Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук

Присвячується наступним президентським виборам в Україні

Як заголовок я взяв слова з пісні, яку часто передавали по українському радіо в період «розбудови держави» за Президента Леоніда Кравчука. Отже, слова (якщо мені не зраджує пам’ять) були такі:

Дихає Чорнобиль нашими гріхами: ті зріклися мови, ті зріклися роду.  Отака історія нашого народу.

Потім, як відомо, часи змінилися і поняття «розбудова держави» почали перекладати російською мовою як «расстройство государства». Зміну акцентів дуже добре передає такий анекдот. У добу Кравчука, входячи до якогось «високого» кабінету, ти мусив вимовити: «Слава Україні!» і отримував відповідь: «Героям слава!» За Кравчукового наступника ритуал вітання набув іншого вигляду. На привітання «Слава Україні!» ви отримуєте відповідь: «Да нет базара!»

Судячи з прогнозів політологів, наших (і не наших) «сукиних синів» (себто політтехнологів), а також виходячи з результатів зборів «конструктивної» громадськості цей другий варіант привітання збережеться в найближчій перспективі. Нехай навіть і так, але я свято вірю, що не «безрідні космополіти» (звісно, не в сталінському, себто не в юдофобському сенсі) будуть нами керувати після жовтня 2004 року. Ось чому для них, а особливо для тих їхніх помічників, які ще не втратили здатність читати щось, крім написів на купюрах зеленого кольору, вирішив я підготувати цей матеріал.

Посткравчуківський період в історії України позначений багатьма знаковими подіями, з-поміж яких слід виокремити спроби реваншу та реабілітації деяких керівників УРСР, в першу чергу Володимира Щербицького та його «ближнього кола».

В цих питання можна зрозуміти стару номенклатурну гвардію та її хибний, але в основі своїй щирий, пієтет до Щербицького та його клевретів. Однак важко зрозуміти тих представників відносно молодої генерації керівників, які засвоюють хибні стереотипи і навіть ілюзії щодо того, ким насправді були ті діячі, за панування яких стала можливою Чорнобильська біда.

Тому для початку подам ключ до розуміння «першої особи», лідера, тобто Щербицького. Цей ключ я знайшов у розповіді відомого поета й державного діяча Дмитра Павличка. Згадуючи про свою розмову із Щербицьким, він навів такі його слова: «Ти хочеш самостійної України, а її не хочу. І Москва також не хоче». От і все. І не треба нічого вигадувати, як він любив Україну і переживав після фатального вибуху Чорнобильської станції. Може, й переживав, але за КОГО і за ЩО. Це питання.

Відповідь на нього (або частину цієї відповіді) я знайшов свого часу в партійному архіві Інституту історії партії при ЦК Компартії України (нині це Центральний державний архів громадських об’єднань України), прочитавши документи про чорнобильську аварію. Це жахливі документи і враження вони справляють відповідне, але їх треба знати. Меншою мірою варто перечитати перед тим, як ми будемо ставити «птичку» на виборчих бюлетенях восени цього року. Невеличку частину цих унікальних вже тепер документів пропоную прочитати і вам.

Насамперед, доречно нагадати — і я це добре пам’ятаю — що не від влади, і не від тодішнього партійного лідера УРСР ми дізналися про сам факт аварії. Повідомило про це не дуже шановане і сучасною владою радіо «Свобода». І перші рекомендації, як поводити себе за умов підвищеної радіації надало також це саме радіо. Після цього в парку біля тоді ще Державного університету імені Тараса Шевченка миттєво зникли любителі шахів, які там грали днями і ночами, а також молоді мами з колясками. Стало зрозуміло, що справа серйозна.

Однак, читаючи наведені далі деякі документи, ви зрозумієте, що київська влада з самого початку була добре поінформована про те, що відбулося. Мала інформацію і мовчала, чекаючи, що скажуть із Москви. Невже тодішню владу нічого не хвилювало? Хвилювало! Ще й як! Саме в той час, напередодні першотравневих свят, мені довелося бути присутнім на зборах партійного, комсомольського і профспілкового активу Київського університету. Відбулося це дійство в Палаці «Україна». Багато було людей і начальства багато. А університетська публіка завжди відрізнялась неформальними запитаннями до начальства, які до того ж можна було ставити у письмовій формі. І ось летить до одного з тодішніх керівників Київського міського комітету Компартії України записка, в якій запитання: «Як ви оцінюєте ситуацію у зв’язку з аварією на ЧАЕС?»

