Луб'янкофобія.

Якщо хтось думає, що найбільше Янукович боїться Тимошенко, то він глибоко помиляється.

Так, звичайно, йому комфортніше, коли вона перебуває у в’язниці. Його гріє той факт, що вона не братиме участі у президентських виборах 2015 року.

Вимога Євросоюзу звільнити Тимошенко, бо інакше не буде підписана у Вільнюсі угода про асоціацію, - може лише порушити комфортне існування Януковича.Звичайно, він ще не сповна насолодився помстою Тимошенко, але, за його уявленнями, не слід перебільшувати її ролі як єдиного лідера опозиції.

Він навіть може зробити широкий жест – відпустити її 27 листопада, в день 53-річчя свого головного політичного опонента, якраз напередодні саміту у Вільнюсі,показавши всьому світу і насамперед собі відсутність фобій щодо Тимошенко.

Але вся біда в тім, що фобії в тій чи іншій формі існують, і Янукович це усвідомлює.Тому він вигадує різні варіанти, як би так зробити, аби заткнути Європі пельку,випустивши Тимошенко і водночас тримати її на довгому ланцюгу, якщо не на короткому повідку.

Янукович може заспокоювати себе прикладом Луценка, який хоч і створив опозиційний до нього і до самої опозиції  рух “Третя Українська Республіка”, але від цього ні солодко, ні гірко нікому.

Колишні польові командири Майдану, можливо, не усвідомлюючи цього й ображаючись, якщо їм хтось на це бодай натякне, радше грають на президентському боці. Ось і Юрій Гримчак, не останній боєць в колишній команді Юрія Луценка, порвавши з “Батьківщиною”, іде на вибори в одному з так званих проблемних округів. Навіщо? Вигравати? Навряд чи.

Відтягувати голоси від узгодженого опозицією кандидата? Наразі питання риторичне. Іншими словами, наразі Луценко не завдав Януковичу відчутної шкоди, на що багато хто сподівався, й опозиція насамперед. Бавитись ж у “третю силу” якось не доводиться.

Проте Тимошенко – не Луценко. Янукович остерігається, аби помста за приниження і втрачене здоров’я не стала для неї після виходу на свободу головним стимулом у протистоянні з ним. Руйнівну силу помсти він випробував сам на собі.

І все ж Янукович найбільше боїться не Тимошенко. Мені вже доводилось аналізувати його поведінку після смоленської трагедії, коли загинула польська еліта на чолі з президентом Качинським. Багато поляків і досі переконані, що не обійшлося без російських спецслужб.

Знаючи фобії Януковича щодо власної безпеки, абсолютно невмотивовану кількість охоронців навколо нього на будь-якому заході й інші безпрецедентні міри щодо убезпечення українського президента від будь-яких несподіванок, - можна лише припустити, як глибоко він боїться російських спецслужб.

Очікування смерті – гірші за саму смерть. Торговельні страшилки Росії, “пророцтва” північного сусіда, що після підписання Україною угоди про Асоціацію з Євросоюзом настане політичний крах Януковича, а до влади прийде опозиція – ніщо порівняно з імовірним страхом Януковича про своє убивство російськими спецслужбами. І вже не ясно, чого тут більше – фобій чи реалій.

В лютому цього року я вже писав на “Українській правді”, що Янукович не піде на підписання угоди. Європа чудово розуміє: якщо цього не станеться, Україна просто опиниться в обіймах Росії. Будуть вони не теплими, а швидше такими, від яких можна задихнутися. Але, за великим рахунком, Європа багато не втрачає, бо й без України має чимало власних проблем.

Постраждають хіба що європейські чиновники, які доклали чимало зусиль, аби наблизити Україну до Європи, а тепер їм у разі невдачі доведеться забути про амбітні кар’єрні плани.

Постраждаємо всі ми, українці, бо втретє – після 1991-го, 2004-го і, можливо, тепер – не можемо використати свій шанс стати цивілізованою державою.

Врешті-решт, може з’ясуватися, що основною причиною не підписання угоди про асоціацію став страх Януковича перед російськими спецслужбами.