Кремлівська пропаганда вчергове дала збій.
Не пройшло і доби, з того часу як московський Уряд підтримав версію про
те, що затримані під Щастям вояки є "луганськими міліціонерами", як
російське Міноборони змінило версію про їх статус і оголосило, що на
момент їх взяття у полон вони вже не були кадровими військовими.
Міноборони РФ визнає, що вони є спецназівцями, але знову таки боїться
визнати, що вони є спецназівцями кадровими. Нагадаємо, що
військовослужбовці ГРУ ГШ РФ самі визнали свою приналежність до спецназу
РФ. Уряд Росії демонструє всьому світу,що такі поняття як честь
офіцера, гідність військового і відповідальність за свої вчинки є
невідомими поняттями для влади, що сидить у Москві. Росія не визнавала
російськими військовими ні спецназ, що захопив Парламент Криму та змусив
депутатів ВР Криму проголосувати за "оголошення референдуму" та
"незалежність Криму", ні тих, хто блокував українські військові частини у
Криму, ні багатьох солдат та офіцерів армії, внутрішніх військ, ФСБ
Росії, які потрапляли і продовжують потрапляти у полон на території
Донецької та Луганської областей України.
Для всіх міжнародних структур, НАТО, ЄС, для провідних світових країн -
Великобританії, США, Франції, Німеччини, Канади та інших, факт того, що
російська армія вторглася в Україну і захопила Крим та частину Донбасу є
безперечним. Кремлівці вчергове забрехалися, але як і в ситуації з
Боїнгом, їм це вже не допоможе.
Минобороны РФ уже не считает плененных
под Луганском - “луганскими милиционерами”, требует вернуть их и
заявляет что на момент их пленения они военными РФ уже не являлись
Таймер для Прем’єра До можливого дефолту України залишилося два місяці. Причини: розвал економіки, втрата управління та нечуваний розквіт корупції
Олег ГАНСЬКИЙ
На українському фронті без змін! На сході держави
ведуться воєнні дії, реформи пробуксовують, а економіка розвалюється.
Причому дефолт, розмови про який тривають вже досить довго, на думку
аналітиків, можливий у липні. Тим часом у країні стрімко падає рівень
життя, збільшується зовнішній борг — і буйним квітом процвітає корупція.
На вершині якої стоїть «незламний борець» із тією ж корупцією Арсеній
Яценюк.
ВВП: жорстка посадка
Нині Україна продовжує споживати, не заробляючи на себе, — у
найгірших традиціях режиму Януковича. «Падіння ВВП за перший квартал
2015 склало 17,8%. На цьому тлі перевиконання бюджету склало майже 24
млрд. Це абсолютно інфляційні доходи, які нічим не підтверджені», — каже
член парламентської фракції Опозиційного блоку Микола Скорик.
Тим часом уряд продовжує набирати кредити і заганяти українців у
боргову яму. «Гарантований державний борг України на сьогоднішній день
становить 1 трлн. 524 млрд. грн. При цьому на початок 2014-го він
становив усього 584 млрд. грн.», — пояснив нардеп. Тепер ми винні нашим
кредиторам, грубо кажучи, утричі більше, ніж на початку каденції влади
безстрашних камікадзе.
Тим часом мінус майже 18%, які ми отримали до аналогічного періоду
минулого року, — це абсолютний антирекорд України за всі роки нашої
незалежності. Досі найгіршим результатом для нас був жовтень-грудень
2014 р., коли економіка обвалилася на 14,8%. Але нині патріотичні
професіонали Арсенія Яценюка перевищили власний рекорд на майже три
відсотки! При цьому річна інфляція прискорилася до 60%!
«З усіх причин падіння економіки найбільше варто було би виділити
скорочення промислового виробництва і торгівлі. Промвиробництво упало у
першому кварталі на 21,4%, торгівля — на 24%. ВВП упав не так стрімко
тільки завдяки сільському господарству, яке у першому кварталі
продемонструвало падіння «всього лише» на 4,7%. Щоправда,
січень-березень — не ключовий момент для нашого агропромислового
комплексу. Вирішальним буде результат збирання врожаю, який дасть знати
про свій вплив на економіку пізніше. За прогнозами міністерства
сільського господарства США, у 2015 році врожай зернових в Україні
становитиме 55 мільйонів тонн. Торік, нагадаю, ми мали 64 млн. тонн.
Таким чином, зменшення становитиме близько 14%», — каже економіст Андрій
Блінов.
Сподіватися на швидке подолання кризи не доводиться. «За чотири
місяці нинішнього року кількість юридичних осіб в Україні скоротилася з
1,3 млн. до трохи більше одного мільйона суб’єктів. Це також свідчить
про уповільнення економічної активності», — каже головний фінансовий
аналітик рейтингової агенції «Експерт-Рейтинг» Віталій Шапран.
Як відомо, Кабмін розробив три сценарії розвитку економічної ситуації
у державі. Нині ж аналітики схиляються, що реалізовано буде третій,
найпесимістичніший. Відповідно до нього, падіння економіки становитиме
11,9%, рівень інфляції — 42,8%.
Темно, як у лісі
Тим часом країну, яка написала на прапорі власного розвитку гасло
боротьби з корупцією, одним за одним збурюють гучні корупційні скандали.
Свого часу керівник Державної фінансової інспекції Микола Гордієнко
заявив, що сума порушень за час роботи уряду Яценюка є удвічі більшою,
ніж зловживання в уряді Миколи Азарова. Йшлося спочатку про 600
мільйонів гривень, які при уважнішому вивченні збільшилися до 3,5
мільярда!
Теза, що уряд Яценюка очолив корупційні схеми часів Януковича,
надавши їм нової динаміки та глибинного змісту, продовжує набувати все
нових і нових підтверджень. Нещодавно народний депутат Микола Томенко
заявив: практично у кожному міністерстві працюють спеціальні люди, які
забезпечують корупційні схеми в інтересах певних політичних сил. За
часів режиму «донецьких» цих людей називали простіше і зрозуміліше для
вихідців із цього регіону — «смотрящі». Цинізм ситуації у тому, що
Донецьк нині палає у полум’ї, а «смотрящі» напомповують грішми вже інші,
«опозиційні», кишені. «Для того, аби наші пафосні виступи про перемогу
над Росією мали хоч який зміст, ми мусимо сконцентруватися і перемогти
корупцію. Переможемо корупцію — переможемо і Путіна», — заявив Томенко.
Конкретних претензій до Арсенія і його команди — більше ніж досить.
Микола Томенко, наприклад, звинуватив Кабмін у «кришуванні» лісової
мафії. Так, за словами депутата, уряд Арсенія Яценюка пропонує
Президентові Петру Порошенко ветувати ухвалений Верховною Радою закон
про мораторій на експорт необробленої деревини.
Проблема — треба пояснити — існує серйозна. Ті, хто мешкають у
лісових регіонах, розповідають: останнім часом знову активізувалися
рейси «нічних лісовозів». Ліси знищують, вивозячи ліс-кругляк за кордон:
як офіційно, так і за «сірими» схемами. Відтак страждає вітчизняна
переробна промисловість — залишаючись без замовлень і сировини. Страждає
ВВП — внаслідок падіння обсягів виробництва. У виграші — лише дуже
обмежене коло осіб, яке сидить на «лісовій темі». Оскільки нинішній уряд
активно виступає за продовження існуючої практики, за якою наша країна
залишається мало розвинутим сировинним придатком, то з цього можна
зробити певні висновки.
А Микола Томенко продовжує малювати логічний ланцюжок цієї справи.
Після травневих вихідних Яценюк запропонував Петру Порошенку ветувати
два закони: про заборону видобування піску і гравію у заповідних зонах, а
також про вивезення необробленого лісу. Перший закон Президент
підписав. А щодо другого — уряд аргументує: СОТ категорично проти такої
заборони. «Я знаю прізвище цього «СОТ», — каже Томенко. — Який заявив,
що коли від очолить Державну агенцію, то забезпечить для правлячої
партії («Народний фронт». — Ред.) фінансування на виборах. Тому я
вимагаю від Президента підписати цей закон, а «СОТ» нехай займеться
Генеральна прокуратура.
Мовний бар’єр
Тим часом ситуація у коридорах влади різко й обвально руйнує ще один
міф, який придумав геній Арсенія Яценюка для невибагливого масового
глядача: про іноземців-урядовців, які переведуть наш уряд на європейські
рейки. Бо хороші — і не дуже — західні менеджери, які нещодавно прийшли
реформувати українську владу, нині активно пакують валізи і
повертаються на свою більш прогнозовану батьківщину. На захід від
Чопа... Адже, на їхню думку, боротися з корупцією у системі, яка активно
розвиває цю корупцію, якось... м’яко кажучи, непросто.
Кілька днів тому українські простори інтернету заполонили коментарі
Олександра Боровика: випускника Гарварду, головного юриста найбільшої
корпорації у світі «Майкрософт», який мав необережність погодитися на
посаду радника міністра економіки. Але пропрацював у цьому відомстві під
керівництвом шефа-литовця зовсім недовго. Наприкінці минулого тижня
Боровик заявив у прямому ефірі: причиною його відставки став конфлікт із
Прем’єром Арсенієм Яценюком. Експерти пояснюють причину простіше:
незнання місцевих, тобто українських, реалій... Іншими словами,
нерозуміння тих самих корупційних схем, які існували тут давно, дійшли
до абсолюту при Януковичі й отримали інтелектуальний шарм при Арсенії
Яценюку.
Наступною «відставленою» була естонка Яніка Меріло — працівниця того ж
Міністерства економічного розвитку. «Для мене електронний уряд —
пріоритет, для нього — ні, — написала вона з образою, натякаючи на свого
безпосереднього шефа Айвараса Абромавічуса. — І поза міністерством мені
буде значно простіше просувати цю ідею».
На думку політичного оглядача Вадима Карасьова, на цьому процес
покидання іноземцями штурвалу української влади не зупиниться. А,
навпаки, значно прискориться. «Сумніваюся, що довго протримається
Квіташвілі (очільник Міністерства охорони здоров’я. — Ред.), Абромавічус
(міністр економічного розвитку. — Ред.) і навіть Згуладзе (заступник
керівника МВС. — Ред.). Їй просто ніхто не виділить кошти на зарплати
поліцейським і взагалі на реформи, — сказав Карасьов. — На плаву
залишиться хіба що Яресько (міністр фінансів. — Ред.), адже саме вона
веде перемовини з Міжнародним валютним фондом».
Причина «іноземного відступу», на думку політолога, проста. «Зараз у
нашій владі є шматки старого і нового, все змішалося, — каже Вадим
Карасьов. — І коли людина із західною освітою потрапляє у цей хаос,
система його випльовує».
Ну й останнім цвяшком до могили сподівань пересічних українців на
іноземні реформи стала заява чи не найбільшого друга України,
екс-президента Грузії Михаїла Саакашвілі. «Я вважаю, що реформи в
Україні можливі тільки шляхом тиску суспільства. Нагорі я не бачу
політичної волі», — м’яко, але доволі чітко розставив крапки над «і»
президент-реформатор.
Не там економите, міністри!
Наступна ідея нашого уряду — на тлі знищення економіки невпинно
скорочувати життєвий рівень людей. Скажімо, скоротити 230 тисяч
бюджетників, підняти пенсійний вік до 65 років, підвищити вартість газу у
4-6 разів, урізати бюджет на 48 млрд. гривень. Своє новаторство Кабмін
Арсенія Яценюка пояснює вимогами МВФ. Хоча як експерти-теоретики, так і
президенти-практики можуть чітко і зрозуміло пояснити нашому Прем’єру,
чому не варто сліпо виконувати накази цього фінансового донора.
«Міжнародний валютний фонд звертався і до нас зi своїми пропозиціями,
але ми не погодилися, — каже Михаїл Саакашвілі. — Адже рецепт успіху в
іншому. У поєднанні реальних результатів боротьби з корупцією з реальним
бюджетним процесом. Ось ви не можете знизити податки, тому що казна
пуста. У Грузії також був порожній бюджет, і ми знизили податки на 60%. В
МВФ сказали, що ми ненормальні, але за рік надходження до бюджету
зросли удвічі. За роки мого керівництва — з урахуванням зменшення
податків — бюджет зріс в 11 разів».
Відтак нерозуміння парадигми економічних реформ iз боку уряду Яценюка
— дати свободу підприємництву й таким чином отримати надходження до
бюджету — заганяє державу все глибше у нетрі глухого кута. Відтак до
дефолту залишилося не так уже й далеко. Технічний дефолт Укрзалізниці на
цьому шляху може виявитися першою, але доволі прудкою ластівкою для
країни. Яка може звалитися у провалля.
«Треба зрозуміти, що наш головний ворог — не Путін, — написав у своїй
колонці бізнесмен, екс-урядовець Михайло Бродський. — Наш ворог —
усередині, він красиво посміхається і говорить про реформи, а тим часом
виводить країну на новий рівень кризи. І тут я говорю вже не тільки про
Яценюка. Треба спитати у всіх них, хто що робить для порятунку країни».
Після захоплення в полон бійців російського спецназу на Луганщині, офіційна
Москва вже вчергове відмовилась від своїх солдат,
а бойовики т.з. "ЛНР" в екстреному порядку виступили з прес-конференцією, на якій продемонстрували "документи міліції ЛНР", які начебто належали захопленим росіянам. Насправді ж, навіть поверхового аналізу вистачає для того, щоб зрозуміти що ці "документи" є швидкозробленою підробкою.
Там не тільки вказаний нереальний вихідний номер наказу, а і відсутні
навіть підписи самих "міліціонерів" які б засвідчували отримання цих
"посвідчень" захопленими бійцями. Вже традиційно російська пропаганда
всіх російських військовослужбовців які потрапляють у полон в Україні,
оголошує або "добровольцями, які пішли з армії РФ перед відправою на
Донбас" або такими, що "випадково заблудилися на території Донбасу".
Потрапляння в полон чергової партії російських військовослужбовців
співпало з новими заявами європейських політиків та військових про те,
що Росія має вивести свої кадрові, т.з. "добровольчі" і змішані
підрозділи з території України та деокупувати Крим. В іншому випадку
санкції проти кремлівського режиму будуть посилені до повної економічної
капітуляції Москви і знищення її економіки.
