Знову "Развєлі, как котят"?

  • 07.10.16, 17:00

Вчора, 06.10.16, нам знову довелось переконатись, що наш псевдо-Парламент, а ля "Кнесет", - це дійсно збіговисько зрадників, олігархічних холуїв, брехунів та блазнів, не дарма ж народ України давно перейменував ВР у Верховну Зраду? Знову спотворили, спаскудили, здебілізували гарну слушну ідею НА ТРЕТЬОМУ РОЦІ ВІЙНИ ЗАКРИТИ КОРДОН з сусідкою-агресором, країною-окупантом введенням візового режиму (котрий маємо з усіма сусідніми державами) якимось дуркуватим законопроектом №4303! shockomg
Я не вмію так хитромудро говорити й писати, як грантоїди журнашлюхи Коломойського, Новинського, Ахметова та інших олігархів, тому скажу, як думаю - ці контрабандисти НІКОЛИ не припинять війну з РФ, навіть не назвуть війну війною бо їм це ВИГІДНО. Але з цими виродками все ясно, не ясно хто й коли припинить співпрацю так званих "українців" з ворогом, хто проголосує законопроект і введе кримінальну відповідальність за колабораціонізм, адже сотні тисяч "українців" досі безперешкодно подорожують В КРАЩИХ ПОТЯГАХ зі Львова, Івано-Франківська, Києва, Харкова, Дніпра.........до Маацкви і Пітєра й знати не знають, що крім їхніх шкурних інтересів в цих КОМФОРТАБЕЛЬНИХ (на відміну від інших) вагонах їздять шпигуни, диверсанти, агенти кремля, які окрім прямих диверсійних дій, займаються ІНФОРМАЦІЙНОЮ ВІЙНОЮ, адже всі, кого я тільки знаю, котрі постійно їздять до РФ-ії, є симпатиками Путлєра і ненависниками як тих, хто брав участь в Революції Гідності, так і тих хто прийшов до влади після неї. ВСІХ БЕЗ ВИНЯТКУ! ( Такі не розуміють чому останніх ми й самі ненавидимо).
Скажіть мені, будь ласка, ЧОМУ повітряне сполучення з РФ-ією припинено, а залізничне ні? Чим займається новопризначений лях-репер на посаді Міністра інфраструктури (Міністерства транспорту й зв'язку), тобто очільник "Укрзалізниці" Войцех Балчун зі своєю СКАЖЕНОЮ зряплатнею, а це 463 ТИСЯЧІ гривень на МІСЯЦЬ, тобто ПІВТОРА МІЛЬЙОНИ БАКСІВ НА РІК!!? Тим же ж самим, що й" папєрєднікі"? Де ж наші ура-патріоти? Чому не лягають на рейки, не блокують виїзд колабораціоністів, не пускають вагони з цим непотребом під відкос, в кінці-кінців?(шутю!)podmig Чи для них там, в КиЙОві, Лівові, СтанІславі та ХарЬкові війна не війна, а "АТа"ссс - "контрабасик"???question  У мене виникла гарна ідея - а давайте пустимо потяги до Москви не через Київ, а ЧЕРЕЗ ЛУГАНСЬК, ДОНЕЦЬК, тільки саме ті РОЗХИТАНІ, СКРИПУЧІ, ГНИЛІ, які курсували раніш зі Львова до Маріуполя! Нехай лицемірні противсіхи полюбуються у ві що перетворив "руССкій шМІР" красень Донецьк, в котрому саме таким, як вони, тільки й можна жити!!! Може позаздрять і лишаться там разом з бурятами й кадирівцями?podmig Українцям там місця немає.help
Мене просто бісить, що Путлєр ще в минулому році збирався ДЕПОРТУВАТИ 700 тисяч українських заробітчан, потім почухав тиковку, прикинув, що це йому не вигідно і тихенько передумав, а "українські" парламентарі БРЕШУТЬ з трибуни ВР про те, що кількість гастарбайтерів РФ коливається від 1,5 млн. до нечуваних ВОСЬМИ.omg В ДІЙСНОСТІ візи давно мають 6,5 МІЛЬЙОНІВ заробітчан, які регулярно перетинають кордон з ЄС і повертаються додому, їм вони аж НІЯК не заважають! Як і крисям пугачевим-обосрайте виступати після окупованого Сєвастополя в палаці Україна!shock  І підуть, повалять путінососи веселитись під час війни з РФ, бо їм за це НІЧОГО НЕ БУДЕ!!!
Невже НІКОГО, окрім мене, це не турбує???question

Це вам не убієнний ними отець Мень...

  • 07.10.16, 15:50

Стаття Аскольда ЛОЗИНСЬКОГО

Поганий гість

Президент Ізраїлю Реувен Рівлін був не просто політично некоректним. Він приїхав в чужу країну, яка, серед інших постраждалих, вшановувала його власну національну найбільшу трагедію і відповів звинуваченнями.
“Близько 1,5 мільйона євреїв були вбиті на території сучасної України під час Другої світової війни. У Бабиному Яру, а також у багатьох інших місцях вбивства. Вони розстріляли їх в долинах, в лісах, в ямах, в братській могилі. Серед колабораціоністів багато було українців, серед них найбільше сумнозвісні члени ОУН, які проводили погроми і масові вбивства проти євреїв і в багатьох випадках передавали їх німцям. Правда, також було більше 2500 Праведників народів світу, самотні свічки, які світилися в темряві людства. Проте, більшість зберігала мовчання”.
Він був неввічливий та образливий на додаток до того, що історично невірний. Чи були деякі українці замішані в Голокості та подіях в Бабиному Яру у вересні 1941 року? Звичайно. Так само як і деякі євреї. Були деякі члени Організації українських націоналістів або їх формувань замішані? Так. Але ОУН не було, так як не було спрямовано такого наказу ні про участь, ні про потурання співучасті. Крім того, багато членів ОУН були вбиті й поховані в Бабиному Яру. Рівлін оплював їх могили.
Насправді весь світ був замішаний, бо залишався мовчазний. Багато євреїв самі були більшими співучасниками, ніж ті, хто просто не зміг виступити. Вони служили в якості лідерів гетто або капо, відправляючи своїх одноплемінників на забій. Видатний єврейський історик Холокосту Рауль Хілберг багато писав на цю тему.
До того ж, крім образливих звинувачень на адресу українців в їх власному будинку, Рівлін не визнав взагалі неєврейський аспект трагедії Бабиного Яру. Це місце поховання містить близько сто тисяч людських істот. Близько тридцяти п’яти тисяч були євреями, але переважна більшість з них були неєвреями: це українці, роми та інші.
Чи є Бабин Яр місцем єврейської трагедії? Звичайно, але це також урок для таких людей, як президент Ізраїлю, що є трагедії міжнародного масштабу. Геноцид не виняткове право власності єврейського народу. Геноцид було здійснено в ХХ столітті проти багатьох народів: вірмен, українців, це щоб назвати тільки деякі з них.
Голокост був унікальний. Але кожен геноцид є унікальним “в своєму роді”.
Україна давно визнала Голокост як геноцид. Ізраїль не визнає Голодомор як такий.
Рафаель Лемкін, єврей і автор терміну геноцид, а також один з укладачів конвенції ООН про геноцид, конкретно згадує український голод при підготовці до Конвенції визначення геноциду, що зустрічається в мирний час або під час війни. Український геноцид мав місце в мирний час. Кремль був злочинцем, але весь світ був замішаний, не тільки мовчанням, але веденням торгівлі з злочинцем. На жаль, багато євреїв були меньше, ніж просто мовчазними посібниками.
Незважаючи на образу президента Рівліна, було правильним для українців вшанувати своїх жертв, а також жертв інших національностей. Це робить нас чутливими до страждань інших. Україна повинна розділяти людські інтереси . Президенту Рівліну не завадило би повчитися в українців історії та співчуття.
Мало того, мала бути відповідь Рівліну з української сторони. Спікер парламенту України зберігає мовчання. Президент України не став коментувати, а потім відправився в Ізраїль, щоб бути присутнім на панахиді колишнього лідера Ізраїлю Шимона Переса. Чи Україна просто взяла “велику дорогу” або ж це винагорода за погану поведінку. Ймовірно, улесливе поєднання обох. Я пишаюся Україною за її чутливість, але я розчарований тим, що не постояла за свою історію і свій народ.
Реувен Рівлін – не зразок чутливості. У той час як він незначно бажає піклуватися правами меншин, він виступає проти палестинської держави – єдиного реального гаранта прав палестинців (підтримує єврейські поселення на палестинській території, на Західному березі), навіть виступає проти прав жінок і т д.

Його образлива поведінка в Україні, безумовно, не заслуговує українського респекту. Більше того, Рівлін заслуговує презирства і, можливо, визнання “персоною нон грата” в Україні. Ті, хто слухав його в Верховній Раді України в тиші, коли вони мали можливість відповісти на його звинувачення, заслуговують критики. Українські жертви поховані в Бабиному Яру, в тому числі члени ОУН, заслуговують кращого.

