"Слуга" народу, чи "повелитель" суспільства?

Держава – це утворена суспільством структура, яка має суверенні повноваження вирішувати через власну систему органів питання організації цього суспільства. Синонімом Держави досить часто використовують слово Країна, хоча це і не вірно. Країна – це територія (простір), що має певні межі. До поняття Країна відноситься і населення цієї території. Між Державою і Країною існує істотна різниця: Держава означає політичну систему влади, встановлену на певній території, а поняття Країна вбирає в себе історичні, культурні, духовні та інші фактори. В політичному аспекті держава є більш офіційним поняттям, ніж поняття країна. Штучна підміна звичаїв і традицій політичними аспектами, призвела до того, що держслужбовці, використовуючи отримані повноваження, ставлять державні інтереси вище інтересів країни. Поєднання державних інтересів з приватними породжує корупцію, приватних з державними – патріотизм. В цьому суть протиріччя "влади" і народу та мовчазної згоди суспільства. Суспільство – сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному етапі своєї життєдіяльності. Суспільство вздовж і впоперек розділене на безліч формацій: починаючи від сім'ї і закінчуючи центральними органами влади. Ці формації чітко розмежовані, їх функціональні обов’язки і повноваження закріплені відповідними актами. Тобто, Суспільство представляє собою систему узаконених безособових вимог і стандартів поведінки, формально заданих і жорстко закріплених ролевими розпорядженнями. Воно нагадує піраміду, горизонтальний зріз якої характеризує систему вимог функціонального розподілу праці, а вертикальний (ієрархічний) – відношення влади і субординації. Суспільство легко описати у вигляді класів, груп, підрозділів, місць. Воно постійно змінюється, набуваючи все нових і нових форм. Народ – певна група людей, об’єднаних почуттям національного самоусвідомлення та спільності між собою: менталітетом, мовою, культурою, духовною спадщиною, історичним минулим тощо. Головною відмінністю Народу від Суспільства є його монолітність, утворена об'єднанням родових племен і закріплена загальноприйнятими в їх середовищі звичаями і традиціями. Належність до спільного Роду утруднює чітке розмежування між поняттями "плем'я" і "народ", оскільки границі між ними фактично розмиті. До наших днів у віддалених і малоосвоєних регіонах Землі збереглися племінні общини, які можна вважати як племенем так і народом. Для племені невластиве бажання володіти територією компактного проживання, а якщо така потреба виникає, то його претензії на ту чи іншу територію не завжди визнаються іншими групами, тим паче народами. Народ, як формація, не є жорстко структурованою. Повага і взаєморозуміння являються основними факторами при розподілі повноважень. При цьому лідерство не являється привілеєм, а додатковим навантаженням, плата за яке слава або ганьба. В залежності від ситуації, роль лідера покладається на будь-кого, не залежно від віку і статі. В один і той же момент, людина може виконувати функції лідера і підпорядкованого. Життєдіяльність Народу базуються на принципах саморегуляції і самоорганізації, а життєздатність залежить від особистих якостей її представників та специфіки міжособових стосунків. І на закінчення. Оскільки Суспільство виникло з появою Людини, то не слід дивуватися, чому воно наділене всіма її якостями: інстинктами, забобонами, емоціями. Воно впевнене у своїй вічності, оскільки гарантом його існування виступає Людина, точніше її інстинкт самозбереження. В цьому його перевага перед Народом, який, нажаль, не убережений від зникнення. Людина – душа Суспільства. Неважко здогадатися, чого варте Суспільство, якщо душа його убога. І Суспільству і Людині властиві зміни, що не притаманне Народу. Цей факт дозволяє нам розглядати і Людину і Суспільство з різних точок зору, при чому кожний із висновків буде вірним і являтиме собою частинку їх характеристик. Оскільки Народ став між Суспільством і Людиною в процесі історичного розвитку, то, відповідно, Суспільство, на правах старшого, вважає своїм непорушним правом диктувати йому свої умови. Основний вид зброї Суспільства – закон, точніше, законодавство. Народ в своєму арсеналі тримає звичаї і традиції, культуру і духовність. Людині, яка є першоджерелом виникнення Суспільства і Народу, нічого не залишається, як постійно робити свій вибір, в якості кого вона виступає: представником Народу чи членом Суспільства. Коли Народ і Суспільство починають зневажати інтереси Людини, тобто громадська думка і духовність народу не відповідають загальнолюдським цінностям, вона уходить на Січ.