Досі пам’ятаю першу вчительку, досі пам’ятаю  вчительку Української мови і літератури, яка з подивом дізналася що я вже Генерал, бо був розбишакою.

    Та і я вчив, вчив студентів  практикантів  в підземеллі,   діти моїх колег, начальників дільниць, діти гірничих майстрів і навіть син директора, бо довіряли. Бо маю Душу  підземну, і дрючив всіх за Правила Безпеки , і таки платив студентам  десь по 400 рублів. Багато з моїх учнів стали директорами шахт, відомими бізнесменами, але першого підземного вчителя десь там, таки пам’ятають.

  Петрович таки полюбляє пиво, не те що в пляшці, а те що розливають в барах, таки охолоджене, і таки трохи газують вуглекислотою.

  І знову,  молоді кріпкі шахтарі запитли:

-          Петрович, а як Ви святкували День Шахтаря в союзі?

   Петрович, всміхнувшись відповів:

-День Шахтаря  в  оті совєцькі роки , в маленьких шахтарських містечках, святкували з помпою, з артистами на сценах, з врученням медальок, з  привітаннями презів. Але всі бухали, і конкретно. Мєнтам, вказівка була, п'яних шахтарів в витрєзвітєль не брати, бо місць не хвате.

  Свято святом, а таки назавтра під землю, і я готував антипохмільну юшку. Кіло  яловичини, морквина, цибуля. Кипить години дві. Потім добавляю перець чорний, перець  чілі, пів лимона, розлив, і добавив цибулі напівкільцями різану. Синдроми знімає нараз, на ранок вугілля  тоннами  добувається, і на-гора знову хочеться, і сонце побачити.

Всіх шахтарів поздоровляю з наступаючим Святом, Здоров, я Вам колеги, щастя, бабла,  високих горизонтів, міцної кровлі,  і дожити без травм до пенсії , порядка в сім'ї.

  З повагою Эйч.