На украинском телевидении существует славная традиция – в выходные дни не транслировать ничего интересного. Парочка документальных фильмов не в счет…

Отже можна підвести підсумки. Те, про що давно казали симпатики
біло-блакитних і націонал-патріоти пан-галичанського розливу (відомі
серед людей як «не підтримую жодного кандидата» і «Україні буде соромно
за свій вибір») таки сталося. Янукович – новий президент України.

 
Щиро вітаю усіх.

 
Віднині національною безпекою, армією, СБУ, Прокуратурою,
Нацбанком та МІДом керуватиме людина, яка двічі сьорбала баланду на
в’язничній шконці. Прикро, але це реальність. І з нею треба просто
жити. Як кажуть наші брати-кацапи, від суми та тюрми не зарікайся. А
потрапивши за грати треба вперш за все не втрачати ясності мислення і
бадьорості духу. Не плити. Треба сприймати реальність такою якою вона
є, спокійно оцінювати ситуацію, ні за яких умов не йти на співпрацю зі
слідством (втоплять), і твердо гнути свою лінію. Не вірити, не боятися,
не просити, не плакати. Тільки тоді є шанс вийти з-за ґрат, чистим як
простирадло у дорогому готелі. Перевірено багатьма поколіннями «ходоків
за економіку» та політичних в’язнів. В тому числі – тими, завдяки яким
ми зараз живемо у самостійній державі.

 
Тож почнемо з простого – з питання як ми опинилися в такій ситуації?

 
Причин кілька. Але почати варто з того, чого або не було, або
не суттєво вплинуло на результати виборів. Треба тверезо глянути правді
у вічі.

 
Перше. Не було на Сході якоїсь шаленої чи-то несамовитої
реклами за Януковича. І мої батьки у Запоріжжі, і брат, і колишня
дружина у Харкові, і друзі у Донецьку і я сам перебуваючи на Сході
відмічали одне й те саме. Нинішня компанія пройшла набагато спокійніше
ніж компанія 2004 року. У Харкові я особисто бачив біг-борди Тягнибока.
У Запоріжжі спокійно стояли палатки Юлі. У Донецьку відбувалися
зустрічі Юлі з громадянами. І ніяких ексцесів переважно не було. На
відміну від 2004 року, коли запорізьке телебачення відверто цькувало
помаранчевих як фашистів, а Ющенка – як американського шпигуна. Так
само у Західній були біг-борди Януковича, агітаційні намети і
громадяни, що віддали свої голоси за ватажка синьо-білих. Так що умови
для агітації в обох кандидатів були більш-менш однакові, і це неабияке
торжество того самого права обирати, яке ми з вами виборювали на
Майдані.

 
Друге. Поширена вже байка про ледь не примусове голосування
за Януковича на Сході не має з реальністю нічого спільного. Мій брат,
невістка і батьки у Запоріжжі голосували за Юлю. І не ховали своїх
вподобань. І що? Хтось їм заважав? Хтось цькував чи погрожував? Де там!
Пити пиво з кумом – симпатиком Федорича, моєму братові ніщо не завадить
ні зараз ні у майбутньому. Звичайно автобуси з «карусельщіками» в
якійсь кількості курсували. Щиро сподіваюся що штаб Юлі компенсував їх
якимись вихилясами зі свого боку. Вибачте за цинізм, але якщо не
компенсував – то гріш ціна її штабістам і в політиці їм робити нема
чого.

 
Третє. Щиро поширена байка про ледь не поголовну тупість і
зомбованість людей на Сході – це з серії наукової фантастики. Я
особисто знаю чимало людей які вважають себе щирими українцями, але
голосували за Януковича. Я знаю що далеко не всі прибічники Януковича
рвуться в обійми Росії. Нарешті не бракує серед сходян людей які просто
на дух не сприймають гуманітарні надбання п’ятирічки від Ющенка у
вигляді поголосу про Голодомор, героїзації Шухевича, Бандери, УПА,
тощо. У них право таке є – не сприймати. Штаби Юлі мусили розуміти цю
обставину.

 
Шановні, треба визнати раз і назавжди. Виборовши право вибору
на Майдані-2004, ми вибороли його для ВСІЄЇ УКРАЇНИ, а не тільки для
одної з її часток. Зробили ми це, аби убезпечити напрямок розвитку
нашої країни від стратегічних помилок. Аби врахувати точку зору УСІЄЇ
УКРАЇНИ. Аби кожна з частин нашої Батьківщини мала право на свої п’ять
копійок.
Хотіли демократії? Смакуйте щоб аж за вухами хрустіло.

 
Тепер же давайте поміркуємо, чому насправді переміг проФФесор?