В української сторони багато доказів, що полонені - спецпризначенці
РФ.
01_rossold
Російських військових судитимуть за тероризм.
Кремль відхрестився від затриманих на Донбасі тольяттінських
спецпризначенців.
Речник Путіна вкотре заявив, що "російських військових
в Україні немає". Затримані, тим часом, уже в Києві. Їх судитимуть за
статтею "Тероризм". Про це йдеться у сюжеті ТСН.19.30.
На взутті у нього плями від крові, одяг посічено осколками. Військовий з
позивним "Ольха" дивується, як йому вдалося залишитись живим. В трьох
метрах від нього розірвалась міна. Осколок зачепив лише руку і пройшов
навиліт.
"Бачив спалах, цю землю. Мене відкинуло десь на метр, але я встояв на
ногах, не відчув, що поранення. Пішов далі, але відчув, що рука почала
відходити", - розповідає "Ольха", боєць 92-ї бригади.
В окопах сліди крові, поруч - ноші, на яких витягували бійців.
Диверсійна група у складі 14 чоловік атакувала позиції українських
військових біля Щастя. Попереду йшли троє. Інші позаду прикривали
противника.
Диверсійна група підійшла майже впритул до позицій 92-ї бригади -
буквально на 40 метрів. У них була інформація, що нібито бригаду звідси
вивели.
Атакувати почали після ротації 80-ї бригади, яка базувалась у ТЕС. Через
зеленку бійці не одразу розгледіли диверсантів. Коли все почалось,
"Юрій" знаходився на блокпосту.
"Почалась стрілянина. Побачили тут молодшого сержанта Пугачова, який
лежав в окопі. Почали надавати першу медичну допомогу, а тим часом інші
бійці вели вогонь у напрямку бойовиків", - розповідає "Юрій", офіцер
92-ї бригади.
Читайте також: Російські військові, які окупували Донбас, брали участь у
параді в Москві
Сержант Пугачов перший побачив противника. Фактично впритул ті
розстріляли бійця, шість кульових поранень, не сумісні з життям. Група з
5-ти військових пішла у контратаку. Кіріл Кірілич показує місце, де все
сталось. По них стріляли з АГС, кулеметів, мінометів та стрілецької
зброї. Троє бійців отримали поранення. З того боку також були втрати.
"Ми почали відтісняти їх у напрямку ріки, у безпосередньому контакті.
Один поранений був тут, ми його оточили і взяли в полон, надали першу
медичну допомогу. Принесли ноші і почали виносити на опорний пункт", -
розповідає "Кіріл Кірілич", офіцер 92-ї бригади.
Військові продовжували атакувати, бо розуміли, що в лісі є ще один
поранений противник.
"Коли ми запропонували йому здатися, він кричав, що він — російський
офіцер, капітан ГРУ", - каже офіцер 92-ї бригади.
Кремль відхрестився від затриманих на Донбасі російських
спецпризначенців Кремль відхрестився від затриманих на Донбасі
російських спецпризначенців
Обох полонених одразу доправили до лікарні. Лікар, який оперував, каже,
що диверсанти боялися, що так звані "карателі" розберуть їх на органи.
Один навіть попросив робити операцію без наркоза.
"Обоє зізналися, що вони з третьої бригади спецназу Російської
Федерації, місто Тольятті. Сержант Олександр Александров розповідає
легенду - приїхав захищати російськомовних українців", - каже Григорій
Максимець, старший лейтенант медслужби окремого 24-го штурмового
батальону "Айдар".
"Чесно, я сам не знаю зараз, з якою метою я сюди приїхав. Як пояснили
їдемо захищати, допомагати Луганській області", - сказав Олександр
Александров, сержант 3-ї бригади спецназу РФ.
З лікарняного ліжка йому дозволяють зателефонувати додому, звісно в
Росію. Їм нічого не говорить про полон.
"Я захворів, застудився, точно", - каже він родичам.
Інший полонений капітан Євген Єрофєєв - командир групи спецназу, яка
йшла у розвідку біля Щастя. Проте українським журналістам росіянин
розповідає, що він з Луганська.
"Потрапила куля в руку, ваші підібрали. Ми знайшли міни, почали їх
знімати. Я не військовий, я "ополченець", - почав розповідати Єрофєєв.
Втім, одразу по прибуттю в лікарню, військовим говорив зовсім інше. Йому
30 років, навчався в Новосибірську, на Донбасі воює з квітня, займався
переважно розвідкою.
При собі диверсанти мали телефон - з контактами та фотографіями -
беззаперечними доказами того, що вони російські військові. Крім того, 92
бригада вилучила у капітана гвинтівку ВАЛ. Такі серійні номери є лише
на озброєнні в Росії. Надзвичайно легка, до трьох кілограмів, одразу з
глушителем. Пострілів не чути, лише свист куль. Бронежилети від таких не
захищають. У сержанта Пугачова стріляли саме з цієї гвинтівки.
Дивіться фото: У Києві показали безшумний автомат, захоплений у
російських спецпризначенців
"У нас в Україні таких гвинтівок не існує. Вони перебувають лише на
озброєнні в РФ, тільки у спецназу чи розвідників. Це гвинтівки ГРУ, у
нас до таких навіть боєприпасів нема", - каже "Кіріл Кірілич", офіцер
92-ї бригади.
З полоненими працюють слідчі. Українських вояків, які брали участь у
бою, обіцяють нагородити.
Нагадаємо, у Генштабі розповіли, скільки російських військових затримали
в Дебальцевому та Донецькому аеропорту.
Категорія: Політика
Опубліковано: Неділя, 17 травня 2015, 10:07
Всю неделю украинский политикум
сотрясали коррупционные скандалы, но окончательный обвинительный
приговор режиму Порошенко-Яценюка вынес Михаил Саакашвили.
"У руководства Украины нет политической
воли к реформам", - заявил бывший президент Грузии. В переводе с
дипломатического языка на человеческий это означает - "Шоколадные
Кулявлобы и дальше будут воровать".
Цинчиный барыга Порошенко не постыдиться
принять участие в траурном митинге в Быковнянском лесу на могилах жертв
сталинских репрессий. При этом украинские патриоты отмечают, что
кровавый режим Кондитера по жестокости в преследовании
патриотов Украины не уступает Януковичу.
Вялотекущие бои и артиллерийские
обстрелы на Восточном фронте продолжаются. Представители ОБСЕ заметили в
группировке российских войск на мариупольском направлении 10 танков
неизвестной конструкции.
Эстония прекращает железнодорожное сообщение с фашистской Россией.
P.S. А уркаїнський пердізєнт з "камікадзою" НІ! Один торгує собі з окупантами чим тільки може, другий обдирає нас, як липку драконівськими тарифами та "злизує" як верблюд займи МВФ. А вся пейсаста банда ГРОБИТЬ ТИСЯЧАМИ В КОТЛАХ ТА ОКУПАЦІЇ. Надієтесь, вас це обійде?
