Дихає Чорнобиль нашими гріхами

Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук

Присвячується наступним президентським виборам в Україні

Як заголовок я взяв слова з пісні, яку часто передавали по українському радіо в період «розбудови держави» за Президента Леоніда Кравчука. Отже, слова (якщо мені не зраджує пам’ять) були такі:

Дихає Чорнобиль нашими гріхами: ті зріклися мови, ті зріклися роду.  Отака історія нашого народу.

Потім, як відомо, часи змінилися і поняття «розбудова держави» почали перекладати російською мовою як «расстройство государства». Зміну акцентів дуже добре передає такий анекдот. У добу Кравчука, входячи до якогось «високого» кабінету, ти мусив вимовити: «Слава Україні!» і отримував відповідь: «Героям слава!» За Кравчукового наступника ритуал вітання набув іншого вигляду. На привітання «Слава Україні!» ви отримуєте відповідь: «Да нет базара!»

Судячи з прогнозів політологів, наших (і не наших) «сукиних синів» (себто політтехнологів), а також виходячи з результатів зборів «конструктивної» громадськості цей другий варіант привітання збережеться в найближчій перспективі. Нехай навіть і так, але я свято вірю, що не «безрідні космополіти» (звісно, не в сталінському, себто не в юдофобському сенсі) будуть нами керувати після жовтня 2004 року. Ось чому для них, а особливо для тих їхніх помічників, які ще не втратили здатність читати щось, крім написів на купюрах зеленого кольору, вирішив я підготувати цей матеріал.

Посткравчуківський період в історії України позначений багатьма знаковими подіями, з-поміж яких слід виокремити спроби реваншу та реабілітації деяких керівників УРСР, в першу чергу Володимира Щербицького та його «ближнього кола».

В цих питання можна зрозуміти стару номенклатурну гвардію та її хибний, але в основі своїй щирий, пієтет до Щербицького та його клевретів. Однак важко зрозуміти тих представників відносно молодої генерації керівників, які засвоюють хибні стереотипи і навіть ілюзії щодо того, ким насправді були ті діячі, за панування яких стала можливою Чорнобильська біда.

Тому для початку подам ключ до розуміння «першої особи», лідера, тобто Щербицького. Цей ключ я знайшов у розповіді відомого поета й державного діяча Дмитра Павличка. Згадуючи про свою розмову із Щербицьким, він навів такі його слова: «Ти хочеш самостійної України, а її не хочу. І Москва також не хоче». От і все. І не треба нічого вигадувати, як він любив Україну і переживав після фатального вибуху Чорнобильської станції. Може, й переживав, але за КОГО і за ЩО. Це питання.

Відповідь на нього (або частину цієї відповіді) я знайшов свого часу в партійному архіві Інституту історії партії при ЦК Компартії України (нині це Центральний державний архів громадських об’єднань України), прочитавши документи про чорнобильську аварію. Це жахливі документи і враження вони справляють відповідне, але їх треба знати. Меншою мірою варто перечитати перед тим, як ми будемо ставити «птичку» на виборчих бюлетенях восени цього року. Невеличку частину цих унікальних вже тепер документів пропоную прочитати і вам.

Насамперед, доречно нагадати — і я це добре пам’ятаю — що не від влади, і не від тодішнього партійного лідера УРСР ми дізналися про сам факт аварії. Повідомило про це не дуже шановане і сучасною владою радіо «Свобода». І перші рекомендації, як поводити себе за умов підвищеної радіації надало також це саме радіо. Після цього в парку біля тоді ще Державного університету імені Тараса Шевченка миттєво зникли любителі шахів, які там грали днями і ночами, а також молоді мами з колясками. Стало зрозуміло, що справа серйозна.

Однак, читаючи наведені далі деякі документи, ви зрозумієте, що київська влада з самого початку була добре поінформована про те, що відбулося. Мала інформацію і мовчала, чекаючи, що скажуть із Москви. Невже тодішню владу нічого не хвилювало? Хвилювало! Ще й як! Саме в той час, напередодні першотравневих свят, мені довелося бути присутнім на зборах партійного, комсомольського і профспілкового активу Київського університету. Відбулося це дійство в Палаці «Україна». Багато було людей і начальства багато. А університетська публіка завжди відрізнялась неформальними запитаннями до начальства, які до того ж можна було ставити у письмовій формі. І ось летить до одного з тодішніх керівників Київського міського комітету Компартії України записка, в якій запитання: «Як ви оцінюєте ситуацію у зв’язку з аварією на ЧАЕС?»

Тепер увага! Відповідь: «Ну что вы все с этим Чернобылем. Тоже мне проблему нашли. Вот вопрос продавать или не продавать водку на майские праздники — вот это проблема! Не знаем, пока как тут быть». Справді важка ситуація для вождів: народу (та й вождям) хочеться на свято випити, а тут інспірована «згори» антиалкогольна кампанія у розпалі. Одначе той самий народ (включно з партійно-комсомольсько-профспілковим активом) щодо Чорнобиля все правильно зрозумів і швидко почав вивозити дітей і сам бігти, хто куди. Сам я тоді нікуди не їхав, але назавжди запам’ятав — на Київському (тоді ще просто жахливому) залізничному вокзалі рухається натовп батьків із дітьми і над всім цим голос Валерія Леонтьєва:

Все бегут, бегут, бегут, а он им светит, все бегут, бегут, бегут, а он горит

До речі, співав це той самий Леонтьєв, який не так давно з телеекрана заявив, що ніякої України немає, а є лише Росія. Ну, Бог із ним, із цим колишнім солістом Луганської філармонії…

Отже, такою була реальна обстановка. А в довідці одного з відділів ЦК КПУ вона виглядала так: «По данным обкомов и Киевского горкома партии, правительственное сообщение об аварии на Чернобыльской атомной электростанции повсеместно воспринято населением с пониманием и сожалением о случившемся. На местах сохраняется деловая, спокойная обстановка, отсутствуют признаки паники, неуверенности». Звертаю увагу на те, що повідомлення про аварію — виявляється — «повсеместно воспринято населением с пониманием и сожалением о случившемся».

