Блог _R

Вид:: короткий; повний

Замітки:

всі

у блог

у співтовариства

Не найкраща версія

19.04.23, 21:46

Не найкраща себе ж я версія
Та далекий від ідеалу,
Проти себе роблю диверсії
Та безглуздю даю на поталу.

Помиляюся, спотикаюсь,
Не все правильно вибираю,
Щоби краще було не стараюсь,
Часом віру й надію втрачаю,

Ще даю любові згасати
І від мудрих рішень далекий,
Легко падаю й важко встати,
Часом сам собі небезпека.

Нас таких... - усі до одного.
Як нам вижити в цьому світі?
Стати б нам на вірну дорогу,
Нею йти та як люди жити...

От би кращим собою стати
Всім й мені - це було б диво!
Так, щоб горя нікому не знати
Й жити добре, довго й щасливо.

Але щось для цього бракує,
Наче всіх трохи біс поплутав.
Кожен трохи хитрує-мудрує
Та втрапляє в безглуздя пута.

Боже, визволи від лукавого,
Темні душі й серця просвітИ,
Подаруй Духа мудрого й прАвого,
Бути кращими дай же нам Ти.

Коментарі: 19

Без лайки

13.04.23, 15:00

Цікаве відчуття недавно з'явилося. Одна з моїх заміток не отримала ні одного плюсика. Спочатку було відчуття, що це погано, що вона нікому не сподобалася. Але потім... Потім...

Потім я зрозумів те, що і так розумів - пишу, щоб зберегти для себе якусь мить. Мить, описана в цій замітці, мені таки подобається. Буде приємно до неї повертатися і згадувати. Це моя мить, моє світле і тепле враження і відчуття. Воно з'явилося, потім стало загальнодоступним, але трохи чуже іншим. Це навіть добре, що є щось, що близьке лише мені, лише моє, яке не продається, не здається і не потребує чийогось одобрення. Воно є, як є явища природи, описані в цій замітці, як є особисті відчуття і враження.

Замітка стала нетронутою, можна сказати, що зберегла свою цнотливість, чистоту, ніхто не торкнувся до неї своїм плюсиком, не приєднався до насолоди від відчуття спокою і гармонії.

Було б чудово, якби ця замітка такою і залишилася. Такою, як краплини на гілках під час ранкового туману, ще нетронуті сонцем чи вітром. Один порух вітру і вони на землі, змішані з болотом, трохи сонячного проміння і вони випаруються, а їм подобається бути там, де вони є, обіймати гілки квітучих дерев і кущів, коли вони ще сонно-замріяні, бути над болотянистою землею і не прагнути в холодне небо, слухати зблизька щебетання птахів, хочеться трохи побути в своєму стані хиткої рівноваги, миті перед пробудженням...

Краплини не прагнуть опинитись при владі, щоб там зганьбитися, загробити сотні тисяч людей, економіку і при цьому хотіти подобатися всім завдяки брехливій пропаганді. Вони не хочуть йти шляхом путіна, Зеленського, Порошенка, шляхом ботів різного гатунку, які не розуміють нічого в політиці, а просто займаються тим, що постять різну єресь.

Деколи хочеться просто цінувати мить життя, красу моменту, гармонію, простір без зайвого шуму... Без лайків від слова лайка і коментарів не в тему...

Дивно, що замітка в топі, хоча без жодного плюса... Спостерігаю за цією заміткою...

Коментарі: 12

Ранкове просоння

11.04.23, 13:57

Ранкове просоння природи

З першим весняним туманом.

В повітрі сира прохолода

Окутує світ весь старанно.

Ледь видно у млі срібно-білій

В цвітУ аличі й жовтодзвони,

Можливо їм сни сняться милі,

Де щастя стирає кордони.

У спокої тихо-туманному,

Птахи щебетанням спілкуються,

Казково все і по-справжньому,

Хто йде - піснеспівом любуються.

Повисли на гіллі краплини,

Нетронуті сонцем чи вітром.

Сну тихого милі хвилини

Минають в пастельній палітрі.

Проміння уже пробивається

Крізь гущу вологи дрімотної

І новий день починається

Весни-красни безтурботної.

Коментарі: 13

Добре

11.04.23, 11:11

Як добре без друзів фальшивих,

Без лицемірства й вдавання,

Без слів нещирих й брехливих

Та часу на це марнування.

Коментарі: 0

Вушко голки 2

10.04.23, 08:47

Була в мене тут колись замітка "Вушко голки".

https://blog.i.ua/user/2802839/1472467/?_rand=1935222627

Знаю, що на цю тему зараз тут ніхто говорити не схоче, тому швидше за все це будуть просто мої думки, а не діалог на цю тему.

На днях мені знову попався цей епізод з Біблії.

Від Матвія 19:16-26

І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?

Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.

Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.

Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.

Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені?

Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.

Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.

Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.

Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!

Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися?

А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.

Минулого разу я звернув увагу на те, що до Бога ми прийдемо через вушко голки без багажу, який наскладали тут . Не буду повторювати ще раз текст тамтої замітки.

Але цього разу я звернув увагу на дещо інше, на сам діалог. В діалозі приймають участь двоє: Ісус і багатий чоловік.

Чоловік звик щось набувати в цьому житті, він цілеспрямована людина, про це свідчать його статки.

