Променяли меня на.................

  • 24.03.10, 14:30

Променяли меня

На фальшивые стразы,

На летние грозы

И красивые фразы,

Уходили от прозы,

Отрывая от сердца 

                             цветные алмазы

Питання, яке цікавить кожного з нас. ??????????

  • 21.12.09, 10:34

Літають три метелика біля вогнища та гадають, яке ж воно, а що там за межею того гарного, яскравого світла, та, що насправді є вогонь. Один з метеликів полетівши до вогню повернувся та повідав іншим, що біля нього тепло, інший теж захотів дізнатись правду, та підлетівши занадто близько обпік собі крила, сказав, що він пече, а третій захотівши дізнатись всю правду полетів в самісінький вогонь і зник. Він все ж таки дізнався те, що хотів, але нікому вже про це розповісти не зможе, ніхто так і не дізнається правди, що там за межею того яскравого світла?

То, що ж там за межею реальності?  

мега ржач

  • 18.12.09, 20:06
Сейчас я вам расскажу, что случилось со мной в прошлую пятницу. Хотите верьте, хотите нет, но дело было так. В нашей группе учится девушка Саша. Но мы все зовем ее Шурочкой. Хотя ей бы больше пошло имя Мальвина - большие голубые глаза, натуральная блондинка, красивая правильная фигура. Приударяют за ней все. Но пока она неприступна. И вот в прошлую пятницу дернуло меня написать ей смс. Неожиданно она ответила. Слово за слово, договорились встретиться в кафешке через час. Кафешка у ее дома, а мне ехать через весь город. Я срочно готовиться, навожу марафет. И тут я чувствую, что хочется срать. Не сильно так, самую малость... Но как-то хочется. А времени на посрать нет. Ну, думаю, хули, вернусь домой, посру. Ловлю тачку еду в кафешку, заказываю кофе, еще кофе, еще кофе, о Шурка пришла, ей мартини, мне пиво, еще мартини, еще пиво. Чувствую, что хочу уже и ссать. То есть и ссать и срать. Но не так сильно. И тут Шурка говорит: "А поехали ко мне, у меня бабушка дома вкуснятины наготовила. Вот тут бы мне ее в жопу послать, но я еще не знал, чем это закончится. Ну говорю, погнали! А ссать хочется... И срать... Но неудобно сказать, типа погодь, я в туалет. Приезжаем к ней. Бабуля такой божий одуванчик Вера Яковлевна. Накладывает мне котлеток, салатиков, компотика.... БЛЯТЬ, Я СРАТЬ ХОЧУ... ПРОСТО НЕ МОГУ!!! А ССАТЬ ЕЩЕ БОЛЬШЕ. И вот бля картина маслом. Сижу я с кривой мордой и жру, рядом сидит Шура и гладит своей ручкой мне под столом ногу, бабуля сидит и байки травит. А я не могу встать и в туалет пойти, что мне сказать? Простите, бля, ваш бред, бабуля, заипал? Нет. И Шура ногу гладит. С чувством так. Гладит. Чувствую - эрекция. Бля, тебя родная не хватало. Теперь я хочу ссать, срать, а еще и хрен стоит. Бабуля тут опомнилась и говорит, что ей сериал смотреть надо, а вы типа детки сидите. Уходит. Не выдерживаю, натягиваю на перекошенное лицо улыбку и говорю Шуре, что надо в туалет. Да-да, конечно. Прибегаю в парашу, а там... СРАТЬ, ССАТЬ И ЧЛЕН СТОИТ! С ЧЕГО НАЧАТЬ???? Ну я нагибаюсь и пытаюсь засунуть свой стояк в унитаз, чтобы поссать. Расслабляю мышцы и чувствую, что гавно начинает лезть из жопы. СТОП! Лучше сяду, просрусь, пытаясь не обоссаться. Сел, зажал член, пытаюсь срать и одновременно начинаю ссать. СТОП! Чуть не теряю сознания от дилемы СРАТЬ-ССАТЬ-СТОЯК. Сидя на унитазе попытался опустить член между ног в унитаз, но стояк... Чуть не сломал его. В это время на полу уже была небольшая лужа. Я нагнулся, чтобы член был над унитазом, а жопа перпендикулярно, думал, что попаду. Хрен там, слегка обосрал унитаз. У меня паника, все болит. Хочется срать, ссать, стоит член, из глаз слезы, в туалете уже воняет. И ТУТ МЕНЯ ОСЕНИЛО! Посрать и поссать одновременно можно в ванной, а потом все смыть! Благо санузел у них совместный. Сажусь в ванную и... посрал, поссал, а член так и стоит... Ну да ладно, пусть стоит, уже не мешает. В голове поют ангелы. Знаете мотив этот Халелуя, халелуя. Беру душ и начинаю смывать гавно. А оно не пролазит, там бля решетка и не лезет. Я руками проталкивать не могу. Вонь страшная, ванная наполняется, гавно плавает. СНОВА ПАНИКА. Тут стук в дверь. Голос Шурочки: "Ты зачем душ включил?" Млять "Да вот душ решил принять" "С ума сошел? Зачем? У меня бабушка дома!" Мозг у меня помутнел и я сказал: "Сексом думал заняться" "ЧТО???? Я вхожу" "Прошу тебя не заходи" Вонь уже должно быть просочилась и за двери. Шурочка открывает дверь и... картина маслом: Стою я без трусов в ванной, со стоящим членом, с остатками фекалий по всему телу, ванная полная коричневой воды, в которой плавает гавно, пол обосран и обоссан. Крик Шуры я не забуду никогда. Я схватил свои вещи, выбежал в коридор и ринулся к входной двери. Последнее, что я помню - обезумевшие глаза бабушки Веры Яковлевны, спешащей на крик внучки из комнаты и увидевшей полуголого меня в гавне и со стоящим членом, пингвинчиком бегущим корридоре ко входной двери. В подъезде я быстро обтерся найденными там же газетами и поехал домой.

В универе я уже не был три дня и вряд ли появлюсь там снова...

 С инета 

З життя взято

  • 18.12.09, 12:19

           Кожен з нас хоча б раз в житті задавався питанням: для чого я тут?, для чого все це?, який сенс життя?...., та на підсвідомому рівні чи виходячи з життєвих ситуацій все ж таки відчували, що ми в цьому світі з’явились не просто так.

Нас всіх об’єднує одне – рух вперед для досягнення мети. Та на цьому наша схожість закінчується, оскільки кожна людина є індивідуумом зі своїми особливими рисами характеру, зовнішністю, психологією та ін. Знайти хоча б двох однакових людей неможливо, так само, як неможливо відшукати дві однакові сніжинки, чи виконати одну й ту ж саму дію в одному часовому просторі. Так, в чомусь схожі є, але не ідентичні. 

Чому ж всі люди відрізняються один від одного?

Відповідь на це запитання міцно вплітається вглиб минулого до початку зародження астрології.

Певна частина характеру передається нам на генетичному рівні від батьків, але основою нашого характеру, індивідуальності а також життєвого призначення являється дата, час і місце де ми народились, просторові одиниці яких завжди різні для кожної людини, особливо час, що постійно йде в перед, який неможливо зупинити.

Багато цікавого знаходиться в гроскопі людини.

Кожен скептик може сказати – що там такого в цьому гороскопі, все це вигадки, казки і т.п. А ви хоча б раз в житті почитайте свій гороскоп, але власний (індивідуальний), а не той що нам пропонують засоби масової інформації, тому, що загальний гороскоп нам  не скаже правди навіть на 1% .

В свою чергу «власний» гороскоп може дати нам змогу, в деякій мірі «корегувати своє життя», а ще доволі точний опис нашого характеру та ще багато чого цікавого.

Мабуть у кожного з нас виникало питання, а як було б, якби я зробив інакше , а не так як вже зроблено – можливо так було б краще, а можливо ні…. Ніхто не знає відповіді на це питання і ніколи не дізнається.

«Знав би де впаду – соломку б підстелив». Але так жити було б не цікаво. Який тоді був би сенс життя, якщо ти його наперед знав би? 

«Менше знаєш – міцніше спиш» 


50%, 1 голос

0%, 0 голосів

50%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.