В темні часи згасає в душах світло, А темні душі творять темний час, Це все стається поступово, непомітно, Це вже траплялося в історії не раз. В темні часи вбивати - вже не злочин Та грабувати інших - це нормально, Собі брехати й іншим прямо в очі В такі часи не так вже й аморально. Звичайне зло яскравою зорею Себе вдавати буде в час злий цей, За правду буде видавати ахінею, Казати, що рятує світ людей. При цьому буде людяність вбивати В кожній душі та й взагалі у світі...

Читати далі...

Людям не бракує розуму і сили -Підкорили вже практично собі світ,Землю, небо, море, космос підкорилиІ на Місяці лишили навіть слід.Можуть вони швидко плавати й літати,Виробляти різні для всіх блага,Вмить можуть слова їх сотні миль долатиТа не все до інших в тих словах повага...Люди створюють закони справедливі, Творять музику, вірші, пісні, картини...І в духовній сфері все для них можливо,І здавалось би для горя в них нема причини.Та причина є - душа часом убога,У яку не все вдається ...

Читати далі...

Натрапив на один цікавий епізод з Біблії:Луки 7:31-34 [31] Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні? [32] Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали! [33] Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має. [34] Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників.Це слова Ісуса Христа. Я...

Читати далі...

Перед сном ми усі діти:Заколисує нас чарами,Сновидінням щоб нам радітиТа потішитись їх барвами.Зніме втому легкою рукою,Та напруження все розвіє,Понесе стрімкою рікоюДесь туди, де збуваються мрії.Десь, можливо, в світи далекі,Чи у райські сади квітучі,Десь подалі від небезпеки,Де всі миті часу співучі.Там набратися можна силиТа добра досхочу напитись,Політати на щастя крилах,Ну і трохи на краще змінитись.

Летять над містом журавлі,Кричать "курлі-курлі-курлі",Кружляючи у небесах, В теплі краї лежить їх шлях.Свій залишають рідний край,"Курлі" - це їхнє "прощавай",Нелегко покидати дім,Шлях непростий долати їм.Летять ключами багатьма,Всіх сповіщають, що зимаВже зовсім поруч на підході,Холодний вітер - її подих.Летять у вирій журавлі,Заберуть в себе на криліТепло до нової весни,Залишать теплі тільки сни.

В гостях забарилося в осені літо,Хоч перший тиждень жовтня минає,Невтомно ще сонце продовжує гріти,Ще листя зелене дерева вкриває.Знімає з дерев вітер жовті листки,В зелену траву їх вкладає й ховає,Хоча не такі вже співучі пташки,Природа, мов в серпня кінці вигляд має.

Розчинилося все у тумані,Недалеко зовсім край світу,Он зникають дерева останні,Пару метрів всього лиш звідти.А ось там останній будинокЛедь видніється в гущі туману,Світ малий, має срібний відтінок,Ще й в полоні дрімотного стану.Ані сонця невидно, ні неба,Світ, неначе загублений острів,Кілька кроків навколо тебе - Невеликий твій видимий простір.Тихий спокій навколо і тишаПробираються в душу навіть,Місця там собі трохи залишатьПопри різні турботи і справи.

Настрій сьогодні такий собі, посередній, А небо веселкою вже пару годин радіє... Може прогноз в нього добрий є попередній У день святих Софії, Віри, Любові... й Надії. А може справи на небі краще ідуть просто, Ніж на землі, де ні за що часто невинні страждають, Де розуміють не всі, що ми тут лише гості І часом ведуть себе, ніби на все право мають. Вбивають, крадуть, мучать людей зовсім невинних, Як замучили колись Софію, Віру, Любов і Надію, Може тому землю вмивають дощу сльози...

Читати далі...

Ми народились в світі, щоб рости. Й ростемо трохи в шир, трохи увись, Себе з роками важче нам нести: Вагу і мрії, що збулись та не збулись В вазі і зрості набирає кожен з нас, Хтось з нас росте грошима та майном, Достатком виростає в вищий клас, Хоча в душі своїй стикається із дном. Усе життя знання збирає хтось Та хочеться у пізнанні йому рости, Щоби з життя прибрати всі "авось" Й зі світом і Творцем стати на "ти". Віршами чи піснями хтось росте, Хтось...

Читати далі...

Тихий осінній ранок, Ще навіть вітер дрімає, Окутав землю серпанок Та сон її зберігає... Ще сонце за небокраєм Готується тільки з'явитись, Край неба рум'янцем палає, Обійми готовий відкрити. З дерев час від часу листя Летить до землі повільно, Кружляє, шукаючи місця, Відчуло себе воно вільним. В повітрі запах витає Від яблук й трави у росах. Всіх свіжістю ранок вітає Й лише усміхнутись просить. Прислухайся. Чуєш тишу? В ній соло птахів одиноке... Картину гармонії...

Читати далі...