Ісус бачить людину всю - його стан соціальний, матеріальний, душевний, ціннісний...

Чоловік поруч до всіх своїх досягнень хотів би додати ще одне - місце в Царстві Божому і тому питає Ісуса, що йому треба робити.

Ісус відповідає, що треба виконувати заповіді: не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.

Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.

Чоловік запевняє, що все це він виконує і щоб впевнитись, що ціль бути в раю буде досягнута, запитує може ще щось треба - розумно і по діловому.

На що Ісус каже віддати все, що має бідним і йти за Ним. Тобто постаратися для інших, як старався для себе, віддати те, що отримав від інших тим, хто цього потребує

Цікава розмова.

Чоловік запевняє, що любить ближнього, але віддати все ближнім йому важко. Якби він любив ближнього, як себе, то швидше за все не став би багатим і не прагнув би збагатитися за рахунок великої націнки на товар, яким торгує, за рахунок дешевої праці тих, хто на нього працює.

Його багатство говорить про любов до себе, а не до ближнього, а в Царстві Божому Цар хоче стати корисним тим, хто поруч, допомогти їм.

Ну кому потрібний в Едемському саду той, хто позриває зі всіх дерев умовні банани чи апельсини, щоб значно збагатитися на тих, хто поруч?

Які цікаві запитання і відповіді...і знову запитання... Цікава штука суспільство, як середовище, яке ми самі спільно формуємо згідно своїх цінностей.

Насправді чоловік цей не такий поганий, але до Царства Божого, де царює любов і доброзичливість, трохи не дотягує. Так і не дотягуємо ми з нашими цінностями, прагненнями, цілями.

Але Бог Добрий! Деколи Він нам ставить запитання, на які ми маємо дати відповіді самі собі.

....

Коментарі: 34

Пісня під настрій

10.04.23, 08:17

Коментарі: 0

Любов

07.04.23, 15:08

Навіяно цим

https://video.i.ua/user/2802839/69849/434232/

Це уривок з фільму про Святого Августина.

Через любов черстві стають чутливими і чуйними,

Лякливі й боягузливі сміливими й безстрашними стають,

Стають цілющими стосунки, що були колись отруйними

Та доброю стає колись погана і нікчемна людська суть.

Любов згасити може ворожнечу та принести мир,

У темній непросвітній безнадії - промінь дасть надії,

Душі малій дасть вирости на цілий світ у вись і в шир,

Душі порожній й спраглій дасть напитись й подарує мрії.

Навчить у славі та багатстві скромності вона,

В випробуваннях терпеливість й стійкість подарує,

У добрих справах вона мудра, перша й основна,

Життя дарує помираючим та від хворіб вона лікує.

У бідності й нужді багатством стане та зігріє,

В дорозі буде другом й добрим подорожнім,

Добру навчить - всього, що знає й все, що тільки вміє

Та подарує сенс, щоб не булО життя когось порожнім,

Вона душа мистецтва та казок й священних книг,

Своїм радіє щиро і чужих не хоче залишати,

До перших та останніх добра. І для тих, хто ще не встиг,

Вона не хоче і не буде свої двері зачиняти.

Може споганив своїм текстом в цій замітці те, що у відео...

Коментарі: 10

Вишні і сакури

03.04.23, 22:17

Вишні та сакури цвітуть рожевим й білим,

Приваблюють красою бджіл й людей,

Не пристосовані до викликів - в них сили,

Щоб вкритись цвітом й бути втіхою очей,

Щоб порадіти сонцю, пелюстки розкрити,

За кожен промінець подяку принести,

Прикрасити весну у ніжні та тендітні квіти,

Відкритою душею щедро рясно зацвісти.

У них немає чим здолати сніг чи лід,

Немає панцира, ні пазурів, навіть шипів.

Вони прийшли беззахисними в світ,

Щоб квітнути весною, хоча б пару днів.

Коментарі: 2

Вдихну

02.04.23, 12:06

Вдихну на повні груди аромат

ЦвІту нарцисів, фіалок та магнолій -

Легкий, п'янкий і наче в душі сад

Цвіте та пахне, дивний подарунок долі.

Погляну на смарагдову траву,

Рясно прикрашену в блакитне й біле -

Цвітіння вероніки й пролісків, мов диво на яву.

Після зими все оживає і рости знаходить сили.

Слух налаштую на пташиний передзвін,

В душІ він відгукнеться й усмішкою стане,

Щоку підставлю сонцю та зупиню часу плин.

Зігріє серце ніжністю тепло весняне.

Відпущу з вітром холод - хай летить

Подалі геть разом з журбою й сумом.

Залишу в пам'яті яскраву весни мить -

Хай пам'ять стане миті цій надійним домом.

Природа оживає й оживає все,

В серцях та душах знову жага жити,

Радість на лицях, красу весна несе,

Щасливий, хто цим вміє дорожити.

Коментарі: 8

Творчокризове

31.03.23, 07:07

Чи має право людина:

На творчу малесеньку кризу,

На тиху спокійну годину,

На свої власні капризи,

Нічого, щоб не писати,

Коли писатись не хоче,

Подумати, помовчати,

Свій час зберегти і очі?

Напевно, що таки має.

Це краще, ніж єресь писати,

Яку і сама не читає,

Щоб настрій собі не псувати.

))

Коментарі: 0

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео