Друзі, проголосуйте, будь ласка, за даним лінком.

  • 27.11.13, 11:13
ПРОГОЛОСУЙТЕ ЗА САНКЦІЇ ПРОТИ РОДИНИ ЯНУКОВИЧА ОПГ - "ЛЮКС ПАРТІЯ РЕГІОНІВ" ТА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ та за заморозку їх рахунків у США
https://petitions.whitehouse.gov/petition/impose-personal-sanctions-president-ukraine-viktor-yanukovych-and-cabinet-ministers-ukraine-members/h58Fz30V
ГОЛОСОВАТЬ за санкции против семьи ВДОХНОВИТЕЛЯ-«партия регионов для новобрачных и кабинета министров Украины и заморозки их счетов в Соединенных Штатах https://petitions.whitehouse.gov/petition/impose-personal-sanctions-president-ukraine-viktor-yanukovych-and-cabinet-ministers-ukraine-members/h58Fz30V (Автор перевода: Bing)
Отже, щоб підтримати дану петицію, потрібно:
1.Зайти на сайт Білого дому:
https://petitions.whitehouse.gov/petition/impose-personal-sanctions-president-ukraine-viktor-yanukovych-and-cabinet-ministers-uk raine-members/h58Fz30V
2. Натиснути кнопку Create an account справа внизу під цифрами.
3. Заповнити всі поля, крім Zip.
4. Відповісти на питання (challenge question - перевірочне питання)
5. Отримати на свою вказану адресу електронної пошти лист з підтвердженням і натиснути на перше посилання в ньому.
6. На сайті Білого дому натиснути Sign this petition.

Зауваження. На пошту приходить лист з паролем. Потрібно зайти на сайт Білого дому, ввести логін та пароль, і вже там натиснути 
Sign this petition.

Не будьмо байдужі до влади вандалів!

  • 27.11.13, 10:39
Кобилянську на ювілей залишили без хати 
У буковинському селі Димки, де відома письменниця літувала і писала свої твори, вщент розвалили садибу
Ольга ЖУК   

Музей у селі Димка. (Фото  з сайта molbuk.ua.)

Кілька місяців тому, готуючись до 150–річчя з дня народження Ольги Кобилянської, Чернівецька облдержадміністрація звернулася до людей із проханням перерахувати на спеціальний рахунок у банку гроші на ремонт Літературно–меморіального музею письменниці в Чернівцях та садиби в селі Димка Глибоцького району. З обласного бюджету на відзначення ювілею для обох музеїв виділили 279 тисяч гривень. А для того, як зазначили в управлінні культури Чернівецької ОДА, щоб «привести до належного вигляду музей–садибу в Димці, потрібно 700 тисяч гривень». В адміністрації запевняють, що «отримали заключення, що цей музей–садиба ремонту не підлягає». Тож буковинські чиновники вирішили, що частину речей, які мають меморіальну цінність, слід законсервувати до кращих часів.

У димківський маєток материних батьків під Чернівцями Кобилянська приїжджала на відпочинок. Тут вона написала «Царівну». Основою повісті «Земля» стало братовбивство за спадщину, яке відбулося у селі. З Димки у Чернівці, де мешкала письменниця, Ользі завжди на зиму передавали борошно і картоплю. Сьогодні Димка мало чим відрізняється від села, в якому часто гостювала Кобилянська. Ті ж рівні поля, що нагадують степ, панський ліс, який стоїть стіною, садки з фруктовими деревами. Тільки немає хати, в якій ночувала письменниця.

У 1933 році будинок дідуся Ольги Кобилянської, який тут орендував землі, згорів. Тоді до стайні, що знаходилася поруч, добудували дві кімнати. Саме сюди і приїжджала «Гірська орлиця». За радянських часів глиняна хатина почала осідати. Тому в 1973 році вирішили на місці згорілого будинку побудувати музей, щоб можна було перенести всі речі, які залишилися від Кобилянських. Так, у новобудові відкрили першу експозицію, в яку входять годинник, крісло батька, дві картини брата–художника, три стільці, стіл, валіза, шафа для одягу, сумочка та ручка Кобилянської.

Усі ці роки поруч із музеєм–садибою самотою стояла глиняна хата і поволі розвалювалася.Тільки на 150–річчя Кобилянської, коли хатина перетворилася на руїни, влада вирішила негайно її відновлювати, а пізніше заявила, що «законсервувала до кращих часів». Директор музею–садиби у Димці Іван Дан на запитання «УМ», що це означає, повідомив що в облраді «знайшли мужність і 29 вересня знесли стареньку хату». «Вивчили, за якими технологіями вона була споруджена. Написали проектно–кошторисну документацію з побудови садиби, що займає п’ять папок. Це розумне рішення. Інакше хатину постійно доводилося б відновлювати. А так всі руїни вивезли з подвір’я. Я думаю, колись на їх місці буде нова хата», — розповідає Іван Дмитрович.

