Про померлих їжачків (Трагічна баляда)

Сонце посміхалось за лісом,
Вітер тихо в вухах гудів,
Стежкою йшли, співаючи пісню,
Семеро сміливих їжачків.

Очі мерехтіли мов зорі,
І ніхто додому не х’тів.
Стежкою йшли веселі й бадьорі
Семеро сміливих їжачків.

Перший наступив на гадюку
І в траву ужалений сів.
Швиденько його
Закопали в багнюку
Шестеро сміливих їжачків.

Другий змайстрував собі крила,
Бо злетіти в небо хотів.
Потім ще довго
Шукали дебіла
П’ятеро сміливих їжачків.

Третій був веселий хлопчина,
Щось весь час під ніс бубонів.
І раді були,
Що він натрапив на міну
Четверо сміливих їжачків.

А четвертий, дурень дебелий,
Згинув у зубах пацюків.
І залишилося
Троє веселих,
Троє сміливих їжачків.

П’ятому схотілося срати,
І в чагарнику він присів.
Більше ніколи
Не бачили брата
Двоє сміливих їжачків.

Шостий порибалив годину,
Й сам настромився на гачок.
Засумував,
Бо лишився єдиний,
Останній сміливий їжачок.

Здерся він тоді на гілляку,
З зашморгу краватку надів.
Мужньо помер,
Без переляку
Останній із сміливих їжачків.

Привиди ширяють над лісом
А за ними зграя круків,
Стежкою йдуть, співаючи пісню
Семеро померлих їжачків…