Профіль

Safo

Safo

Україна, Харків

Рейтинг в розділі:

Когда находишь себя...

  • 12.09.12, 10:35
Когда знаешь кого-то довольно долго, слова перестают литься рекой, как в первые дни отношений. То, чем хочешь поделиться, часто не выражается словами. Замирает внутри. Не из-за обыденности или разочарований. Настолько проникаешься взглядами и интересами другого, что кажется – нечем больше делиться, все уже и так общее. Да и чувства будто не такие сильные – не вибрируют и не расшатываются, вырываясь искрами эмоций наружу. И тогда начинаешь говорить глазами, руками, прикосновениями. По-моему, лучшего проявления любви не существует. (c)

Следы прошлого

  • 11.09.12, 16:48
...Знаешь, у мужчин так принято: если мы расстаемся с женщиной, которую любили, мы уже не признам этого вслух. Обходим стороной свои настоящие чувства и говорим только о том, какими мы были разными, и что для того, чтобы окончательно убедиться в этом, понадобилось несколько лет пожить вместе. Не что иное, как ложь, под которой глыба гордости.

В действительности, в глубине души, все иначе, не так эгоистично. Мы тоже тоскуем, тоже мечемся в постели от наплыва воспоминаний. Мы тоже, как и вы, женщины, ищем родное лицо в толпе. Чем отличается женская тоска от мужской? Мы предпочитаем забываться. На пару недель убегаем к “промежуточным” женщинам – они нас целуют, удовлетворяют, помогают забыться. Но в постели мы никогда не смотрим таким женщинам в лицо. Боимся увидеть в них черты той, которую любим по-настоящему. Той, в которой видели мать своих детей.

Я не верю, что любовь забывается. Ее невозможно отпустить. Она подобна голубю в клетке без дверцы – так навсегда и остается там.

В тебе. Однако со временем начинаешь иначе относиться к тому, что было.

Со временем этот голубь в клетке, вскормленный воспоминаниями, становится украшением твоего сада-сердца. Его посещают новые люди, кому-то из них ты показываешь красивую птицу прошлого, а кого-то не пускаешь дальше калитки. Но в итоге непременно найдется тот, кто полюбит тебя вместе с твоими воспоминаниями. И это нельзя назвать милосердием с его стороны. Просто у этого человека есть такой же сад. И такой же голубь в клетке без дверцы.

Буду честен с тобой: иногда мысленно я переношусь в прошлое. Не потому, что здесь, сегодня, рядом с тобой, мне чего-то не хватает. Ты – другое. Ты – мое осязаемое настоящее. А то, что осталось там, в прошлом, – это подводные течения океанов, которые исподволь меняют ландшафт, но никогда не исчезают. Уверен, у тебя так же. (с)

Если бы ты знал...

  • 07.09.12, 15:10
Здравствуй.

Я давно не вижу тебя. Сменила номер телефона, удалила все твои контакты. Научилась сдерживаться, когда непрошеные слезы выдают тоску, и прятать руки в карманы, когда они сами собой сжимаются в кулаки от ярости. Я бодро отвечаю на вопросы, общаюсь с людьми и временами танцую, когда музыка веселая и не напоминает наших с тобой песен. А еще я много работаю. Все вроде неплохо, но все это… игра. Когда-то я жаловалась тебе, что не смогла найти дело жизни, призвание. Ну, как у тебя. Так вот, я нашла! Теперь я хорошая актриса. Одной роли.

Я боюсь долгих дорог. Мрачных трасс, сливающихся в монотонную картинку за окном автомобиля. До вчерашнего дня я садилась на заднее сиденье такси и, прислонившись к окну, смотрела на ленту из неинтересных пейзажей, на которых яркими слайдами оживали ты, я. Мы с тобой. До вчерашнего дня эти картинки согревали. Я словно перемещалась в их атмосферу и снова чувствовала свою руку в твоей руке, слышала твой голос. Когда-то я сказала, что в тебе все хорошо, кроме голоса. Что он слишком мягкий, неуверенный, что ли. Ты тогда, кажется, обиделся. Знай: я сейчас скучаю именно по твоему голосу. По твоему смеху на том конце провода. По твоим словам, которыми в последнее время говорю я, представляешь? Сегодня впервые села на переднее сиденье, рядом с водительским, и впервые закрыла глаза. Я не хочу больше никаких картинок, тебя и себя в них. Нас, которых больше нет.