Далі директор садиби у Димці додає, що і так добре, що на них звернули увагу: «Допомогли криницю на подвір’ї відновити, дали гроші на нову браму, оплатили ремонт музею». Нещодавно сильний вітер зламав підгнилі стовпи і кинув додолу частину огорожі біля входу на подвір’я садиби. Якби не ювілей, не було б за що відремонтувати не тільки огорожу, а й трухляві вікна, підлогу та облуплені стіни садиби. Завдяки постанові Верховної Ради «Про відзначення 150–річчя з дня народження Ольги Кобилянської» і нова огорожа є, і музей ­— як писанка. Із завданням, поставленим «згори», впоралися на «п’ять». Тільки хати Кобилянської немає, заради якої приїжджали б сюди туристи.

КАЗУС

Ольга Кобилянська, наче рок–зірка, має шалених шанувальниць. Три роки тому в Чернівці приїхала американка Кора Шварц. Її чоловік родом із Буковини. До того часу Кора нічого не знала про Україну, а тим паче про Чернівці. Зайшовши між іншим до літературно–меморіального музею Ольги Кобилянської, жителька Нью–Йорка завдяки перекладачеві дізналася історію про незвичайну українку, побачила, на якому ліжку вона спала, за яким столом сиділа, на яку пляшечку з чорноморською водою, подарованою румунською художницею Леєю Прунку в 1920–х, дивилася та уявляла море, яке описувала у своїх двох нарисах. Дата смерті Кобилянської — 21 березня 1942 року — змінила життя пані Шварц. «Вона вірить у реінкарнацію. Кора народилася 21 березня 1942 року. Тепер вона каже, що покликана продовжувати справу Кобилянської. Зараз Кора Шварц пише повість про життя Кобилянської. Іноземка регулярно відвідує Буковину, прогулюється лісами письменниці та й 27 листопада 150–річчя буде у Димці святкувати. Любить вона цей край, як і Кобилянська любила», — розповідає Іван Дан із Димки.

 

ЕКСПОНАТ

Речі, які варто побачити в Чернівецькому музеї Кобилянської

Амазонка. У музеї письменниці кабінет і спальня залишилися такими, якими були за часів Ольги Юліанівни. У першій кімнаті вже понад сто років зберігається амазонка. Це жакет, який вона одягала для верхової їзди. Розмір не сягає й 40–го. Ця тендітна і струнка пані дуже любила їздити верхи, причому для цього заняття берегла спеціальний одяг.

Гербарій. На білій стіні, бо Кобилянська терпіти не могла кольорових фарб, в кабінеті в рамці під склом висить засушений букетик едельвейсів. Це улюблені квіти письменниці, які вона самотужки назбирала у Кімполунзі.

Подушка. На дивані лежить подушка, вишита нею власноруч. Кобилянська, хоч і добре вміла плести і вишивати, все ж віддавала перевагу творчій праці.

Годинник. Стрілки настінного годинника у музеї показують час, коли перестало битися серце хазяйки — о 13.30 21 березня 1942 року.

І/в."Україна молода".

Перепост вітається.

Акт Злуки з ЄС.

  • 27.11.13, 08:48
На Євромайдані в Києві народилась така ідея:


З’явилася ідея у день проведення саміту у Вільнюсі зробити живий ланцюг від Майдану незалежності до найближчого кордону з європейською країною, наприклад Польщею.
Можливий маршрут: Київ-Житомир-Рівне-Львів-Перемишль. Щось подібне як у 1990 році був живий ланцюг на Акт Злуки! Це об'єднає народ, покаже світу силу та єдність українців! Це увійде у новітню історію України.
Для цього потрібно близько 1 млн людей. Вірю в те, що при правильній організації та координації акції це реально!


Як Ви вважаєте - це:

88%, 14 голосів

13%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Турботливий "батько народу".

  • 27.11.13, 07:59
В Киев стягивают крымский спецназ
26 ноября 2013, 13:10

Готовится что-то нехорошее.

В Крыму в селах, где расположены воинские части внутренних войск (в частности, в селе Кизилташ) по сигналу "ракета "Волна" (ликвидация массовых волнений и беспорядков) подняты две роты спецназа для отправки в Киев.

Об этом пишет ord-ua.com со ссылкой на свои источники.

"Остальные подразделения полка пребывают в суточной готовности для выезда в Киев. Снаряжения рот штатное: резино-дробовики, гранаты СШГ "Заря", четыре СРГ (станции распыления газа) и всякая мелочь типа наручников и т.п. Табельное оружие и боеприпасы не выданы, за исключением офицеров", - пишет издание.

"Те "космонавты", которые сейчас дерутся с народом на Майдане — хлипкие дети, по сравнению с тем, что готовится. Если это произойдет, то не останется ничего другого, как вытащить из кабинета и повесить на Майдане Захарченко. И сразу толпой идти к "золотому унитазу". Хватит ему валять дурачка и делать вид, что он ни при чем и не понимает что происходит", - говорится также в сообщении.

