Пише  мелодію  тихо  й  повільно,
Так  ненав*язливо  краде  тепло.
Пісня  за  піснею,
Небо  вже  плаче,
Осінь  пробралась  стихією  в  душу,
Крапає  музика  там  за  вікном.
Я  зачиняю  і  знову  забуду
Обіцянки  літа,  вишиті  сонцем...
Крадене  щастя  мінором  востаннє,
Я  залишаю  для  інших.
Іду  до  мажора.

ID: 369464

автор: Шабо

Ти  диви,  як  смачно  позіхають  зірки!
Вони  солодко  заколихують  діточок  своїх,
Наспівують  колискові  для  них
Диханням  дерев,
Заповідають  їм  тишу  як  скарб,
Вмивають  їх  перед  сном  росами  босоніж.
Так  чому  ж  находить  така  ностальгія  
При  багряно-сивих  хмаринах  
На  їх  останньому  подиху?
Адже  завтра  народиться  вже  нове  життя.

ID: 350768

автор: Шабо

Дівчинка-розбишака
Розкидала хмаринки краплями
На землю,
Зі сміхом прокотилась
На блискавках,
Упереджено грала мажор
На кларнеті пожовклих дерев.
Пустувала забутим парком
На розкиданих хмаринах,
Власноруч вязала
Веселку край неба...
Це вона, Панночка Осінь,
Вічна бешкетниця.

( присвячую своїй донечці Софійці)

Пробач, що догоріла
            квітом маку влітку,
Що не змогла пробачити собі.
Була тоді я щастя твого свідком,
А потонула у самотності й журбі

І колосом, мов жито, збагатила ниви
             твого життя,
Там, де мене нема.
Пішла за обрій тим туманом синьо-сивим,
            між забуття
У час, коли навік сама.

Пробач, вже догораю обрієм вечірнім
Відходить біль мій краєм світу.
Не буде небо вже твоє безхмарно-синім.
Не буде... Але я б хотіла жити...

Пишу ім*я твоє
Мелодією скрипки
Страдиварі
Мінорно та мажорно
Водночас.
І музика хай лине
До душі твоєї,
Щоб чути було
Пісню скрипаля.
Як сумно й радісно,
Що нам даровано
Багато спільного обом,
Що струни скріплюють
Дивацький наш союз.
Навіщо ж свічкою
Читала я твоє ім*я?
Щоб чути той мінор-мажор
У скрипаля?
Пробач, та іншою
Не зможу бути,
Щоб збудувати
Інші принципи в собі.
А що союз між нами дасть -
Ніхто не скаже.
Проте, нехай життя вузли
На наших струнах
Не зав*яже.
Та іншими ми стати
Вже не здатні!

Може в житті хтось принаду підкине
У чарівничих, звабливих очах.
Тільки родина, як зірка єдина,
Твій порятунок - надійний причал.
Ні, не шукай в своїм серці причину,
Якщо зневіра тебе обпече...
Тільки родина у прикру годину
Схилить надію тобі на плече.

Приспів:
Родина, родина - від батька до сина
Від матері доні добро передам.
Родина, родина це вся Україна
З глибоким корінням, з високим гіллям

В морі спокуси є хвилі великі,
Та не забудь у захопленні ти,
Що лиш родина - бальзамові ліки,
Ліки від старості і самоти
Все відцвітає, і жовкне, і гине,
Вітром розноситься, ніби сміття...
Тільки родина як вічна зернина
На невмирущому полі життя.

Приспів.

Коли навесні прилітають лелеки,
Минулого чую живі голоси
І доля чиясь наче зірка далека
Над обрієм сходить з води і роси.
Ой, то не зоря, то вродлива дівчина,
Про Січ Запорізьку складає пісні,
Ой, тож не дівчина, то вся Україна
В піснях Чураївни явилась мені.

Приспів:
І тихим островом калиновим,
Згадалось батьківське село,
І ті домівки, що ми кинули,
Бо нас у інший світ вело.
О, земле батьківська калинова,
Ти за розлуку нас рости.
Тебе Вкраїно ми не кинемо,
Пливи у вічності світи.

Тепер, як буваю в далекому краї,
Куди б мене доля в житті не вела,
Калина у снах мене часто благає,
Щоб рідного я не забула села.
Щоб ми не забули, якого ми роду,
У кожного з нас є Вітчизна мала.
Вона нам дарує і долю, і вроду,
Беремо наснагу з її джерела.

Приспів.

Вже серце виривалося з тенет
І прагнуло відчути подих волі,
Знайти хвилину радості у долі,
Шукати між зірок і між планет,
Між зірок і між планет,
Між зірок і між планет.

Приспів:
Чомусь так гірко плакала вона,
Ховаючи обличчя у долонях,
І щось боліло в грудях і у скронях,
І в душу не приходила весна.

Чомусь так гірко плакала вона,
І сльози витирала мов дитина,
Покарана за провину,
Покарана, залишена одна,
Покарана, залишена одна,
Покарана, залишена одна.

Приспів

Зруйнована всесильним почуттям,
Так втомлена самотнім існуванням,
Чи варто говорити про кохання,
Тоді, коли прощаєшся з життям?
Тоді коли прощаєшся з життям?
Тоді коли прощаєшся?

Приспів

А цього Двора не минаємо Святий Вечор !

Ми Вашу Хату величаємо Святий Вечор !

Одкривай Двері накривай Столи Святий Вечор !

Кладіть на Столи з Маком Пироги Святий Вечор !

З Маком Пироги Кварту Горілки Святий Вечор !

Цьому не кінець Зернят Рукавець Святий Вечор !

Чи так чи не так виноси П'ятак Святий Вечор !

Жартуй не жартуй Коляду готуй! Добрий Вечор!

Од Києва до Лубен
Насіяла конопель.

Приспів:

Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Од Ніжина до Прилуки —
Та побила закаблуки,

Приспів.

Од Полтави до Хорола —
Черевички попорола.

Приспів.

А мій батько чоботар
Черевички полатав.

Приспів.

Запряжу я козу в віз
Та поїду по рогіз.

Приспів.

Запряжу я півня в сани
Та поїду до Оксани.

Приспів.

Запряжу я барана —
Куди люди, туди й я.

Приспів.