Уже почти год как вы продолжаете много говорить за Одессу, обзывая её
приличными словами и маня вытащенной из исторической могилы вывеской
Новороссии. Так если вы сейчас хотите спросить у этого города за всё, шо
происходит у нас в последнее время, то не спрашивайте.
Бо Одессе всегда найдётся, шо сказать. Тем более, шо она никогда не говорит против ветра.
Циля не скажет за всю Одессу, но три дворика на Молдаванке и весь рыбный ряд с Привоза просили передать.
Вы уже много раз натёрли нам мозоль своим портретом в вашем телевизоре, когда зовёте Одессу вернуться в свой «русский мир».
Вы хотите сказать, шо мы замёрзли без вашего «русского мира»? Мы не
только не замёрзли, но даже не хотим кушать то гэ, которым вы кормите из
телевизора свой народ. Одесса не хотела эссэн гэ ещё 23 года тому
назад. Почему вы, вдруг, решили, что одесситы променяют теперь свои
шансы поехать свободно в Израиль, Америку или вообще в первую попавшуюся
Европу, на счастье сидеть под санкциями и вместе нюхать процветающего
Нижнего Тагила, благоухающего Магнитогорска или прогрессирующего
Саратова?
Зачем одесситам идти в вашу новую Совдепию? Вот давайте порассуждаем из даже интереса.
Торговать вашим газом и нефтью мы пройдём мимо. Разве мы станем жить в
пределах Садового кольца? Или вы нарежете нам участков на Рублёвке?
Будем купаться в роскоши, как герои российских сериалов? Шоб мы так
жили, как вы там у себя в Кремле сидите и врёте.
Что же вы можете тогда дать Одессе, чего у нас нет? Сделать из нас
курорт? Так вы уже сделали вчера курорт из братского Сухуми. А сегодня
делаете такой же из Крыма. Одесса не хочет курортом в вашу «Новороссию»,
бо таки боится конкуренции. Сегодня со стороны Сухуми, а завтра со
стороны Крыма. Мы всегда рады за ваших к нам туристов. Но для этого
совсем не нужно присылать нам бурятов и черносотенцев. От нашего климату
у них могут выгореть на солнце все танки. И вообще, вся эта ваша идея
за новый Советский Союз имеет такой запах, шо бледный вид для неё звучит
как комплимент.
Вы у себя там устроили такой ґвалт, что киевская хунта здесь заставляет
нас говорить по-украински. Мы здесь как говорили по-одесски, так и
будем. А если где-то в суде или на трибуне Рады нас заставят давать
клятвы на мове, то лучше мы в Украине будем по-украински говорить, чем в
России по-русски молчать. Украина ведь живёт в 2015-м году. Пока
Россия, застрявшая в сорок пятом, упорно ползёт в тридцать седьмой.
Украинцы могли бы смеяться, что вы продолжаете называть их братским народом. Но они негодуют.
То, что все украинцы умеют говорить по-русски, а многие делают это
постоянно, не означает, что они с вами говорят на одном языке.
Русскоязычные украинцы говорили раньше на языке Булгакова, Гоголя,
Катаева и Ахматовой. Теперь им нравится язык Макаревича, Гафта,
Рязанова, Басилашвили, Захарова, Волчек, Мягкова. И всем нам стало не
нравиться, как слишком по-русски громко замолчал Немцов.
Одесситы говорят на русском языке Ильфа и Петрова. Смеются на языке
Бабеля. Вспоминают за старое на языке Куприна. Поют языком Утёсова.
Грустят языком Жванецкого.
Зато Россия ненавидит языком Жириновского. Гадит языком Дмитрия
Киселёва. Призывает убивать языком Дугина и Проханова. И лжёт языком
Путина. Наши русские языки – то теперь две большие разницы.
И вообще, шо вы так долго мучите той многострадальный народ? Украинцы,
конечно, носятся со своим Петлюрой и вешают на столбах Бандэру. Но разве
то от хорошей жизни они чтут воинов, а не мудрецов? Вы же устроили им
вырванные годы уже 350 лет подряд! Евреи двадцать веков бродили по миру,
храня и умножая мудрость, чтобы обрести на Родине своих отцов
государство. И сразу полмира захотело им этого помешать. Так на хиба ж
вы мешаете сделать то же украинцам, раз они наконец-то поумнели, чтобы
стать свободными? Пусть ваши русские теперь завидуют молча.
Вы там у себя аж вспотели от рассказов, шо у нас тут сплошные фашисты,
захватившие в плен братский украинский народ. За украинский народ Циля
скажет, но мало. Разве может Циля знать за весь народ!?
На счёт фашистов вы таки правы.
Их мы здесь давно не видели, пока вас не появилось. Особенно после возвращения Крыма в родную гавань.
То был новый квартирант старой Фиры, что не захотела уезжать с детьми в
Израиль, бо мечтала ещё пожить в Одессе. Слышите – пожить в Одессе, а не
умереть в России! Это крымский татарин Осман. Он сбежал из Симферополя и
сразу же записался в фашисты после того, как на Родину его предков
пришло какое-то ряженое лампасное хамло и выдохнуло перегаром: «Это наша
земля, бля». Дед Османа, которого он никогда так и не увидел, 67 лет
назад умер в казахской ссылке. После того как в 44-м с ним уже боролись
антифашисты. Осман решил, что ещё хочет увидеть своего внука и поэтому
бросил свой дом, учится теперь в институте здесь, а из фашизма только
подрабатывает вкусными чебуреками на Таирово, угощая ими в воскресенье
детей по всему двору. И это точно тот татарин, который лучше ваших
незваных гостей в наколках и с нагайками.
Если тот был вторым фашистом, то первым стал чеченец Адам с третьего
этажа. Молодой врач, который живёт с матерью после переезда из
Катыр-Юрта. Он не захватывал в 1990-ые больницу в Будённовске. А его
отец, сельский учитель, не был террористом в отряде Хаттаба, и вообще
никогда не брал в руки оружия. Единственная заслуга Адама на службе у
мирового фашизма была в том, что почти вся его родня – отец, бабушка,
две сестры и маленький брат грудного возраста погибли в своём доме во
время ракетно-бомбового удара вежливой российской авиации. В ходе
восстановления конституционного порядка, зимой 2000-го. Не знаем, чем
этот зуботехник может помешать вашей борьбе с хунтой, но он таки прямо
заявил – если вы ещё раз пришлёте ему на голову свой самолёт, то он
первым пойдёт воевать за Украину.
За этими двумя в фашисты повалили толпой и остальные.
Особенно наш седой грек Христофор с Градоначальницкой, которому ещё сам
Лёня, бывая на Привозе, заказывал свежую камбалу. Старый рыбак год назад
ждал от жизни только хорошего клёва и даже немножко завидовал своему
родному брату, что из Сартаны под Мариуполем, такому же седому греку
Константину. Тот наивно уверовал в вашу «Русскую весну». Стал ждать
вашего личного визита к нему на свежий козий сыр и красное молодое. И
шоб вы - верхом на стерхе.