При этом издание пишет о недовольстве спецназовцев распоряжением начальства.

Напомним, в Киеве шестой день протестуют митингующие, и все эти дни не обходится безстолкновений между силовиками и обычными людьми. Причем с каждым разом "беркутовцев" все больше.

Звернення молоді Донецька до львівського Євромайдану.

  • 27.11.13, 03:11
Звернення молоді Донецька до львівського Євромайдану
  
26.11.2013 10:57

У соцмережі Вконтакте поширено звернення молодіжної громади Донецька до львів'ян.
"Щоб там не казали наші вороги, але ви повинні пам’ятати – Донецьк вас любить!"

Її підписано ось так: "Сподіваємося, весь Львів почує ці слова, коли ви їх зачитаєте на львівському євромайдані!".

Текст звернення:

Шановні галичани! Брати і сестри українці! Приміть щирі вітання зі славного УКРАЇНСЬКОГО міста Донецька!

Ми, прогресивна громада міста і просто небайдужі громадяни, у цей непростий час звертаємося до вас, бо ми хочемо, щоб ви знали правду про Донецьк.

Ми хочемо сказати вам, що Донецьк – це невід’ємна частина Великої України.

Ми хочемо сказати вам, що Донецьк, як і вся Велика Україна, хоче бути частиною цивілізованого європейського світу.

Ми хочемо сказати вам, що мешканці Донецька бажають миру і добробуту кожній українській сім’ї.

Кожний мешканець Донецька, як і всієї Великої України, хоче, щоб його права поважали.

Донецьк, як і вся Україна, з оптимізмом дивився у майбутнє, з нетерпінням чекав на саміт у Вільнюсі, де мала вирішитися доля 46-мільйонної нації.

Проте нещодавні події виявилися справжнім ударом в серце України. Влада, яка проголошувала себе “великим євроінтегратором”, нарешті показала своє справжнє обличчя. Злочинний режим Януковича-Азарова, переслідуючи свої вузькі інтереси та відпрацьовуючи московські гроші, призупинив процес підписання угоди про Асоціаціє з ЄС. Доля і майбутнє великої нації опинилися під загрозою.

Що ж відбулося насправді? Тепер ні для кого не є секретом, що нам вкотре оголошено війну. Це не та війна, в якій стріляють зі зброї або скидають бомби на мирне населення. Можливо, наша війна набагато страшніша!

Так, нам, українському народу, анти-Україна як уособлення нинішньої влади оголосила війну! Що таке анти-Україна? У кожного з нас вона асоціюється з ненавистю до власного народу, зрадою, підступністю, здирством, корупцією, врешті-решт нехтуванням законів і елементарними правами людини.

Злочини, які вчинила анти-Україна, призвели до протесту в кожній українській душі. Згадаймо хоча б злочинні Харківські угоди, коли військовому флоту окупантів дозволили залишитися на нашій землі ще на багато років. Або з’їзд у Сєверодонецьку в 2004 році, коли злочинна хунта намагалася здійснити замах на найсвятіше, що в нас є – територіальну цілісність України.

Цим зрадникам протистоїть Україна. Що ж таке Україна? Україна – це гордість за свою націю та історію, це багата культура, це дотримання прав людини, повага честі і гідності кожного! Україна – це добробут, процвітання, оптимізм! Врешті-решт, Україна – це Європа!

Ось між цими силами, між реакційними силами минулого і прогресом, йде жорстока війна і результати цієї війни залежать від кожного з нас.

Саме тому донеччани, як і мільйони інших українців, вийшли на акції протесту, відстоюючи своє право на майбутнє. Кожного дня ми збираємося на свій євромайдан, бо ми хочемо, щоб влада нас почула.

Шановні львів’яни!
Ми зараз знаходимось за сотні кілометрів один від одного, але думками ми разом і наші серця б’ються в унісон!
Ми хочемо вам сказати, що Донецьк вже втомився від окупаційної адміністрації, яку уособлює нинішня партія влади. Будь-яку акцію протесту вони одразу оголошують “хрестовим походом проти Донбасу”.

Ми хочемо вас запевнити, що Донецьк завжди буде частиною Великої України, а не частиною “рускава міра” або Малоросією.

Брати і сестри українці! У цей непростий час пообіцяймо один одному бути сильними! Сьогодні наші вороги вкотре намагаються нас розділити. Але нехай кожен українець, від Львова до Донецька, почує, що він не наодинці. В єднанні наша сила!

Всією Україною ми і надалі будемо вимагати від нашої так званої влади хоч якось себе реабілітувати в очах прогресивної громадськості усього світу і підписати доленосну угоду у Вільнюсі. Адже європейський вибір – це запорука нашого світлого майбутнього!

І наостанок нам би хотілося додати, що важливо завжди залишатися ЛЮДИНОЮ! Згадаймо останні рядки вірша українського класика:

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Отож! Брати львів’яни! Тримайтеся! Ми усією душею вболіваємо за вас і щиро бажаємо вам успіхів в боротьбі. Ми з вами! Разом – і до кінця!

Щоб там не казали наші вороги, але ви повинні пам’ятати – Донецьк вас любить!

Слава Україні!

 

Як Київ розродився новим Майданом.

  • 26.11.13, 08:30
Голос Євромайдану 
На рішення Кабміну про «паузу в євроінтеграції» вулиця відповіла найбільшим мітингом з часів революції-2004
Анна ЩЕПА   Дмитро ЛИХОВІЙ   Леся ШОВКУН   

Ідея євроінтеграції зібрала в неділю на Європейській площі Києва та прилеглих вулицях близько ста тисяч небайдужих українців. (Фото  Андрія БОЖКА.)

Через дев’ять років після історичного 2004–го в центрі Києва знову відбувається явище, яке можна назвати звучним словом «Майдан». Нині трохи інші історичні умови, зате ті самі календарні дні й майже така сама погода. Явища і схожі, і відмінні водночас. У людей, по суті, так само «накипіло», однак при цьому вони стоять не за перемогу конкретного кандидата, а за ідею. У даному випадку — за Європу, євроінтеграцію, асоціацію з ЄС. Нехай для багатьох ці поняття, так само як «Ющенко» в 2004 році, є мало зрозумілими синонімами «кращого з усіх можливих варіантів майбутнього», але в будь–якому разі, як каже народний піїт Лесь Подерв’янський, ідеться ні про який не про вибір, а про випадок, коли в одній руці у вас морозиво з усіма його загрозами, а в іншій — лайно.

Європа і Росія. Очевидно, опозиція навіть не підозрювала, що висловити свій вибір на користь одного з цих двох полюсів у неділю на Європейську площу прийде майже 100 тисяч людей — киян, менш і більш політично ангажованих, лібералів та націоналістів, партійних та громадських активістів із різних областей. Це справді був наймасовіший неоплачений мітинг із часів Помаранчевої революції. Вражала кількість саморобних плакатів із написами на кшталт «No Putin — no cry», «ЄС краще йолки», «Приходь увечері на Майдан», а особливо зворушливими були десятки чи навіть сотні саморобних прапорів Євросоюзу — всіх відтінків синього кольору з різноманітними наліпками у вигляді дванадцяти зірочок. Хто б міг подумати, що 45% прихильників ЄС, яких показує в Україні соціологія (на противагу 15% прибічників союзу з Росією), вийдуть на вулицю такою масою.

Утім, це не повторення Майдану–2004. Адже той Майдан готувався заздалегідь, а в даному випадку стотисячна явка прихильників ЄС стала для різномасних політичних лідерів несподіванкою. Власне, випадає говорити про велике розчарування українців у політиках та навіть про два «євромайдани»...

Парадокс двох Євромайданів

«Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки (натискання «схвальних» кнопок у мережі «Фейсбук». — Ред.) не считаются. Только комментарии под этим постом со словами «Я готов». Как только наберется больше тысячи, будем организовываться». Із цього запису журналіста та громадського активіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» почався Євромайдан минулого четверга — після того, як Кабмін Миколи Азарова, вочевидь перевищивши свої повноваження, вдався до коригування зовнішньополітичного курсу України й проголосував за «паузу» в асоціюванні з ЄС. Пізно ввечері на головній площі України, попри негоду, вже стояли сотні небайдужих громадян. Найактивніші перебули на площі ніч. На завтра історія повторилася. Пікетникам підносили тепле питво, їжу, одяг. Перманентна штовханина з «Беркутом», який відтіснив мітингувальників задля виконання рішення суду про заборону масових акцій у центрі Києва, та міських властей — про встановлення на площі каркасу новорічної ялинки — не завадили прихильникам євроінтеграції чотири дні поспіль зберігати вогнище протесту на центральному майдані столиці. Сьогодні — день п’ятий. Як і в 2004–му, навколишні кав’ярні завдяки постійному мітингу підвищують виторг і всіляко підтримують демонстрантів, як і мешканці будинків у центрі столиці.

«Тут усе гаразд. Народу лише побільшало. Стояла на розливі — люди так багато провізії і грошей несуть, просто неймовірно багато їжі!» — розповідає київська студентка Богдана, яка днює й ночує на майдані Незалежності, викроюючи час і для пар у лінгвістичному університеті.

Її не без іронії доповнює письменниця Світлана Поваляєва: «Коли я кажу «Майдан», я маю на увазі майдан Незалежності, а не Європейську площу... На Європейській я була двічі, з професійної цікавості: вдень (але втекла на третьому ж політикові, здається, це був наш інколи зігующий співвітчизник) і вночі — так, чисто газу понюхати. Але Майдан у нас один».

Парадокс, але після неділі в центрі Києва утворилося справді два майдани — «громадський», який тримається на закликах у соціальних мережах із четверга, і «політичний», який залишився після стотисячного мітингу. Перший тіснить «Беркут», допомагаючи комунальникам ставити ялинку та святкові кіоски–хатинки (їх тут же заліплюють прапорами ЄС, а над площею на колоні Незалежності майорить прапор Євросоюзу, вивішений Ігорем Луценком із товаришами). Другий — на Європейській площі — за підбором «кадрів» мало відрізняється від першого, хіба його комендантом призначили нардепа з «Батьківщини» Андрія Парубія, а головою інформцентру — його колегу по фракції Славка Кириленка. В ніч на понеділок там на вулиці під співи й виступи біля мікрофонів людей різного рівня адекватності залишалися кілька сотень активістів. Міліція двічі тіснила натовп із проїжджої частини. В одній із сутичок Парубієві зламали палець. Але загалом це містечко тримається ще впевненіше, ніж перше, даючи деяким аналітикам підстави думати, що якби влада була зовсім проти такої присутності, то все ж таки знесла б обидва майдани під покривом ночі. А так — залишається версія, що ці прояви громадянської активності незайві для Януковича в його торгах із Росією та Заходом: хто більше дасть за приєднання чи неприєднання до Угоди про асоціацію з ЄС.

«Беркутівець» мені сказав таке: «Слухай, я ж бачу, які ви, — ви ж люди, я ніколи не піду проти свого народу». На моє зауваження, що насправді вони би нас вмонтували в асфальт за тридцять секунд, він так світло, мило посміхнувся і виправив мене: «За двадцять», — пише у «Фейсбуці» вже згадана письменниця–майданівка Поваляєва. Широке застосування інтернет–технологій, соціальних мереж — ще один чинник, який відрізняє нинішній Євромайдан від Майдану–2004. Мешканців навколишніх будинків попросили виставити у вікна роутери та зняти паролі Wi–Fi — і вони зробили це. Учасники мітингу, хай іноді їх кількість зменшується до двохсот, постійно звітують у твіттерах–фейсбуках, коли треба — кличуть на допомогу...

«Тітушки» є, плану — немає...

«Тут немає плану дій для тисяч людей на завтра, післязавтра... А сьогодні ж людей на вулиці закликали саме політики! Значить, вони зобов’язані були, крім досить розмитих вимог і замість ідіотського «Банду — геть!», озвучити такий конкретний план дій!» — написала в неділю у «Фейсбуці» відома журналістка Наталія Лігачова, яка разом із десятками тисяч небайдужих киян побувала на мітингу опозиції на Європейській площі.

Маніфестація, яка зібралася біля пам’ятника Шевченку й пішла колоною по бульвару Шевченка і Хрещатику, головою вже досягла сцени біля Українського дому, а хвіст усе ще був біля університету. Лідери опозиції й самі не очікували такої масовості — про це свідчив різнобій у заявах із трибуни. Добре хоч, до мікрофону, крім Євгенії Тимошенко з листом матері, яка напередодні оголосила про фактичну згоду лишитися в тюрмі, лише б була асоціація, крім Яценюка, Тягнибока, Турчинова, Левченка та ін. запросили також Вікторію Сюмар, Віталія Портнікова — незаангажованих журналістів–інтелігентів. І того самого «піонера» Найєма — парадокс, але до ЄС Україну просуває етнічний афганець. Респект йому.

«Голос Майдану–2004», актор театру «Сузір’я» Євген Нищук, як і дев’ять років тому, «заводив» площу безплатно. Нині він зачитав напрочуд сильний вірш Ліни Костенко про досі незалежну країну, переданий спеціально для нового Майдану.

Утім відчувалося велике бажання деяких політичних сил використати велику силу Євромайдану для свого піару й додаткової розкрутки перед 2015 роком. І влада знову — як і 18 травня — не обійшлася без наймання тепер уже кількох сотень (!) «тітушків», аби спровокувати бійку під Кабміном із вибухами петард. Коридор для молодиків «спортивної зовнішності» створили спецназівці, на провокацію охоче повелися «свободівці»... так у світових ЗМІ потужний виступ українців за євроінтеграцію був висвітлений здебільшого як «бійка під будинком уряду із застосуванням сльозогінного газу»...

ПРОБЛЕМИ

 

Як Кличка не пускали до Києва

Лідер партії «УДАР» Віталій Кличко не зміг потрапити на головну частину Народного віча на Європейській площі, бо літак, у якому він повертався із закордонного відрядження до Гамбурга (боксер–політик вилетів туди в суботу по завершенні панахиди за жертвами Голодомору), не зміг сісти в жодному з аеропортів Києва. «Не дали посадку, сказали, що через терористичну загрозу закрито «Бориспіль» і «Жуляни», — розповів Кличко журналістам, коли таки дістався нарешті столиці. — Довелося сідати в Кривому Розі. Після цього не випускали з аеропорту, а далі зупиняв кожен пост ДАІ. Складається враження, що вони дуже сильно бояться».