 
Вже зараз аналіз результатів виборі по областях говорить та показує –
Януковичу вдалося привернути на свій бік симпатії частини мешканців
Центральної України. Якщо у прикордонних областях, хоч у Львівській,
хоч у Донецькій, розрив між кандидатами сягає кілька десятків
відсотків, у центральних областях він помітно знижується. Також саме
прикордонні області дають найбільшу явку виборців. Отже можна
спростувати ще одну байку – попри всі намагання Ющенка і
націонал-патрів пан-галичанського розливу, відвернути симпатії Західної
від Тимошенко їм не вдалося. Їхня заслуга – це 4,5% голосів за
кандидата «проти всіх» і 30% виборців які взагалі не пришли на вибори.

 
Отже – Янукович виграв суто математично. За нього справді проголосувало просто більше виборців. Чому?

 
Та просто все, як Божа днина.

 
Головний і безперечний виборець, який волею долі став на бік
Януковича, вирішив долю усієї президентської компанії. Ім’я йому –
КРИЗА. Шановні, маючи стабільний заробіток, певне положення у
суспільстві та будучі успішною людиною, легко міркувати про стратегічні
шляхи розвитку країни. Але ця стратегія летить к лихій матері, коли
усвідомлюєш прості й життєві біди сільської вчительки, хлопця з
депресивного міста, чи-то провінційного лікаря. А в них – грошей нема,
зарплати нема, фінансування нема, роботи нема, перспектив нема… Вони не
міркують стратегіями. Їхня стратегія проста – за помаранчевих жити
ліпше не стало. Життя таке саме сіре й безпросвітне як і за Кучми. А
коли бракує шматка хліба для дитини, і свобода слова, і право вибору, і
міркування фахових економістів - стають непотребом. Люди бачать – ці не
змогли. Гаразд. Спробуймо інших. Лишаючись на чолі уряду, Юля мала
розуміти негативний вплив кризи на її особистий рейтинг. Є й гарна
новина. Влада може вже зараз піти. Криза – ні.

 
Другий чинник який безперечно спрацював на користь Януковича
– жадання реваншу в східних областях. Агітаційна машина Партії Регіонів
попрацювала на славу. Майдан-2004 був поданий східнякам, як масштабна
крадіжка їхнього вибору клятими бандерівцями, американськими наймитами,
націоналістами, обдуреними тощо. Програш на Виборах-2004, агітпропом ПР
був поданий під гаслом «Наших б’ють!» Людям охопленим таким почуттям,
важко щось пояснити логічно. Вони вже не хочуть добробуту – вони хочуть
реваншу! Перемоги! Свого прапору над Банковою. Існує тільки один спосіб
їх вилікувати – дати перемогти і обпалитися на реальних проблемах
керування державою.

 
Третє – Партія Регіонів все ж таки блиснула цинізмом. Їй
вдалося вдало забовтати присутність депутата Тадеєва на бандитській
розбірці з трупом. Їй вдалося відвернути увагу суспільства від витівок
синка-автогонщика кримського депутата Йосипа Файнгольдта. Проте їй
просто блискуче вдалося організувати «справу педофілів». Слідкуйте за
руками – справа скоро сама випарується як з білих яблук дим. Перед
використанням у політичному скандалі дітей сиріт, Партія Регіонів не
зупинилася. Слава «барсучатників», нардепів-ПРівців не налякала. До
честі Юлі – до такої гидоти її команда не опустилася. Що й добре –
прийде час, ПРівцям ще нагадають про чан багна яким вони залили добре
ім’я дитячого центру «Артек».

 
Й нарешті третє й найважливіше. На Тимошенко відбився весь
негатив від п’ятирічного господарювання президента Ющенко В. А.
Тимошенко була його прибічницею на Майдані. Фактично – саме вона була
головним двигуном Помаранчевої революції. Подобається їй чи ні, але
клеймо «вона з Ющенком – одна банда», для більшості українців лежало на
ній мов прокляття. А Ющенко зробив все можливе аби жоден з його
прибічників не зміг би перебрати владу на себе. Не було ані «десяти
кроків на зустріч людям», ані «бандитам-тюрми», ані «малих податків,
які платили б усі», ані ще багато чого. Євроінтеграціонна політика була
загнана ним у глухий кут. Нічого нового в системі влади Ющенко не
створив. Проте набрид гірше гіркої редьки постійними теревенями про
нюанси української історії. Чим ще раз підтвердив давню мудрість,
«патріотизм – останнє пристанище нікчем». В цьому сенсі обрання
Януковича має навіть позитивний бік. Кандидати мають зважувати чого
обіцяти виборцям. Як говориться, пообіцяв – роби. Як хочеш – так і
роби. А не можеш зробити – не обіцяй.

