Родоплемінний звичай: стосунки у первісних суспільствах

Останні призначення міністра внутрішніх справ і голови Податкової служби України медіа сприйняли з гумором. Мовляв, донецька «кузня кадрів» найнадійніша. Між тим для кадрової політики пострадянської влади принцип земляцтва у призначенні на державні посади – явище, ідентичне саджанню у крісла близьких родичів чи друзів. Дивно, що досі ані партії, ані громадянські інститути не ставлять це питання у площину відповідальності влади. Формування останньої за принципом належності до донецької регіональної «еліти» сприймається як данина. Тим часом влада, яка складається лише зі «своїх», апріорі не здатна до критичного погляду на себе, врахування помилок і розвитку.

Читайте також: Україна потребує лідерів, не заражених совковими звичками

ВІД СТРУКТУРИ ДО КАРИКАТУРИ

Кадрові призначення за принципом земляцтва набувають карикатурних форм. У Кабінеті Міністрів України май­­же половина членів (8 із 17) або народилися в Донецькій області, або пов’язані з нею своїм кар’єрним зростанням. Вихідці звідти посідають усі ключові місця в уряді. Крім того, керівник Секретаріату Кабінету Міністрів (раніше ця посада називалася міністр Кабінету Міністрів) Костянтин Любченко також із донецьких. Це означає, що вищий орган у системі виконавчої влади цілковито підконтрольний істеблішменту однієї області України.

Зважаючи на перші кроки новопризначеного міністра внутрішніх справ донеччанина Віталія Захарченка, можна очікувати, що незабаром у МВС стануться серйозні кадрові зміни, також не в останню чергу через інфільтрацію в систему його територіальних управлінь вихідців із Донбасу. Приклад такої інфільтрації можна спостерігати на органах прокуратури. Генеральним прокурором України і його першим заступником є донеччани Віктор Пшонка і Ренат Кузьмін. Наслідок їхньої кадрової політики – з 27 регіональних органів Генпрокуратури 12 очолюють вихідці з Донецької області – або за місцем народження, або за професійною ознакою.

Якби в керівництві прокуратури переважали вихідці з Харківщини чи Київщини, це якось можна було б пояснити – все-таки тут сформовані цілі юридичні школи за рахунок наукового потенціалу Юридичної академії імені Ярослава Мудрого і юридичного факультету Університету імені Тараса Шевченка. Але, виявляється, все навпаки: прокурором Київщини призначений колишній донецький прокурор Михайло Витязь, а в Харківській області у цьому кріслі уродженець Донеччини Геннадій Тюрін.

Читайте також: Тому що заробітчани

Трохи менше співвідношення вихідців із Донеччини наразі поміж очільників центральних органів виконавчої влади. Але вже на сьогодні 25% керівників ЦОВВ (крім міністерств) – представники донецьких еліт. При цьому йдеться про дуже впливові посади. Голова Державної податкової служби, керівник Державної пенітенціарної служби…

Донецька прописка стала визначальним критерієм і під час призначення керівників місцевих державних адміністрацій. Звичайно, якось це не в’яжеться з ініціативами тоді ще опозиційної Партії регіонів про те, що очільників регіонів мають обирати мешканці областей. Утім, на сьогодні шестеро з них мають донецьке походження.

СІМ’Я

Тенденцією останнього часу стало призначення на ключові посади не просто представників Донецького регіону, а осіб, близьких до сім’ї президента Януковича, зокрема до його старшого сина Олександра. Нові керівники МВС, Державної податкової служби, НБУ вважаються креатурою останнього. Захарченко, Клименко, Арбузов протягом останнього року зробили карколомну кар’єру, причому тільки завдяки родині Януковичів. І, що не менш важливо, до них немає поваги з боку інших центрів влади. Вочевидь, зміна режиму миттєво відправить цих людей у зворотному напрямі без сподівань затриматися не лише в структурах влади, а й у великому бізнесі. Отже, питання виживання системи влади для них є питанням особистого виживання.

