Свій продукт.

Роман Чайка: У «кущах»унас несидітиме Шуфрич...
Чому досвідченому ведучому комфортно працювати у чорній студії і як обізнаність людей впливає на реформування комунального господарства, медицини і міжнародної політики Валентина САМЧЕНКО   

Серед нових телепроектів, які змушують думати й аналізувати, один із найпомітніших — «Клуб реформ» на 5 каналі. Ведучий Роман Чайка у прямому ефірі — без масовки, оплесків і завивання вітру у студії — спілкується з експертами. Для розуміння досить складних тем на екрані періодично з’являються додаткові роз’яснювальні сюжети чи просто інфографіка. Про програму, яка поєднує мінімалізм і лаконізм студійного оформлення та об’ємні й конкретні теми довгоочікуваних реформ в Україні, говоримо з Романом Чайкою.

 

— Романе, у студії «5 копійок» ви працювали ведучим одноосібно. Потім був період модерування виступів гостей у студії іншої програми — ще з трьома співведучими. Зараз ви — знову сам собі господар. Працювати самому в якості ведучого телепрограми простіше чи складніше?

— Усі названі проекти — абсолютно різні. Ми працювали парами, коли придумали щоденне ток-шоу «Час. Підсумки дня». Там у студії було багато гостей — тому по дві пари ведучих кожного разу були ніби двома центрами словесного обстрілу. Часто обговорювали ключові події з полярно протилежних позицій.

«Час реформ» за форматом — це ніби «круглий стіл»: усі разом збираємося, щоб обговорити одну тему. Я — своєрідний «тамада» за цим віртуальним круглим столом.

Складніше чи простіше працювати ведучому з іншими — залежить від уміння «грати в ансамблі». Не більше. Можна зробити, наприклад, фантастичну програму з трьома ведучими. Але для цього потрібно, щоб люди органічно доповнювали одне одного, підходили один одному за темпераментом, приблизно з однаковою швидкістю реагували на те, що відбувається у студії. Я — холерик, зі мною не так легко працювати іншим через мій темпоритм.

— Назва програми дає зрозуміти, що темами випусків будуть і приземлене комунальне господарство, і міжнародна політика. На вашу думку, чи вдасться утримувати рейтинги на відносно однаковому рівні? Раніше, коли у розкручених ток-шоу на так званих великих каналах говорили, скажімо, про медицину, — кількість глядачів помітно зменшувалася.

— У «Клубі реформ» ми дійсно збираємося говорити про все, що стосується України: про напрямки потрібних перетворень, галузеві реформи, закони і підзаконні акти, які потрібні для їх втілення, тощо. Тем у нас уже — на два роки! Це стосовно обсягів.

Стосовно рейтингів. Звичайно, вони вищі, якщо у нібито суспільно-політичному ток-шоу розважати глядачів. Ми не збираємося робити ток-шоу у форматі ентертейменту. Ми не хочемо відволікати глядача від змісту: у нас немає блимаючих лампочок, кольорових декорацій... Нас не цікавить шоу. Ми зосереджуємося на темі. У «кущах» у нас не сидітиме Шуфрич, а з-під «кущів» у нас не вилазитиме Ляшко.

Ми обрали клубний підхід до підбору гостей студії: один iз них розробляє реформу, інший — знає, як успішно провели подібну в інших країнах, третій — вивчав невдалі спроби запровадження подібних змін десь за кордоном, четвертий — страждає від того, що цю реформу ще не ввели, п’ятий — громадський активіст, який напрацьовує альтернативні чи паралельні до законотворця нормативи. Кожен з експертів висвітлюватиме свій аспект. Дискусії мають бути предметні. Щоразу заповнюватимемо названих п’ять ніш. Від початку ми формуємо у глядача розуміння того, що він бачитиме кожної середи. Досвід перших програм показав, що немає нецікавих тем. Усе залежить від якості учасників дискусії.

Наприклад, тема децентралізації влади. Це словосполучення у всіх на слуху. Але далеко не всі розуміють, що за ним стоїть у цивілізованому світі. Якщо суспільство не має розуміння суспільних реформ — воно приречене. Які б гарні закони хто не писав і не приймав. Ми намагаємося розшифрувати глядачам загальні слова і допомогти усебічно вникнути у проблему, щоб у людей виник запит на реформування їхнього життя.

— Чи є бажання щось змінити після перших випусків?

— Ми збільшуємо кількість візуального довідкового матеріалу для наших глядачів, щоб полегшити людям розуміння тем. Але ми не дрейфуємо у бік ток-шоу, де 20-30 відсотків розважальних елементів.

— Наскільки вам комфортно працювати у чорній студії?

— Ідеально. Чорна студія — не велосипед, який ми вигадали. Чорну матрицю ми вже використовували у перших сезонах «5 копійок». Ми вдруге увійшли в одну й ту ж саму річку, з іншою «картинкою». І це найліпше тло, на якому на перший план виходить сенс.

— Чи будете ви особисто надалі задіяні в інших проектах 5 каналу?

— Це поки що важко передбачити. Я зараз із головою — у «Клубі реформ». Бо дуже важливо на старті виробити алгоритми. До речі, уже запрацювала інтернет-сторінка програми у «Фейсбуці», хочемо бачити її ґрунтовно наповненою. Ми хочемо паралельно існувати і в інтерактивному світі, бо реформи потрібні і для телеглядачів, і для користувачів iнтернету. Ми хочемо, щоб нам писали, як відбуваються реформи і в Кіровограді, і у Львові, і у Харкові. Бо якщо реформи існуватимуть лише у приміщеннях адміністративних будівель столиці — то це не реформи, а профанація.

— Яка команда робить «Клуб реформ»?

— На 5-му каналі запроваджена оптимізація виробництва. Своєрідна об’єднана редакція працює на новини, підсумковий проект і частково— на інші. Безпосередньо «Клубом реформ» займаються четверо людей: я, редактор Руслан Поліщук і журналіст-аналітик Олег Криштопа, які перейшли з проекту «Час. Підсумки дня», режисер Реґіна Сєрих, з якою ми робили «5 копійок». Разом ми вже не один пуд солі з’їли...

— Із деяких пір уже традиційне питання до журналістів 5 каналу: як сприймаєте те, що тепер канал багато хто вважає пропрезидентським?

— Звичка — це друга натура, кажуть у народі. Щоразу з обранням нового Президента в Україні якийсь зі ЗМІ вважають його рупором. Ми кожним рухом, жестом і словом доводимо, що лишаємося незалежними. Я працюю над тим, щоб сумнівів у глядачів, принаймні нашої програми, щодо цього не виникало.