 
Але все це – ще не кінець світу. Янукович не здобув
абсолютної перемоги. Він не набрав 50% голосів виборців. Його розрив з
Юлею – менше математичної погрішності у 3%. Таку перемогу можна
порівняти з перемогою царя Пірра.

 
Нинішня ситуація надає Юлі набагато більше шансів ніж
проФФесору. По-перше, аби зняти Юлю з прем’єрів, ПР потрібно сформувати
свою більшість. Аби сформувати більшість – їм треба привернути на свою
сторону Литвина. А в Литвина лишився єдиний шанс залишитися у політиці
– відтягнути термін життя цієї Верховної Ради. Якщо ж Литвин піде під
прапори ПР – Юля нічого не вартуватиме скласти 150 депутатський
мандатів – і ласкаво просимо на нові вибори. А перевибори створять для
ПР більше шкоди ніж користі. У Раду зайдуть Тигіпко, Яценюк і Тягнибок.
В самій ПР почнеться бійка між Фірташем (якому обіцяно на позачергових
50% депутатських мандатів у ПР) і Ахметовим (який швидше розвалить ПР
ніж допустить в ній Фірташевську більшість). На скільки затягнеться ця
буцанина – один Бог знає.

 
Ще одна страшна байка для діточок – мовляв зразу ж після
виборів всі БЮТівські підприємці збіжать до лав ПР. Багато я дам, аби
побачити як у Харкові Аваков з Фельдманом збіжить до Добкіна чи
Салигіна. Цікаво, а що заважало ПР скупити їх оптом раніше?
Відсунутість від державної скарбниці? А чому тоді Ющенко не скупив усіх
олігархів і БЮТівських і ПРівських? Суть нісенітності твердження, що
всі олігархи з БЮТ побіжать до ПР полягає в тому, що на всіх олігархів
владного пирога не вистачить, попри всі бажання і олігархів, і ПР, і
Федороча особисто. БЮТівскі олігархи, переважно й опинилися у БЮТі,
через давні суперечки з олігархами з ПР. Суперечки в яких лишитися може
тільки один. Саме ця буцанина олігархів, а аж ніяк не громадська думка
(яка легко рихтується силовиками, як у Росії), є головною запорукою
збереження в Україні і демократії, і свободи слова, і права вибору. А
може ПР винищити усіх ворожих до себе олігархів? Так може. Це процес
має просту й влучну назву – Громадянська війна. Казки про те як
проФФесор змінить поле для гольфу на штабний бункер, прохання
приберегти для неслухняних дітей.

 
Звичайно будуть пацюки серед нардепів. Будуть пацюки серед
олігархів. У ПР в 2005-му їх теж було чимало. Але ПР тоді зробила
головну річ, завдяки якій зберегла собі місце під сонцем – вона не
склала рук. Вона продовжувала твердо й наполегливо боротися. Нинішня
перемога ПР – багато в чому наслідок її наполегливості. Тож варто і
нашим прибічникам пройти цю саму школу гарту. Врешті решт, для
панування націонал-демократичної ідеології особистості неважливі. Юля,
Яценюк, Тягнибок – хіба важливо? Наступні п’ять років з одного боку
самі розставлять усіх по місцях. Вони покажуть, хто боротиметься в
опозиції до останнього, заважаючи владі творити помилки, а часто-густо,
злочини. А хто побіжить у «конструктивну опозицію» як РУХ за Кучми
(пам’ятаєте як РУХ іменував себе опозицією, водночас обіймаючи
міністерські місця в Кабміні?) Хто справді готовий важко й наполегливо
боротися за втілення в життя обіцянок даних виборцям. А хто прагне
тільки дорватися до владного пирога аби відкусити побільше. Хто серед
юрбища «лідерів» справжній мужик. А кого спіткає вилетіти з політики зі
свистом, аби писати віршики поруч з Морозом.

 
Проте перебування в опозиції – чудова нагода провести
широкомасштабну чистку власних лав. Чим БЮТу варто зайнятися негайно.
Минулі вибори показали, що багатьом бютівським депутатам аж ніяк не
коректно попрікати Януковича відсидками, маючи за плечима свої. Вони
показали, що треба вкрай обережно приймати до себе перебіжчиків з
табору ПР та різноманітних «українських Катані». Що не можна затуляти
очі на брудні платки, що оточують тих чи інших нардепів. І фразу
найжахливішого тирана часів СССР «кадри вирішують все», Юлі чи
будь-кому з лідерів націонал-демократів не треба забувати ані на мить.
Той хто має темну біографію – потенційний зрадник, ворожий інформатор
та джерело численних проблем під час виборів. Доведено ще Сунь Цзи –
краща запорука успішного наступу – надійний тил. У даному випадку –
перевірені й надійні депутати і злагоджена команда.