Аскольд С. ЛОЗИНСЬКИЙ

http://nv.ua/ukr/opinion/taran/navishcho-nuland-jizdila-v-moskvu-237736.html


Окупаційний формат в дії.

  • 07.10.16, 15:24
Навіщо Нуланд їздила в Москву

 Сергій Таран

Політолог

Вчoра, 16:11
В адміністрації американського президента сподіваються, що до кінця каденції Барака Обами вдасться домогтися якогось результату по Донбасу

5 жовтня заступник держсекретаря США Вікторія Нуланд зустрілася в Москві з помічниками президента Росії Юрієм Ушаковим і Владиславом Сурковим. Сторони обговорили ситуацію в Донбасі та подальші кроки щодо реалізації Мінських угод.

Контакт між Нуланд і Сурковим давно налагоджений. Його завдання – інтенсифікувати мінський процес, дати йому друге дихання. Сурков і Нуланд давно діють у цьому напрямі, у них є напрацювання щодо врегулювання українсько-російського конфлікту в Донбасі. Той факт, що останнім часом мінський процес дещо пожвавився, зокрема, підписано угоду про розведення сил і засобів на трьох ділянках лінії розмежування, свідчить про те, що переговори між представниками Росії і США небезрезультатні.

Однак, судячи з повідомлень із зони АТО, домовленості про розведення сил все ж не реалізовані. Все одно стріляють, істотних зрушень немає. І на нещодавній американо-російської зустрічі, мабуть, обговорювалися шляхи виконання досягнутих раніше домовленостей. В адміністрації американського президента сподіваються, що до кінця каденції Барака Обами вдасться домогтися якогось результату по Донбасу, тому й відбувся візит Нуланд в Росію. Американці намагаються промацати грунт, чи є надії на якесь просування.

Росії не потрібен мир ні за одним зі сценаріїв

Але Росії не потрібен мир у Донбасі ні за одним зі сценаріїв. З самого початку конфлікт було розпалено лише для того, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні й не допустити її інтеграції з Заходом. Дипломатичні маневри між Заходом, Україною і Америкою – це метод для недопущення більшої війни, а не для пошуку миру.

Наступний рік для України може бути ще більш складним. Зараз у нас є відносна підтримка Німеччини, Франції і США, але в наступному році в європейських країнах відбудуться вибори і до влади можуть прийти більш лояльні до РФ політичні сили. Крім того, невідомим залишається результат американських виборів. Може статися так, що міжнародна кон'юнктура буде несприятливою для України. Наші нинішні партнери стануть шукати більш поступливих українських політиків, готових виконувати Мінські угоди за російським сценарієм.

Може статися так, що інтереси Росії з дестабілізації ситуації в Україні і зусилля Заходу з пошуку альтернативних нинішній владі сил в Україні співпадуть – це будуть по-справжньому складні часи.

Більше точок зору тут

P.S.На мій погляд, давно потрібно повертатись до БУДАПЕШТСЬКОГО "ФОРМАТУ" переговорів, а не ЗЛИВАТИ територію України за ДОМОВЛЕНОСТЯМИ головних агресорів світу!


Інтерв'ю загадкового Боруха Бляхера.

  • 07.10.16, 12:00
Еврейский голос «Правого сектора»

Разговор с главой информационного отдела «Правого сектора», которым в России разве что детей не пугают, мы начали …на иврите. Что не удивительно, поскольку литературовед Борислав Береза успел в свое время пожить в Израиле.   

— Борислав, так почему вернулись на доисторическую? И в чем нашли себя?

— В Израиль я уехал в 1991-м, а в 1993-м вернулся в Украину на две недели и… остался. А остался потому, что время в Украине было тогда интересное, но главное — именно здесь я чувствовал себя по-настоящему своим, хотя в Израиле по-прежнему бываю почти каждый год.  

В Киеве же занимался книготорговлей, книгоиздательством, создал небольшое литературное агентство, успел побывать теле- и радиоведущим, многие помнят проект Книга UA на Первом национальном, там же выходила программа «Мандри», а на «Просто радио» — вечернее шоу «Полный абзац с Бориславом Березою», впоследствии руководил проектами, не связанными с литературой.

И как вас, русскоязычногода еще и евреяугораздило стать одним из спикеров «Правого сектора»?

— На Майдане я был с первого дня, что же такое «Правый сектор», узнал 18 февраля, когда попал в передрягу в Крепостном переулке.  Там мое миролюбие было разбито о гранаты, газ, титушек и пр. Тогда, в Крепостном, когда все побежали, — «Правый сектор» не побежал. А потом мы начали общаться, я сделал им несколько предложений, был услышан. Хорошо помню первую встречу с Ярошем, когда в разговоре сказал ему: «Дмитро, я еврей». «И что?», — удивился он. Убедившись, что лидерам этой партии любой, кто хочет работать на благо Украины, ближе, чем этнические украинцы Симоненко или Мартынюк, являющиеся врагами Украины, — я понял, что нам по пути.  Благо же мы понимаем очень просто — построение гражданского общества, которому чужда ксенофобская мысль и внутренняя вражда, и страны, из которой дети не хотели бы уезжать, а старики хотели бы именно в ней заканчивать свою жизнь.     

Если честно, идеология вашего движения для меня по-прежнему загадка. С одной стороны, вы резко критикуете ВО «Свобода» (ВО «Сволота» в вашей интерпретации) за ксенофобию и антисемитизм, с другой у соучредителя ПС Социал-национальной ассамблеи явно неонацистский бэкграунд. Просто несколько положений из их программы:

Nація має право на моноетнічність власної держави...

Nація як замкнена генетична популяція має право позбуватися на своїй території іншорасової домішки шляхом депортації її носіїв на історичну територію їх проживання.

Nація має право покращувати власне здоров’я через впровадження расового, євгеністичного та екологічного законодавства.

Если вы разделяете эти (и многие другие) положения, то, получается, не так уж далеки от истины российские СМИ, называющие «Правый сектор» фашистской организацией...    

— Вопрос правомерен, поскольку изначально в «Правый сектор» входило множество группировок (в том числе радикальные — СНА и Белый молот), часть из которых мы отсеяли в самом начале, другие сами ушли, а некоторые отходят от нас сейчас. Одним из первых был изгнан Белый молот…  

— О, да, за что ваш лидер был назван боевиками БМ «тыловой крысой иудейского сектора Майдана…»

— Именно так. Изгонялись не только организации, но и отдельные люди, чье мировоззрение не отвечало идеологии «Правого сектора». И что произошло? СНА просто нашла себя в  Радикальной партии Олега Ляшко, чья платформа, видимо, отвечает программным целям лидеров Ассамблеи.

Более того, господа Однороженко и Мосийчук (одни из лидеров Социал-национальной ассамблеи, М.Г.) вошли в команду Ляшко на выборах в Киевсовет и были избраны от этой политической силы.  Поэтому ставить знак равенства между идеологией СНА и «Правым сектором» сегодня просто неуместно. Кроме того, СНА гражданское движение, а «Правый сектор» уже партия.

Хорошо, давайте поговорим о структуре, вокруг которой и сложился в дни Майдана «Правый сектор» Тризубе им. Степана Бандеры. Вам не кажется странным строить новое украинское государство по идеологическим лекалам 1930-х годов? Ведь наследие ОУН Бандеры включает в себя и увлечение фашизмом (одной из составных частей ОУН был Союз украинских фашистов), журналы ОУН тех лет регулярно публиковали статьи и речи Гитлера, Геббельса, Розенберга и расового нациста-теоретика Ганса Гюнтера, а первый заместитель Бандеры Ярослав Стецько подчеркивал, что «украинский национализм, немецкий нацизм и итальянский фашизм суть проявления одного духа». Неужели фигура Бандеры и его взгляды непременно должны стать базисом современной украинской идентичности?

— В контекст 1930-х годов вписан и пакт Молотова-Риббентропа, и парад в Бресте, и планы раздела Европы… Так или иначе, но Бандера не был официально осужден в Нюрнберге, а в годы войны был заключенным Заксенхаузена. Более того, именно ему принадлежат слова о том, что в Украине места хватит всем.

Часто от людей, прикрывающихся идеологией Бандеры, мы слышим очень странные вещи. «Мы — бандеровцы», — говорят они и несут расистский бред. Но внешние атрибуты не всегда отражают идеологию. А мифы очень тяжело разрушать. Сколько лет существуют «Протоколы сионских мудрецов»? Сколько раз и сколько авторитетов убедительно доказали, что это фальшивка? А их до сих пор переиздают, и многие верят в реальность еврейского заговора. И мы не в состоянии переубедить этих людей. Только время и поступки, возможно, разрушат сложившиеся стереотипы. Если бы «Правый сектор» или Тризуб были бы антисемитскими, то, вероятно, к евреям там относились бы по-другому.

