Душа
- 21.02.25, 00:31
Душа від добра росте,
Душа без добра міліє,
Коли у ній є щось святе,
То світлом вона пломеніє.
Буває дорожчає час,
Стають дорожчими речі,
В душі ж бракує прикрас
Й життя, як погоня чи втеча.
Десь в поспіху зникли перлини
Любові, надії та віри
І просто втікають хвилини
В минуле душею сіре.
Душа від добра росте,
Душа без добра вмирає...
Чи є щось дорожче за те,
Що в душу собі назбираєм?
Це ШІ намалював. Так він собі уявляє цей вірш
8
Коментарі
Awrora
121.02.25, 06:41
Вурдалак
221.02.25, 10:05
nasinynka
321.02.25, 12:46
Іноді реально здається, що десь там, над людською суєтою, сидить хтось, хто хоче визначити, що для людей важливіше: моральні цінності, чи шматок ковбаси.
А в нас тут суєта суєт, кожен надуває щоки і заявляє, що найголовніший тут він. От мабуть смішно тому, хто всім цим людським цирком керує.
select
421.02.25, 13:26
Згодна з попереднім коментарем. Влучні слова.
_R
521.02.25, 22:17Відповідь на 1 від Awrora
Можливо...
_R
621.02.25, 22:17Відповідь на 2 від Вурдалак
Дякую
_R
721.02.25, 22:32Відповідь на 3 від nasinynka
Можливо...
На людський цирк можна дивитися з різних позицій і в різних розрізах ..
В матеріальному плані воно все досить цікаво і не надто складно: щось бачиш, якщо хочеш - досягай.
В соціальному плані все виглядає, як перетягування ковдри з іншого на себе. В душевному плані, то наше життя це лабіринт з різними почуттями, відчуттями, цінностями, душевним комфортом і дискомфортом, пізнанням свого "я", своєї суті. В духовному плані, то ми просто на гойдалці, нас штормить кидає то до неба, то в ад, зважаючи на те, який вибір ми зробили в матеріальному, суспільному чи душевному плані... Ми то підносимося до Творця, то спускаємося до руйнівника свого чи чужого життя або світу в цілому...
_R
821.02.25, 22:34Відповідь на 4 від select
Та так... Напевно влучні з певного ракурсу
nasinynka
922.02.25, 00:37Відповідь на 7 від _R
Може й так. Але то не душа нас, то ми душу вплутуємо в наші життєві гойдалки. А от Ліна бачить усе з такого ракурсу:
Що в нас було?
Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
не так і мало, як на двох.
Ось наші ночі серпень вижне,
прокотить вересень громи,
І вродить небо дивовижне
скляними зорями зими!
І знову джміль розмружить квітку,
і літо гратиме в лото.
І знов сплете на спицях плітку
сторукий велетень - Ніхто.
І в цьому днів круговороті,
де все минати поспіша,
як та пташиночка на дроті,
спочине стомлена душа.
Ліна Костенко
_R
1022.02.25, 02:32Відповідь на 9 від nasinynka
Про душу можна писати вічно))
Не для змагання з Ціною Костенко, а для ще одного ракурсу
Жила душа в світі,
Було в житті немало…
Вчилась вона жити,
Щастя вона шукала…
Хтіла би стати богом –
Бог же ж все має, все знає…
Світ би поклала під ноги -
Хай він їй оди співає…
Але за що співати?
Де її велич, де сила?
Правди у ній багато?
Світ як Бог полюбила?...
Якось фальшиві оди
Слухати б не хотілось
Більше від них шкоди...
Нащо щоб з неї глумились?
Вільною бути хотіла
Крила свої розправляла,
У височінь летіла
Та від землі відривалась…
Хтіла піднятись над горем
Радість між хмар шукала,
Але в небесних просторах
Холодом віддавало…
Істини знайти Світло
Хтіла, щоб не блукати
Й в темряві непривітній
Своє життя не втрачати.