Із затримками пройшовши прикордонний контроль, Кличко побіг на авто, щоб хоч на завершення мітингу доїхати до Києва (але зрештою таки запізнився й прибув уже надвечір). Та так поспішав, що не пройшов митний контроль, хоча, згідно із заявою Держприкордонслужби, його попередили про таку необхідність.

За словами Віталія, у відповідь на вимогу пройти митницю він зазначив, що як депутат Верховної Ради має дипломатичний паспорт, тож не зобов’язаний проходити митний огляд. Тим паче що на той момент співробітників митної служби в аеропорту не було, а час спливав.

Згодом Держприкордонслужба поширила заяву, згідно з якою «громадянин Кличко В.В. порушив режим пропуску через держкордон відповідно до статті 202 Кодексу про адміністративні правопорушення», і про це поінформовано Верховну Раду.

РЕЗОЛЮЦІЯ

 

Якщо Угоду про асоціацію з Євросоюзом не буде підписано на саміті Східного партнерства у Вільнюсі, Євромайдан «домагатиметься імпічменту Президента Віктора Януковича за державну зраду та закличе всі демократичні країни світу застосувати персональні санкції проти Януковича та представників його режиму». Резолюцію з відповідним текстом у неділю ухвалили учасники Народного віча на Європейській площі в Києві. Також у резолюції йдеться про те, що «керуючись положеннями ст.5 Конституції України, відповідно до якої єдиним джерелом влади в Україні є народ», учасники мітингу вимагають: «відставки уряду Миколи Азарова за зраду національних інтересів та ухвалення рішення про відмову від курсу на європейську інтеграцію», проведення 27 листопада 2013 року позачергової сесії Верховної Ради, яка має терміново розглянути й ухвалити всі необхідні євроінтеграційні закони, у тому числі про лікування засуджених за кордоном та про прокуратуру, а в разі неспроможності це зробити — розпуску ВР і проведення позачергових виборів.

Україна молода.

Ключ до розгадки Карпат.

  • 26.11.13, 08:15
Ключ до розгадки Карпат 
Відомий московський учений–шумеролог Анатолій Кифішин вважає, що скельні зображення, знайдені івано–франківськими дослідниками, відкриють людству Велику Таємницю
Іван КРАЙНІЙ   

Анатолій Кифішин із першим виданням своєї праці «Давнє святилище Кам’яна могила».  (Фото  автора.)
Перше жорстоке випробування на долю Анатолія Кифішина випало в ранньому дитинстві, коли він ще не мав і дев’яти років. 14 березня 1944–го у випадково знайденої бойової гранати спрацював детонатор. Вибухом хлопчаку відірвало правицю, вибило праве око та спричинило інші, менш значні, поранення. Йому судилися страшні муки. Але він не тільки вижив, а й, попри каліцтво, взявся ліпити із себе повноцінну, високоінтелектуальну особистість. Із відзнаками почергово закінчив Чернівецький та Ленінградський державні університети й аспірантуру при Інституті сходознавства АН СРСР.Митарства «Другого Ломоносова»

Його вже тоді захоплено називали «Другим Ломоносовим», а попереду відкривалися обрії блискучого наукового майбутнього. Та знову — черговий удар: помирає його вчитель, видатний академік Василь Струве, і шумерологію — науку про древній народ, що жив у ІV–ІІІ тисячоліттях до нашої ери, прибирають до рук опоненти на чолі з професором Ігорем Дьяконовим. Відтоді понад три десятки років — за незбагненною концентрацією зла — талановитого вченого Анатолія Кифішина безперервно переслідувала тупа заздрість колег, а почасти — й безгрошів’я та безпритульність.

І все ж він завзято продовжував працювати над загадками древніх цивілізацій, навіть за умов майже повної ізоляції у радянському науковому просторі. Коли про це в травні 2005–го, напередодні 70–річчя від дня народження, Анатолія Георгійовича в першому за кілька десятиліть вимушеного мовчання інтерв’ю запитав російський історик і видавець Павло Тулаєв, то почув у відповідь: «Я відчуваю себе унікальним фахівцем — таким же унікальним, як Юліус Опперт чи Арно Пьобель; вони з’являються приблизно раз у 60 років. Я себе високо оцінюю, але це — не результат зарозумілості. Просто я впевнений, що наступний фахівець такого рівня також з’явиться нескоро, років через 60. І пишу я зараз, як Опперт чи Пьобель, для людей майбутнього, котрі втямлять, про що йдеться в моїх дослідженнях. Поки що це залишається незрозумілим».

Українець, він і в Росії українець

Ніколи і ні за яких обставин Анатолій Кифішин не приховував своєї українськості, хоча мав би безліч вигод, видаючи себе за великороса. Якось на запитання «Ви ж — росіянин?» учений відповів: «Народився я в Росії, але мої батько й мама — українці, і вдома ми розмовляли українською мовою. На російську я перейшов лише тоді, коли перебрався до Ленінграда».