— Речь не о мифическом антисемитизме Яроша, а о готовности признать, что во имя независимости Украины совершались жестокие преступления, в том числе этнические чистки. Что никак не обеляет преступления Сталина против украинского народа.  Речь о том, что для Бандеры, как и его главного врага — «московского империализма», — цель всегда оправдывала средства. «Наша идея столь величественна, что ее реализации можно посвятить не единицы, не сотни, а миллионы жертв». Это слова не Троцкого, а Бандеры на процессе 1936 года, когда его судили за организацию убийства министра внутренних дел Польши Перацкого. Стоит ли (если вообще возможно?) на основе культа Бандеры строить современное украинское государство? Ведь только отрефлектировав прошлое и многое оставив в нем навсегда, мы сможем состояться как политическая нация.            

— Безусловно, человек, увязший в идеологемах прошлого, не в состоянии двигаться вперед. Мы не закрываем глаза на современные реалии — эти изменения заметны даже на внешнем уровне —  символика «Правого сектора» заметно отличается от символов ОУН. Попутно замечу, что «Украина — для украинцев» — не бандеровский лозунг, это клич Николая Михновского, брошенный еще в 1900 году в совсем других обстоятельствах. Происходит идеологическая эволюция — именно эволюция, а не революция. Вместе с тем мы не видим других более или менее внятных основ украинской идеологии, нежели описанные Степаном Бандерой.  На мой взгляд, его три принципа взаимодействия с неукраинцами вполне адекватны современной ситуации.  Те, кто вместе с украинцами борется за Украину, — побратимы. (Кстати, за день до выборов, если помните, Ярош заявил, что благодарен за то, что его поддерживает братский еврейский народ, народ-побратим, с которым украинцы должны идти рука об руку). Ко второй категории Бандера относит людей, не мешающих этой борьбе, — к ним надо быть толерантными.  И третьи — враги — те, кто препятствует национально-освободительному движению. Причем, к ним относятся как к врагам, вне зависимости от национальности, поэтому этнический украинец Симоненко для людей из Тризуба — манкурт и враг, а еврей Береза — побратим.  

— Честно говоря, я не встречал эту классификацию у Бандеры, кроме как в изложении Яроша, но если даже это апокриф, то весьма примечательный.  А языковую проблему как решать предлагаете? Вон патриоты как озаботились назначением русскоязычного Бориса Ложкина (кстати, еврейство ему в вину не ставят) на пост главы администрации президента…

Не знаком с Ложкиным, но предлагаю судить по делам, а не словам, тем более по языку, на котором они были произнесены.  Потому что немногие сделали для раскола страны больше, чем  патриотка Фарион, разговаривающая исключительно на украинском и обозвавшая русскоязычных украинцев «дегенератами».      

Да, я считаю, что украинский должен остаться единственным государственным языком. При сохранении прав русского, особенно в юго-восточных областях. Вот за соседним столиком (кивает головой) сидят активисты УНА-УНСО. Они говорят на том же языке, что и мы с вами на русском.  И ни у кого не возникает с этим проблем.     

Впервые о Тризубе я услышал года полтора назад, когда организация выступила с инициативой установить в Тернополе памятник Соломону Ляйнбергу — командиру сформированного в июне 1919 года в составе Украинской Галицкой Армии Жидівського пробойового куреня. Шуму тогда много было. Чем дело-то кончилось? 

Да, это была личная инициатива Яроша увековечить память Ляйнберга, чей курень  отличился в боях с поляками и большевиками. Все разрешительные документы для установки памятника уже собраны, есть и средства это пожертвования частных лиц.    

 Было бы неправильно не спросить вас о подробностях эвакуации с помощью «Правого сектора» еврейской семьи из Краматорска, хотя сюжет об этом прошел по центральным телеканалам. 

Не очень хочется об этом говорить…

— ???

Это почти на две недели сорвало нам планы по вывозу людей из этого региона.  Узнав об операции, сепаратисты поменяли часовых на своих блокпостах и усилили внимание ко всем незнакомцам.  Ведь чтобы кого-то оттуда эвакуировать, мы не только проводим боевые действия, а иногда даем взятки, подкупаем тех, кто должен вовремя закрыть глаза. А израильтяне это так распиарили, что дней на десять процесс вообще заглох.  Я понимаю, что та история очень эффектно смотрелась в новостях, но пиар вышел боком. Считаю, что спецоперации, как и деньги, любят тишину. Они должны быть эффективны, а не эффектны.   

Одним из условий начала переговоров часть Юго-Востока выдвигает разоружение всех парамилитарных формирований. Что скажете, есть у вас боевое крыло, соответственно экипированное?

Вы имеете в виду «Правый сектор» эпохи Майдана гражданское движение, состоящее из множества разных течений.  Сегодня ПС это политическая партия, действующая исключительно в правовом поле. И те наши симпатики, которые хотят служить Украине, делают это в рядах батальонов территориальной обороны, подразделениях МВД, армейских частях, Национальной гвардии. И подчиняются, соответственно, своему командованию. Поэтому сейчас наши парамилитарные формирования существуют только в новостях LifeNews или Россия-24.      

— Борислав, а как вы вообще собираетесь убеждать Юго-Восток? Не кажется ли вам, что Майдан совершил ошибку, обращаясь исключительно к своим сторонникам, в то время как убеждать нужно было оппонентов, и именно в тех регионах, где сегодня идет война…

Мы обращались к оппонентам не один раз, более того, некоторые из них нас слышали и становились союзниками.  Некоторые… Помните выражение: «Можно привести лошадь к водопоюно нельзя заставить её напиться»? Чтобы услышать кого-либо, нужно этого хотеть.  

Вместе с тем время работает на нас. Ведь поначалу в том же Славянске российских казаков, Бабая и прочих персонажей встречали едва ли не с хлебом-солью, а сейчас люди стонут (интервью взято незадолго до освобождения города, — М.Г.).  Мир в доме во многом зависит от позиции жильцов этого дома сегодня на востоке это понимают.  Наступает отрезвление, которое досталось дорогой ценой.

Мы обращались ко всей Украине, просто многие на востоке не видели себя ее частью. Российские СМИ пытались их убедить, что они даже не украинцы. Те, кто хочет в это верить, что ж, мы никого не держим.  Можно уехать в Россию или продолжать жить в Украине, пытаясь изменить эту страну изнутри легальными средствами.  Но приводить Россию сюда недопустимо.  Люди, которые хотят жить в Германии, уезжают в Германию, кто видит себя в Израиле, репатриируется.  И только мечтающие оказаться в России тащат Россию сюда. Не надо.

Мы готовы общаться со всеми.  В самом «Правом секторе» 40% русскоговорящих и примерно поровну выходцев из восточной и западной Украины. Дмитро Ярош из Днепродзержинска, Андрей Тарасенко из Кривого Рога, есть люди из Крыма, я киевлянин. Мы в состоянии услышать любую точку зрения, но не надо в нас при этом стрелять для убедительности.             

Борислав, каким лично вам видится будущий «Правый сектор» — праворадикальным, ультранационалистическим, национал-демократическим или, может быть, праволиберальным? Где ваша ниша в современной украинской политике? Не секрет ведь, что многие активисты ПС рассматривают его оформление в политическую партию как предательство идеи революционного национального движения...

«Правый сектор» никогда не был ультранационалистической партией, эту нишу занимает ВО «Свобода», и чего она добилась, демонстрируют результаты последних выборов. Дмитрий Ярош получил практически столько же голосов, что и Олег Тягнибок, потратив на кампанию (которую практически не вел, находясь на востоке страны) 1,7 млн гривен против 17,1 млн у «Свободы». Разница в 0,3% поддержки того стоила?  

Сегодня мы становимся классической правоцентристской партией революции, популизм и словоблудие оставляя левым. В Европе ведь как правые приходят к власти, зарабатывают деньги, потом приходят левые тратят, после чего их снова сменяют правые, чтобы наполнить бюджет. Правые это консолидация финансовых потоков, усиление государственных институтов и защита национальных интересов.  В последнее время мы часто слышим я люблю Украину как страну и ненавижу как государство. Надо объединить эти понятия, ведь сегодня огромный аппарат чиновников просто не понимает, что они не более чем обслуживающий персонал.  Мы видим, как задыхается бизнес, а поддержка малого и среднего бизнеса одна из основ нашей программы. Ненормально, что одни бизнесмены живут только за счет государственных тендеров, а другие пытаются получить минимальное кредитование, чтобы поднять национальные отрасли. И не получают его. Мы собираемся все это ломать.

Еще недавно ПС осторожно относился к евроинтеграции, но в президентской программе Яроша говорилось и о сотрудничестве с ЕС, и о взаимодействии с НАТО. Означает ли это отказ от какого-то особого третьего пути развития Украины и попытку вписаться в западную модель цивилизации? Можете привести примеры западноевропейских партий или движений, которые идеологически близки «Правому сектору»?

