За що Геббельс поцілував би російського журналіста

Упродовж останнього року російські телеканали не викликали у мене колишнього сарказму. Після приходу до влади Януковича антиукраїнські настрої там помітно стихли. Тому всі телевізійні версії про події в Росії викликали або жаль (палає Кавказ, що тут вдієш) або, наприклад, поблажливу усмішку. Пам`ятаєте, як Рамзан Кадиров, «чесно» дивлячись в очі журналістам, заявляв, що він бразильським зіркам футболу нічого не заплатив за приїзд і зіграний матч, що вони, мовляв, спокусилися на чеченську гостинність.

Учора вперше за тривалий час подивилася програму «Однако» Михайла Леонтьєва  і зрозуміла, що антиукраїнська мовчанка було просто передихом. І що все тільки починається... 

Леонтьєв, серйозний фахівець з українофобії, зробив сюжет про всеросійський референдум, який пройшов 20 років тому, і на якому громадяни колишнього Союзу відповідали десь приблизно на таке запитання: чи хочете, мовляв, ви жити, в оновленому Радянському Союзі, який буде повністю демократизований, в якому люди будуть щасливі і багаті, дотримуватимуться всі права і свободи, і таке інше?.. Ну що б ви відповіли в 1991 році, коли ви нічого, окрім СРСР не знали, і якби вас запитали: хотіли б ви жити в чудовому будинку біля моря з пальмами і всім таким?.. Звичайно, так. Нагадаємо, що після цього референдуму стався путч, ГКЧП, після якого в СРСР вже ніхто не вірив, а потім були прийняті Біловезькі угоди, своєрідний консиліум трьох майбутніх президентів, який чесно визнав небіжчика (СРСР) небіжчиком, денонсував СРСР і дав колишнім союзним республікам можливість жити і працювати. Далі послідував грудневий референдум, на якому українці відповіли на куди більш грамотно складене запитання, що вони таки хотіли б жити у своєму власному домі Україна.

Але Михайло Леонтьєв, зігнорувавши все наступні події, концентрувався на першому референдумі. Там, де люди на запитання, чи хотіли б вони жити у процвітаючому, демократизованому, благополучному СРСР, сказали "так".

Референдуми - взагалі хитра з погляду соціології штука. Але це інша тема. Михайло Леонтьєв у своїй програмі дав зрозуміти, що, всі хотіли жити в СРСР, а велику країну злили. А зливав її, за версією одіозного телеведучого, Леонід Кравчук. Саме на критиці Кравчука був заснований телепук Леонтьєва в жанрі "ностальжи за совєтами". Точніше – в жанрі популяризації СРСР. Батько пропаганди Гебельс поцілував би Леонтьєва в лобик за таку роботу. Взагалі-то СРСР помер своєю смертю, тому що прийшла його пора померти. А за версією Леонтьева помер, тому що підла радянська номенклатура його поховала. Цікаво, що покійного Бориса Єльцина,котрий ініціював Біловезькі угоди, ведучий не згадав. Царство Небесне Борису Миколайовичеві. Про єдиного справжнього президента і державника Росії не було сказано ні слова. Він, видно, не вписується в концепцію реанімації Союзу.  А то, що цю концепцію, надриваючи всі свої жили і підтягаючи всі свої де потужні, а де й не дуже інтелектуальні потужності, намагається проштовхнути російська влада, вже не викликає ні в кого сумніву. Ось, наприклад, нам дають зрозуміти, що наше світле майбутнє - це Митний союз і ЄЕП, а не зона вільної торгівлі з ЄС. І як кажуть, "заметьте"... Поїхав 2 березня Андрій Клюєв до Брюсселя проводити переговори з приводу угоди про Асоціацію і ЗВТ, а вже 3 березня перший віце-прем`єр-міністр Росії  Ігор Шувалов вискочив з табакерки і сказав, що у Росії є зустрічне запрошення для України - Митний союз і ЄЕП.