 
Так, на нас чекає нелегке п’ятиріччя панування проФФЕсора.
Так, за свої права доведеться поборотися. А чого ви хотіли? «Лише той
вартий і життя і волі, хто кожен день іде за них на бій». Свобода ще
нікому не давалася на шару. Тому її люблять, цінують і згоджуються за
неї умирати. Але правду сказав Корчинський – популярність Януковича
падатиме пропорційно терміну його перебування при владі. За п’ять років
тодішні лідер об’єднаної націонал-демократичної сили може цілком
реально мати перед собою знесиленого деморалізованого противника, а за
своєю спиною – команду прибічників згодну навіть на шокову терапію. В
таких умовах лідер націонал-демократів має всі шанси в’їхати на Банкову
на білому коні по політичних трупах своїх ворогів. А хто ним буде –
визначить історія.

 
Паніка недоречна. Історія дарує нам чудовий шанс на майбутнє. Чи скористаємося ми ним – залежить від нас.

Ай, да Рыжий, ай, да сукин сын! Хорошо сказал. Ну да, Кучма Данилыч,
резко всплывший «из засады» в межтурье с надеждой на сатисфакцию и
полную реабилитацию, так сегодня и подытожил: возвращается, мол, моя
команда, мои люди, «всё обнулилось, я доволен, что всё возвращается».
(УП).

 
Ты смотри – мастер слова, точнее и не обрисуешь этот зигзаг Истории.

 
То есть, Данилыч Кучма удовлетворенно и сочно какнул жирную
точку на Майдан, так ярко восставший против кучмизма и так бесславно
под бездарностью и подлостью Ющенко сдавший свои завоевания.

 
Ну, чего, «лучшие геноциды страны», как говорит почти
Президент, праздник демократии, да, состоялся. Горячие поздравления
Виктору Ющенко, Кучме Данилычу, януковичам, и – особо – «противсихам»
всех мастей, калибров и мотиваций.

 
Там некоторые продолжают что-то буровить на предмет «нас,
противсихов, уже миллион», мы-де, прозревшие, авангард на пути к новому
«завтра», давайте объединяться и…

 
И что, за Кроликом вприпрыжку? За Тигипком в ногу? А то куда.

 
Или завтра наши СМИ раскроют объятия умным и чистым, а не бешено богатым? Ой, не смешите мои тапочки.

 
И пусть чем больше барабанит Кролик, тем очевиднее, что он политически дурной, как… кролик, но оно ж «новое», гы.

 
А если Тигипок рванул в политику – значит, в разворованной за
18 лет Украине украли еще не всё. О, поможем «новому» -- у него и с
аппетитом, и с масштабом всё в порядке.

 
Охолоните, «противсихи», вам долго-долго ждать гонки за
«новыми». Мы въезжаем в новый-старый режим, который не для того «всю
жизнь в очереди стоял», чтоб, дорвавшись, делать вам
«уступлю-подвинусь».

 
И, главно дело, паскудство «противсихов» не только в
обеспечении неизбежности януковичей, пришедших всерьез и надолго, а и в
заведомом понижении акций, авторитета и веса Юли («обое одинаковые») на
перспективу – как оппозиционного лидера, единственную, между тем,
реальную силу, способную с открытым забралом противостоять армии
асфальтовых катков.

 
Прессу нашу, так успешно поработавшую на «победу демократии»,
даже нагибать не придется. Готовность «ручки выше, ножки шире» никуда
не исчезала. Только еще подпиталась «свежей» -- импортной -- кровью.

 
Вон, на флагманов свободной телепрессы, на Киселева-варяга
поглядите – мало, что раз от разу укрепляет ощущение, будто сидит у
Тигипка в кармане.

 
Так из этого кармана какие шикарные «облизоны» (Н. Лигачева)
Януковичу устраивает! Не, ну «облизоны» -- это ж прелюдия. По факту –
так чавкающий отсос в полные щеки.

 
И это – на всю страну! «Мастер-класс». Чего от других ждать-то? Уже дождались. Есть результат.

 
Гы. «Вы будете поддерживать свободу слова?» -- это у «Лидера» в каком-то эфире спрашивают.

 
Пауза. «Буду!». Ну, как в классике: «Утром? Водку? Теплую?! В подъезде?! Из мыльницы?!! Буду!!!»

 
Отвращение на фейсе то же. Но зависимость, жажда – отсутствуют.

 
Ну, как говорит видный деятель нового режима Боря Колесников:
«Следите за таблом».  Сама в телевизоре слышала. Не, ну лавочникам оно
как бы и нормально. По чину.

