"Голос" Майдану Євген Нищук.

Серед ролей Євгена Нищука - і образ Тараса Шевченка, на 200-річний ювілей якого він прогнозує перелом для Євромайдану

Актор Євген Нищук став відомий широкому загалу ще в 2004 році, коли став ведучим "помаранчевого" Майдану в Києві.

Дев'ять років по тому слава вдруге знайшла героя: нині він став обличчям і голосом нового Майдану, радикальний характер якого зумів передбачити задовго до його початку.

Євген Нищук: Так склалося, що з самих початків це було на громадських засадах. А потім я вже став заручником сам собі. Єдине що, – і я не приховую цього – коли артистів запрошували на Новий рік на Майдані, то ми всі отримали гонорари.ВВС Україна: Ваша робота на сцені оплачується чи це волонтерство?

Але загалом це не є оплачувана робота.

ВВС Україна: Ви стикаєтеся з переслідуванням чи погрозами через свою діяльність на Майдані?

Євген Нищук: Переслідувань я ще не помітив. Погроз прямих не було. Були якісь дивні есемески: "Ти подумай, що буде потім". Але я б не розцінював це як прямі погрози. Хоча, звісно, треба бути обережним.

ВВС Україна: Припускаю, що за лаштунками сцени Ви багато спілкуєтеся з опозиційними політиками. Суто по-людськи, хто з опозиціонерів викликає у Вас особливу симпатію? Наприклад, у кого з них найкраще почуття гумору?

Євген Нищук: Безумовно, Арсеній Петрович у цьому комфортно себе почуває. Це його природа така.

А Кличко... Поранив я руку недавно, вона була в мене замотана. А він мені: "Щось в тебе погано удар поставлений". Кажу: "Ви дасте мені потім кілька порад?". А він каже: "Потім дам".

Тягнибок приходить, теж щось може таке сказати. Луценко теж завжди приносить масу гумористичної інформації. І Петро Олексійович, коли з'являється…

Чисто з людського боку все досить приємно.

"Голос Майдану"

Актор Євген Нищук народився 1972 року в Івано-Франківську.

У 1995 році закінчив у Києві Національний театральний університет ім. Карпенка-Карого.

Грає в Національному театрі ім. Івана Франка та в театрі "Сузір'я".

Знімався у фільмах "Залізна сотня" і "Владика Андрей".

Викладає акторську майстерність в інституті ім. Карпенка-Карого.

Працює над дипломною роботою, присвяченою Тарасові Шевченку.

ВВС Україна: В одному інтерв’ю Ви казали, що іноді перед виступами дозволяєте собі говорити політикам про очікування людей на Майдані. Вони дослухаються до Ваших порад?

Євген Нищук: Кожне віче не схоже на інше. Бувають моменти, коли відчувається велика напруга, і це добре, коли вони реагують на ситуацію. Бо буває так, що прописав собі спіч, і незважаючи на те, які в цю хвилину існують вимоги, політик чеше своє. Я не кажу про когось конкретного.

Іноді я, відчуваючи ситуацію, можу сказати: "Настрої такі-то й такі, врахуйте цю ситуацію".

Було декілька важких випадків, коли очікування були іншими, ніж те, що планувалося говорити, тому деякі коригування були. Не так, як я казав, але я бачив, що вони (опозиційні лідери – Ред.) різко зібралися і вирішили робити інші месиджі на сцені.

ВВС Україна: Є таке явище як професійна деформація. Ви відчуваєте, що часта поява на сцені Майдану, можливо, робить Вас більш товстошкірим і менш чутливим до його настроїв? Чи якраз навпаки?

Євген Нищук: Це одна з основ професії актора – чути і відчувати людей і від цього відштовхуватися.

Зараз на Майдані найважча фаза. Є певне відчуття, що люди вже, даруйте, іноді набридли одне одному. В тому числі таке ставлення може бути і до мене, що я ніби приївся.

Але разом з цим є живість кожного моменту, де ми зачіпаємось у живу розмову. Я недавно як завівся, то 50 хвилин говорив, реагував на те, що було серед людей, і відбувся такий великий діалог. Політики іноді бояться це робити, бо люди до них мають більшу претензію.

Відчуття мене не обдурюють. Один раз я повівся на випадок, коли стояла людина і щось там кричала. Я дивлюся: всі вже все зрозуміли, а людина продовжує далі провокувати. Я кажу: "Слухайте, може ви провокатор?"

Охорона, яка стояла біля нього, спитала документи. Він нічого не мав, а всі кишені були забиті купюрами по 500 гривень. А коли взялися серйозніше за нього, то в шкарпетках, у взутті, знайшли посвідчення Партії регіонів. Я, правда, не знаю, навіщо його було носити. Хтось сказав, що це, можливо, на випадок, якщо його візьмуть інші, то щоб зрозуміли, що він свій.

Я вже говорив людям напівжартома, що нам треба вивчити нову грамоту: відчувати по енергетиці людину, бачити її очі і таким чином дізнаватися, чи ти свій, чи не свій.

ВВС Україна: У Вашій присутності зі сцени Майдану виступали сотні найрізноманітніших людей. Яку найбільшу дурницю Ви чули від них? Що "різало" Вам вухо?

Євген Нищук: Було… Я навіть відверто сказав відразу Руслані за те, що "я себе тут спалю". Відійшовши, я сказав: "Русланочко, я розумію, в усіх емоції. Але для чого зараз ці речі говорити?". Це як приклад того, що був такий момент, коли я стою, слухаю і думаю: "Ого, ну й сказав".

Через брак часу і напруження я сам можу робити якісь "ляпи", наприклад, мовні. Позавчора я сказав, що "Майдан вщент наповнений людьми". А мені потім зробили зауваження: вщерть, а не вщент. Дякую дуже. Я це знаю, але випадково не помітив цього. Безумовно, треба стежити за цим усім.

ВВС Україна: Зі сцени досить часто звучать вірші від різноманітних народних поетів. Якщо говорити відверто, ці поезії далеко не завжди мають мистецьку цінність, а іноді когось, можливо, і ображають. Чи існує якийсь фільтр, кого можна пускати на сцену, а кого ні?

Євген Нищук: Я вам чесно скажу, що це одна з найбільших проблем, яка мене чи не найдужче виснажує.

З мистецького боку я намагався спочатку контролювати, щоб були випробувані музичні гурти. Але це ж не фестиваль, ми не маємо часу їх прослуховувати. А разом з тим вони кажуть, що приїхали, наприклад, з Донецька, Луганська чи Одеси. І тут є певний момент: їхня якість сумнівна, але з огляду на те, що вони приїхали спеціально на Майдан, відмовити їм теж недобре.

І іноді, з точки зору якості мистецтва, проходять сумнівні моменти, які ріжуть вухо.

Вчора у нас був репер з Одеси – о Господи, що він співав! Ну, вже пройшло. Якби це було в такі часи, де треба прискіпливо дивитися з мистецького боку, я б його точно не випустив на сцену.

З віршами щось схоже. Всі рвуться на вечір, у прайм-тайм. Прослухати їх усіх неможливо – їх дуже багато.

Тут єдиний момент, що автори віршів щирі, і це лише професійна людина слухає і думає: "Хто його випустив?" А в більшості слухачі, якщо говорити відверто, вітають його, бачать, що він це робить щиро, з серцем.

Я придумав, що треба видати поетичну збірку. Слава Богу, дослухалися. Якщо є редактор, він відредагує, відбере найкраще, і це буде цінна збірка.

Так само іноді був перебір з молитвами і виконанням гімну щогодини. Вночі воно, можливо, виправдано, бо кожна година наближає нас до світанку, до дня.

Щодо гімну, я теж Руслану просив, щоб воно вдень не перетворилося в якусь попсу. В іншому разі в потрібний момент воно не стане тим важливим символом. Бо гімн – це символ, початок і завершення віча, наприклад.

ВВС Україна: Якби у Вас була можливість запросити на Майдан будь-який музичний гурт, кого б Ви запросили?

Євген Нищук: Я був би щасливий побачити Стінга чи Scorpions. З сучасніших музикантів – Адель. Якісь рокерські гурти теж би гарно пішли.

На Новий рік були вже близькі Red Hot Chili Peppers. У Кличків з ними особисті контакти. З ними вже говорили, але запізно взялися, і це було важко зробити, бо в них був свій графік.

ВВС Україна: Чи сняться вам сни про Майдан?

Євген Нищук: Останнім часом мій сон, на жаль дуже короткий. Раніше 3-ї години я ще ніколи не лягав. А встаю найпізніше о 9-й.

На одному з перших багатотисячних віче запав мені в око один момент: люди, люди, люди, і тут їдуть троє козаків на конях, з Мамаєвої слободи. Проходять посеред Майдану, люди їх пропускають.

І недавно мені був такий сон, що їдуть оці козаки, і дуже багато людей довкола. Думаю, це непоганий знак.

Тарас Шевченко став одним з символів протестувальників

ВВС Україна: У 2011 році в одному з інтерв’ю ви спрогнозували, що новий Майдан буде кривавим і агресивним. Ваш прогноз збувся, тому запитую про наступний прогноз: чим закінчиться нинішній Майдан?

Євген Нищук: Сьогодні, мабуть, піде інформація про те, з чим приїхав Федорович (Віктор Янукович – Ред.) з Сочі. Очевидно, зараз буде найскладніший період.

Але я десь вичитав, і навіть по відчуттю – оскільки я як актор стикаюся з матеріалом Шевченка – що символічним і невипадковим є відзначення 200-річчя Тараса Шевченка цього року.

За моїми відчуттями, переломний момент буде десь якраз аж після 9 березня. Хоча перелом буде нешвидкий. Звичайно, хотілося б, щоб він був докорінний, але думаю, це все тягнутиметься. Бо світова, європейська спільнота закликає без будь-яких радикальних дій, планомірно і конституційно іти до змін. Українці так і чинять, хоча настрої досить радикальні.

До 9 березня, можливо, буде якесь особливе загострення. Бо буде ще бій з того боку за владу, а з нашого боку – бій за те, щоб довести до завершення розпочату справу.

З Євгеном Нищуком розмовляв Олег Карп'як.