От таке...

Подивився на свою сьогоднішню "творчисть"... Мистецтвом там і не пахло, проте якщо дивитись на них з боку кандидатів на звання "нікчемнощі" - от до цього рівня рукою подати... деякі з записів ніхто навіть не помітив. Ось це - бачили, от там - відкоментували, а те що там притаїлось поміж ними - ой, та не помітили чогось... а там щось є?

Добре, що на головній сторінці ніхто цього не побачив. Мабуть, інтуітивно здогадувався, що потім соромно буде.

Мабуть, ще деякий час не буду з'являтись у стрічках новин на головній сторінці. Бо останні два тижні були для мене надте напруженими, емоційно перенасиченими як в позитиві, так і в негативі. Хвилююсь, як би цього не стало... забагато на такий стислий строк

Про фізичний стан - краще промовчу... Хоча, ні - можу сказати, що таким він, теоретично, і мав в мене бути усі ці дні. І я здогадувався, які відчуття чекатимуть на мене, через відмову від кліничної палати. Процес одужання ще довго позбавлятиме мене бадьорої посмішки, але це все тимчасові дрібниці, на які можна не зважати, і тим більше - загострювати чиюсь увагу. Просто потрібно заспокоїтись. А то щось занадто вже емоційним стаю. І сльози течуть іноді так, що озера утворюються, і якісь постійні безглузді вчинки.

Не я це зараз у собі, блін, я його не знаю, того хто в моїй шкурі зараз. Навчився копіювати деякі мої манери, перейняв якісь звички, та поселився у мою шкуру, розпочав панувати на свій лад... А я що? Я безсилий... лише дивуватись зараз можу.

**********
За цей тиждень до мого блого-щоденника додалось більше читачів, ніж за весь попередній час його існування. І це для мене має велике значення. Усі такі різні, такі цікаві... хочеться про кожного дізнатись якнайбільше... А головне, що зараз, коли в мене не самий легкий та приємний період в житті, мені так приємно і тепло від їх участі, від їх турботи, від їх відкликів. Це правда, що віртуальне тепло гріє серце так само, як і реальне! Я відчуваю тих людей, із ким спілкуюсь. І, сподіваюсь, що вони теж відчувають ту радість, щастя та інші позитивні емоції, якими я хочу із ними поділитись. Бо завдяки ним я не почуваюсь одинаким нікчемою-непотрібом, навіть коли телефон тижнями... місяцями мовчить, і в гості ніхто не заходить.
***********
Ні-ні, з очами все гаразд.. це я просто замилувався своїми міркуваннями та мріями.
Говорю-ж, живно поводжусь.Просто зараз усі емоції придбали нових відтінків, присмаків, запахів, стали іншими на дотик..
Може - це ознака того, що у мене розпочинається нове життя? Мабуть так і є

І це добре! Особливо, коли це стосується життя! Тим більше - мого. Стільки приємного навколо - просто встигай помічати та радіти! А я так і роблю (-:
Як завжди.

Коментарі

Ханік

123.09.07, 18:48

А ще, переглядав сьогодні свої перші записи, і помітив свіженький коментар від Alexander_Ua. А міг би й не помітити, бо на нові коментари я не підписуюсь... А він написав, що щоденник мій йому подобається, і щоб я продовжував в тому ж дусі.

ПРИЄМНО!!!!

MarcipAnn

223.09.07, 18:48

Как всегда На меня, по крайней мере, можешь расчитывать. Ты - супер (не восприми за лесть, как бы подумали некоторые)

Маниа4ег

324.09.07, 10:18

жызнь прекрасна и удивительна!!!
© ЖЫвотнає

424.09.07, 14:53

ты спишь дома?
где пропал?

Гість: virt

524.09.07, 18:06

624.09.07, 19:16Відповідь на 5 від Гість: virt

Гість: Алиса_Ли

725.09.07, 11:37

нове життя - це добре, і нехай усі негаразди залишаться у старому житті. але ти залишайся таким, як ти є!

825.09.07, 11:44Відповідь на 7 від Гість: Алиса_Ли

чесно кажучи, не хочу залишатись таким, який я є зараз - хвора та одинака людина...

925.09.07, 14:27Відповідь на 8 від Ханік

нет! всякие хворобы и одиночества оставляй за порогом новой жизни. а сам оставайся таким же интересным и отзывчивым. я так имела ввиду, но никак иначе!

1025.09.07, 17:56Відповідь на 9 від Гість: Алиса_Ли

ну... із здоров'ям то я впораюсь... а для того, щоб не бути одинаким - як мінімум потрібна участь ще однієї людини... а немає бажаючих... зовсім...

Ханік

От таке...

Останні статті

Коментарі