Как-то я справлялась о тебе у общих знакомых, с которыми поддерживаю редкую связь. Они передали, что у тебя все хорошо, ты коротко постригся и даже завел какие-то новые отношения. Я слушаю, злюсь, ругаю себя за то, что и здесь, в другом городе, не перестаю интересоваться твоей жизнью, пытаясь повторять бесстрастное выражение. «Я рада. Рада, что у него все хорошо. И у меня тоже… прекрасно». Последнее слово как можно увереннее. Улыбка. Занавес. Роль сыграна… Вот так я вру. Ненавижу себя за эту ложь. Но я должна, должна быть сильной, чтобы все-таки стать счастливой. Я хочу привыкнуть быть счастливой без тебя.

Я встречаю новых мужчин. Скорее, просто наблюдаю за ними, не подпуская близко. Некоторые из них приглашают на кофе, и я соглашаюсь. Чтобы посмотреть на них и в очередной раз убедиться, что никто не сравнится с тобой. Ты остался самым-самым. Я не идеализирую, я не помешалась, наоборот, сейчас мыслю трезвее, чем когда-либо. Время расставило все по своим местам. Кто-то из этих мужчин красивее, кто-то умнее и намного самоувереннее. Но что мне за дело до них? Ни у кого из них нет таких глаз и рук, как у тебя. В твоих глазах мне мерещилось море, которое с детства люблю больше всего. В твоих руках была надежность, которая сильнее любых слов. Я просто касалась тебя – и чувствовала, как шумные волны внутри меня успокаиваются, усмиряют страхи и сомнения. А еще я мечтала, чтобы у нас был ребенок и чтобы у него были такие же глаза с морем внутри. Но ты его не принял.

Я пишу, мне легчает. Быть может, со стороны это выглядит жалко и смешно, но мне плевать. Спасибо за то, что было, пусть было не так много. Странно представить, что тебя могло и не быть. Спасибо. Хорошо, что ты есть. Я желаю тебе побед и радости и никогда ни о чем не жалеть. И себе я желаю того же… (с)

Біля серця мене тримай…

  • 08.02.12, 22:10
Тримай мене. Бо я закрию шторами вікна, закрию очі
руками, закрию душу на замок. Тримай мене… бо одного разу я піду.. тихо,
навшпиньки, піду з твого життя, а ти й навіть не помітиш. Може колись
щось нагадає тобі про мене і щось прокинеться у твоєму серці… але навряд
чи це станеться, ти просто мене забудеш, ніби я й ніколи не існувала…
мені залишилося так мало часу, так мало годин, так мало днів, так мало
життя… і так мало тебе…якби ж ти тільки знав… якби ж ти тільки чув..
якби ж ти зрозумів....тільки ти не дізнаєшся, не прочитаєш, не
зрозумієш… а я залишуся такою маленькою історією в твоєму житті..
всього-навсього… ти – єдина маленька ниточка, яка зв'язує мене з цим
життям. Тільки ниточка обірвалася.. А тепер тримай. Біля серця мене
тримай…

Просто слова...

  • 16.01.12, 22:54
Слова...знаєте, слова мають велике значення у нашому
житті. Вони є невід'ємною його частиною. Слово...воно має безмежну силу.
від слова залежить вибір людини її шляху, воно або додає упевненості,
або забирає всі надії...Слова приносять щастя або велику радість....або й
сум....Слова несуть тепло, що зігріває краще за любий обігрівач....Від
слів часто руйнується життя.....але й починається нове теж. Слова часто
вирішують нашу долю...коли на межі життя і смерті ти чуєш: "Ти мені
потрібна".....це такі прості слова, але скільки в них сенсу і як вони
потрібні...і нічого вже не важливо....є лише слова...