Первый раз стерх прилетел без вас, но вместе с бомбой в октябре 2014-го и
убил в Сартане пару людей. Но вы окончательно лопнули Константину
терпение, когда второй раз попали со стерха «градом» уже в феврале ему
прямо в дом и сожгли половину. С тех пор оба грека так и ждут, шоб ваша
«русская весна» хоть бы никогда и не наступила. Проклинают вдвоём тот
момент, когда нечаянно подумали за вас хорошо. Теперь Христофор ловит
рыбу напротив 12-й станции Фонтана, сушит её в таранку и шлёт брату. Бо
тот от горя даже перестал любить козий сыр и красное молодое. А со
второй половины рыбы, что продают с базара, передаёт через волонтёров
деньги карателям в «Правый сектор».
Если этих людей стали фашистами, то как я не могу ими назвать коренных
одесситов во втором поколении дядю Колю со всей семьёй из пяти душ с
улицы Спиридоновской, которые каждый год в один ноябрьский вечер
зажигают на подоконнике толстую свечу. Вспоминая половину своих предков,
потомков слобожанских козаков, что не пережили зиму 1933-го в Люботине
под Харьковом. Из-за голода, шо сделали им братские русские большевики. А
те, что уцелели, сели на поезд и сумели добраться до Одессы, выжили
здесь и пустили корни. С тех пор все хором не любят ни большевиков, ни
ваших русских.
Что говорить за молодого Валю, сына Ольги Павловны, нашего золотого
мальчика через стену, одессита в пятом колене, который с крестиком на
шее мог договориться об взаимном гешефте даже с раввином в разгар
шаббата. У которого ещё в позапрошлом годе распальцованные бандиты, что
были поставлены на Одессу вашим ростовским хряком Януковичем, отжали
ресторан и всю хлебную коммерцию. И раньше Валя не только сам сытно
кушал, но и честно кормил 50 семей его работников. А теперь он только
кормит свою маму, что упала после такого здоровьем, топчет пороги в
судах и звереет на бывшую власть. И вас туда же. Тут не захочешь, так
станешь фашистом. И начнёшь одевать в приборы ночного видения бригаду
морской пехоты, что бережёт наш город от ваших зелёных человечков.
Ну, и последним в фашисты записался по скайпу старый Йося - Осип
Давыдович, что давно греет своими костями в Хайфе берег другого моря.
70 лет назад он целых 3 года прыщавым юношей ловил на фронте свои два
осколка. Первый – под Киевом, второй – под Краковом. С которым ему спас
жизнь полтавский хохол Клименко, вытянув из-под обстрела. Ценою своей.
Наверное, для того, чтобы потом Йося, работая инженером и даже главным
конструктором на одном смешном почтовом ящике, мог слушать себе в спину
не в Одессе, и не в Киеве, а в московских министерских коридорах за
жидовскую морду, шо приехала со сто первого километра. Так старый Осип
долго смотрел с нами на эти майданы по всей Украине и не понимал, зачем
этот халоймес. Но когда увидел, что среди фашистов таки много приличных
людей, особенно глузманов, финбергов, зисельсов, ройтбурдов и тем более
Кира с Мишей, то чувствовать себя с ними заодно - мечта всей его жизни.
Когда же он услышал ваши, Владимир Владимирович, слова, что Победу над
Гитлером СССР мог бы одержать без украинцев (шо уж тут говорить за наше
племя), то просил вам передать, шо ноги его не будет в телевизионной
трансляции этого праздника, в котором до ваших ближайших союзников
опустились Монголия, Зимбабве и Северная Корея. Так ряды одесской
жидобандеровщины пополнились ветераном израильской военщины.
А после всего, шо вы, Владимир Владимирович, сделали с Надей Савченко,
не только эти люди, но и вся Одесса не хочет ходить с вами по одному
глобусу.
Одна вдова бывшего следователя капитана Евдокимова недовольно бурчит на
укропов, которые вылезли за эти полтора года по всей Одессе, как побеги
молодой травы после рясного тёплого дождя. Вспоминает за Советскую
власть и поставила ваш портрет в рамочку на трюмо. Но когда Циля повела
её под общежитие юристов на Успенской и показала все окна в
жовто-блакытных флагах, то даже этой унтер-офицерской вдове стало
понятно, что ваша песня за опять СССР звучит как гимн импотентов.
При коммунистах мы боялись жить бедно. При Незалэжной мы, наконец-то,
стали бояться жить богато. Теперь боимся, что вы придёте нас спасать от
обоих.
Глядя на то, как вы спасли Донбасс, Одесса уже берёт разгон, шоб получить такой же гембель на свой тухес. За свои же деньги.
Оно нам надо!?
Какие-то шлемазлы, которым вы нагрели уши своей пропагандой об великой России, взяли моду каждую неделю взрывать теракты!
Если в Одессе они пока взрывают только дома, то в Харькове уже давно
живых людей. И Циля имеет думать - кто они вместе с вами после этого,
если не сволочь? Или!
Циля не может сказать за Харьков, но в Одессе таки точно – после каждого
такого взрыва количество фашистов растёт просто как на дрожжах.
Оно вам надо!?
И после этого вы опять не устаёте звать нас в «русский мир»?
Одесса всегда готова вспомнить за русский мир де Рибаса. Поблагодарить
русского архитектора де Воллана. Снять шляпу перед русским
градоначальником дюком Ришелье. И вместе с ними вспомнить эпоху русской
Екатерины. Пусть даже она слишком сильно вздыхала на жеребцов. В том
числе и двуногих. Одесситы восстановили ей памятник не из-за того, что
она разрушила козацкую Сечь, а потому, что город умеет помнить разную
историю.
Одесса всегда рада встречать гостей и принимать своих блудных детей,
которые разъехались искать свой кусочек счастья. Кто в Америку, кто в
Москву. Мы будем слушать песни Ларисы. Смеяться над шутками Нонны, Юры,
Ромы, Миши и многих других, позволяя им увозить этот смех в другие
страны и города. Одесса с уважением вспомнит Славу, который снял здесь
10 лучших фильмов. Отблагодарив за это, опять посмеётся над тем, как его
все эти годы угнетали одесские бандэровцы. Но для всего этого не нужно
присылать нам автоматов с уголовниками, танков с кадыровскими убийцами и
бомбы с гумконвоями. Когда вы нас предлагаете жить то ли в такой
Новороссии, то ли сразу в такой России, нам уже настолько всё равно, шо
лишь бы нет оба раза.
Появилась Одесса благодаря России, а не Украине. Отстроилась и пошла в
жизнь. Но 200 лет назад Одесса отплатила России за добро, по-настоящему
подняв её с колен через главный черноморский порто-франко. Сказочно
обогатив при этом казну. Пусть даже немножко оставив себе на кармане.
Но судьбы стран, так же как и судьбы людей, пишутся на небесах. И
поэтому сегодня Одесса – жемчужина Украины. Которую она тоже обязательно
поднимет. Володя, не считайте себя равным Б-гу, шоб менять его планы.
Вы сделали такой шумный гармыдэр, шоб мы бросились свергать киевскую
хунту? Ради того, шоб повторить судьбу освобождённого вашим «русским
миром» Донбасса? Абхазии? Приднестровья? Южной Осетии? Разбежались. Аж
два раза.
