.

«Геть від Донецька»

После важных встреч с самым богатым украинцем в родном Енакиеве в неофициальных планах Президента было не менее значимое рандеву - общение в Донецке с голодающими чернобыльцами. С точки зрения пиара, это было то самое главное, зачем Янукович приезжал в Донбасс. Во вторник политтехнологи Банковой весь день решали, что лучше: хорошая телекартинка во время посещения Президентом палаточного лагеря  протестующих или безопасность главы государства при встрече с ними в актовом зале донецкого отделения Пенсионного фонда. Причем два сценария прорабатывались одновременно - сначала палатки чернобыльцев обыскали с собаками, а потом пригласили несколько сотен участников акции в актовый зал. Но в любом случае ожидалось, что Янукович, хоть в палатке, хоть в зале, «раздаст всем сестрам по серьгам». То есть в образе «строгого, но справедливого царя» требования возмущенных несколько недель чернобыльцев, наконец, удовлетворит, а виновных в их бедах накажет.

Да и хороший задел сделал сам Янукович. Находясь в Енакиево, он заявил: «Я посоветовал правительству в ближайшее время собрать представителей всех общественных организаций, которые имеют разные льготы в нашем государстве, и провести открытую дискуссию. Какая цель? Во-первых, чтобы мы ни в коем случае не снижали уровень социальной помощи. Во-вторых, чтобы это как государственный приоритет учитывалось в бюджете ежегодно». В воздухе уже в который за последний год раз витал дух неумолимых громких отставок. И если не премьера Николая Азарова, то, как минимум ответственного за «социалку» вице-премьера Сергея Тигипко. Но все решилось как и раньше, то бишь никак. В последний момент Янукович вообще отказался от встречи с чернобыльцами и срочно улетел в Киев.

Так что протестующие остались с их еще более нарастающим после этого озлоблением.  «Мы остаемся голодать, мы отсюда уйдем либо с гордо поднятой головой, либо нас вынесут вперед ногами», - именно так заявили во вторник вечером в палаточном городке чернобыльцы. И электоральное ядро Януковича - Донбасс - оказалось, по сути, у разбитого корыта. А ведь точечное решение Президентом проблем пары-тройки людей яйца выеденного не стоило. Удовлетворение главного требования протестующих - обеспечение выполнения судебных решений по их пенсиям - было б дешево (для государственной казны) и сердито (в деле повышения президентского рейтинга). А судебной системе можно было б дать кулуарное указание (существование этого приказа никто доказать бы не смог) не принимать впредь подобных «пенсионных» решений. Но безграничный страх Януковича перед своим народом, видимо, пересилил любые доводы пиарщиков, политтехнологов и другой государственной челяди.

Читайте новости Comments.UA в социальных сетях facebook и twitter.

Источник: Comments.UA


0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Донецьк і Янукович. Хроніка розчарування

  • 14.12.11, 10:01
Донецк и Янукович. Хроника разочарования
13.12.2011 22:37

авы

Вся страна жадно ловит любое сообщение о проявлениях народного недовольства в Донецке. В надежде, что действующую власть кто породил, тот и… Если не убьет, то хотя бы призовет к порядку и соблюдению некоторых норм приличия. «Дожили», – по-другому и не скажешь.

Еще более удивительным это кажется, если вспомнить недавнюю историю Донбасса. Люди, которые сегодня выходят на улицы, в 90-х годах (!) ходили на работу без зарплаты, пока новые хозяева жизни зарабатывали свои первые миллионы и миллиарды.

Янукович для жителей Донбасса больше не «свой» – об этом говорят уже с полгода. А то и больше. Недавно социологи подтвердили эту тенденцию цифрами. Опрос КМИС недельной давности зафиксировал президентский рейтинг в восточных регионах на отметке 21%. А ведь во втором туре президентских выборов Донецкая область отдала за Виктора Януковича 90% голосов.

авы

За неполные два года – падение в четыре раза. С лишним. «Стремительным домкратом». Почему?

Потому что все эти годы постоянно пополняли список недовольных те, кто не находил себя в списке «людей» (тех, для которых Украина).

