ВєлікоруССкій шовінізЬмЪ.

За словами Вінського, він прибув до «Жулян» із дружиною літаком і мав на руках квиток на зворотний рейс наступного дня. Професійний мандрівник нібито мав на меті перевірити режим прикордонного контролю в Україні на нинішньому етапі та замовити ресторан у Києві для відзначення свого 50-річного ювілею у вересні. Крім квитків, пасажир мав на руках документи про бронювання готелю та 4 тисячі доларів США в гаманці.

Дружина Вінського пройшла кордон без проблем. А ось до самого Сергія у прикордонників виникли запитання.

При цьому Вінський визнає, що в розмові біля «будки», назвавши метою свого візиту «туризм», він не вказав місце своєї роботи, а лише повідомив, що «мандрівник». На уточнювальне запитання прикордонника — «Чи означає це, що ви ніде не працюєте?» — Вінський відповів ствердно: «Так, не працюю».

Сергій Вінський відмовився телефонувати друзям у Києві та домовлятися, аби ті оформили йому офіційне запрошення. Натомість у розмові зі старшим лейтенантом прикордонної служби Артемом Поворозніком росіянин «розрядив лють, що в ньому кипіла, нецензурними сполучними частками».

У своїй статті Сергій Вінський зневажливо відгукується про манеру носити автомат Калашникова українськими прикордонниками, розповідає, що на виході він «відсунув плечем бійця з автоматом» та «чекав пострілів у спину, але їх не було».

Вінський погодився вилетіти назад у Москву найближчим літаком авіакомпанії «Трансаеро». Депортацію було оплачено державним коштом України («Певно, західна допомога дозволяє робити широкі жести», — кпинить росіянин).

Старший лейтенант Поворознік повернув Вінському паспорт зі штампом про відмову у в’їзді та надав офіційне Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю. Як повідомляє сайт «Смак подорожника», в цьому документі вказано, що на підставі частини 1 статті 8 пункту 4 Закону України «Про прикордонний контроль» причина відмови — «не підтвердив мету запланованого перебування на території України».

Наприкінці своєї статті Вінський визнає, що «треба було почитати власний форум, зокрема статтю «В’їзд громадян РФ в Україну…» Свій ювілей він, імовірно, тепер відзначатиме в Криму.

У коментарях до статті українські читачі сайта Вінського — справді дуже популярного серед туристів російськомовного інтернет-ресурсу — здебільшого перепрошують відомого мандрівника за дії прикордонника та запрошують Сергія в Україну пізніше. Мовляв, «не всі українці такі», «не судіть по одному дебілу» тощо. Дехто пропонує навіть «ключі від квартири».

Однак є й інші відгуки, на кшталт: «Іде війна між Росією й Україною. Зрозуміло, що прикордонник має бути більш вимогливим, ніж у мирний час, і за найменшої підозри не пускати. Адже ваші співвітчизники приїздять [в Україну] і влаштовують теракти. Здається, з повним пакетом підстав для приїзду — пустили б без проблем».

Авторові також резонно вказують на потребу зменшити гонор та надавати представникам влади точні відповіді на запитання про свою професію й мету візиту. Адже за таку пихатість у спілкуванні з прикордонниками мандрівника могли б депортувати і з будь-якої іншої країни, не лише з воюючої України. Ще дехто зазначає: якраз завдяки таким пильним прикордонникам війна на Донбасі ще не дісталася до Києва.

Сам Сергій Вінський категорично заперечує факт війни Росії проти України, визнаючи лише «інформаційну війну та локальний конфлікт на сході».

На сторінках українського Facebook коментатори одностайно вітають вчинок українського прикордонника щодо Вінського, дякуючи Артему Поворозніку за бездоганну службу. «Мета — «туризм»? «Ніде не працює»? У нас таких «туристів» пів-Донбасу!» — зазначає коментаторка Ірина Шевченко. А Сергій Герасимчук додає: якби Вінський так повівся на кордоні США чи Ізраїлю — справа могла б закінчитися навіть арештом.