И перестаньте мацать своими грязными руками тех, кто сгорел 2 мая. То
сгорели не «герои Новороссии». И не «ватники». То сгорели дети Одессы,
которые ещё мало видели жизнь. Они купились на ваших сладких слов, за
которыми ненависть, шовинизм и смерть. Вы унесли их жизни, чтобы
оправдать новые убийства. Спустя год вся Одесса будет плакать вместе над
теми жертвами. Потому, что больше не хочет новых.
Одессу уже когда-то совращали петроградские строители Совдепии. Одессе
уже били морду православные русские черносотенцы сначала и наглые
чекисты потом. Одессу уже взрывали гитлеровцы. Одессе запрещали
открывать свою форточку в Европу, законопачивая её под «железный занавес
советского мира». Это плохо кончилось. Для тех, кто за щедрыми посулами
творил Одессе больно. Не делайте Одессе больно. Тем более, не делайте
ей нервы.
Лучше постарайтесь не бросать мусор мимо урны, не ссать в подъездах и
поднимите, наконец, в России цены на водку. Протрезвевшие зададут вам
много вопросов и без Одессы.
Дорогой Владимир Владимирович, шоб вы были здоровы!
Одесса таки всегда рада вас видеть! Особенно лежащим в земле. Поэтому
сделайте нам праздник и убейтесь об стену. Можно Кремлёвскую.
Мы обещаем плакать об вас целую неделю, но с музыкой и танцами.
Не хотелось вас расстраивать, но у украинской Одессы всё будет хорошо.
Наше вам с кисточкой.
Картина маслом.
Без уважения, но искренне,
чуть-чуть старая одесситка
Зингельшухер Циля.
Чалапала
повільно та невпинно, важко пересуваючи вимащені глиною та сукровицею
ноги. Сірою тінню проминула ошатний, залитий світлом вестибюль та
десяток сходових прольотів. Відкинула сплутане, вкрите кіркою засохлої
крові волосся і лунко постукала до Льошиної квартири. Раз. І ще раз. І
ще раз. Тривожний, холодний звук зазміївся поверхами спричинивши
серцевий напад у колишнього майора КДБ Петрова та поєднавши всіх
будинкових псів в приступі панічного гавкоту. Добряче підхмелений Льоша
прочинив двері і за мить схопився за серце.
- за що ти мене вбив? - спокійно запитала Катя. Пошматована
автоматною чергою рука тицьнула Льошу під ребра, а яма вибитого
пострілом лівого ока блиснула сльозою. - Що я тобі зробила?
Вже за якусь мить Льоша ревів у голос і, кленучи усе на світі,
висаджував обойму прихопленого в Луганську макарова в мовчазну стіну
спільного коридора.
Півроку тому менеджер Льоша, надивившись НТВ та Лайфньюз, поїхав на
південь вбивати українців. Три місяці тому, за день до від'їзду, він
сп'яну полоснув з калаша по зеленці. Трупи Каті та Наді поховали таємно.
Сентиментальний Мітя з бауманки навіть поклав їм в голови зібрані ними
за хвилю до смерті кульбабки.
Минулого місяця ми знайшли його. Першою своє питання задала Катя.
... Ми не залишаємо Льошу ані на хвилю. Ми перестріваємо його в
ліфтах та супермаркетах, шкіримось зітлілими губами з газетних шпальт та
телевізійних екранів, вибухаємо передсмертними зойками під час коротких
телефонних розмов та перемінюємо його їжу на огидних могильних червів, а
горілку - на кров. Але найбільше ми любимо метро.
Коли Льоша - уже сивий, обдертий та підхмелений висотується з
овочевого ринку, де сторожує вже другий тиждень, і, вхопивши на вході до
підземелля традиційну чекушку чорноголовки, приречено кульгає до
ескалатора, з тіні виходимо ми. Солдати зі скрученими за спиною руками
вбиті пострілом в потилицю. Закатруплені в підвалах колишнього СБУ
комерсанти. Роздавлені під завалами зруйнованих артилерією
багатоповерхівок інваліди. Діти з відірваними на мінах ніжками. Нас
цікавить одне й те ж запитання. Проте, відповіді Льоша не дає.
Ми бережемо його й не дозволяємо накласти на себе руки. Двічі помогли
зняти його з петлі. Коли він кинувся в Москву-ріку у проїжджих
пожежників спустило колесо, а снодійне, котрим він загадав отруїтися
виявилося звичайним плацебо. Коли ж пан колишній ополченець загадав
перетяти собі вени у відділенні швидкої задзижчав телефон і віддалений
замогильний голос повідомив про спробу суіциду на Булатніковській.
Олексій повинен жити.
Звісно, колись він зірветься і скінчить ту забаву. Можливо кинеться з
молотком на кришуючих ринок чеченів. Може порубає сокирою для м'яса
наряд пепеесників. Може на залишок від отриманих з продажу квартири
грошей затовариться пластидом і підірве в натовпі під час демонстрації
нацболів. Ми не знаємо. Наша справа спитати. І Льоша - не один. Ми
прийшли по всіх.
Ми спитаємо з кожного хто прийшов на нашу землю убивати. Ми заглянемо
в очі кожній падлюці, що розпинала в прямих ефірах хлопчиків та
гвалтувала монтажною піною пенсіонерок. Ми зайдемо в кожну квартиру де
звучало й писалося "дерьмова" і "какли сасітє". У нас назбиралося багато
питань. І ми їх обов'язково задамо.
Ми - мертві українці. І на Московії не так багато дверей в котрі ми не постукаєм.
А тому, кацапи, моліться, щоб живі українці прийшли по вас раніше за мертвих. Бо, на відміну від них, ми вас не пожалієм.
Минобороны России начало призывать на службу беженцев из Донбасса.
15.05.2015
В Министерстве обороны РФ заявили о начале призыва переселенцев с Донбасса на службу в ряды вооруженных сил России, - сообщает УНИАН.
«Военный комиссариат Самарской области призвал на военную службу
уроженца города Славянска Дмитрия Головина. Он получил российское
гражданство и изъявил желание служить в армии. Он будет служить в одном
из мотострелковых соединений сухопутных войск», - сказано в сообщении.
Головин с семьей пересек российско-украинскую границу в 2014 году после
начала боевых действий на востоке Украины. Семья беженцев получила
жилье в Самарской области и работу по специальности.
Ранее, 26 января президент РФ Владимир Путин предложил увеличить для
граждан Украины призывного возраста срок пребывания в России, чтобы они
могли уклоняться от мобилизации в своей стране.
6 мая глава Федеральной миграционной службы РФ Константин Ромодановский
заявил, что в России от призыва скрываются более полумиллиона граждан
Украины.
Согласно данным Управления Верховного комиссара ООН по делам беженцев,
по состоянию на 16 апреля общее количество людей, покинувших свои дома
из-за событий на востоке Украины, превысила 2 миллиона. ОстроВ
Хроніка геноциду. Генштаб перешкоджає визволенню полонених українців
Категорія: Пригоди
Опубліковано: П'ятниця, 15 травня 2015
Командири підрозділів ВСУ домовилися
безпосередньо з ватажками бойовиків про обмін військовополонених на
вантажівки з продуктами.
Але як тільки керівництво так званого
"АТО" дізналося про домовленість, то навіть підірвали міст, на якому
повинен був відбуватися обмін, тим самим зірвавши операцію визволення.