На початку нинішнього тисячоліття світ нарешті побачила його солідна наукова праця «Давнє святилище Кам’яна могила». І хоча її неоднозначно сприйняли в Росії, про Кифішина шанобливо заговорили дослідники минувшини в Україні й звернув увагу тутешній політикум. За президентства Віктора Ющенка на території протошумерського святилища поблизу Мелітополя було створено історико–архітектурний заповідник «Кам’яна могила» зі статусом національного.

Торік Анатолій Георгійович побував на Івано–Франківщині, де ознайомився зі стародавніми святилищами, які досліджують науковці місцевого Інституту історії, етнології та археології Карпат. Цьогоріч йому присвоїли звання «Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника». На думку московського вченого, Карпатський регіон — надважливий ареал скупчення стародавніх культових пам’яток.

Написи — як золотий запас нації

Утретє Анатолій Кифішин приїхав до Івано–Франківська нинішньої осені з однією метою — готувати молодих шумерологів. Його поселили в гуртожитку, неподалік гуманітарного корпусу університету. «Особливих умов не потребую, — знайомить учений зі своїми скромними апартаментами. Розмовляє добротною українською мовою, в яку лиш зрідка вкраплюються русизми. — Тут я мешкаю і тут же щодня о десятій ранку, крім вихідних, читаю лекції для всіх бажаючих».

— А то правда, що в часи тотального наступу «дьяконівців» вам навіть довелося обживати курінь?

— Правда. У сімдесяті роки, незважаючи на мої дипломи з відзнаками, у Москві не міг знайти будь–якої роботи за фахом, тому вивозив сміття з гуртожитків. Не мав прописки і змушений був перебратися в курінь біля станції Перловська Московської залізниці. Там ночував, а вдень зазвичай працював із фондами колишньої Бібліотеки імені Леніна, в яку дістав перепустку завдяки знайомству. Отже, жив у курені, поки мене звідти не «викурив» земляк–українець капітан міліції Коробченко. Довелося знову шукати пристанище в Москві.

— Дослідження Кам’яної могили стало справою вашого життя, а що цікавого для шумерології «затаїлося» в Карпатах?

— Івано–франківські вчені знайшли в тутешніх горах сотні написів та малюнків, подібних до тих, що відтворені в шумерському «Повчанні Шурупака». І дослідження, проведені в Кам’яній могилі, можна вважати ключем або своєрідним букварем для розшифрування таємничих карпатських ідеограм. Приміром, на плитах в урочищі Завоєли є зображення павука (по–шумерськи «анзузу» — той, що володіє знаннями небес), котрий спускається на колісниці — це символ створення світу. Неподалік — образ першолюдини (по–шумерськи «азалулу»). Далі — лисиця, яка своїм хвостом опоясує мамонта. Подібні зображення археологи знайшли в Бургундії, в печері неандертальця.

Хочу особливо наголосити, що й Кам’яну могилу, й карпатські святилища потрібно вивчати неспішно, всебічно і фахово. Якщо ми підготуємо кваліфікованих шумерологів, то завдяки вивченню безцінних карпатських написів, можливо, впродовж уже нинішнього століття довідаємося багато чого нового з прадавньої історії людства. Принаймні існує достатньо підстав вважати, що Карпати були одним із духовних центрів Арати — держави, яка стала правонаступницею протошумерської культури. Українцям випало бути хранителями одних із найстаріших на Землі ідеограм, і їх треба берегти як золотий національний запас.

ДОСЬЄ «УМ»

Анатолій Кифішин

Визначний російський сходознавець, один із найвідоміших у світі фахівців шумеро–вавилонської писемності.

Народився 2 червня 1935 року в селі Біле Алтайського краю, куди переїхали батьки–українці. Невдовзі родина повернулася на Батьківщину, в містечко Дашів на Вінниччині. У період із 1970–го до розпаду СРСР написав кілька книг, зокрема «Історію Шумеру», проте через шалену протидію коаліції радянських сходознавців–«позитивістів» зміг опублікувати лише окремі науково–популярні статті, піддані ретельній цензурі.

Однією з найбільших заслуг ученого стало прочитання написів на гротах Кам’яної могили (приблизно ХІІ—ІІІ століття до Різдва Христового), — світової пам’ятки давньої культури в Україні поблизу Мелітополя. За висновками Анатолія Кифішина, Кам’яна могила — важливе святилище протошумерських племен, носій безцінної інформації про формування та розвиток багатьох етносів і культур. Його книга «Давнє святилище Кам’яна могила», на думку деяких спеціалістів, стала першим у світовій науці досвідом дешифрування письма протошумерського архіву, котрий значно старіший єгипетських пірамід.

Разом із дружиною Людмилою Акімовою, доктором мистецтвознавства, провідним російським фахівцем у галузі античного мистецтва, Анатолій Кифішин удостоєний українського ордена «Знак Пошани» (2001). Торік у грудні йому вручили також престижну російську премію Фонду Святого Андрія Первозванного.

Несподівана активність біля пам'ятника Кобзареві.

  • 26.11.13, 08:03

На Майдані біля ОДА м. Донецьк.


