Без назви
- 24.04.24, 12:31
Іноді хочеться написати якусь фігню, а потім сідаєш перед відкритою сторінкою майбутньої замітки, та починаєшь тупіти. Скільки б можна написати, але не знаєшь, як це виразити, та чи потрібно взагалі щось писати.
Я про людей сильних духом та характером. Які пройшли тисячи кругів ада, для того щоб встати на ноги. Та тільки ця людина починає спокійне життя, обов'язково звідкись беруться старі та не старі знайомі, з якимось дивним проханням: Чи ти можешь мені допомогти? Та починаєтья: то з роботою, грошима, навчанням, в житті не везе, дівчина/жінка кинула, друзі кинули і т.п.
Мало хто з цих людей просто так зателефонують, або напишуть та просто так спитають: Як в тебе справи? Як ти?
Є звісно один практичний шлях послати всіх на конкретну дистанцію, але питання, чому саме до тебе або до мене, або до тієї людини звертаються таки люди?
Усі хто мене зрозумів, дякую!