Якщо народ, хоча й ШКОДУЄ, але ж РОЗУМІЄ, то чому б не вивести його на першотравневу демонстрацію?! Скільки нині байок розповідають про те, як переживав Щербицький, що ніби тиснув на нього Михайло Горбачов і навіть таку фразу сказав: «Не проведеш демонстрацію — виключимо з партії». Довго я не вірив в те, що так було, а потім замислився: «Гаразд, припустімо, що було саме так. Що тоді повинен робити керівник України, яка навіть за радянськими законами мала якісь права? Напевно, не погоджуватись, а заперечити, меншою мірою висловити сумнів у доцільності такої акції».

Щербицький (і ніхто з його оточення!), як відомо, не висловив такі сумніви і фарисейська (та ще й шкідлива для здоров’я) демонстрація відбулася. Однак не Москву в цьому треба винити, а самих себе, точніше тих, кого призначено було нашими лідерами. Втім, і про самих себе забувати не слід, адже в Москві лише узгоджували кандидатуру лідера й рекомендували, а обирали в Києві, в Україні. Навіть голосували.

Про те кого і за що обрали яскраво свідчить лист Щербицького до ЦК КПРС від 22 травня 1986 року про становище в Україні після аварії на ЧАЕС. Цей ганебний документ, який ви маєте змогу також прочитати, не просто засвідчує, що поставлений Москвою лідер повинен писати лише те, що дасть йому можливість добре виглядати перед начальством, що дозволить йому зберегти владу. Чого варті лише ось такі слова:«Обстановка в г. Киеве и республике здоровая, деловая.

Большое воздействие на повышение мобилизованности коммунистов, всех трудящихся оказало выступление генерального секретаря ЦК КПСС т. М.С.Горбачева по Центральному телевидению.

Трудящиеся высоко оценивают принимаемые Политбюро ЦК КПСС меры по ликвидации последствий аварии, проявляемую заботу о населении». Це звучить як пародія, але це не пародія.

Цитований лист яскраво підтверджує простеньку, але завджи свіжу сентенцію про те, що нічого не вартий той керівник, який забуває про свій власний народ. Можливо, владу йому вдасться взяти і навіть певний час тримати, але він обов’язково піде у належну безвість без поваги і співчуття людей.

Ну, а тепер самі читайте документи Sapienti sat! («Розумний зрозуміє!»).

***

ПОВІДОМЛЕННЯ МВС УРСР ДО ЦК КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ ПРО АВАРІЮ НА ЧАЕС № 287с/Гд, 27 квітня. 1986 р. , Секретно , ЦК Компартии Украины

26 апреля в 1 ч. 25 мин. в г. Припяти Киевской обл. при подготовке к плановым ремонтным работам энергоблока № 4 Чернобыльской атомной электростанции произошел взрыв, от которого обрушились крыша и стены верхней части реакторного отделения, а также частично покрытие машинного зала. В зоне аварии возник пожар, который к 8 ч. ликвидирован подразделениями пожарной охраны.

В момент аварии на станции находилось около 200 человек обслуживающего персонала. 9 из них получили ожоги различной степени, один человек скончался в больнице, три находятся в тяжелом состоянии. Всего в больницу доставлено для обследования 108 человек, в т. ч. 20 работников пожарной охраны. В ночь на 27 апреля 26 из них спецрейсовым самолетом отправлены в г. Москву. В связи с аварийной обстановкой работа АЭС 27 апреля остановлена.

Для ликвидации последствий аварии и обеспечения охраны общественного порядка привлечены силы и средства органов МВД, КГБ, гражданской обороны, Советской Армии. В настоящее время в районе происшествия задействовано около 2,9 тыс. работников аппарата министерства внутренних дел, учебных заведений МВД СССР, дислоцируемых в г. Киеве, органов внутренних дел Киевской области, военнослужащих внутренних войск. В резерве находятся еще 500 сотрудников МВД. В ликвидации последствий аварии принимают также участие разведвзвод, химрота, санитарное подразделение, невоенизированные формирования гражданской обороны УССР в количестве около 2 тыс. человек. Личный состав обеспечен средствами индивидуальной защиты. Используются 6 военных вертолетов. На место доставляются химические вещества и другие средства дезактивации местности.

На случай эвакуации жителей г. Припять (51 тыс. человек) на месте сконцентрированы 1390 автобусов из г. Киева и Киевской обл. Кроме того, создан резерв из 195 автобусов. Готовится 3 поезда и 2 речных судна.

На месте работает правительственная комиссия, возглавляемая заместителем председателя Совета министров СССР т. Щербиной Б.Е. Вопросами подготовки к возможной эвакуации населения города занимается эвакуационная комиссия Киевского облисполкома.

В г. Припять и прилегающих к нему населенных пунктах обеспечивается надлежащий общественный порядок, контролируется движение транспорта.

Координацию действий органов МВД с органами КГБ, подразделениями ГО, местными партийными и советскими органами, осуществляют на месте происшествия оперативная группа, а в МВД УССР — оперативный штаб, которые возглавляют заместители министра.

Министр И.Гладуш