 
«Проффесор» и не такое вворачивает. Причем, дело даже не в
том, что он так и не понял – «украинский Чехов» все-таки малость не
поэт, и потому продолжает настаивать. Прилюдно, даже не врубаясь, о чем
речь.

 
А в том дело, крайне напрягающее, что в окружении «Лидера» не
находится ни одного человека, который рискнул бы сказать ему – ну, ты и
дуб, Василий Иваныч… Пусть лучше и дальше позорно пуржит, чем рискнуть
его поправить и нарваться.

 
А это ж он еще не Президент…

 
«Простите, Ганя, какую музыку любит ваш «Лидер»? – Камерную».

 
Да ладно, он хоть за долгую госчиновничью жизнь пообтесался,
хоть рожа кирпича не просит. Но семья… Вся как есть… Господи, прости.

 
«Пани Людмила, вы мисс или миссис? – Я, блядь, леди!»

 
Ты ж прикинь, страна, есть же заграничные визиты «с супругой»
по протоколу. Угу. «Обеспечьте переводчика с русского для супруги
Президента Украины! У неё культурная программа с Мишель Робинсон
Обама».

 
«Миссис Янукович, как вам «Фауст» Гуно? – Ну… сами ж говорите – говно!»

 
«Миссис Янукович, что вам понравилось на выставке импрессионистов? – Рамы такие все крепкие, нелубяные!»…

 
«Украинцам будет стыдно за свой выбор». Это сказал урод, своим
тупым правлением фактически вытолкнувший Украину к этому выбору и
лично, до последнего дня, способствовавший победе Януковича.

 
По главной, но не единственной причине: еще как-то пережив
«неожиданность» в пять собственных процентов, этот урод терял сознание
при одной только мысли о необходимости передачи булавы Юле Тимошенко.

 
Конечно, куда легче отдать Украину братве Януковича, чем булаву клятой Юльке.  

 
И если ПРдоны не возведут памятник Ющенке в полный рост лежа
(на улике – вместо постамента), то суки они будут конченые, твари
неблагодарные и волки позорные.

 
Не, ну он, конечно, хочет, чтоб они по-другому с ним
рассчитались, он в премьеры нацелился, вон и верный Рома Кощей
подтвердил (правда, с уточнением – после досрочных парламентских
выборов) наши давние подозрения – если Ющенко мечтательно «мантрует» на
тему «украинского премьера» то, значит, местечко себе сторговал. Или
надеется.

 
И что интересно, ПРдоны, слегка обескураженные неубедительной
победой, контролем над меньшей, чем у Юли, частью территории и
очередной неудачей во взятии столицы, срочно желают продемонстрировать
«сшивание» Украины и установление «стабильности», присев перед
украинским западом.

 
Поэтому, тем более, парламентские выборы им реально ни к
чему, а новую коалицию они легко и просто собираются склепать с
НУнсами, преодолев сопротивление «щирих» государственников за счет
предложения премьерства именно Ющенке!

 
Не, они знают, что работать в этом качестве он, гетман сраный, уже не сможет. Ну и не надо! Это даже лучше.

 
Его подопрут профессионалами «регионального» разлива на
решающих постах, остальные табуретки чуть-чуть поделят, не всем чего
хлебное достанется, но это и необязательно, Литвин вон пусть скажет
спасибо, что в спикерах оставят, а коммуняки по раскладу им в альянсе с
нанайскими бизнесюками и «свідомими» ющенками и вовсе не нужны.

 
Лепота. Я скажу, почему это гораздо хуже несбывшегося
ПРиБЮТа. Потому что Юля в своем кагале всё решает, она сильный,
самостоятельный, жесткий партнер, и потому обе-две силы, страхуя друг
друга, могли бы удерживаться в каком-то балансе, в меру напрягая
страну, да, может, и сподобившись на реформы.

 
Ющенко же, как и Янукович, окончательно не решает ничего, при
нем несколько разнонаправленных центров влияния. Он слабый,
расплывчатый, ленивый, немобильный, сам «лектор» и с ушами под лапшу,
его роль – младший партнер при ПРдонах, и потому, кроме как
национальной вывеской для захвата ПРдонами всего пространства, он
служить не сможет.

 
А взыграет амбиция – пиздюлей получит, тем и кончится.

 
Короче, «под Ющенку» сейчас будут отправлять в отставку Юлю, а
после сдачи им дел новому Президенту – новой коалицией сажать, скорее
всего, Виктора Андреевича в премьерское кресло.

 
Ну, если не наебут, конечно. Хотя это (теоретически) вовсе не
в их интересах. Потому что (теоретически) всё очень логично,
чинно-благородно, красивая картинка, «єдина Україна».