«Правый сектор» никогда не акцентировал внимание на необходимости вступления в НАТО или в ЕС. Европейский Союз просто не готов принять нас в свои ряды, пока мы сами не решим свои проблемы нас там не ждут, и не нужно обманывать избирателя хотя он любит обманываться. Аналогичная ситуация с НАТО попытки вступить в альянс были и раньше и ни к чему не привели.

Что касается потенциальных союзников в Европе, то мы пока не ищем внешнеполитических партнеров, сейчас главная задача обеспечить территориальную целостность Украины. А также помощь президенту в решении этой задачи.

Беседовал Михаил Гольд,
гл. редактор газеты «Хадашот» (Киев)
специально для Девятого канала Израиля
 

 

Tags: Правий сектор.Ярош.

Не одним Холокостом скорботна Україна.

  • 06.10.16, 23:23
Хресний шлях із Західної України в Сибір
Петро ЗАХІДНЯК

10 лютого 1940 року, в Галичині та Волині розпочався перший етап організованих «визволителями» масових насильницьких депортацій, що охопили багато десятків тисяч осіб і стали справжньою трагедією для західних українців і поляків.

Становище загнаних у незвичні, суворі кліматичні умови людей було жахливим: постачання продуктів було вкрай поганим, проживання в нелюдських умовах, напівзруйновані бараки, брак теплого одягу та взуття, постійне недоїдання, антисанітарні умови побуту викликали епідемічні спалахи дизентерії, тифу, цинги. і як результат — голод і велика смертність серед засланців (у четвертому кварталі 1940 року сягала 1,2%, а в першому кварталі 1941 р. — 1,7%). Тобто виселенці помирали тисячами.


Причиною депортацій було не лишень те, що тоталітарна комуністична влада всюди шукала «ворогів народу», а й потреба економіки СССР у робочій силі, особливо у Сибіру, на Далекому Сході й Півночі. Примусово вислані із Західної України люди ставали дешевою і безправною робочою силою, призначеною для заселення й освоєння цих найвіддаленіших територій. Фактично це була форма справжнього рабства в ХХ ст.


Планування насильницької депортації із західних областей України та Білорусі розпочалося в Москві ще 1939 року. В ухвалених уже через понад два місяці після окупації західних земель таємних постановах Ради народних комісарів СССР від 5 грудня та  29 грудня 1939 року йшлося про підготовку переселення звідси 21 тисячі сімей. З архіву Головного інформаційного бюро МВС України: «На 25 січня 1940 року на підставі складених заздалегідь списків із західних областей України підлягали депортації 17 807 сімей, або 95 193 особи...»


Перше таке масове виселення зі Станіславської области було проведено 10 лютого 1940 року. Під час нього совєтська окупаційна влада виселила 9 083 людини. Депортаційна акція першого етапу проходила з 10 по 13 лютого й охопила верстви громадян, значно ширші за осадників, про яких зазначалося в офіційних документах того часу. Загалом із західних областей України на 13 лютого  1940 р. було депортовано 17 206 сімейств, або 89 062 особи. Подальші акції здійснювалися щомісяця, а вночі з 28 на 29 червня зі Станіславщини депортували ще 2 519 осіб.


Питання про загальну чисельність депортованого населення Західної України у 1939—1941 рр. досі є дискусійним. З доповідної записки НКВД за 1940 рік на ім’я Сталіна про кількість, умови праці і проживання виселенців із західних областей України і Білорусі довідуємось, що на той час на лісорозробках в Архангельській області використовували  29 660 працездатних осіб, Свердловській —
9 226, Красноярському і Алтайському краях — 8 770 і  1 708 осіб. На основі документів Держархіву РФ московські історики В. Парсаданова і М. Бугай підрахували, що депортація із західних областей України і Білорусі з грудня 1939 по червень 1941 років охопила понад 318 800 сімей, або 1 173 170 осіб.

Американський професор Я. ўросс пише про чисельність 1 млн. 250 тисяч депортованих, посилаючись на меморандуми МЗС еміграційного уряду Польщі від 15 березня 1944 рр. Польський дослідник А. Щесняк вказує, що перший етап депортацій, який розпочався  10 лютого 1940 р., охопив 220 тис. осіб, другий 13 квітня 1940 року —  320 тис., третій у червні—липні 1940 року — 220 тис., останній, четвертий, у че

рвні 1941 року — приблизно 300 тис.


Але попри ці дещо різні дані очевидним є те, що насильницька депортація 1940—1941 років стала трагедією для величезної кількості західних українців і поляків.

Все таємне стає явним.

  • 05.10.16, 05:05

Єврейського сотника Майдану судили в Ізраїлі?
 або майданівські ігри ФСБ та Моссаду

    Полеміка
    10/04/2014
  

Не так давно на сторінках «ЗЛ» (№6(35) від 20 лютого ц.р.) ми подавали інтерв’ю з одним з героїв Київського Євромайдану сотником-євреєм для одного з ізраїльських видань, який не побажав розголошувати своє ім’я для загалу. А на днях, згідно з повідомленням вітчизняного інтернет-видання Nedelya-ua з посиланням на IzRus, раптом набула розголосу ще одна цікава і загадкова історія:

«Поліція ізраїльського міста Петах-Тікви прийняла до розгляду скаргу на Натана Хазіна, одного з польових командирів «Євромайдану».
Скарга базується на інформації, яку Хазін сам висловлював у різних інтерв’ю, зокрема, як повідомляє сайт NRG, він заявив, що особисто вбив співробітника українських правоохоронних органів.
Згідно скарзі, копію якої отримав портал IzRus, місцеву поліцію заявник просить перевірити свої підозри в тому, що Хазін скоїв цілу низку інших злочинів: нанесення збитку іноземним дружнім державам або структурам (121 стаття КК Ізраїлю), добровільна мобілізація в іноземні військові формування (122 стаття КК), навчання веденню бойових дій і використання зброї (143 стаття КК).
Подавець скарги Равид Гур підкреслив, що не належить ні до однієї партії, ні до однієї організації чи руху.
– Я представник тієї невеликої, активної і поки неорганізованої групи російськомовних ізраїльтян, які вкрай негативно і осудливо відносяться до надмірно активної участі громадян нашої країни в українській кризі, їх виступам на стороні неонацистських сил України, – заявив активіст.
Як повідомляє американське видання JTA, в розмові «польовий командир» Хазін повідомив, що використовував під час українського перевороту свій «великий бойовий досвід», отриманий в ході служби в ізраїльській армії, а саме – в рядах розвідувального батальйону «Шуал Шімшон» піхотної бригади «Гіваті». Крім того в інтерв’ю українському телеканалу «Еспресо-ТВ» (програма « Підсумки « М. Вересня від 20 березня), Хазін розповів, що служив офіцером строкової служби протягом двох років.
Однак, як з’ясувалося, ізраїльський герой українського майдану, м’яко кажучи, щось наплутав про своє бойове минуле .
Джерела порталу IzRus в структурах безпеки Ізраїлю повідомили, що Натан Хазін репатріювався з Одеси в 1993 році, був мобілізований на початку 1996 року, і в армії залишався не більше півтора місяця. Щодо «Шуал Шімшон», то цього підрозділу в роки служби Хазіна взагалі не існувало. Розвідувального батальйону, назва якого перекладається як «Лисиці Самсона», був створений тільки в 2001 році.
Те ж американське видання JTA написало, що «називає себе «Дельта» командир 40  Блакитних шоломів», приховує своє ім’я і навіть обличчя. Він ходить у масці і шоломі, під яким, за його словами, носить кіпу. При цьому рабин України Моше Асман підтвердив, що мова йде про ізраїльтянина, з яким він особисто знайомий».
Отже, Хазін дійсно був репатріантом, дійсно призивався до армії, але потім жити в Ізраїлі не захотів. Два роки тому журналіст Шимон Бріман характеризував його так: «галерист, колекціонер і уродженець Одеси Натан Хазін є російськомовним ізраїльтянином і релігійним євреєм, який ось уже кілька років живе в Києві, курсуючи по столицях Європи в пошуках предметів антикварної юдаїки».
В їх бесіді Хазін хвалився, що шукав подарунок до 60-річчя В. Путіна: «Спеціально для ювілею Володимира Путіна я знайшов у Франції унікальну річ, яка особливо актуальна в рік 200-річчя Вітчизняної війни 1812 року. Ця зброя – шедевр збройового та ювелірного мистецтва, інкрустована золотом шабля з піхвами наполеонівського маршала Огюста Мармона».
Прийшовши в табір бойовиків майдану, Хазін намагався показати себе військовим «спецом». Спочатку, не знімаючи маски, він пропонував свої послуги «Правому сектору», потім зупинився на «військовому» крилі ВО «Свобода». У своєму спілкуванні з пресою він неодноразово підкреслював, що ніде не чув жодного антисемітського випаду і заявляв в інтерв’ю Миколі Вересню: «Краще бути жидобандерівцем, ніж жидомоскалем».
За словами Хазіна, він почав надавати допомогу Майдану, коли побачив, що «ненавчена молодь змушена протистояти міліцейському спецназу».