Про це під час телемоста
"Київ-Луганськ", організованому журналістами "17 каналу", повідомив
заступник комбата батальйона "Торнадо" Микола Цукур.
"У Станиці Луганській ми домовилися, що
ми пропустимо продукти, а вони віддадуть полонених. Домовилися, що п'ять
машин з продуктами проходить - один полонений наш. Домовилися, щоб це
було без генералів, без розголосу, без всього", - розповів Микола Цукур.
Проте, за словами військового, угода була зірвана військовим керівництвом.
"Гірка правда життя - як тільки ми
доповіли про це керівництву, міст, на якому повинен був відбуватися
обмін, підірвали. Тому, що це нікому не вигідно, те, що ми почали
домовлятися між собою. Те, що почали не стріляти один в одного, а
розмовляти..." - повідоимв офіцер.
Зараз у полоні російських військ і
проросійських бойовиків знаходиться за офіційними даними приблизно
півтисячі українців. Самих міцних чоловіків за неофіційною інформацією
кадирівці продають в рабство на Кавказі, інші фактично є рабами
Донбасської Орди. Їх постійно катують, примушують виконувати найважчу і
найогиднішу роботу, хворих вбивають. Як бачимо, така ситуація повністю
влаштовує керівництво держави.
Однією
з центральних тем російської пропаганди залишається стан української
економіки. Так сьогодні кремлівські "ЗМІ" практично замовчуючи реальний
плачевний стан економіки Росії, поширюють інформацію та думки
"аналітиків" про те, що "Україну чекає дефолт, оскільки кредитори не
хочуть реструктуризації зовнішнього боргу України". Насправді ж
Кредитори в першу чергу зацікавлені у тому, щоб жодних економічних
проблем Україна не мала, а вони отримали свої вкладені кошти. Економічна
підтримка МВФ, ЄБРР та інших міжнародних структур, новий стратегічний
договір з Китаєм про обмін національними валютами (своп) знижує
вірогідність дефолту в декілька разів.
"Зовнішні
кредитори не зацікавлені в дефолті України, бо, крім того, що їх гроші
будуть заморожені на кілька років, інвестори також втратять репутацію,
яка в фінансовому світі важить дуже багато (Олег Устенко, Міжнародний
фонд Блейзера).
Кремль признал, что санкции дестабилизировали экономику России
З минулого року сталося три гучних вбивства
правоохоронців: біля блок-посту "Биківня", розстріл міліціонерів
байкером, і стрілянина біля автозаправки у Києві. Останній випадок
отримав великий резонанс у суспільстві. Троє з підозрюваних були
добровольцями та героями в АТО. Друзі не вірять, що побратими раптом
стали "мразями", як назвав їх міністр МВС Арсен Аваков. Справу розслідує
Головне слідче управління МВС. За підозрою у злочинах, за які "світить"
довічне ув'язнення, затримали вінничан 17-річного Андрія Романюка,
20-річного Євгена Кошелюка, 18-річну Вікторію Заверуху та киянина Миколу
Мнишенка. Останньому, учню 11-го класу, виповнилося у лютому 17 років.
Ще одного підозрюваного – харків'янина 23-річного Вадима Пінуса вбили
під час переслідування. За словами міністра, злочинця затримали із
вогнепальним пораненням голови, а пізніше він помер. Пінус був бійцем
добровольчого батальйону "Азов" з позивний "Морган". "Знай"
поцікавилися, як працівники МВС розкривають такі злочини.
Знай.ua
"Спицею проткнули вухо та висмикували по одному зуби"
2 березня 2014 року на столичному КПП "Биківня", в обстрілі якого
зізналися вінничани, сталося вбивство трьох працівників ДАІ. Торік
міністр назвав вбивцею лідера "Білого молоту" - 25-річного киянина
Владислава Гораніна та ще двох активістів. Додав, що всі причетні до
інших злочинів, пов'язаних із вбивствами, і не мають стосунку до
Майдану. Вбивство 4 травня дуже схоже на минулорічну пригоду. "Знай"
звернувся до Горана, аби дізнатися, що відбувається із людиною, яку
міністр публічно назвав "вбивцею міліціонерів".
"На початку березня минулого року до КМДА, де я був заступником
військового коменданта, прийшов радник Арсена Авакова. Я уявляв міністра
як "майданівця", який на посаді в.о. захоче люструвати всіх нечесних
міліціонерів. Наша організація боролася із ними з 2012 року. Я
розповів йому про "тітушок", які на відео розказували, хто з начальників
місцевих райвідділків міліції стоїть за ними, називали прізвища.
Він запропонував переписати всіх, хто живе в мерії, зібрати інформацію
що і де вони робили, та переписати їхні паспортні дані. Я відмовився", -
пригадує Горан.
Пізніше, при обшуку з його квартири зникли флешки, на яких були зізнання "тітушок". За десять днів хлопця затримали.
"Зупинився тонований бус "Фольксваген", із нього вистрибнуло четверо
чоловіків у зеленому камуфляжі та масках, пістолетами обвішані, як
іграшками. Один з них закричав: "Стріляй, в нього зброя!". Я подумав, що
це псевдосотні Майдану. Пострілу не було. Мене ударом в голову повалили
на землю, почали бити. Це було вперше у житті, коли я втратив
свідомість", - згадує Горан.
Півдня хлопця возили в машині, двоє стрибали ногами по спині та
голові. Інші ділили гроші, які знайшли в сумці. Владислав віз мамі майже
п'ятдесят тисяч гривень на операцію по онкології. Каже, що не пам'ятає,
скільки часу вони їздили, бо періодично втрачав свідомість. Коли приходив до тями, починали бити. В чому звинувачували – не казали. Але підсовували документи із надрукованим текстом. Переконували, що це проти "самооборони", "Автомайдана" та "Правого сектору".
"Я не думав, що то правоохоронці. Вже пізніше, в ізоляторі
тимчасового тримання я дізнався, що це були бійці спецпідрозділу "Сокол"
- каже він.
У Владислава немає зубів з обох боків. Каже, їх виламували викрадачі в
машині, коли засунули в рот щось залізне і товкли щелепою по підлозі.
Погрожували ввести "п'ять кубиків і язик розв'яжеться". Ін'єкцію зробили
брудним шприцом, бо згодом почався сепсис - язви пішли по всій нозі.
"Засунули холодний предмет у вухо, пробили барабанну перетинку. У
вусі задзвеніло, і я знепритомнів. Після того перестав чути, з вуха йшла
кров. Коли зняли з голови мішок, побачив дерева. Подумав, що везуть в
ліс, аби вбити, щойно підпишу документи. Катували так, що я просив, аби швидше добили.
Вони привезли мене в ізолятор тимчасового утримання, але там
відмовилися приймати напівживу людину, боялися, що помру", - пригадує
Горан.
В ізоляторі представник Головного слідчого управління вимагав
поставити підпис, копав по ногах під столом, його підлеглі приковували
хлопця наручниками в незручних позах. Про адвоката сказали забути.