Тепер увага! Відповідь: «Ну что вы все с этим Чернобылем. Тоже мне проблему нашли. Вот вопрос продавать или не продавать водку на майские праздники — вот это проблема! Не знаем, пока как тут быть». Справді важка ситуація для вождів: народу (та й вождям) хочеться на свято випити, а тут інспірована «згори» антиалкогольна кампанія у розпалі. Одначе той самий народ (включно з партійно-комсомольсько-профспілковим активом) щодо Чорнобиля все правильно зрозумів і швидко почав вивозити дітей і сам бігти, хто куди. Сам я тоді нікуди не їхав, але назавжди запам’ятав — на Київському (тоді ще просто жахливому) залізничному вокзалі рухається натовп батьків із дітьми і над всім цим голос Валерія Леонтьєва:

Все бегут, бегут, бегут, а он им светит, все бегут, бегут, бегут, а он горит

До речі, співав це той самий Леонтьєв, який не так давно з телеекрана заявив, що ніякої України немає, а є лише Росія. Ну, Бог із ним, із цим колишнім солістом Луганської філармонії…

Отже, такою була реальна обстановка. А в довідці одного з відділів ЦК КПУ вона виглядала так: «По данным обкомов и Киевского горкома партии, правительственное сообщение об аварии на Чернобыльской атомной электростанции повсеместно воспринято населением с пониманием и сожалением о случившемся. На местах сохраняется деловая, спокойная обстановка, отсутствуют признаки паники, неуверенности». Звертаю увагу на те, що повідомлення про аварію — виявляється — «повсеместно воспринято населением с пониманием и сожалением о случившемся».

Якщо народ, хоча й ШКОДУЄ, але ж РОЗУМІЄ, то чому б не вивести його на першотравневу демонстрацію?! Скільки нині байок розповідають про те, як переживав Щербицький, що ніби тиснув на нього Михайло Горбачов і навіть таку фразу сказав: «Не проведеш демонстрацію — виключимо з партії». Довго я не вірив в те, що так було, а потім замислився: «Гаразд, припустімо, що було саме так. Що тоді повинен робити керівник України, яка навіть за радянськими законами мала якісь права? Напевно, не погоджуватись, а заперечити, меншою мірою висловити сумнів у доцільності такої акції».

Щербицький (і ніхто з його оточення!), як відомо, не висловив такі сумніви і фарисейська (та ще й шкідлива для здоров’я) демонстрація відбулася. Однак не Москву в цьому треба винити, а самих себе, точніше тих, кого призначено було нашими лідерами. Втім, і про самих себе забувати не слід, адже в Москві лише узгоджували кандидатуру лідера й рекомендували, а обирали в Києві, в Україні. Навіть голосували.

Про те кого і за що обрали яскраво свідчить лист Щербицького до ЦК КПРС від 22 травня 1986 року про становище в Україні після аварії на ЧАЕС. Цей ганебний документ, який ви маєте змогу також прочитати, не просто засвідчує, що поставлений Москвою лідер повинен писати лише те, що дасть йому можливість добре виглядати перед начальством, що дозволить йому зберегти владу. Чого варті лише ось такі слова:«Обстановка в г. Киеве и республике здоровая, деловая.

Большое воздействие на повышение мобилизованности коммунистов, всех трудящихся оказало выступление генерального секретаря ЦК КПСС т. М.С.Горбачева по Центральному телевидению.

Трудящиеся высоко оценивают принимаемые Политбюро ЦК КПСС меры по ликвидации последствий аварии, проявляемую заботу о населении». Це звучить як пародія, але це не пародія.

Цитований лист яскраво підтверджує простеньку, але завджи свіжу сентенцію про те, що нічого не вартий той керівник, який забуває про свій власний народ. Можливо, владу йому вдасться взяти і навіть певний час тримати, але він обов’язково піде у належну безвість без поваги і співчуття людей.

Ну, а тепер самі читайте документи Sapienti sat! («Розумний зрозуміє!»).

***

ПОВІДОМЛЕННЯ МВС УРСР ДО ЦК КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ ПРО АВАРІЮ НА ЧАЕС № 287с/Гд, 27 квітня. 1986 р. , Секретно , ЦК Компартии Украины

26 апреля в 1 ч. 25 мин. в г. Припяти Киевской обл. при подготовке к плановым ремонтным работам энергоблока № 4 Чернобыльской атомной электростанции произошел взрыв, от которого обрушились крыша и стены верхней части реакторного отделения, а также частично покрытие машинного зала. В зоне аварии возник пожар, который к 8 ч. ликвидирован подразделениями пожарной охраны.