Вранці працівники «Зеленбуду» прибрали квіти, які були покладені на честь вшанування пам’яті жертв Голодомору у суботу. А вже вдень бригада КП «Ритуальна служба міста Донецька» приїхала на місце, щоб помити Тараса Григоровича. Вони зібрались встановити вишку для того, щоб проводити роботи.  Запитання учасників акції щодо документів, які підтверджують плановість заходу, не отримало відповіді. 

Потім на місце приїхав начальник Головного управління благоустрою і комунального обслуговування Донецької міської ради Костянтин Савінов. Він завірив, що всі роботи проводяться згідно з графіком. Як пояснили журналіста порталу ngo.donetsk.ua в управлінні благоустрою, планові заходи з догляду за міськими пам’ятниками проводяться восени та навесні, а також перед святами. 

Костянтин Савінов запропонував мітингувальникам відсунути роботи по догляду за пам’ятником Шевченку на тиждень, проте ті не заперечували, щоб Кобзар став чистим, тому самі допомогли у справі, попросивши лише офіційних документів, що засвідчують законність усіх дій. 

Щойно бригата ритуальної служби поїхала, на місце прибула інша – з Міськсвітла. Тепер біля Шевченка збираються монтувати святкову ілюмінацію. 

Нагадаємо, що біля пам’ятника Тарасові Шевченку вже п’ятий день триває безстрокова акція Євромайдан. 

http://ngo.donetsk.ua/news/komunalniki-donecka-znenacka-rozveli-diyalnist-na-misci-de-zbiraietsya-ievromaydan


Міськрада не дозволить встановлювати намети на Євромайдані у Донецьку.
25 листопад, 2013 
Про це заявив начальник відділу по зв’язках з громадськістю донецької міськради Максим Ровінський.

"На сьогодні у міськраді немає заявок про намети або малі архітектурні форми, - повідомив Максим Ровінський. - У міськраді є правила благоустрою, на основі яких ми не розміщуємо намети у місті, тим більше для проживання. Якщо буде зявка, ми будемо оскаржувати її через суд та не допускати встановлення. У відповідності з законом цього неможна робити".

Щодо акції протесту, то Ровінський ще раз підкреслив, що міськрада має заявку, згідно з якою мітинг може тривати щодобово до 30 листопада.  

Нагадаємо, ще у п’ятницю намети намагались встановити у Миколаєві, але міліція зруйнувала їх. 



"Слуги НАРОДУ".)))

  • 26.11.13, 00:20
Аронець показав предмети, які вилучили із авто з прослушкою [Відео]
=386415
  25.11.13 21:52Новини/Україна
Фото: Вилучені предмети (Фото О.Аронця)


Прес-секрктар "Свободи" Олександр Аронець показав відео вилучених із авто прослуховувальних апаратів.

Як відомо, на Європейській площі мітингувальники Євромайдану намагалися штурмувати автобус з "Беркутом". У соціальних мережах люди запевняють, що в автобусі була апаратура для прослуховування і можливо зброя.

Силовики розбили голови кільком людям. Постраждалих від кийків "беркутівців" виводять із натовпу і викликають їм "швидкі".

Згодом автомобіль із прослушкою, який затримали активісти Євромайдану, таки відпустили.

Будь ласка, прийміть участь в голосуванні.

  • 25.11.13, 01:18
Друзі, як на Вашу думку - чим завершиться Євромайдан?


  У Інтернеті з'явилося відео зачистки " Беркутом" Євромайдану.

Правоохоронці рухалися організованою колоною по Хрещатику. "Беркут" проводив очищення проїзджої частини в центрі міста. При цьому застосували грубу фізичну силу, повідомляє Цензор НЕТ, з посиланням на  5 канал.

На Європейську площу прийшли судові виконавці з вимогою прибрати намети, оскільки вони заважають владі готуватися до Нового року. Нардеп Одарченко заявив, що у опозиції оформлені усі документи на проведення акції, а також вони попередили КМДА, що нардепи проводять прийом громадян, а це заборонити ніякий суд не може. "У правоохоронців є бажання вислужитися, оскільки цією дорогою завтра Янукович їхатиме на роботу", - заявив Одарченко.

ОТЖЕ! Провокатори, припиніть виганяти з мітингів нардепів від опозиції! Згадайте чим скінчився ПОДАТКОВИЙ МАЙДАН!!! Не наступайте по сто раз на УКРАЇНСЬКІ ГРАБЛІ!!!

Читайте также на «Цензор.НЕТ»: "Беркут" начал штурм Евромайдана: Сносят все на своем пути, пошли первые аресты (обновлено)Источник:http://censor.net.ua/v260830

Источник:http://censor.net.ua/v260830


Тримаймося! До ПЕРЕМОГИ!


Для більшої достовірності проценту 

голосів, прошу поширити цю замітку серед
 
своїх інет-друзів. Дякую.


25%, 7 голосів

29%, 8 голосів

36%, 10 голосів

11%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.