Звичайно, така кількість представників різних національностей, які в буремні дні Євромайдану, стали пліч-о-пліч з українцями у боротьбі за світле майбутнє України, в тому числі серед яких дійсно було досить багато представників і єврейської нації, є не на руку Москві, яка події на Майдані намагається подати перед усім світом, як справу рук «неонацистів», «бандерівців» і «антисемітів». Тому було досить дивним повірити у звинувачення одного російськомовного єврея у бік іншого єврея, який долучився до звитяги українського народу у ті скрутні для усієї держави дні.

Йосип Аронець

Комусь запливли бильма?

  • 05.10.16, 04:34
СБУ довела непричетність ОУН до єврейських погромів у Львові
час публікації: 6 лютого 2008 р., 13:39
останнє оновлення: 6 лютого 2008 р., 19:04





СБУ розсекретила документи, які мають довести непричетність Організації українських націоналістів до так званих "жидівських погромів" у Львові в 1941 році.

Унікальні документи продемонстрував сьогодні, 6 лютого, в Києві представник Галузевого державного архіву СБУ, кандидат історичних наук Олександр Іщук, повідомляє УНІАН.

За словами Іщука, СБУ має певний архівний документ під назвою "До книги фактів", котрий охоплює події з 22 червня по вересень 1941 року.

- Батальйон "Нахтігаль" до єврейських погромів стосунку не має

- ОУН: довідка

Цей матеріал, зазначив історик, "дивом зберігся в підбірці архівних матеріалів ОУН, які були вилучені співробітниками органів держбезпеки УРСР у вбитих та заарештованих підпільників". Він, як виявилось, був ушитий в середину справи, і в описі називався просто як "документ українською мовою".

У цьому документі вказується таке: 4-7 липня 1941 року представники відділів гестапо, які прибули до Львова у великій кількості, звернулися до українських прошарків, "щоб українці влаштували триденний погром жидів".

"Керівництво ОУН, дізнавшись про це, довело до відома членів, що це німецька провокація, щоб скомпрометувати українців погромами".

Тому, пояснив Іщук, другий Великий збір ОУН висловився рішуче проти будь-яких "жидівських погромів", "засуджуючи такі тенденції, як спробу окупантів відвернути увагу народу від корінних проблем визвольної боротьби".

"Документи ГДА СБУ підтверджують те, що учасники ОУН намагалися уникнути участі в акціях проти єврейського населення в Львові, і жодних офіційних розпоряджень щодо його винищування або проведення погромів не було", - підкреслив науковець.

Учасники громадських слухань звернули увагу, що завдяки розсекреченню даної інформації, відтепер дослідники можуть вивчати документи, які підтверджують те, що керівництво ОУН відмовилося брати участь в акціях проти євреїв в липні 1941 року у Львові.

Нагадаємо, в листопаді 2007 року президент України Віктор Ющенко відвідав з офіційним візитом державу Ізраїль. Під час візиту йому довелося вислухати жорстку критику на адресу України у зв'язку з "проявами антисемітизму і неонацизму".

Більше того, спікер Кнесета Далія Іцик висловила обурення ізраїльських депутатів з приводу привласнення звання Героя України керівникові Української повстанської армії Роману Шухевичу. В Ізраїлі вважають, що УПА і особисто Шухевич були посібниками нацистів і брали участь в масових вбивствах євреїв.

"Нас також турбує увічнення пам'яті тих, хто займався вбивством євреїв, і ми просимо з глибоким розумінням зважувати прояв почестей тим, хто брав участь у знищенні нашого народу", - заявила спікер.

Ющенко, даючи інтерв'ю ізраїльським ЗМІ і відповідаючи на провокаційне питання, заявив:

"Український повстанський рух ніколи - підкреслюю, ніколи - не провів жодної операції щодо євреїв. Більше того, в українській повстанській армії було немало євреїв, і я знаю десятки свідоцтв того, як УПА рятували євреїв, зокрема в своєму штабі. На жаль, були і події, під час яких в УПА не було можливостей захистити євреїв від німецьких каральних операцій. Були і такі обставини", - погодився український президент.

Батальйон "Нахтігаль" до єврейських погромів стосунку не має

Члени робочої групи, створеної при Службі безпеки України для вивчення архівних документів, заявляють про неправдивість звинувачень у репресіях проти євреїв Львова в липні 1941 року створеного того ж року під егідою Організації українських націоналістів (ОУН) батальйону "Нахтігаль".

Іщук повідомив, що в архіві СБУ зберігаються архівні кримінальні справи на учасників батальйону, які потім перебували в лавах Української повстанської армії (УПА) і які в 1944-1946 роках були засуджені до тривалих термінів за участь у боротьбі УПА проти радянської влади, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"В жодній з указаних кримінальних справ ніяких згадок про знищення батальйоном "Нахтігаль" мирного населення немає, хоча радянські слідчі мали б у першу чергу з'ясувати саме про такі злочини підсудних", - зазначив він.

Радник глави СБУ, кандидат історичних наук Володимир Вятрович підкреслив, що твердження про участь бійців "Нахтігалю" в знищенні мирного населення Львова були поширені 1959 року, коли уряди СРСР та НДР намагалися скомпрометувати одного з керівників батальйону Геодора Оберлендера, який тоді обіймав посаду міністра у ФРН.

За словами історика, в архіві СБУ збереглися матеріали про участь у підготовці цієї компрометації 1959 року радянських органів державної безпеки, які свідчать про початок активної роботи щодо збирання матеріалів та свідоцтв, за допомогою яких можна було б обгрунтувати причетність "Нахтігалю" та Оберлендера до нацистських злочинів у Львові.

Доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат історичних наук Іван Патриляк указав на те, що наявні німецькі документи дозволяють стверджувати, що масові розстріли євреїв (було знищено близько 1 400 осіб) у ніч з 4 на 5 липня 1941 року у Львові здійснювалися німецькою поліцією безпеки.

Він нагадав, що про створення українського військового формування представники ОУН і німецьке командування домовилися в лютому 1941 року. Після завершення переговорів революційний провід ОУН (б) (частина ОУН на чолі зі Степаном Бандерою) створив мобілізаційний відділ для комплектації майбутнього батальйону.

Мобілізованих поділили на дві частини. В українських документах два новостворені батальйони фігурують під назвами "Дружини українських націоналістів" (групи "Північ" і "Південь", а в документах абверу вони отримали кодові назви "Спеціальне відділення "Нахтігаль" та "Організація Роланд". Від ОУН (б) командиром "Нахтігаля" було призначено сотника Романа Шухевича (майбутній головнокомандувач УПА). На початку літа 1941 року "Нахтігаль" налічував 330 бійців.

22 червня 1941 року "Нахтігаль" переправився через кордон, в прикордонних боях участі не брав. 24 червня 1941 року батальйон отримав наказ форсованим маршем попрямувати у напрямі Львова. За словами історика, 29 червня 1941 року після отримання від розвідки ОУН інформації про масові страти радянськими спецслужбами ув'язнених львівських в'язниць і про вихід військ Червоної армії та НКВС з міста, командувач батальйону самостійно ухвалив рішення про зайняття Львова, не чекаючи підходу основних сил німецької армії.

Патриляк зазначив, що 30 червня 1941 року бійці "Нахтігалю" займалися пошуками у в'язницях замучених родичів і знайомих, взяли участь у проголошенні Акту відновлення незалежності України цього дня. За його словами, німецьке командування, стурбоване політичною активністю бійців "Нахтігалю", 1 липня 1941 року віддало наказ батальйону звільнити всі стратегічні пункти Львова і передати їх під охорону частин німецької поліції. 7 липня 1941 року командування вермахту віддало наказ "Нахтігалю" залишити Львів.

ОУН: довідка

Структурно український повстанський рух складався з таких основних компонентів: ОУН (Організація Українських Націоналістів) як політична організація, УПА (Українська Повстанська Армія) як військові формування, Головне командування УПА як центр військового контролю та УГВР (Українська Головна Визвольна Рада) як координаційний національний орган.

ОУН виникла шляхом об'єднання Української Військової Організації (УВО) та декількох студентських націоналістичних спілок - Групи Української Національної Молоді, Ліги Українських Націоналістів, Союзу Української Націоналістичної Молоді.

Після вбивства Євгена Коновальця у 1938 р. в ОУН відбувся розкол, і з того часу ОУН (б) - бандерівці і ОУН (м) - мельниківці діють як окремі політичні сили, що переслідують спільну політичну мету.