Читайтен також: «Любі друзі» президента

Серед інших керівників, наближених до «Сім’ї», називають очільника Донецької обласної ради Андрія Федорука, новоспеченого голову Львівської ОДА екс-гендиректора Укрзалізниці Михайла Костюка та, що особливо важливо у світлі очікуваної земельної реформи, керівника Державного агентства земельних ресурсів Сергія Тимченка.

Особливо цікаво, що в цьому випадку Віктор Янукович фактично відмовився від традиційної для українських президентів побудови системи стримувань та противаг – останні призначення відбуваються не просто в інтересах виключно однієї-єдиної групи, а й фактично за рахунок інших. Імовірно, і Фірташ, і Льовочкін, і Ахметов були не проти «заповнити» вакансії і поміж голів ОДА, і в Кабінеті Міністрів своїми кандидатурами. Але не склалося, і це вже стає тенденцією.

Показовим є останнє засідання уряду під головуванням українського гаранта – усі очікували гучних відставок та не менш гучних призначень. Але нічого цього не сталося. І тепер цьому є логічне пояснення. Звільнити одразу купу міністрів та призначити на їхні місця представників «Сім’ї» – це не просто скандал. Це casus belli для тих груп, які володіють значними ресурсами та організаційним потенціалом для того, щоб суттєвопогіршити життя чинному главі держави вже сьогодні. Вочевидь, для такого протистояння «Сім’я» не готова. Поки що не готова, бо для рішучого наступу потрібно взяти під контроль усю силову та фіскальну вертикаль країни. Вочевидь, на черзі СБУ та Міністерство фінансів. І тепер можна поставити під великий знак питання плани Валерія Хорошковського стати віце-прем’єром «з фінансових потоків». Не можна виключити варіант, коли влада знову зіграє у вже випробувану схему: посаду міністра фінансів обійме, наприклад, Сергій Арбузов, а НБУ очолить його нинішній перший заступник, теж дуже надійна людина, перевірена спільною роботою в Укрексімбанку.

Читайте також: Судове рейдерство

Захоплення владних крісел за принципом земляцтва і родинних зв’язків триватимуть, зокрема через низьку якість управлінців із нинішньої владної команди. Достатньо згадати про новації пана Арбузова щодо обміну валют та реакцію не тільки пересічних громадян, а й навіть його колег. Нині на посади приходять без необхідної освіти, без досвіду роботи, але з відповідним походженням. Наприклад, що може розповісти митникам на відповідальній посаді заступника начальника Київської обласної митниці 23-річна Ольга Джарти? Довідник професійно-кваліфікаційних характеристик навіть для заступника начальника управління у складі департаменту (а не територіального управління) вимагає стаж роботи за фахом на державній службі на посаді головного спеціаліста не менше ніж три роки або за фахом на керівних посадах в інших сферах щонайменше п’ять років… І хоча поставити під сумнів готовність нових «менеджерів» виконувати накази не можна, цілком імовірним є те, що їхні накази спустять на гальмах як своєрідний протест чиновників проти «чужака» і непрофесіонала. Щоби запобігти цьому, міліцію, податківців та інші «ощасливлені» новим керівництвом структури, вочевидь, очікують капітальні чистки. Як свідчать повідомлення з регіонів, процес пішов.

Тепер у питанні випуску пари влада має значно більші можливості – аж до посадки представників влади (але не із «Сім’ї») на радість виборцям і демонстрації світові ефективної та жорсткої боротьби з корупцією.

В Україні формується система влади, яка ґрунтується на владі однієї людини, яка спирається на групу, пов’язану родинними зв’язками, – таке собі «плем’я». Втрата влади першою особою означає втрату всього для всіх представників групи. Але це означає, що вже цього року цілі групи в Партії регіонів ризикують втратити не тільки своїх представників у владі, а й увесь свій вплив.

Схоже, в оточенні Ріната Ахметова, наприклад, уже відчули небезпеку. Його газета «Сегодня» останні кадрові зміни у керівництві прокоментувала дуже жорстко: «Во власти идет «тайный переворот». Але чи не занадто пізно прийшло це розуміння до Ріната Леонідовича?