Горану пощастило, що працівник почав погрожувати родичам. Набрав перший
номер, який знайшов в мобільному і натрапив на журналістку. Хлопець
припускає, що саме це врятувало його: силовики злякалися, що розкрили
місце його перебування.
Окрім закритої черепно-мозкової травми і енцефалопатії у Владислава
діагностували парез. Ліва частина обличчя та руки частково паралізовані.
Він ще довго ходив в туалет кров'ю. Возили в суд, де бійці "Соколу"
його знову побили через привітання "Слава Україні!". Пояснили, що б'ють
за Майдан та "Беркут". За місяць Апеляційний суд Києва відпустив його, бо доказів провини у вбивстві міліціонерів не було. Кілька разів оголошували в розшук, але щоразу знімали, бо він не тікав.
"Якось радник Авакова запросив мене на зустріч. Запропонував забрати
заяву про катування, в обмін на закриття моєї справи. Я відмовився, а за
кілька днів дізнався, що мене звинуватили у гіпнозі. Начебто, я
застосовував методи впливу на людей, бо маю психологічну освіту.
Адвокати кажуть, що вперше стикаються з таким обвинуваченням", -
говорить киянин.
Владислав кілька разів був в АТО, служив в "Айдарі", пізніше перейшов
до батальйону "ОУН", який захищав аеропорт. Коли їздив до "Айдару"
бачився із Вітою Завирухою. Але близько вони не спілкувалися. Коли почув
новину про розстріл міліціонерів, побачив паралелі зі своєю справою:
той самий блокпост, майже однакові повідомлення Авакова та звинувачення.
"Я зрозумів, чому інші беруть на себе те, чого не скоювали. В одних
витримує тіло, а дух - ні. Через кілька днів після мого затримання вбили
Музичка, Сашка Білого. На початку квітня в Черкаській області знайшли
тіло активіста Майдану Василя Сергієнка. Він був у наручниках, із
слідами катувань. Швидше за все, теж вимагали щось підписати. От у
нього, навпаки, дух витримав, а тіло ні".
Каже, що думав розбити лампочку, розчавити та накласти на себе руки. Бо не витримував катувань.
"Але така слабкість була тільки раз. Знав, що мене чекають на свободі
побратими. Згадав, як повз мене проносили по Інститутській хлопця,
якому влучили голову. А потім - десятки людей. Думав, що своїм
самогубством зраджу і його. Я й зараз не збираюся накладати на себе
руки. Тому як зі мною щось станеться, шукайте причину не в мені. Я можу
постраждати за сказане, але до влади прийшла банда, яка не соромиться
своїх дій та методів", - каже Владислав.
В соцмережах припускають, що правоохоронці, аби не виникало такого
резонансу з приводу вбивць міліціонерів, будуть убивати таких на місці.
"Його вбивали з особливим садизмом"
Соцмережі
Близько 6-ої ранку 3 січня неподалік села Озеро Немирівського району
Вінничини працівники ДАІ зупинили автомобіль "KIA Cerato". Водій тікав і
відстрілювався. Одного з міліціонерів поранив в груди та плече.
Правоохоронці почали стріляти у відповідь, і вбили 19-річного
зловмисника. За кілька днів начальник Департаменту ДАІ МВС Анатолій
Сіренко нагородив міліціонерів позачерговими званнями "молодшого
лейтенанта".
Друзі загиблого хлопця дивуються такій ситуації. Кажуть, він не був у
розшуку, тому тікати і відстрілюватися йому не було потреби. Хлопець
навчався і працював в австрійському університеті, додому приїхав
ненадовго, бо збирався до АТО допомагати добровольцям в аеропорту
Донецька. Діставав у Німеччині те, чого немає в Україні - кевларові
каски та бронежилети 4 класу.
Друзі не повірили офіційній версії і вирішили
провести своє розслідування. Бо після того, як побачили тіло у морзі,
вирішили, що хлопця катували.
"На тілі – купа вогнепальних поранень, ножових порізів та слідів від
електрошокера. Його вбивали з особливим садизмом: все було прострелене і
відбите. Копали чи били по голові, бо її всю зашив патологоанатом. Не
можу зрозуміти чому і за що, але самозахистом це не назвеш", - каже
Олексій, приятель хлопця.
Додає, що 4 січня знайшов коментар в соцмережах одного з працівників
Немирівського ДАІ, який написав, що кулю в ключицю хлопцю послав
снайпер, ще коли він їхав в машині. Пізніше це повідомлення зі сторінки
даішника зникло.
"Думаю, що машин тієї ночі було дві, і вони гуртом вбили нашого
товариша. На відео нагородження міліціонерів я не побачив у
правоохоронців поранень, тільки в одного плече було заклеєне
лейкопластиром. За кілька днів, львівські міліціонери назвали нашого
друга "торгівцем зброєю". Вилучили цілий арсенал: револьвер "Major Eagle
3", пістолет "Сталкер 917-S" та кілька сотень патронів. Револьвери під
патрон Флобера. Тобто, вони не потребують дозволів на придбання та
зберігання. З цієї зброї навіть собаку застрілити неможливо", - кажуть
друзі.
У Вінницькій прокуратурі пообіцяли до кінця тижня дати свою версію того, що сталося 3 січня.
"Ну ось лежить, чекає конвою"
Нестиковки є у версіях з приводу вбивства правоохоронців 18 грудня
2014 на вул. Мічуріна в Києві. 46-річний Віталій Семеренко вбив двох
працівників міліції, ще одного колишнього співробітника МВС застрелив в
автомобілі під будинком, коли тікав. В МВС кажуть, трагедія сталася під
час контрольної закупки кокаїну.
"Затримано торговця наркотиками, який вбив трьох міліціонерів. Він
відстрілювався, кинув гранату. Наших бійців врятував бронещит. Під
конвоєм спецназу з тяжким пораненням вбивцю госпіталізували", - написав
наступного дня Арсен Аваков.
За кілька днів в новинах з'явилося фото, на якому видно, що "наркоторговця" вбили на місці затримання.
"На фото - тіло байкера-наркоторговця-вбивці міліціонерів. Фото з місця
подій. Працюють експерти. Кульові отвори обведені і підписані. Раніше
міліція і прокуратура заявили, що підозрюваний був поранений під час
затримання, відконвойований в госпіталь, де і помер. Ну ось лежить,
чекає конвою, да", - прокоментував світлину журналіст Денис Бігус.
Семеренко був відомим в Україні байкером, знімався в кліпах Віагри та
інших зірок. Мав псевдонім "Чорний байкер". В прокуратурі сказали, що
справу закрили та пообіцяли надати результати свого розслідування. Друзі
кажуть, що він мав проблеми із законом через наркотики. Переконують, що
це стало для нього уроком на все життя. Тому, сумніваються в озвученій
версії міліції щодо торгівлі кокаїном.
"Ніхто не знає, що там сталося. Можливо, "байкер" опинився в такій
ситуації, що або він їх, або вони його. Інакше пояснити це не можу. Знаю
його більш як двадцять років, ще із Запоріжжя. Він любив життя, жінок,
тому піти на такий злочин міг тільки у надзвичайній ситуації", - сказав
його знайомий Володимир.
Знай.ua
"Спицею проткнули вухо та висмикували по одному зуби"
Соцмережі