В момент аварии на станции находилось около 200 человек обслуживающего персонала. 9 из них получили ожоги различной степени, один человек скончался в больнице, три находятся в тяжелом состоянии. Всего в больницу доставлено для обследования 108 человек, в т. ч. 20 работников пожарной охраны. В ночь на 27 апреля 26 из них спецрейсовым самолетом отправлены в г. Москву. В связи с аварийной обстановкой работа АЭС 27 апреля остановлена.

Для ликвидации последствий аварии и обеспечения охраны общественного порядка привлечены силы и средства органов МВД, КГБ, гражданской обороны, Советской Армии. В настоящее время в районе происшествия задействовано около 2,9 тыс. работников аппарата министерства внутренних дел, учебных заведений МВД СССР, дислоцируемых в г. Киеве, органов внутренних дел Киевской области, военнослужащих внутренних войск. В резерве находятся еще 500 сотрудников МВД. В ликвидации последствий аварии принимают также участие разведвзвод, химрота, санитарное подразделение, невоенизированные формирования гражданской обороны УССР в количестве около 2 тыс. человек. Личный состав обеспечен средствами индивидуальной защиты. Используются 6 военных вертолетов. На место доставляются химические вещества и другие средства дезактивации местности.

На случай эвакуации жителей г. Припять (51 тыс. человек) на месте сконцентрированы 1390 автобусов из г. Киева и Киевской обл. Кроме того, создан резерв из 195 автобусов. Готовится 3 поезда и 2 речных судна.

На месте работает правительственная комиссия, возглавляемая заместителем председателя Совета министров СССР т. Щербиной Б.Е. Вопросами подготовки к возможной эвакуации населения города занимается эвакуационная комиссия Киевского облисполкома.

В г. Припять и прилегающих к нему населенных пунктах обеспечивается надлежащий общественный порядок, контролируется движение транспорта.

Координацию действий органов МВД с органами КГБ, подразделениями ГО, местными партийными и советскими органами, осуществляют на месте происшествия оперативная группа, а в МВД УССР — оперативный штаб, которые возглавляют заместители министра.

Министр И.Гладуш

3 июня, 2011              

Рубрика: Официальные документы      http://rpczmoskva.org.ru/oficialnye-dokumenty/protoierej-sergij-kondakov-protoierej-mixail-karpeev-svyashhennik-aleksandr-malyx-proshhajte-i-daj-bog-vam-duxovnogo-prozreniya.html#more-5687  

Прощальное письмо трех ижевских священников Патриарху РПЦ МП Кириллу

Два месяца тому назад мы обратились к Вам с открытым письмом. Обращение было записано на видео и распространено в интернете. Это было сделано с целью достучаться до Вас. Но ответа не последовало, точнее ответы были, но совсем другого свойства. Прежде всего на нас обрушилась волна всевозможных клевет и гонений. С другой стороны поднялась волна народной поддержки. Из разных концов нашего Отечества мы получили множество выражений соучастия и солидарности. Особо важной для нас оказалась поддержка наших прихожан, которые, несмотря на развёрнутую против нас травлю, подкрепляли нас своими молитвами и участием.

Во все эти трагические дни мы ощущали помощь Божию и покров Пресвятой Владычицы нашей Богородицы. Невольно вспоминаются слова Царя и псалмопевца Давида: “Иные колесницами, иные конями, а мы именем Господа Бога хвалимся” (Пс. 19, 8). Именно поэтому, несмотря на то, что мы получили всевозможные угрозы, вплоть до физической расправы, наша совесть спокойна, ибо защищаем не свои амбиции, но святую Православную веру в Господа нашего Иисуса Христа.

