хочу сюди!
 

Галинка

35 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 29-43 років

дитячий сон..жахливий сон..мрійливий сон..а може це не сон?

  • 09.01.10, 15:10

ммм..який мрійливий сон..так не хочеться прокидатись..не хочеться залишати країну мрій..але ж цей телефон...ну чому він завжди дзвонить коли я сплю??ну добре я відкрию лише одне око..хм..робота..

- ага,добридень..що зараз..але ж..ну добре,буду через півгодини..

ну почекай,не втікай,залишся зі мною ще на хвильку..і тут я розумію,що не хочу прокидатись взагалі..не хочу повертатись у цю реальність,не хочу знов одягати на себе тисячі шаблонів і грати в ігри,правила яких знаю без памяті..

перед очима картини самогубст..бритва,ніж,газ,мотузка..калюжа чорної крові..хм..цікаво було б побачити обличчя вахтера,Який би знайшом мене..біла нічна сорочка..(ще зовсім нова..подарунок на Новий Рік..Дід Мороз казав що я була гарною дівчинкою..)у червоних плямах..моє біляве волосся,ще не причесене після довгого сну,і зелені очі,які уже б не сміялись..напевне йому було б жаль..

але найбільше що цікавить,чи бачила б я тоді сни?чи відчувала б щось?чи могла мріяти?якби так смерть зовсім не страшна..якщо смерть-це сон,то я хочу заснути..адже тоді там буду Я...я справжня..мені набридли ці правила,набридли обовязки..хочу дихати..

усі діти народжуються з крилами свободи..і я мала такі..я памятаю..коли ступала маленькими ніжками,прагнучи пізнати світ..я тоді могла літати..я біла вільною..і одного разу я летіла у країну квітів,як якийсь злючий голос сказав:

- не можна чіпати квіти..вони не твої..

...і я відчула біль,адже крила зламались..зламалась моя свобода..все,втратила..мама,тато а де ж ви були..чому дозволили цьому світ поламати мої крила і вбити мрію...

я ж вірила...вірила та мріяла..що виросту і побудую дім щастя..я росла..бачила нещастя..відчула першу нерозділену любов..тоді прийшла подруга,обняла і сказала,що все пройде,що все буде добре..що прийде справжня любов..і я вірила..тепер я знаю що це все брехня.але ми віримо у брехню..свідомо віримо..адже нам від цього стає легше..і наше пошрамоване серце отримує надію..та минає час...

знову цей телефон..

-що?я ж скоро буду!звільнена..

хм,може це й найкраще..я собі ляжу і посплю..і може зможу повернутийого,цей приємний дитячий сон..


0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

100%, 2 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
1

Коментарі