Цілі ОУН були визначені у статуті: "Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Суверенну Соборну Державу, за визволення поневолених Москвою народів Східної Європи й Азії, за новий справедливий лад на руїнах Московської імперії СССР. Організація Українських Націоналістів продовжуватиме всіма силами революційну боротьбу за визволення Українського Народу без огляду на всі територіально-політичні зміни, які зайшли б на терені Східної Європи".




Посилання по темі:


НУ-НС вніс законопроект про надання воїнам УПА статусу учасників ВВВ
// NEWSru.ua // Україна // 28 cічня 2008 р.


В одній зі шкіл Львівщини створюють віртуальний музей Степана Бандери
// NEWSru.ua // Культура // 23 cічня 2008 р.


Історики при СБУ визначили об'єкти для дослідження діяльності ОУН і УПА
// NEWSru.ua // Україна // 17 cічня 2008 р.


СБУ: спецгрупи МДБ видавали себе за ОУН-УПА
// NEWSru.ua // Україна // 30 листопада 2007 р.

Чому всі масові розтріли, Голодомори затьмив Холокост?

  • 05.10.16, 03:03

Plennyje-new_article

Почему уничтожение советских военнопленных известно меньше, чем Холокост
Владимир Бучельников
20:31 12.09.2016

Из 5,7 миллионов красноармейцев, попавших в немецкий плен, погибли 3,3 миллиона. При этом каждый немецкий солдат знал, что противника, который сдался добровольно, убивать нельзя.

Ранним утром 22 июня 1941 года около трех миллионов хорошо вооруженных немецких солдат в униформе Вермахта, а также отряды СС пересекли восточную границу подконтрольной Германии территории и вторглись на территорию Советского Союза. Немецкие генералы были питали  не только иллюзии по поводу того, что им удастся в ходе «блицкрига» победить армию могучего восточного соседа. Они располагали целым рядом приказов Центрального командования Вермахта и сухопутных сил, в которых были зафиксированы новые методы ведения войны. 

 

В первую очередь, им надлежало действовать с крайней жестокостью. Пропаганда предписывала им не просто победить еврейско-коммунистических врагов, но и уничтожить их. Девиз Вермахта гласил: «Завоевать, разрушить и стереть с лица Земли!»

 

В частности, в преддверии похода на восток был издан ряд приказов, главным из которых был так называемый «комиссарский приказ», в соответствии с которым все без исключения политработники вооруженных сил СССР подлежали безусловному уничтожению, что, однако, противоречило гаагским конвенциям о законах и обычаях войны.

 

Руководство Вермахта вовсе не забыло об этих конвенциях. Первое из десяти правил ведения войны немецкими солдатами, записанных в каждом удостоверении личности военного, гласило: «Немецкий солдат благородно борется за победу своего народа. Жестокость и бессмысленные разрушения недостойны его». С учетом конкретных приказов, действительных с момента нападения на Советский Союз, это правило, однако, было сродни песне из другой эпохи.

 

Нас до сих пор мучает вопрос, как могло дойти дело до того, что войну стали вести такими преступными методами, противоречившими любому профессиональному кодексу военных. Можно вспомнить о геноциде племен гереро и нама, устроенном немцами в ходе колониальных войн начала ХХ века, ставших своего рода предтечей похода на восток 1941-1944 годов. Можно вспомнить также антисемитские, антикоммунистические и антиславянские традиции, существовавшие в немецкой армии еще задолго до Второй мировой войны. После победы над Францией в 1940 году немцы уверовали в собственную непобедимость.

 

В последние месяцы перед нападением на Советский Союз Гитлер самолично настраивал высшее командование Вермахта на предстоящую войну. От своих генералов Гитлер требовал считать его не только верховным главнокомандующим Вермахта, но и высшим лидером в мировоззренческом плане. Существуют конкретные дата и событие, когда был заключен этот союз между Гитлером и генералитетом Вермахта: 30 марта 1941 года Гитлер выступил с тайной речью в своей рейхсканцелярии. Там присутствовали около 250 генералов, которым вскоре предстояло командовать войсками Восточного фронта в ходе «Операции Барбаросса». Причем, это был не какой-то специально отобранный, идеологически грамотный и сверхнадежный руководящий состав, а самые обычные генералы.

 

Собравшиеся в рейхсканцелярии генералы, конечно, понимали, что Гитлер требовал от них вести войну методами, противоречившими общепризнанным нормам ведения войны и солдатскому кодексу чести. Но они не протестовали против этого.

 

Лишь очень немногие из них осмелились высказать свои сомнения, потому что распоряжения Гитлера могли поставить под угрозу дисциплину в рядах армии. Так что в дальнейшем генералы и юристы штабов принялись воплощать тезисы фюрера в жизнь в форме соответствующих приказов.

 

Многие из этих приказов впоследствии были совершенно справедливо расценены как преступные. Не посмев возразить против преступного курса, заданного Гитлером, генералитет Вермахта в тот день, 30 марта 1941 года, утратил всякое уважение со стороны цивилизованного человечества, причем утратил надолго.

 

Особенно возмутительным было отношение Вермахта к советским военнопленным. Среди культурных наций нового времени сложился принцип, согласно которому к военнопленным надлежало относиться гуманно. Однако с этой традицией Гитлер в своей речи от 30 марта 1941 года покончил радикальным образом, заявив, что солдаты Вермахта не должны рассматривать красноармейцев как собственных товарищей — ни до, ни после пленения.

 

Последствия этого оказались ужасающими: из 5,7 миллионов солдат Красной армии, попавших в немецкий плен, погибли 3,3 миллиона, что составило 57,5% от их общего числа. Многие из них были расстреляны, но большинство погибло в многочисленных лагерях для военнопленных. Одной лишь зимой 1941-1942 годов число погибших красноармейцев составило около двух миллионов. По сути можно сказать, что молодой русский солдат, в 1941 году попавший в руки Вермахта, практически не имел шансов выжить.

 

Преступления по отношению к советским военнопленным по своему количеству приблизились к совершенным ранее преступлениям против евреев в Европе. Однако, этот факт не привлек к себе такого же внимания, как Холокост. Можно сказать, что ни в Советском Союзе, ни в бывших союзных республиках после его распада, ни в Германии не нашлось сил, которые привлекли бы к преступлениям против солдат Красной армии внимание широкой общественности. Федеральный президент Германии Йоахим Гаук недавно весьма точно констатировал, что в отношении этого массового преступления до сих пор есть провал в памяти народов мира.

 

Почему это произошло? Во-первых, после окончания войны многие факты не были опубликованы. Прежде всего замалчивалось, что смерть такого огромного количества красноармейцев была, по сути, изначально запланирована нацистским руководством еще во время подготовки нападения на СССР. Таким образом, ответственность за массовые убийства целиком и полностью лежит на Вермахте, а не на солдатах СС, которым в свое время была поручена «грязная работа» по уничтожению евреев в Европе.

 

Во-вторых, «выветриванию» этой темы из общественного сознания способствовала холодная войны. Вторая мировая война закончилась, но вражеский образ большевиков никуда не делся. Поэтому документы, свидетельствовавшие о преступлениях Вермахта, удалось достаточно легко ликвидировать.

 

В-третьих, имел место некий «компенсационный эффект»: в конце концов, большое количество немецких солдат также попало в советский плен, и многие из них также погибли. Правда, при этом замалчивался факт, что немецкие военнопленные умирали от голода вместе с русским гражданским населением — в то время как красноармейцам приходилось умирать ради обеспечения немецкого населения всем необходимым.

 

Преступные действия Вермахта по отношению к русским военнопленным в 1941-1945 годах остаются несмываемым позором, лежащим на Вермахте и немецком народе. Третье правило в удостоверении личности немецкого военного гласило: «Противника, сдавшегося в плен, убивать нельзя». Это правило, которым должен был руководствоваться каждый немецкий солдат, было нарушено Вермахтом три миллиона триста тысяч раз! Знания об этом должны быть, наконец, извлечены из потайных углов нашей памяти. И пусть это неприятно для нас — честность по отношению к истории пойдет лишь на пользу отношениям между Германией и Россией.


Евріка! "бЕндєровєц" - це НЕ ПОМИЛКА рашистів!

  • 05.10.16, 00:50
Звичайно, рашисти в замовному ролику розставили СВОЇ акценти, але "У каждой шутки есть доля правды", але головне, що тепер мені ясно - термін  "бЕндерівці" - це не неуцтво рашистів, а команда нинішнього Президента України.umnik І вони таки є!


https://www.youtube.com/watch?v=kXQuqqvdEao

Зухвала жахлива спецоперація заради бабла "Караванський стрілок"

  • 04.10.16, 01:10

Караванский стрелок - не Мазурок, а охранник Колесникова. За что убили невиновного?


Караванский стрелок - не Мазурок, а охранник Колесникова. За что убили невиновного?
Караванский стрелок - не Мазурок, а охранник Колесникова. За что убили невиновного?