 
Хрен с ним, что Ющенке в доверии отказала вся страна, не
считая истовых «бандерівців». Тем лучше, что он побитый и
неперспективный -- послушней будет, держась зубами за руку кормящего.

 
Интересная вообще-то перспективка… А работы бу-у-удет!

 
Короче, выборы прошли, забудьте.

 
Не нужно бы Юле бесполезной, бессмысленной суетой (судебной,
политической, уличной) нивелировать в стране и мире свой потрясающий
результат -- феноменальный результат премьера в сверхкризисной стране.
Тот результат, который, по сути, не делает её побежденной ни
Януковичем, ни Ющенкой.

 
Одним лишь кризисом, и только им. Что обидно, но не позор.

 
Конечно, Юля бы удивила, опрокинув представления о себе, кабы,
несмотря на уверенность в донецких мухляжах, но, хорошо понимая, что
стараниями Ющенко Украина и в сраку никому не нужна, вся забота
международного сообщества – абы тут тихо было, а народ никакого подъема
в защите своего вынужденного выбора не испытывает, и Майдан неповторим,
взяла б за бейлы Турчинова, чтоб не выебывался, и сказала: мол, трудно
признать, но не признать – бесперспективно. Желаю успехов, я – в
оппозицию, не взыщите, мало не покажется.

 
А уж совсем обалдеть страна могла бы, кабы Янукович вдруг
сказал бы в ответ на вопрос о новом премьере: а кто-де вам сказал, что
мы будем менять Юлию Владимировну – очень хотелось бы, конечно, но мы к
финишу пришли ноздря в ноздрю, за ней, как и за нами, почти половина
Украины, будем «еднать страну» если, конечно, Юлия Владимировна не
возражает.

 
Во, все б на сраки попадали…

 
Но это уже была бы не наша страна. У нас свой путь: всё обнулилось, всё возвращается.

 
Ну, разве что памятник Ющенке  от благодарных ПРдонов… Такая вот примета времени…

 
Хотя, конечно, в университетах их «Лидера» сказали бы – хули
памятник, ща-аз мы этому фраеру нарисуем навек: «а на левой груди
профиль Яныка, а на правой – Ганнуся анфас». Типа, «блядь буду – не
забуду!»

 
…Скажи, народ, «прощай, Майдан», и хлопни крышкой гроба.

Якщо дебіл державою керує, -
Мабудь, Господь згадав про неї всує…
Але чому він так її згадав,
І з нас, вкраїнців, зле пожартував?..

Чи то самі із себе насміхались,
Коли в день вибору без вибору зостались:
«Ми – проти всіх, - кричали. – В цьому сила!»
І от – отримали бандита і дебіла!

Невже у цьому принцип «чистих рук»?
Чи принцип цей – лишень порожній звук?!
Найбільше ж боляче, що дати по заслузі
Бандиту не змогли і «любі друзі»…

Життя триває… Але в цей момент
Ви тільки вдумайтесь: дебіл – наш президент!
Ганьба і сором нині ріжуть душу…
Розради не знаходжу… Але – мушу!

Хоч нині СОРОМНО мені за Україну,
Та рідну землю, все одно, не кину –
Не дочекається бандитськая «сімя»…
Мені НЕ СОРОМНО, що УКРАЇНЕЦЬ – Я!!!

Я вірю, що ми переможемо! Я вірю, що наш Господь Ісус Христос через
свої Церкви в Україні оголосив Свою Волю! І горе тому, хто її не
дотримається! Цей недолюдок буде відповідати перед Господом за свій
ГРІХ в свій час. Але хочу сказати не про це.
Стало наявним формування політичної української нації, яка базується на
українських духовних і культурних цінностях, але не пов’язана жорстко з
етнічним походженням людей. Є те, що зараз зветься «меінстрімом» -
тобто основною течією, яка безумовно базується на власній гордості
людини як представника нації. Сформувався також і маргіналітет, який
складається з запеклих кат-цапів і інших антиукраїнсько налаштованих
нацменшин, а також, на жаль, і тих українців, які, слідуючи
мазохистським нахилам своєї психіки згодні з роллю американських
індійців в резерваціях, які бачать комфортність свого життя в
танцюванні протесаного гопака і «гучних протестах» (привіт ющенкам і
тягнибокам).
Ясно те, що переможе або УКРАЇНА, завдяки справжній українській нації,
або ублюдки-манкурти – породження сатанинського катцапського режиму.
ТОЖ МОЛІМОСЯ, ЩОБ БОГ ДАРУВАВ ПЕРЕМОГУ УКРАЇНІ!!!
Україна – це Вона! Вона – це Юлія Тимошенко!
Слава Україні!

