Навесні

Кажуть, що навесні усе цвіте. А ще, кажуть, що з приходом весни усім хочеться кохання. Чи то всі люди такі примітивні, чи то я якась інша, але саме навесні хочеться відпочити від почуттів і дати волю емоціям. Те, що називають коханням трансформується денкілька разів і стає схожим на звичку, якої прагнеш позбутись. 

Люди намагаються бути схожими на птахів, бо кожен хоче літати. Але птахи набагато "людяніші". От, наприклад, лебеді... Їхня вірність дивує. Чому у лебедів любов навік, а в людей лише до тих пір, поки є вигода? Або гуси... Якщо одна зламає крило, то три інших сидітимуть над нею. А люди топчуть один одного усіма можливими способами.

Навесні не почуттів хочеться, а просто гормони грають. Тому дівчина й кидається у ліжко до першого ліпшого. Так, а хлопець іде за тою, у якої спідниця коротша. Такі ми вже є, природа такими нас створила. Ми лише жертви. Щодо ліжка, і першого ліпшого. Нічого дивного, якщо одноразовим сексом все розпочнеться і ним все закінчиться. Історія однієї ночі. Буває й таке, що ... живуть вони довго і щасливо...

Щодо мене, то я ненавиджу весну і все, що з нею пов"язане. Ненавиджу запах цвіту, ненавиджу рожеві квіточки. Ненавиджу, коли з дахів капає. Ненавиджу мокрі черевики. Ненавиджу зміни погоди. Ненавиджу весняний настрій і розмови про кохання... Немає його...

Але попри все вище написане, вітаю усіх з приходом весни. Щастя вам...

P.S. Контролюйте свої гормони)