Год первый. По карманам

Как и положено, первыми свое отсутствие в этом списке обнаружили широкие народные массы, поддержавшие действующего президента на выборах. Им было глубоко наплевать на начавшийся передел в бизнесе, захват выходцами из региона новых бизнес-высот и даже целых отраслей. Электорат Януковича, для которого эксперты и журналисты придумали отдельное определение «термоядерный» вместо принятого в классической политологии «ядерного», рассчитывал на свою долю добычи после победы. Пусть в виде крох, но чтобы – всем. Пусть – не сразу. Все ж понимают – тяжелое наследие «оранжевого режима» в одночасье не разгребешь. Но раз вместе боролись – изволь.

Но время шло, и на фоне демонстративно роскошного потребления одних началась не менее демонстративная «оптимизация» других.

Ответственность за все это падала на Виктора Януковича, замкнувшего на себя «вертикаль». Раньше говорили – Ленин, подразумевали – партия. Теперь стали говорить – Янукович, а подразумевали и партию, и правительство, и парламент, и местное самоуправление. И даже вышколенные профсоюзы вкупе с лояльными общественными организациями.

авыа

И после того, как вся власть сосредоточилась, по сути, в одних руках, проявилось очень важное отличие Януковича от Ющенко. Виктор Андреевич раздражал дончан своими попытками их перевоспитать и сделать «сознательными украинцами». Но с этим можно было мириться, если абстрагироваться и не обращать внимания. Тем более что дальше деклараций процесс не шел.

Но при этом Виктор Ющенко не лез в карман. Маленький украинец в меру своей изворотливости скирдовал «под матрас». Руки, которые не крали, занимались примерно тем же. И никто никому не мешал.

Виктор Федорович не таков. Он, как один из героев О’Генри, каждый доллар в кармане ближнего воспринимает как личное оскорбление. Цель его «реформ», Украина его мечты – это такая страна, где все честные, и только он один – хитрый.

Его предшественник, взращенный в банковских кулуарах «белый воротничок», жизнь маленького украинца представлял довольно абстрактно. Янукович, много лет проработавший «на земле», в местных органах власти, досконально знал уловки своих земляков, позволявшие немножко приподнять свой уровень жизни над гранью физического выживания.

Донецкая область с социально-экономической точки зрения – феномен. Из 4,5 млн. населения различными льготами пользуются 3,2 млн. Две трети! Этому есть свои объяснения. Во-первых, много промышленных производств и, как следствие, много травм и профессиональных заболеваний. Во-вторых, даже те, кто на заводах не работает, не застрахованы от того, что придется заплатить за проценты ВВП своим здоровьем. К примеру, в Горловке – центре химической индустрии – на диспансерном учете состоит все население. Там просто нет здоровых людей. В-третьих, и «помаранчевые популисты», и родные «профессионалы» перед выборами традиционно поднимали социальные стандарты, и это затрагивало многие тысячи людей. Закон о престижности шахтерского труда, закон о «детях войны» и многие-многие другие…

Основным ядром поддержки дорогого Виктора Федоровича были т.н. «работающие пенсионеры» – те, кто выслужил «горячий стаж» и получил пенсию, но остался работать. Пенсия плюс зарплата – и жить можно. Работодатели тоже довольны, поскольку так частично снималась проблема острого кадрового голода.

ваыа

Государство закрывало на это глаза. Но не государство, руководимое земляком-президентом.

Сразу после победы по области пронеслась волна повышения коммунальных тарифов. Поползли вверх цены на продукты и основные товары. Одновременно с этим начали перекрывать все лазейки в социальном и трудовом законодательстве, позволявшие худо-бедно сводить концы с концами.

Не забудем и о массовой миграции донецких кадров в Киев. Пусть это прозвучит смешно для столичного наблюдателя, но Янукович действительно забрал лучших. Его скамейка запасных оказалась настолько короткой, что оказались обезглавленными целые учреждения.

В итоге качество управления, уровень работы аппарата власти в самой Донецкой области изрядно «просел». Кадровая чехарда на фоне затеянной административной реформы привела к тому, что местная бюрократия оказалась дезорганизованной перед лицом социально-экономических проблем, которые никуда не делись.

А в конце первого года правления Януковича список «не-людей» пополнился как бы союзниками. Перед местными выборами лояльных правящей силе коммунистов и тигипковцев начали зачищать и нагибать наравне с остальными, не делая никаких различий между «красными», «оранжевыми», «бело-красными», «камуфляжными».

Подельников по коалиции и Кабмину оттерли от организации выборного процесса и подсчета голосов. Те в ответ повели тайную агитацию за игнорирование выборов.