(с)
В Киев привалила банда из Донецка
В банде были урки, шулера
Банда занималась тёмными делами,
И за ней следила
ДЕВОЧКА.

 
Речь держала смело, звали её, … как же?
Хитрая и смелая была.
Даже злые урки, и те боялись трижды.
Непонятно жизнь она вела.

 
Вот пошли облавы, начались провалы.
Газ стал из карманов пропадать.
Как узнать, скорее, кто же стал заставой,
Чтоб за это строго наказать.

 
Припев:
Девочка, страна огромная,
Девочка, за нами Родина.
Девочка, не верь козлу,
Прости, судимого.

 

 
Раз пошли на дело,
Выпить захотелось.
Дело было жарким летним днем,
Мы зашли в Макдональс
Там сидел бомонос,
а пахан, пришел со всей родней.

 
Сбоку нас, налево
Девочка сидела.
Рыжий кент ей чистил апельсин.
- Это, что, за рожа?
Где мой острый ножик?
А в бокал налейте диоксин.

 
Кента отравите,
Девочку купите,
Почитайте Чехова стихи.
Газовый платочек
Подарю ей. точно  - ,
И пахан,  решил учить стихи.

 
Девочка, что слева,
Оказалась смелой.
Кента с апельсином прогнала.
Оказалась Муркой
В кожаной тужурке,
И друзей с собою позвала.

 
Припев:

 
А друзья, случайно,
Абсолютно, тайно
оказались нацией страны.
И пахана – гада,
никому не надо.
и хозяева, оказались мы.

 
Припев:

(с)
Так ніхто не "кидав" - раз на тисячу літ
Лиш можливе подібне "кидання" :
Розбудити народ, привести на Майдан,
І спаплюжити всі сподівання...

 
Говорив, говорив, говорив;
Та не став він нічого робити.
Все, що зміг, усе розорив
І залишив країну бандитам.

 
Ющ себе за месію вважав,
Надзвичайно пишався собою,
Та  момент вирішальний настав -
Ворогам  враз зробився  слугою.

 
Вийшов цей балакун із кучмових синів -
От тому і не сталося чуда.
Честь і волю народу зганьбив -
Жде паскуду осика та "Орден Іуди".

Агония Ющенко опасна для Украины
03.02.2010 2:35

 
Нынешний тандем Ющенко и Януковича напоминает сотрудничество двух
жуликов вроде Паниковского и Балаганова. Вроде бы и договорились
работать вместе, но в то же время, каждый старается другого обмануть.
Виктор Федорович пообещал Виктору Андреевичу в случае своей победы
неприкосновенность личную и бизнеса, а также неплохие «премиальные». И
конечно же, никогда и не собирался своих обещаний выполнять. А Ющенко,
согласившись помочь Януковичу в деле уничтожения в стране всех
структур, способных противостоять фальсификации выборов и стремительной
криминализации общества, на самом деле печется вовсе не о победе
Януковича. А о создании условий, искусственного кризиса власти, который
поможет ему продлить собственное политическое существование. Активно
взявшись в последние дни за обезглавливание украинской милиции, Ющенко,
конечно же не мог остановиться на Луценко и решил напоследок «взорвать»
Крым, постаравшись убрать оттуда Геннадия Москаля. Для этого он аккурат
перед вторым туром голосования вдруг приостановил решение Кабмина о
назначении Москаля начальником Крымской милиции, но но и подал в
Конституционный суд запрос о законности его назначения.

 
«Президент не только подал в Конституционный суд, а и
приостановил решение Кабмина о моем назначении руководителем ГУ МВД
Украины в Крыму», — прокомментировал народный депутат Геннадий Москаль
сегодняшнее вмешательство Виктора Ющенко в деятельность МВД, которое
должно обеспечивать порядок во время 2-го тура выборов Президента,
сообщает пресс-служба «Народной самообороны».
«Действительно, весь админресурс в Крыму находится в руках Партии
регионов, а те — вхожи к Президенту. Но пусть он (Ющенко) не думает,
что поскольку он подыграл «регионалам», то теперь те легко
фальсифицируют результаты выборов, — продолжил Москаль, — так как за
мной целый ряд обученных, добросовестных и дисциплинированных
милиционеров, которые служат не олигархам, а народу Украины».

 
«Это агония политического трупа, в который превращается
Ющенко. Грязная агония. Когда народ проголосует, то после Ющенко и
«регионалов» придется буквально обеззараживать Украину. Это же
додуматься надо: снимать высших руководителей МВД специально ко 2-му
туру выборов, чтобы фальсификаторам и провокаторам стало ничего
бояться», — резюмировал Геннадий Москаль.