26 сентября 2012-го в гипермаркете одного из крупнейших столичных торговых центров "Караван" были убиты три охранника. Камера наблюдения зафиксировала предполагаемого убийцу. Виновный был назван милицией вскоре - это 38-летний уроженец Львовской области Ярослав Мазурок.

По официальной версии, он сам себя наказал, пустив рано утром 7 ноября пулю в висок. Дело о расстреле в "Караване" закрыто. Но дело Мазурка - нет.

После расстрела в гипермаркете к Мазурку пытались примерить два десятка нераскрытых убийств.  Его жена, Людмила, по-прежнему уверена, что муж ни в чем не виноват. Она работает, воспитывает дочь. Человека, мужа, отца, конечно, уже не вернёшь... но есть ещё память о человеке. Какой она будет?

Журналист сайта Компромат Украины и России Антон Главный попробовал во всем этом разобраться, его резонансное расследование предлагаем Вашему вниманию.

Давайте просто посомтрим на фото:

https://scontent-a-fra.xx.fbcdn.net/hphotos-xpa1/v/t1.0-9/10703566_296125580588725_3555357851184125821_n.jpg?oh=045a5b208b4a3fb5b6a2a96ebe7a5e45&oe=54ACFC48 - Зафиксированный камерами наблюдения "Караванский стрелок"


https://scontent-b-fra.xx.fbcdn.net/hphotos-xpa1/v/t1.0-9/10155415_296118413922775_2896032166108930312_n.jpg?oh=654ad24569fa74725c715ef6fd9800e1&oe=54B06CB7 - 38-летний уроженец Львовской области Ярослав Мазурок, признанный виновным в убийствах в ТЦ "Караван"



https://fbcdn-sphotos-b-a.akamaihd.net/hphotos-ak-xfp1/v/t1.0-9/1912448_296118190589464_693107408853893625_n.jpg?oh=9153c9f99b970b69fd1c0e89b188b4f8&oe=54C2ACE7&__gda__=1422164710_16af4055b1995f4c5e6222c61da31b48 - Неопознанный человек... Есть ли у него сходство с человеком, зафиксированным камерой наблюдения?

Охранник регионала Бориса Колесникова значительно больше похож на Караванского стрелка», чем Мазурок. Кроме того, все мотивы, все действия милиции становятся понятными. И ответы находятся на вопросы. Кроме главного вопроса - за что же убили невиновного Мазурка?

Неувязочки

Еще в начале следствия адвокат Мазурка говорил:
"Во - первых, сама милиция говорила, что подозреваемому 25-30 лет, а Ярославу 38 лет. Во - вторых, на видеозаписи расстрела пропадает 20 секунд записи. Вопрос - что делалось в это время? Действия стрелка очень профессиональны - за несколько секунд расстрелять четырех", - рассказал адвокат. 
По его словам, Мазурок в армии вообще не служил и не имеет никакой спецподготовки. 
"У него хронический полиартрит, это заболевание суставов. Были моменты, когда он не мог подняться с постели", - добавил адвокат Кухалейшвили. 
Он также опроверг информацию, которую ранее распространяло МВД, о том, что Мазурок служил в Узбекистане. 
"Нет. Да и если посчитать, он 74 года рождения, в армию его бы брали в 1992 году, уже тогда он не мог служить за пределами Украины, тем более в Узбекистане", - сказал адвокат. 
Кроме того, он подверг сомнению экспертизу ДНК, проведенной милицией. 
"Как милиция могла за пару дней провести экспертизу ДНК? Такая экспертиза проводится от 2 до 4 недель, это же целая процедура", - заявил адвокат Мазурка.
Он также добавил, что биологический материал из квартиры Мазурка забрали на следующий день после того, как министр назвал его имя. 
"Обыск был на следующий день. Какие материалы они могли изъять на месте преступления, если там не осталось его следов крови? Кепка, которую там оставил преступник, но он же ее только что купил, как там могли остаться волосы"? - Говорит Кухалейшвилы.

Дело загадочного «Караванского» стрелка, кажется, завершилась - подозреваемый мертв, даже похоронен. Страшная история, которая началась с убийства трех охранников супермаркета, закончилась, но в ней столько удивительного и невероятного, что на это просто невозможно не считаться ... 

По полочкам

26 сентября по киевского супермаркета «Караван» зашел молодой человек, попытался украсть флешку. Охрана задержала его, но оказалось, что у мужчины была при себе огнестрельное оружие. Он открыл стрельбу: убил трех охранников и тяжело ранил еще одного. Милиция очень быстро установила личность убийцы и принялась его ловить. Через полтора месяца в одном из лесопарков столицы нашли тело киллера, который, по версии правоохранителей, застрелился. 
Никаких сомнений, что убийца и найденный самоубийца - Ярослав Мазурок, - у правоохранителей не вызывало. Все экспертизы подтвердили это. 
С помощью тех же экспертиз удалось установить, что Ярослав Мазурок был не просто киллером, а маньяком-убийцей, который годами путешествовал Украиной и совершал немотивированные убийства. В МВД не исключали, что Мазурок, начиная с 2004 года, участвовал в более десятка эпизодах и вообще имеет на совести 20 трупов. 
Нет человека - нет проблемы. Прицепом закрывается десяток «висяков», которые портят милицейские показатели. Фактически хеппи-энд, но... 
«Это - не мой сын. Это - не он. У него губы не такие, скулы не такие. Это мальчишка. Но все равно, мы его похороним, хоть он и не наш. Потому что у него тоже где есть мама», - сказала мать Ярослава Мазурка над гробом покойного 17 ноября 2012. Неужели мама не узнала своего сына? Или погибший на самом деле не ее сын? 
Невероятные, страшные, но и интересные вопросы. Кстати, такие вопросы возникали во время всей истории, поэтому начнем ставить их. 

Мелкий вор с пистолетом 

Поход Ярослава Мазурка в «Караван» был очень странным: человек кладет в карман пистолет и идет купить молока и хлеба, а заодно украсть флешку? Если Мазурок просто вышел за покупками, то зачем ему оружие? В Киеве милиция довольно часто интересуется прохожими: можно погореть на ровном месте. Бессмысленно воровать флешку с оружием. Что вам сделают за копеечную флешку? Ну максимум дадут условно. А за ношение оружия? 
В интервью «Комсомольской правде» главный следователь страны Василий Фаринник пояснил: нашли бы пистолет, которым было совершено другие убийства, начали бы копать серьезно. Мазурок понимал это, поэтому открыл огонь. 
Вот теперь возникает еще больше вопросов. Носить с собой оружие, на которой «висят» трупы, ходить с ней в магазин - полный абсурд. Мазурок должен быть сумасшедшим. Но, если верить родным и знакомым, у него никогда не было проблем с головой. 
Далее ... Видеокамеры в супермаркете вели Мазурка еще тогда, когда он ничего не крал. На видео видно, что в зале есть и другие посетители, но камеры следят именно за ним. Почему? 
Создается впечатление, что его ждали и хорошо подготовились, установив в супермаркете надзор. Качество видео впечатляет! Обычно таких камер не ставят даже в банках, не только в магазинах. В интернете можно найти достаточно видео с камер наблюдения банков, магазинов, торговых центров. Попробуйте отыскать хотя бы одно видео такого качества. Мне не удалось. 
В интернете дело Мазурка уже давно называют постановкой, которую устроили спецслужбы. Приводят и доказательства на видео не видно, что от выстрела пистолета Мазурка появляется пламя или пороховые газы; охранники умирают мгновенно - без конвульсий; нет крови. 
В уже упомянутом интервью Василий Фаринник рассказал, что в Мазурка на пистолете была сетка для улавливания гильз. Он так и ходил с ней или успел прицепить уже в супермаркете? Так или иначе, такими сетками дилетанты не пользуются: ??это профессиональный подход. Однако Мазурок теряет эту сетку на месте преступления, а это уже совсем непрофессионально. 
Я тоже сделал некоторые наблюдения: нет ни одного интервью с родственниками погибших; Есть интервью с охранником, который выжил после стрельбы в «Караване», а между прочим, его уже выписали из больницы. А столичные журналисты на себя не похожи - такие интересные моменты пропустили. Неужели никто из родственников погибших не захотел говорить, и охранник, который выжил, не потребовал стать знаменитым? Или им кто запретил говорить? 

Был ли мальчик? 

Если сравнить лицо человека с «Каравана» и фото Ярослава Мазурка из социальных сетей, понятно, что Мазурок намного старше стрелка. Неудивительно, что и мама не узнала в мертвом сына. Похоронить погибшего хотели, не открывая гроб. На похоронах было около двадцати сотрудников правоохранительных органов. Зачем? Боялись, что Мазурок встанет? Мама настояла, чтобы гроб открыли и не нашла на груди умершего родинки, которая была у ее сына. Погибшего якобы узнала жена, но это известно только со слов правоохранителей. Жена Ярослава Мазурка и его дочь молчат и только плачут. В то же время ДНК погибшего и ДНК Мазурка, как утверждает милиция, идентичны. 
Почему один из могильщиков отказался нести гроб. Журналистам пояснил, что просто не хотел. Впервые о таком слышу: человек работает в похоронном бюро много лет, на своей работе всякое видел, и вдруг такая деликатность? А может, пребывание у тела накладывало определенные обязанности? Например, человек должен был потом рассказывать какие-то несуществующие подробности похорон или просто держать язык за зубами? Думаю, этого могильщика попросили освободить свое место, потому что ближе к телу должен был быть один из оперативников. 