Только горько от того, что Вы так и не ответили прямо на наше письмо. Даже наше пожелание разбирательства в церковном суде, которое мы неоднократно озвучивали в СМИ, не было удовлетворено.Для нас неприемлемо, когда церковная жизнь строится по подобию тоталитарной секты с непогрешимым гуру во главе; когда Православие подменяется папизмом, представляющим для нас опасность прежде всего в том, что формально православные иерархи ставят во главе Церкви не Бога, а немощных и смертных людей, тем самым предавая забвению предупреждение пророка Божия Исайи: “Перестаньте вы надеяться на человека, которого дыхание в ноздрях его, ибо что он значит?” (Ис. 2, 22)

Культ личности Папы, когда-то погубил Римо-католическую церковь. Культ личности Патриарха Московского может погубить нашу Русскую Православную Церковь, тем более что у истоков этого культа, как это хорошо известно из церковной истории, стояли не только епископы-сергиане и экуменисты, но и шефствовавшие над ними воинствующие безбожники.

Преподобный Иустин (Попович) писал о единственно возможном выходе из тупиковой ситуации, сложившейся в современном мире: “Этот выход есть Господь Иисус Христос и Его Божественное творение - Церковь, которой Он - Глава, а она - Его Тело. Апостольская, святоотеческая, соборная, вселенская, православная вера в эту Церковь и является воскресением из всех еретических смертей. Любая ересь, так или иначе, сводит к человеку и заменяет им Богочеловека Христа, а этим она отвергает Церковь, которая вся от Богочеловека и в Богочеловеке. Спасение от этого возможно лишь через возвращение к Православной вере”.

Ваше Святейшество, вернитесь к Православию не по букве, но по духу. Ныне же мы видим безобразную иллюстрацию церковной жизни, подтверждающую наши самые печальные предположения, касающиеся высшего управления Московской Патриархии.

Как горько, когда человек, носящий имя отца ведёт себя как жестокий рабовладелец, отвергая ещё одно библейскоепредупреждение: “Есть ли между вами такой человек, которой когда сын его попросит у него хлеба, подал бы ему камень, и когда попросит рыбы, подал бы ему змею?” (Мф. VII, 9-10) Все эти два месяца у Вас и Вашего окружения была возможность вступить в диалог с нами. Но вместо этого мы ощутили давление, ничего общего не имеющее с христианством. И сегодня мы заявляем, что отказываемся от участия в любых театральных постановках под видом церковной жизни. Мы не актёры, а русские православные священники.

Именно поэтому мы, руководствуясь 15 правилом Двукратного Константинопольского Собора и 3 правилом IIIВселенского Собора, заявляем Вам, что отныне мы не только перестаём Вас поминать как нашего Патриарха, но и не признаём Вашу власть над нами.

Одновременно, оставаясь чадами Русской Православной Церкви Московского Патриархата, мы требуем немедленного созыва Поместного Собора Русской Православной Церкви в соответствии с канонами и правилами святых отец, на котором бы священноначалие Московской Патриархии, отступившее от святого Православия, принесло покаяние в грехах сергианства и экуменизма, и освободило бы управление церковное для архипастырей, безупречных с канонической точки зрения.

Мы и наша паства будем продолжать свою религиозную жизнь в свободе от еретичествующего руководства в соответствии с учением Церкви и в согласии с Законом Российской Федерации о свободе совести.

Ваше Святейшество, мы старались не запачкать себя экуменизмом и сергианством. Тем не менее, когда Вас избрали Патриархом Московским и всея Руси, мы принадлежали к тем священникам, которые стремились, даже в частной беседе, не осуждать Вас лично, делая это не из человекоугодия, но из желания любить Вас, как нашего Святейшего Отца. И нам было противно наблюдать, когда священнослужители, которые заискивают перед Вами и всячески стремятся выказать своё почитание Вашего Святейшества, оказавшись в узком кругу, говорят о Вас различные грязные сплетни. Несмотря на то, что мы не были согласны с курсом Вашего управления, мы не позволяли себе опускаться до банального осуждения. И вот, когда мы открыто и без лукавства обратились к Вам, мы получили то, что получили. И сегодня мы говорим Вам: “Прощайте и оставайтесь с теми, кто позволяет говорить критически о Вас только за Вашей спиной! Прощайте и помните, что мы, несмотря на то, что случилось с нами, не держим на Вас зла. Дай Бог Вам всего доброго и лучшего, а главное - духовного прозрения”.

Священники Русской Православной Церкви Московского Патриархата, через покаяние воссоединившиеся с Русской Зарубежной Церковью, возглавляемой Высокопреосвященнейшим митрополитом Агафангелом,и бывшие послушники Вашего Святейшества

Протоиерей Сергий Кондаков

Протоиерей Михаил Карпеев

Священник Александр Малых

30 мая 2011 г.