[Приєднане відео] Віра гори звертає, сумнів сталь роз'їдає, Думка - найтонше місце меча.Там, де є смисл - вогонь віри палає,Гасить безглуздя смислу очаг.Смисл то з'являється, то десь зникає.Віра згасає багато у що…Тільки любов смислом все наділяє -Вічність без неї просто ніщо.Смислу багато - де багато любові.А там, де мало – там смислу катма,Там дзвін мечів, грім гармат, море крові,Сльози і плач та відсутність ума.Там, де любов – там добро та турбота,Радість і щастя, гармонія й мир,Вигода всім ...

Читати далі...

навіяно http://blog.i.ua/user/8127885/1953729/Хто страшніше На краю історії крах.Під ногами не ґрунт, а прірва,Страх, що був до тепер - не страх.Хтось майбутнє з коренем вирвав.І летіти тепер не увись,Тепер всюди порожній простір,Зачепитись нема де, лиш вниз,В глиб у себе - в минуле в гості.А в минулому було все -Шанс був в мирі й любові житиТа надія, що нас пронесе,Підвела. Вже ніщо не змінити.Все! Догралися у війну,У обман, лицемірство й злобу...Всі в минуле - вперед, щоб винуІ причину...

Читати далі...

У кожного в душі свої скарби-надбання,Тому і фарби сприйняття у кожного свої.І навіть коли в світі тиша та мовчання -Ми можем чути грім гармат чи як співають солов'ї.Буває світ весні радіє і від радості співає,А нам проблеми стогін вуха закладає…Буває світ реве, шумить, стріляє і вбиваєТа ми в собі і щастя у душі мелодія лунає.З народження ми в душу тягнем різні речі -Все, що трапляється на нашому шляху.Складаєм, розкидаєм там доречне й недоречне,Що нам потрібним здалось чи припало до смаку.Там ...

Читати далі...

На кожне "може бути" є своє "але", Не все буває з того, що могло би бути. Але й що мало бути добре, виходить часом зле. І можуть все вверх дном "але" перевернути...

[Приєднана картинка]Мої паперові крилаНавчили думки літати,Можливість цікаву відкрилиПідноситись і спускатись.Підноситись в чисте небо,Спускатись на землю грішну,Побачити мрії й потреби,Теперішнє і колишнє…Мої паперові крилаНавчили свій курс тримати,В безсиллі знаходити силу,Від вітру висоту набирати,Щоб бачити все з піднебессяЙ летіти туди, де потрібно -У ті життєві процеси, Де бути вкрай необхідно…[Приєднана картинка]

Спішимо у погоні за істиною - Обігнали її на два кроки І лишилась вона непізнаною, Десь звернула, бігли ми поки... Спішимо у погоні за щастям, А воно біля нас - нас чекало. Сили стратили, тільки впасти Десь далеко від нього зосталось. Спішимо у погоні за часом - Біжимо, аж старієм прискорено. Нам поспішність здається прикрасою, Білки колесо нами підкорено! Зупинилися... Світ все ж рухається, Нас готовий позаду лишити - Тих не любить, хто тільки чухається Й тих, хто любить...

Читати далі...

Поміж рясності цього світуМи щось бачимо, щось помічаєм,А без чогось не можем жити,Є й таке, що ми відкидаєм.Є й таке, що ми зовсім не бачимоНі впритул, ні з далекої відстані.Досить часто буваєм незрячимиВ гущі фарб, справ, брехні та істини.Все так було й до цього вже звикли,Що живем тим, що нас зачіпає, Що у серце чи розум прониклоТим, що спокій у нас забирає.Хоч існуємо в часі і в просторі,Поза ними ми часто живемоНа своєму душевному островіУ своїх почуттях і думках - десь окремо...

Людям не дАно все знати,ТомУ помилОк роблять море,Як мстити за них й не прощати -Світ стане суцільним горем.Та дАно все ж людям розум,Який помилки виправляє, Отрути їх зменшує дозу,До Істини шлях прокладає.І попри невдалі спробиВчіпляючись в суть міцніше,Не топлячи душу у злобі,Він робить цей світ світлішим.Всіх зі Святом Трійці та зіслання Утішителя Духа Істини.

Може я, може ти На дорозі життя Зможем щастя знайти Так, щоб без каяття, Обійти віри смерть, Обійти смуток, жаль І ногами на твердь Стати й далі у даль Не болотом брехні, Не по болю шипах, В мирі, не по війні Йти з любов'ю в серцях. Може я, може ти Два крила птаха мрій, Що до щастя летить Та шукає рай свій... Може я, може ти Лиш прості перехожі, В різні боки нам йти... І шляхи в нас несхожі...

Ми народились в помилкАх і в помилкАх живем.Помилки наші: самовпевненість надмірна, пиха, злоба,Хибні теорії, стереотипи, війни, жадібність... і день за днемРобим нові, повторюєм старі - така у нас хвороба.І кожен з нас буває деколи по помилках мінер -Свідомо, несвідомо іншим і собі їх підсуває.І кожен з нас буває деколи по них сапер,Який знешкоджує ці помилки чи на собі їх підриває.На помилкАх хтось вміє вчитись, хтось не вміє,Як мавпа з бомбою, хтось гратись з ними любить.Комусь щастить, як...

Читати далі...