Загадочное самоубийство 

После стрельбы в «Караване» милиция ищет Мазурка или кого-то похожего на него и никак не может найти. Розыск продолжается чрезвычайно помпезно, с размахом. Журналистов, от которых правоохранители обычно во время следствия стараются держаться подальше, приглашают на различные оперативные мероприятия и перехвата, где, правда, все действуют, как на учениях, и никого не задерживают. Фото «Караванского» стрелка распространили в каждом государственном учреждении, повесили в каждом магазине. Такого не было даже тогда, когда ловили одесских киллеров, которые постреляли милиционеров. 
Все это похоже на показуху, имитацию розыска, хотя бы потому, что преступнику удается полтора месяца скрываться. И вот неожиданно человек, который гулял с собакой там, где раньше никогда не гулял, находит труп с простреленной головой. У покойника есть паспорт Мазурка и пистолет, правда, не известно, тот ли, из которого стреляли в супермаркете, или какой самодельный. Правоохранители озвучивали несколько версий. 
Теперь представьте, что вы преступник, которого разыскивает милиция, будете ли вы носить с собой документ, по которому патруль может безошибочно определить вашу личность? Разве не глупо? 
Константин Стогний пишет в своем блоге, что у погибшего прострелен затылок. Милиция этот факт опровергает. Из других источников известно, что входное отверстие в голове умершего с левой стороны. Однако при жизни Мазурок не был левшой. Почему он решил стреляться левой рукой? Если решил умереть, зачем же создавать себе перед смертью такие неудобства? 
Допустим, что в супермаркете была не Мазурок, а кто очень похож на него, то с видео видно, что и он также стрелял правой рукой. Шар, повлекший смерть, так и не нашли, значит, неизвестно, это шар из его ли пистолета. 

Поэтому самоубийство или убийство? 

Еще один интересный факт. Правоохранители уверяют, что нашли каплю крови одного из охранников «Каравана» на обуви мертвого. Давайте сравним обувь киллера на видео с супермаркета и на фото, которое обнародовало МВД Киева: в магазине он в черных туфлях, на фото - в осенних туфлях. Погибший успел набрать у мертвого охранника крови и затем упал на обувь, которую надевал! Абсурд. 
Возможно, я ошибся, и на трупе те же туфли. Бывает. Тогда киллер должен быть совершенно глупым. В супермаркете он одет довольно легко (посмотрите прогнозы погоды за 26 сентября в Киеве: температура воздуха 16-20 градусов). Милиция сообщает, что погибший был очень тепло одет, имел на себе две пары брюк и... летние туфли? Неужели неуловимый преступник одел теплую куртку, подштанники, но не нашел подходящей обуви? О! Появилась еще одна версия самоубийства: подозреваемый замерз в ноги, от того застрелился. 
Но чего я вцепился в те туфли? На фото МВД Мазурок обут, а на фото, которое сделали журналисты, - босой! 
Работники «Газеты по-украински», которые были на месте гибели, пишут, что руки умершего позеленели: «Босой, без носков, ноги грязные. Руки позеленели, раскинутые в стороны. Возлк него суетится несколько десятков милиционеров и экспертов. Участок огородили красно-белой полосатой лентой. Посторонних не пускают». 
Позеленения на руках - это могут быть трупные пятна. Но МВД утверждает, что тело нашли еще теплым. 
Кожа рук могла поменять цвет и под воздействием низкой температуры. А где холодно и тела держат без обуви? Правильно: в морге. Итак, надеть - надели, а обуть забыли? 

Серийный убийца?

Мазурка, или парня избранного на роль Мазурка, подозревают во многих убийствах. В квартире Мазурка нашли миноискатель. Подозревают, что это именно тот миноискатель, который пропал 2009 с места убийства двух черных археологов. Выяснить, что это именно тот прибор, можно, лишь сравнив номер миноискатели и на его документах, которые, возможно, остались у погибших. Сделать это можно мгновенно, получив стопроцентное доказательство. Однако милиция разрабатывает версию о самодельных пулях. Мол: и в супермаркете, и в деле черных археологов фигурируют именно такие. 
Подозревают Мазурка и в убийстве милиционеров на Оболони в 2004 году. Правоохранители якобы застали преступника у чужих дверей, и он расстрелял их из самодельного револьвера. Наверное, из того самого, который нашли возле трупа самоубийцы. Возможно, тогда он забрал у милиционеров ПМ - тот, из которого стрелял в супермаркете? Выяснить это тоже не сложно. Почему же не выясняют? 
2006 года у метро «Лукьяновская» застрелили жену народного артиста Украины, композитора Владимира Засухина Ирину Радзиевскую. Убийство не раскрыто - возможно, Мазурок. В 2007 году в лесу в Пуще-Водице сожжено автомобиль «Рено Меган». Внутри два обгоревших трупа с пулями 9-го калибра - Мазурка почерк. 
В Соломенском районе погибли военнослужащий с девушкой. Не сложно догадаться, кто подозреваемый. 
«Караванского» стрелка, наверное, уже обвинили еще в ряде нераскрытых убийств. 
Проанализировав материалы дела Мазурка, журналисты выдвинули свои версии, которые несколько отличаются от официальных. 
«Караванский» стрелок - это Мазурок, но он жив, я нашел человека очень похожего на себя, и инсценировал свою смерть. Правда, в этой версии есть одно существенное нестыковка, которая уничтожает ее: мама Ярослава на камеры заявляет, что это не ее сын. Ярослав, пожалуй, нашел бы способ предупредить мать, чтобы не возникало подобного эксцесса. 
«Караванский» стрелок - не Мазурок. Милиции надо было быстро раскрыть дело, поэтому в социальных сетях нашли человека похожего на Мазурка и навесили на него убийство в супермаркете, а затем и кучу других. 
При всем уважении к нашей милиции, такой ??версии трудно возразить. 

Преступление организован спецслужбами, для достижения каких тайных целей. 

Эту версию можно разделить на две: стрельба в супермаркете была лишь спектаклем. Никто не погиб. Мазурка загримировали, и он сыграл для страны эту небольшую войну. В настоящее время человек, похожий на него, был уже мертв. Тело хранили в морге. Выполнив свою миссию, Мазурок поехал отдыхать куда за границу, а тело подбросили в парк, разыграв его самоубийство. 
Вторая версия - страшнее. Это был спектакль, но люди действительно погибли. Мазурка нашли раньше и, наверное, убили. Он уже не нужен, только его имя. Профессионала, который играл его роль, позже тоже убрали. 
Конечно, это похоже на некий фантастический боевик, а не на реальность, но если происходят невероятные события, то и объяснения могут быть невероятными. 
Теперь следует найти мотив, цель, ради которой было сыграно спектакль, во время которой актеры погибли. 
Пойдем от простого к сложному: 
1 Охранники супермаркета могли быть замешаны в какои-то темном деле или были свидетелями чего, что не стоило им видеть, и их убрали. 
2 Кто-то начал войну с владельцами «Каравана». 
3 Эта версия наиболее невероятная. 18 октября вступил в силу Закон «Об охранной деятельности», согласно которой охранники частных фирм получают право носить травматическое оружие и другие спецсредства. Ранее иметь оружие могли только работники государственной службы охраны. Конечно, большинство предпринимателей предпочитало ГСО, поскольку желали быть надежно защищены, но после 18-го октября это преимущество должно было исчезнуть. 
И вот, совершают страшное преступление в супермаркете - тройное убийство. На следующий же день представители ГСО появились в каждом супермаркете, в каждом крупном магазине Киева. Подозреваю, что так было по всей стране. ГСО фактически получила монополию на охрану подобных объектов, а это - большие деньги.


Антон Главный - КОМПРОМАТ УКРАИНЫ И РОССИИ

Теги статьи: Мазурок ЯрославКолесников
Повністю читати тут: http://antikor.com.ua/articles/15632-karavanskij_strelok_-_ne_mazurok_a_ohrannik_kolesnikova._za_chto_ubili_nevinovnogo

p.s. А тепер порівняйте цей каскад зухвалих вбивств із останніми подіями з молодими копами, які помирають ледь не кожен день від крутих авто мажорів, куль і кулаків їхніх рабів - "тітушок", які всі разом взяті явлються недобитками ПР. І що так настирно хоче розголосити ось цей одіозний тип:http://blog.i.ua/user/2675316/1965935/ question