 
Примечательно, что против этой преступной авантюры Ющенко
выступили даже крымские коммунисты. «Лидер крымских коммунистов,
народный депутат Украины Леонид Грач убежден, что бывший начальник ГУ
МВД в Крыму Геннадий Москаль стал жертвой политической интриги Виктора
Ющенко. Об этом он заявил в интервью корреспонденту ForUm’a.

 
«Геннадий — сыщик с большой буквы. Я полагаю, он один из тех
последних профессионалов, которые формировались еще в советский период,
не запятнавшие честь своего мундира в нынешнее отвратительное
коррупционное время. У него на счету есть то, что у него никто не
отберет — бескомпромиссность в борьбе с уголовным миром, которое он
доказал, будучи в Крыму в 1998-2000 годы начальником главного
управления. Крымские законопослушные граждане потеряли достойного
начальника милиции и просто хорошего человека — это вне всякого
сомнения», — в частности, сказал он.

 
По словам Грача, такой поступок Президента Украины Виктора
Ющенко можно расценивать, как попытку повлиять на результат нынешней
избирательной кампании.

 
«Сегодня против Москаля ополчились криминальные силы любых
расцветок. Естественно, он не устраивает тех, кто не хочет жить по
Закону. Очень печально, но это факт: Ющенко, уходя, не может уйти, и
совершает подобные поступки, видимо, надеясь на другой результат
президентской гонки, которым может стать непризнание итогов выборов,
чего, собственно, он и добивается, таким образом, расчищая себе
площадку на завтрашний день», — подытожил политик.»

 
Похоже, что Виктор Андреевич решил в последние дни своего
пребывания у власти сделать все, чтобы погрузить страну в хаос. СБУ
занято исключительно подготовками предвыборных провокаций, МВД Ющенко
старательно пытается обезглавить. Что дальше? Что еще попытается
разрушить свихнувшийся от страха Президент? Кстати о свихнувшихся.
Команда киевского «градоначальника» Черновецкого занята не только
откровенным шантажом и запугиванием руководителей муниципальных
учреждений с требованием заставить голосовать своих подчиненных на
выборах за Януковича. Есть информация о том, что имеющий освобождающий
от уголовной ответственности диагноз, Леонид Михайлович готовит Киеву
некие нехорошие сюрпризы накануне голосования и в сам день голосования.
И «сюрпризы» эти будут направлены не только на срыв работы
избирательных комиссий, но и на возбуждение паники среди жителей
столицы. В частности, речь идет о «случайных» отключениях
электроэнергии и теплоснабжения в нескольких районах Киева и на
блокирование работы отделений «Сбербанка».

 
Короче говоря, проигравший Ющенко и предчувствующий свое
поражение Янукович готовы пойти на все ради того, чтобы
дестабилизировать ситуацию в Украине, создать искусственный кризис
власти и оспорить результаты выборов. И в это время представителям
силовых структур, оставшихся верными присяге и своему гражданскому
долгу нужно прежде всего защитить свой народ от ставшего
общественно-опасным Виктора Ющенко.

Однажды, в ясный зимний день,
Осёл увидел свою тень,
Залез осёл на ровный пень,
И удлинилась его тень.

 
С опаской звери целый день,
Сторонкой обходили тень.
Те, кто под тенью были,
Поклоны тени били.

 
С полудня до заката дня,
Тень от осла росла … росла
И растянулась на версту
Ого! - сказал осёл - Расту!

 
Напрасно ржал тупой осёл,
Тот долгий день, как сон прошел,
И вечером, на тот же день,
Исчезла, растворилась тень.

 
Осел стоял на ровном пне
-Ну, где же тень? Ну, где же, где?
Недаром я ж на пень залез …
… а над ослом смеялся лес!
                          
                        5 февраля 2010 г.

 
Посвящается моему пламенному поклоннику - В.Ф.Януковичу
(Великий украинский поэт А.П.Чехов)

(с)
Нам розповів ляшок нікчемний,
Що йому жити некомфортно,
Оскільки ми такі не чемні -
Не дивимось йому у рота.

 
Нам пояснив цей недомірок,
Пузатий знахабнілий лях,
Що волі взяли ми без міри
У своїх селах та полях.

 
Злий українець, козарлюга,
Завжди поляків мирних різав.
Такі ми кляті волоцюги.
Вони ж - волошки та іриси.

 
Вони і "Вісли" не робили,
Не нищили волинських сіл.
Завжди покірно і без мила
Сідали на козацький кіл.

 
Невдячні й недемократичні
Бандеру визнали героєм.
Від того пшеки пересічні
Навіки втратили покою.

 
Я хлоп простий і український
Не буду шмарклі розводить:
Чи не пішов би пан Курвинський
На хутір качечок ловить?