15 березня це запрошення РФ, підкріплене загрозою встановити економічний паркан у разі його неприйняття, підтвердив Володимир Путін. З чуток, влада братської країни намагається працювати з Клюєвим, щоб той зменшив прудкість, добиваючись асоційованого членства в ЄС для України.  Наскільки успішною була робота північних місіонерів, покаже час, але першим дзвінком можна вважати виступ Андрія Клюєва в Москві, де віце-прем`єр, який два тижні тому побував в Брюсселі, сидячи у Москві, сказав, що Україні потрібно зміцнювати зону вільної торгівлі в рамках СНД.

До цього додамо спроби Росії злити долі і капітали в енергетиці і фінансах. І бажання помітити територію в гуманітарному просторі, як от затвердити російську версію підручника історії, видавати десятки книг, що заперечують прагнення українських еліт до державності і які дискредитують українських лідерів національно-визвольних рухів. Наскільки чутливою виявиться до таких реінтеграційних спроб СеСеСеРофілів українська влада? Судячи з усього, їх побажання прямо кореспондуються з перспективами бізнесу. А чого хоче народ? Соціологічна компанія, яку вважають близькою до Партії  Регіонів, до чергової річниці цього самого референдуму оприлюднила результатиопитування, присвяченого СРСР . 47% українців сьогодні проголосували б за збереження Союзу. 47% - дуже мало в порівнянні з тими 78%, які проголосували за СРСР в 1991 році. З іншого боку, звідки узялося стільки людей, які не проти Союзу?! Адже вже виросло покоління людей, які не знають, що таке це СРСР.

«Цифра цілком правдива, - пояснив авторові цих рядків найавторитетніший український соціолог Євген Головаха, – тут включається механізм трансляції старих поколінь. У людей середнього і літнього віку за двадцять років забулися жахи СРСР, але при цьому емоційно гостро в свідомості людей перебувають тяготи сучасного життя. Це опитування швидше за все проходило на південному Сході України. Але на ці цифри смішно орієнтуватися. Якби за наслідками опитувань мінявся зовнішній вектор, чи по ньому можна було міняти законно вибрану владу... Ви уявляєте, що можна зробити з президентом і прем`єром, якщо визначати їх майбутнє за наслідками соцопитувань?! І те, що люди погано відгукуються про роки незалежності, - вони погано відгукуються про владу. Оцінки незалежності - це емоційна реакція на те, як управляють країною, а не на саму країну. І якби знову проводився референдум, навіть питань не було б - усі проголосували б за незалежність». 

Окремо додамо: суспільна свідомість неоднозначна. Люди, як відомо, не проти інтегруватися і в ЄС, і до Росії. Я відкрила найостанніші дані Європейського соціального дослідження, яке щорічно проводиться Інститутом Соціології НАН України. У ньому немає даних, які стосуються СРСР, але є питання, в якому реципієнти за десятибильною шкалою визначають, чи потрібно Україні продовжувати процес входження в ЄС. 5,63 бала - середня оцінка євроустремлінь українців. Тобто більше половини людей вважає, що процес потрібно продовжувати.  І це, не зважаючи на те, що цілий рік президента Януковича нам в тій чи іншій мірі проштовхують реінкарнацію Союзу.

Знаєте, що сказав той самий Леонтьєв в своїй програмі? Що їм в Росії, не зважаючи ні на що, «чудесным способом» вдалося зберегти Федерацію. «Чудесность способа» добре ілюструє ситуація на Кавказі, в російському метро, і в аеропортах. Чудеса збереження імперії - це чудеса російської  нафти і  кремлівської пропаганди. Україна була б рада обійтися без подібних чудес. Ми, знаєте, цінуємо Кравчука. І здатні ще розрізнити, як живуть де-небудь в Бордо чи в Провансі і як виживають, ну, скажімо, в Краснодарському краї...

Маша Міщенко