Все описанные процессы к массовым протестам не привели. Но, наложившись на социально-экономические реалии, идеологическая диверсия обиженных союзников сработала на все сто.

По сравнению с президентскими поддержка ПР упала на миллион голосов в натуральном исчислении. Явка оказалась рекордно низкой, процент «против всех» - рекордно высоким.

авыа

Сама легитимность власти стала сомнительной. И связанные с этим комплексы вынудили еще больше закручивать гайки…

Год второй. Прессинг по экспоненте

Терпение жителей Донбасса удивительно. До появления первых ростков протеста родная власть, своими руками взращенная и вознесенная, прессовала их непрерывно. И прессинг не оставался на одном уровне, а постоянно возрастал.

Зима и весна была плацдармом для наступления по коммунально-инфраструктурным фронтам.

Во-первых, началась «оптимизация» школ и больниц. В Киеве знают разве что о показательной расправе над Донецким национальным университетом и о скандалах вокруг закрытия нескольких школ.

Но на самом деле это был системный процесс, гораздо более масштабный, чем принято считать. Школы и больницы, особенно в глубинке, ликвидировались десятками.

Все это, конечно, взорвало общество. На фоне демонстративного роста затрат на работу госаппарата (Межигорье, вертолеты, дополнительные миллиарды силовикам на «борьбу с терроризмом») и многомиллионных афер с объектами Евро-2012 сокращение расходов на ту часть социальной инфраструктуры, что непосредственно обслуживала людей, выглядело особенно циничным.

«Куда уходят деньги?», – мучительно размышлял один из героев Ильфа и Петрова. Тот же вопрос постоянно волновал население Донецкой области, особенно бизнесменов, главным образом средних и мелких.

Несмотря на стенания о пустом бюджете, поступки и широкие жесты властей ясно показывали – деньги есть. Налоговая рапортовала о росте поступлений в бюджет. Ни никто не рапортовал о расходах бюджета. Так, по мелочам прокалывались иногда: то перевозной биотуалет за пару миллионов, то лимузин не очень скромный для очередного чиновного седалища…

А уровень заботы о маленьком украинце настолько бросался в глаза, что даже слепой заметил бы. Весной-летом произошло несколько трагических эпизодов, связанных с гибелью людей под развалинами родных «хрущевок». Износ жилого фонда и другой инфраструктуры жизнеобеспечения достиг такой степени, что в Донецке стало опасно жить. В прямом смысле.

Но власти замечательным образом проигнорировали эти тревожные сигналы. За подобные инциденты никто не был наказан, а финансирование аварийных домов не увеличилось ни на йоту.

Вообще система приоритетов «элиты» никогда не демонстрировалась так явно, как в последнее время. Скажем, на последней сессии Донецкого областного совета депутаты на обсуждение ситуации с протестом чернобыльцев потратили полторы минуты. Но когда дошли до животрепещущего вопроса, какой грамотой следует наградить одного из народных избранников – обычной или почетной, энергичные прения продолжались минут десять.

Эти самые избранники напрасно думают, что их избиратели не видели и не видят подобных явлений. Видят. Слышат. Чувствуют. Пока не анализируют, но в памяти откладывают.

Зато социальные инициативы, рождаемые ведомством Сергея Тигипко, продолжали бить по голове и по карману. Женщин лишили декретного стажа. Им же подняли пенсионный возраст. Хотели и мужикам – пока отбились.

При этом, напомним, правительство открыто отказывалось от выполнения «социальных» законов, считали всех получателей государственной помощи иждивенцами и всячески демонстрировало им свое презрение.

авыа

Наконец, система начала бить своих. Открыто возмутился только мэр Донецка Александр Лукьянченко – когда увидел, что проект госбюджета-2012 увеличивает прямые изъятия из местной казны… в пять раз! «За что боролись, граждане хорошие?», – этим вопросом градоначальник задался вслед за ограбленными чернобыльцами, сокращенными учителями и задавленными налоговым прессом бизнесменами.

Всегда есть довольные и недовольные – на то она и демократия. И самим фактом избрания президента, и его политикой. Вот только Виктор Янукович, приняв ответственность за все на себя, ведет политику так, что недовольных все больше.

Потому что за все провалы расплачиваются его же земляки. Нет скидки на газ – поползли цены на коммуналку: население компенсирует. Не договорились с МВФ – урежем «социалку». Не смогли извести казнокрадство – значит, надо выдавить побольше из экономики, чтобы в бюджете и на насущные нужды хватило, и было что украсть.