...

  • 16.01.12, 22:47
Все міняється. Міняється життя. Міняються люди. І начебто все добре. Але
інколи так не вистачає старого. Того життя. Тих людей...

Любов буває лише одна...

  • 10.01.12, 23:59
Що б там не казали, а справжня любов буває лише одна. Таке не
повторюється двічі. І одного разу ти таки зустрічаєш того, хто ділить
твоє життя на «до» зустрічі з ним і «після»… І зовсім неважливо зумієш
ти це зберегти чи втратиш.... Але якщо ти таки знайдеш того, хто
полюбить тебе за твою душу… Просто знай, що таке буває лише один-єдиний
раз.

Час не робить пауз...

  • 08.01.12, 23:52
Досить сидіти і чекати, що хтось вирішить за вас всі питання. Крім вас
їх ніхто не знає. Вставайте, боріться, падайте і знову вставайте! Якщо
для вас це важливо -справді важливо - не чекайте. Час не робить пауз, не
дає ні хвилини на "зібратися з думками і все обміркувати". Він віддаляє
вас від мети. Тому якщо вам це потрібно -йдіть. А якщо продовжуєте
сидіти ... не так вже це було для вас і важливо.

Дивні ви, люди...

  • 08.01.12, 23:45
Є люди, які не вміють розставатися. Прив'язуються,
тримають, не хочуть відпускати. Їм здається, що разом з людиною, яка їх
покидає вони втрачають частинку себе. Ні, щоб сказати :
"Та нічого, проїхали, па-па. Якось побачимся."
І забути. При зустрічі посміхнутись і знов забути.
Навіщо пам'ятати тих, хто захотів сам піти з твого життя?
Навіщо триматись за те, чого вже ніколи не буде?
Навіщо старатись робити боляче лише собі?
Мучитись, згадувати всі слова і відчуття, мріяти про дотики і майбутнє, якого вже ніколи не буде.
не треба.

Є люди, які не вміють тримати. Випадкове слово, необережний флірт. І ти вже бачиш в його погляді пустоту.
Він каже "вибирай сама". Не бореться за тебе. Не позвонить, не розкаже, як йому без тебе погано.
Неможливо зрозуміти важлива ти йому чи ні. Він ніби і в тебе є, а ніби його і немає.
Так
може пора вже сказати чого ти хочеш? Підійти, обняти, зробити перший
крок і розставити все на свої місця..! Запалити вогонь.
І нехай він потім погасне, але краще тимчасове полум'я, аніж просто невідомість.

Є люди, які ніколи не можуть зрозуміти, що їм треба.
І здається поруч з ними ті, хто треба.
І все добре. І кожна посмішка, кожне слово народжує шматочки щастя.
І все класно, все підходить.
Але щось не так. Щось не те.
Я
буду з іншим, ти з іншою, все зміниться. Я зустріну іншого.. І от
зустрічаєш іншого, а все повторюється. І ти знов когось чекаєш. Знову
щось не те. Не так. А треба просто зрозуміти, що ти хочеш. От і все.

Дивні ви, люди...

Щоб зрозуміти наскільки ти любиш людину...

  • 04.01.12, 22:03






Деколи
для того щоб зрозуміти наскільки ти любиш людину, потрібний лише дотик,
але щоб зрозуміти що це та єдина людина: потрібний біль, страждання,
самота, і хай не все так гладко як хотілося б, але він все одно
поруч.... Ми ображаємося на близьких, на коханих за їх маленькі помилки,
але колись не дивимося, що ж зробили ми?.... Може і ми в чому те винні,
може і ми чим те образили... . Себе змінити можна, хоч це і нелегко,
але спробувати можна...Не паліть всі мости, не шукайте втіх від інших
постарайтеся зрозуміти один одного, і навчитеся довіряти своїм
близьким...може тоді все налагодиться!
Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна