Росія, яку ми побили.

Хоч би що там казали, цей поєдинок не міг не мати потужної політичної складової. Традиційний для боксерського шоу–бізнесу маркетинг з усіма його гіперболами й перегинами наклався на протистояння Києва й Москви, Європейського й Митного союзів. Один із німецьких каналів зняв рекламний ролик, у якому Повєткін грав енкаведиста, а його співбесідником на допиті був іноземець Кличко. Російські ЗМІ теж усіляко нагнітали атмосферу перед боєм, роздаючи аванси своєму «Витязю», та так, що букмекери навіть дещо поліпшили коефіцієнт для Повєткіна. На ринг Олександр виходив під пафосну композицію «Онуки Сварога», яку інсценізували актори в костюмах давньоруських воїнів, із мечами та в кольчугах. Тоді як Володимир виглядав значно живіше й обрав для музичного супроводу пісню американського гурту «Ред хот чілі пепперз», що ще раз загострило протиставлення двох стилістик — європейської та «ісконно руської». Навіть гімни лягали в цю канву: російський — виконував «стовп» радянської естради Йосип Кобзон (причому, подейкують, під фонограму, ще зі своїм молодим голосом), «Ще не вмерла...» — кримськотатарська українка Джамала, в неповторній джазовій обробці.

Що цікаво: телетрансляція у виконанні росіян була влаштована так, щоб глядач по той бік телеекрана бачив якнайменше синьо–жовтих прапорів у 14–тисячному залі «Олімпійського» і не чув гучне виконання українського гімну численними нашими співвітчизниками, що були того вечора на трибунах. Натомість камера раз по раз вихоплювала обличчя зірок російського спорту, шоу–бізнесу й політики на чолі з... кінорежисером Нікітою Михалковим. Володимир Путін на бокс не прийшов — певно, щоб не засмучуватися напередодні свого дня народження.

Ще один пікантний нюанс: Повєткін — депутат Курської обласної думи від партії «Єдина Росія», Кличко–молодший — брат депутата Верховної Ради й потенційного кандидата в президенти України. 34–річного Олександра, зокрема, підтримували його друга дружина, «міс глядацьких симпатій» на конкурсі краси Курської області–2008, та доросла дочка від першого шлюбу. Поруч із Володею були його подруга Хейден Панеттьєрі, відома голлівудська актриса, брат–політик у ролі секунданта та Віталієва дружина Наталка.

23 мільйони 233 тисячі 330 доларів — стільки довелося витратити на цей бій, разом із платою за право провести його в Москві, бізнесменові Андрію Рябінському. Причому ще до поєдинку було відомо, що 17 мільйонів отримає суперчемпіон — незалежно від підсумку двобою. Можливо, саме небувалий гонорар росіян дещо стримував атакувальний порив безумовного фаворита — на 10 см вищого за суперника, більш атлетичного порівняно з вайлуватим «Витязем», із на 15 см більшим розмахом рук.

Здобути дострокову перемогу нокаутом «Доктору Сталевому молоту» не вдалося, хоча для цього були всі підстави. Уперше Повєткін заточився і впав уже в другому раунді. А після серії шквальних ударів у сьомому раунді росіянин «поплив» узагалі не на жарт — арбітр тричі відкривав відлік, констатуючи нокдауни. Однак, складалося враження, «добити» «Витязя» українець не те що не може, а... просто не хоче. Підтверджуючи своє реноме «нудного» боксера, володар «суперважких» поясів WBA, IBF, WBO та IBO був не проти поклінчувати з Повєткіним — при тому що невисокий суперник весь цей час перебував десь у Володі під пахвами.

Іще до початку зустрічі росіянин зазначив: «Навіть якщо я програватиму після 11 раундів, усе одно битимуся до останнього». Власне, Сашко, який, нагадаємо, раніше двічі скасовував поєдинки проти Кличка, проявив нарешті неабияку хоробрість та витривалість, прийнявши — ніби між іншим, поміж «обмімашок», — 139 ударів точних «Сталевого молота» в саму лише голову. Повєткін натомість сяк–так дістав голову Кличка лише 31 раз. При цьому суперчемпіон майже не бив по корпусу й рідко використовував «двійки», віддаючи перевагу сильному лівому джебу.

Повєткін, який доти не програв жодного зі своїх 26 поєдинків на профі–рингу, зіштовхнувся з «глибою» м’язів та боксерського інтелекту. «Тактика, яку ми обрали на бій, не спрацювала», — заявив після поразки Олександр, який вочевидь покладався на випадковий вдалий удар — «лакі панч». Тож хай там що не кричали тренери й уболівальники Повєткіна, перемежовуючи заклики «замочити цього пєтуха» брудним матом, росіянин не мав практично жодного шансу на успіх.

Попри те, що праве око й перенісся Повєткіна запливли гематомами, велика армія російських уболівальників була незадоволена низькою ударною активністю Кличка, який загалом чотири рази відправляв «Витязя» на підлогу. Мовляв, Володимир надмірно клінчував, навалювався на суперника, кидав його на поміст борцівськими прийомами — словом, грав «не за правилами», намагаючись уникнути «м’ясорубки» в ближньому бою.

Усі троє суддів виставили оцінки 119:104 на користь українця, який мав тотальну перевагу, при тому що з Володимира зняли очко за поштовх суперника в 11–му раунді. «Я повинен був не дозволити Олександрові домінувати. Що я й зробив, не пропустивши жодного серйозного удару. Маю лише один синець під правим оком, але той удар пройшовся по дотичній», — розповів переможець.

Багатьом жінкам, які долучилися до десятків мільйонів глядачів боксу того вечора, відверто не сподобалися постійні обійми двох грізних чоловіків. Проти такого способу вигравати виступив і знаменитий чемпіон минулого Леннокс Льюїс, який був присутній в «Олімпійському». «Загалом, поєдинок мене не вразив. Кличко часто згори опирався на свого візаві. Чемпіонові робити це було не обов’язково. Йому слід було проявити більше винахідливості, аби довести свій клас», — заявив Льюїс.

Російські трибуни грубо освистали Кличка під час нагородження, коли він дякував усій Україні за підтримку. Відповідь Володимира була дотепною: «Ви впевнені, що справді цього хочете?» — парирував він запитання місцевого журналіста про можливий матч–реванш із Повєткіним. «Витязь», звісно, був би дуже не проти ще однієї можливості заробити, і Володимир в одній зі своїх заяв дав йому деяку надію на це, але, наприклад, менеджер Кличка Бернд Бенте виключив можливість повторного бою.

«Володимир був значно сильнішим. Він — кращий на планеті», — визнав суперник. «Мене здивувала стійкість Саші, його бажання перемогти. Для нього це був бій життя. Він бився на батьківщині і був налаштований на перемогу. Проте я повністю контролював хід поєдинку й жодного разу не відчув, що втратив упевненість у фінальному успіху», — підсумував Кличко–молодший.