Скажи,чому тримаєш в чарах,далека світла зірко?А, може, я літаю в хмарах,тому мені так гірко?"Це несерйозно"-скажеш ти."Пробач"- у відповідь почую.Але кого я маю віднайти,щоб раз почути:"Порятую"?

Твоє лице шукаю серед інших облич...Ти прийди до мене крізь осінню ніч,посміхнись ласкаво,простягни долоні-я так хочу бути у твоїм полоні.Вересень дарує жовтий лист розлуки,дай мені відчути твої ніжні руки,в очей блакить небесну востаннє задивитись-хотів би в ній назавжди,мила,залишитись.

Не можу жити,як інші живуть.Вони не знають,що дні пройдуть.Ті сонячні дні...А щастя минаєі радість відходить,вона зникає.А що буде потім?Спогади?Сни?Законе природи,ти поясни!Всесвіт мовчить.Його уста німі.Відповідь люди шукають самі.Я знаю місто,що Мрією зветься.Я в ньому один і мені здається,що там поселитися кожен би зміг.Переступити треба єдиний поріг,перейти ту межу, невідомість здолати,щоб надія твоя могла вічно палати.