А самое главное – Виктор Янукович так и не дал ответа на вопрос: зачем все это? Ему достались очень терпеливые приверженцы, готовые терпеть лишения. Но при условии, что это будет не напрасно. Что это будет ради какой-то цели. А цели-то и нет. Не считать же таковой длинный список невыполненных обещаний – от русского языка до безвизового режима с Европой…


20%, 1 голос

80%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКОЛОТ В Україні відбувся ! Янукович здав ГТС

  • 12.12.11, 18:19
ЗОРЯН ШКІРЯК
2011-12-12 03:39:13Усунення Януковича - це гостра необхідність. А здача ГТС - державний заколот 14 Переглядів: 379

Янукович хоче розміняти економічну незалежність України на власний інтерес.

Іноді чую репліки, стосовно того, що моя особиста позиція щодо нинішньої влади є досить радикальною... Відповім коротко. Усунення правлячого режиму Віктора Януковича - це не радикалізм і не екстримізм.  Сьогодні, усунення від влади криміналу - це гостра необхідність для всього українського народу, для всього цивілізованного світу ! Це об,єктивна реальність, викликана часом та подіями, що розгортаються в Україні. Отже, тільки негайна зміна влади може врятувати існування України як європейської держави ! Якщо хочете, допомогти в цьому процесі - це святий обов,язок кожного громадяннина і патріота. Крапка. Не буду знову і знову нагадувати чому необхідно звалити режим, гадаю зрозуміло й так. Аргументів більш ніж достатньо. Вони викладалися тут, і в десятках моїх публікацій, і в багатьох публікаціях інших авторів. Власне, наше сьогоднішнє життя в Україні і є головним, доведеним аргументом і фактом на підтвердження моїх слів. Я завжди наголошую, що зміна влади в Україні має відбутися виключно із застосуванням конституційних методів політичної боротьби. Але якщо влада спробує вдатися до елементів насильства, терору та репресій ( як відбувається сьогодні з представниками опозиції ) над своїми громадянами, якщо не дай Господь, проллється кров - люди діятимуть адекватно. Тоді вже не врятуються ні президент, ні його оточення, ні високі генеральські чини, що віддаватимуть злочинні, антиконституційні накази. Український народ, що згідно норм Конституції, є основним джерелом влади в країні має повне право гнати в шию цих горе-правителів, злодіїв та кримінальних злочинців, що посіли у високі крісла. P.S. Планував на цьому і закінчити, але прийшла інфо, тому роблю допис. Чергові газові перемовини, що проходять під "завісою" цілковитої таємності наштовхують на невтішні висновки. Стає зрозумілим, що президент Янукович і його "зграя" остаточно вирішили здати українську ГТС Путіну і його "Газпрому". Скорше за все з залученням, ніби-то, однієї з європейських фірм, створять так званий консорціум. На ділі ж , ця "європейська" контора буде належати Газпрому. Це вже не жарт, це реальність сьогодення.  Нагадаю, що українська Газо-Транспортна Система (ГТС) є однією з найважливіших ознак економічної незалежності України.  Якщо Янукович пішов на такий крок - це означає, що він розміняв державний суверенітет України, її незалежність, на власний, злочинний інтерес. Таке дійство можна сміливо розцінювати як спробу державного перевороту в інтересах кримінальної хунти на догоду іноземній державі. Люди які радять Януковичу робити у такі речі повинні усвідомлювати, що за державну зраду передбачено кримінальну відповідальність. І вони її не минуть. Рано чи пізно відповідатимуть. Значить, наші дії щодо зрадників України мають бути адекватними.  Всі патріоти, від парламентської опозиції, до позапарламентських опозиційних партій, громадянських рухів та організацій мають спільно, не допустити знищення України. Режим повинен бути усуненим. Зволікання віддаляє українців не тільки від європейських перспектив, а й від цілісності та незалежності України як європейської держави.  Ми не можемо допустити цілковитого розграбування та ліквідації незалежності нашої держави. Громадянський Рух Опору "Звільни Україну" закликає всіх опозиційних діячів до єднння в ім,я збереження та захисту України !  Створи ГРОЗУ - звільни Україну ! Приєднуйся до нас підтримай правду !


100%, 5 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Янукович планирует убить Тимошенко

  • 12.12.11, 17:06
Батьківщина: Янукович планирует убить Тимошенко
Сегодня, 13:35    Корреспондент.net  
Батьківщина: Янукович планирует убить ТимошенкоБЮТ: Заказ на казнь идет персонально от Януковича
byut.com.ua

Власть сознательно реализует сценарий убийства экс-премьера Юлии Тимошенко в следственном изоляторе, заявляет пресс-служба Батьківщини.

По мнению партии, об этом, в частности, свидетельствуют заявления руководителя пенитенциарной службы о том, что Тимошенковернут в обычную камеру СИЗО, поскольку она "не прилагает усилий для своего выздоровления".

В своем заявлении однопартийцы Тимошенко подчеркнули, что у власти "отказали тормоза элементарной порядочности".

"Каких усилий должна прилагать для своего выздоровления Тимошенко, если она уже больше месяца не встает с кровати, а получает только обезболивающие, да и то нерегулярно? Каким чудесным образом может выздороветь больная женщина без диагноза, без лекарств и даже без врача, которому доверяет?", - говорится в заявлении.

"Совершенно очевидно, что получить надлежащее лечение Тимошенко сможет только в условиях стационара специализированного медицинского учреждения за пределами СИЗО, и это подтверждено выводами независимых медиков", - напомнили в партии.

Там подчеркнули, что во всех других случаях возникают серьезные подозрения в попытке физического уничтожения лидера оппозиции.

"Подобные заявления руководства пенитенциарной службы, циничные выводы тюремных врачей, абсурдные выездные заседания суда - это все решения, которые направлены на убийство Тимошенко. Мы убеждены, что заказ на казнь идет персонально от Януковича", - подчеркнули в Батьківщині.

"Мы продолжаем настаивать, что Тимошенко находится в СИЗО абсолютно безосновательно. Она должна быть немедленно освобождена от ареста ", - заявили в партии.

Как сообщалось, защитник Тимошенко Сергей Власенко не исключил, что экс-премьера 13 декабря насильно вывезут в Апелляционный суд.

Корреспондент.net


25%, 1 голос

75%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Святослав - символ спротиву окупантам

  • 12.12.11, 15:24
Життя і смерть Святослава Хороброго
    Зацікавлення харизматичною постаттю легендарного київського князя особливо посилилося останнім в світлі пошуків шляху поновлення національної державності. На початку ХХІ століття Святослав неочікувано став символом спротиву неохазарським окупантам.
    Перший військовий похід княжої дружини датовано 964 роком. Його наслідком стала переорієнтація племені вятичів з Хазарії на Київ. До візиту Святослава мешканці міжріччя Оки й Волги справно платили данину ласим до грошей хазарамКнязь довів вятичам, що набагато корисніше дружити з Києвом, а тому будь-які контакти з хазарами варто припинити. 
    Взагалі історія боротьби Києва з Хазарським каганатом стане ключовим моментом подальшого розвитку України. На той час Хазарія обіймала терени Північного Кавказу, Приазов'я та Донського степу. Каганат був єдиною, окрім Ізраїлю, країною, де державною релігією вважався іудаїзм. І вже тоді хазари перебували з українцями в стані постійного антагонізму. Хтось один мав перемогти. Навесні 965 року Святослав відправив хазарському кагану своє знамените послання "Іду на ви!". Після чого, не гаючи часу, вступив з власною армією на підконтрольні ворогові терени. Подолавши декілька тисяч кілометрів, стерши з лиця землі хазарські міста-фортеці Семендер та Ітіль, розбивши аланську такасозьку кінноту, князь Святослав сотворив акт вкрай важливого геополітичногозначення. Хазарський каганат перестав існувати. Загрозу життю наших предків було ліквідовано. Київська Імперія підтвердила власне право на гідне свого історичного призначення існування. Народ відчув себе нацією. Повернувшись до Києва, де увесь цей період від його імені правила княгиня Ольга, із тріумфом, лаврами переможця та багатою здобиччю, Святослав чи не одразу почав розробляти план наступної компанії. Цього разу в полі зору давньоукраїнського політика-практика опинилися Херсонес та Візантія. У відповідь візантійський імператор Нікифор ІІ Фока змушений був відкупитися - до Києва прибув заможний херсонесець Калокір із величезним на той час презентом, 15 центинаріями золота. Навзамін Калокір запропонував Святославу підкорити Болгарське царство, яке на чолі з царем Сімеоном досить вдало воювало з Візантією. Київський князь обрав варіант розширення кордонів держави з метою перетворення Болгарії на союзника у неминучому зіткненні з Візантією. У 967році армія Святослава у кількості 10.000 бійців рушила до дунайських берегів. Переважно це була піхота, яка долала неблизький шлях Дніпром та морським узбережжям на ладьях. Кінноту склали союзники - угорці та печеніги. Ладьї без пригод увійшли до гірла Дунаю та почали підніматися вгору проти течії. На берег зійшли поблизу міста Переяславець. Там і відбулася масштабна масакра. Переміг Київ. Святослав із своїм воїнством осів у Переяславці, маючи задум перетворити місто на столицю гигантської імперії. Однак ножа у спину вструмили зрадливі печеніги. Орди степовиків оточили Київ, зпустошуючи його околиці. Кур'єри спромоглися донести погану звістку до Князя, і той, не довго думаючи, зорганізував і очолив фантастичний з технічної точки зору марш-кидок на підмогу землякам. Печеніги схопилися за голову, але було вже запізно. Кара була страшною. Вщент розбивши противника, військо Святослава повернуло співвітчизникам відчуття захищеності. Вбивство Нікифора ІІ Фоки привело нa престол Візантії полководця Іоанна Цимісхія. У повітрі знов запахло війною. Навесні 970 року відбулася битва під Аркадіополем. Візантійці вкотре програли, і вкотре змушені були сплатити викуп. Але від агресивних планів не відмовилися. Вже через рік їхня величезна армія взяла в облогу болгарську столицю Преславу. Захисників міста, українських і болгарських дружинників на чолі з київським воєводою-варягом Свенделем нараховувалося лише 8.500 бійців. Що не завадило їм виграти у агресора першу ж битву під мурами фортеці, винищивши передовий загін малоазійської кінноти. Тим часом сила силенна візантійського війська заповнювала людською масою рівнину перед Доростолом. 
    Піхота Святослава прикрила фортецю по периметру міцною шеренгою червлених щитів та довгих гострих списів. Іоанн Цихімський наказав розпочати фронтальну атаку.Таранний удар важкоозброєної панцирної кінноти було відбито. Візантійці повернулися до свого табору, українці та болгари - до фортеці. Почалася виснажлива облога Доростолу. Тривала вона від 24 квітня по 22 червня 971 року. За цей період захисники фортеці втратили 15.000, а опоненти - до 20.000 чоловік. Останнє побоїще під мурами Доростолу відбулося 22 червня. Князь Святослав наказав зачинити за собою ворота, аби в разі поразки без його команди ніхто не відступив. Вже перший удар союзників призвів до відступу візантійців. Настав критичний момент. І тут Цимісхій особисто підняв в атаку полк Безсмертних - елітний підрозділ фанатичних і вишколених воїнів. На полі бою знов встановилася рівновага. Раптом налетів шквальний вітер, почалася суцільна холодна злива.Битву було призупинено. Наступного дня обидві сторони сіли за стіл переговорів. Загальна виснаженість диктувала необхідність миру. У гирлі Дунаю військо розділилося. Кінна дружина на чолі з Свенельдом рушила до Києва степами і лісами. А ладейний флот, на якому з-поміж іншого було багато поранених в боях воїнів, під командуванням Святослава попрямував Дніпром. Перед порогами його зустріли підступні печеніги. 

В останньому бої з набагато переважаючими силами печенігів полегли усі до одного дружинники Святослава. Жоден не здався у полон. Жоден не просив пощади. Всі відійшли до іншого світу із зброєю в руках. Загинув і князь Святослав. З його черепа хан Куря виготовив собі чашу, з якої пив терпке, наче кров, червоне вино.

В наш час, коли під маскою ліберального проекту здійснюється масштабна руйнація національної традиції та історичної пам'яті, коли масам пропонують сприймати минуле, сучасне і майбуття у форматі MTV, коли модно бути елітногламурним, а патріотів переслідують і тероризують,  постать князя Святослава Хороброго стала прапором боротьби. Прапором залізної волі, перемог і звитяги. 

Слава Героям!

Старинный меч на дне Днепра вблизи Запорожья нашёл местный рыбак. Археологи рассматривают версию, что он мог принадлежать некому вельможе X-XI века, а возможно даже князю Святославу Игоревичу (942 — март 972), сыну княгини Ольги.(Strannik 777)
Слава Україні! Смерть ворогам!


100%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.