Д овелось мені побувати у Вінниці, з Вінниці до Дніпра квитків вже не було тому планую ще кудись заїхати. Було три варіанти: 1-Електричками добиратись до Знам'янки і далі до Дніпра, 2-десь шістьма електричками добиратись до Актовського каньйону, 3- трьома електричками їхати до Джуринського водоспаду, а далі в Заліщики. Вирішив обрати третій варіант. Підходжу в приміську касу, і запитую про електричку до Хмельницька, а мені кажуть що тільки з пересадками, я ж бачив на сайті що є пряма? - то в сусідній зал, бо то регіональний поїзд, тоді я вирішив навіщо двома електричками їхати до Тернополя, і купую квиток на поїзд Дніпро-Трускавець до Тернополя, котрий відправляється зі станціїї на початку 2 ночі, а поки є час прогулятись по Вінниці, здаю рюкзак в багажне відділення за 12грн і йду дивитись місце розташування фонтану.

П рийшов на набережну Рошен, перекусив і пішов бродити з навігатором по вулицям Вінниці.

photo.i.ua

photo.i.ua

.

photo.i.ua

Дерева як і у Дніпрі теж в якомусь слизу(я думав що це у нас тільки, все від металургійних заводів). Недалеко від набережної зайшов до автовокзалу, він виявився маленьким, бідненьким.

photo.i.ua

photo.i.ua

Площа біля міськвиконкому була дуже красива.

photo.i.ua

Потім натрапив на пам'ятник трамваю.

photo.i.ua

Десь після 16-ї години втретє пішов до набережної Рошен. Мені сказали що вистава відбудеться з 21-22 години. Кому не цікавий початок, дивіться з 15 хвилини.

photo.i.ua

Людей було багато, вистава почалась десь о 21:30, закінчилась о 22 годині і я попрямував до залізничного вокзалу. Зайшов в АТБ біля вокзалу купив їжи на вечір та наступний день, забрав рюкзак і почав чекати поїзда.

Почався сильний дощ, я вирішив поки є ще час перекинути відео з карти пам'яті на флешку через планшет. Перекинув перші файли і потім планшет перегрузився та завис на заставці - от довбаний Леново та андроїд. Можливо я втратив файл з відео фонтану, а ще я залишився без навігатора. Файл я вдома відновив, а ось планшет поки не працює :(

В Тернопіль приїхав після 6-ї ранку, приміські каси ще були зачинені, тому пройшовся, купив булочку на сніданок, та повернувшись до вокзалу купив квиток за 20грн на дизель Тернопіль-Заліщики до станції Ворвулинці.

Поїзд відправлявся о 08:08 і десь о 12:20 повині приїхати до Ворвулинців. Приблизно одну годину в поїзді було багато людей. Потім людей ставало все меньше, я запитав у жінки чи правильно я планую вийти, чи краще раніше вийти, вирішили що я правильно вирішив по якій дорозі найближе добратись до с.Ниркове. Я дуже розраховув на навігатор, а тепер страшно заблукати, карту сильно не вивчав куди і як мені йти.

Поїзд хвилин на 15-20 запізнився. Треба було пройтись до переїзду через залізничні путя, а звідти чекати автобуса, я вирішив йти пішки, поки я йшов кілька автобусів пройшло повз мене, дійшов до розвилки і пішов за вказівником до с.Нирків. По дорозі росла черешня, хоча вона ще не зовсім поспіла і дрібна була, але все ж смачна.

Зупинився відпочити біля черешні , грунтова дорога вела до лісу, можливо мені туди йти, трохи пройшовши по асфальту, запиттав У місцевих як пройти до водоспаду, вони сказали кілька варіантів, я вибрав від магазина, тому йду поки не зустріну магазин. Проходжу вказівник до урочища Червоне там і назва водоспаду поруч була, ну і звісно будка з хлопцем який ледь з трусів не випригнув дивлячись що я повз йду, гроші повз проходять, а я йду до магазина. Йду ще кілька сотень метрів і біля магазина питаю як пройти до водоспаду, мені сказали що я пройшов і біля пам'ятника треба повертати, це виявилось кілька десятків метрів не доходячи КПП - так я безкоштовно потрапив до водоспаду.

photo.i.ua

photo.i.ua

Людей було багато як для робочого дня. Скинув рюкзак походив познімав, настрою не було, зв'язку теж, пішов вниз по течії річки, спіймав пару кліщів, обмився і поліз в гору. Потім довго блукав по лісі, всеж таки вийшов до саду, там були люди запитав як вийти до дороги і через горохове поле вийшов до черешні біля якої я зупинявся коли йшов до водоспаду.

photo.i.ua

Недалеко від дороги знайшов ділянку на якій можна встановити намет, тому вирішую зупинитись, поїсти і вирішити ночувати тут чи йти до станції і о 12 ночі їхати в Заліщики. Зв'язок тільки від Київстару був гарний інші мережі ледь працювали. Вірішую тут заночувати, пару раз повз мене на бричці проїхали, а вранці ще на авто. Вночі було прохолодно, тому палатка була в конденсаті. Поки сохла палатка я поснідав, зібрав речі і пішов до ст.Ворвулинці.

photo.i.ua

Поїзд знову запізнився, квиток до Заліщиків коштував 6грн. В Заліщиках запитав як пройти до мосту, коли йшов по мосту видно було натоптану стежку нагору, тому відразу пройшовши міст повернув ліворуч. З першого разу не побачив потрібну стежку, але потім все ж знайшов і поліз вгору, поспішав що б сонце не світило в об'єктив. Одну панораму зробив ще на підйомі, видно було що далі ще фотографуються, тому йду далі.

photo.i.ua

photo.i.ua

Все ж встиг, сонце не заважало зйомці, зняв фото та відео, та пішов убік встановлювати рюкзак з моноподом для інтервальної зйомки.

photo.i.ua

photo.i.ua

Спускавя по іншій стежці, вона була легша ніж попередня, пройшов міст через Дністер, зайшов в магазин та попрямував до залізниці.

photo.i.ua

photo.i.ua

О другій ночі сів на дизель та вранці був в Тернополі, до 17ї години був час побродити по Тернополю, Пройшовся до автовокзалу- він такий великий і красивий, далі зайшов в парк та до озера. Зовсім інше виявилось місто ніж я його бачив до цього.

П ланував продовжити походи - Електричками..., але Придніпровська залізниця над нами експерементує - підвищіла в кілька раз вартість проїзду в електричці (якщо в тому році в Апостолово проїзд коштував 25грн то в цьому 60грн) тому в Бердянськ дешевше їхати поїздом ніж двома електричками. Їду саме в Бердянськ, а далі уздовж моря планую піти до Генічеська через Кирилівку.

П риїхав в Бердянськ десь о 5-й ранку і пішов по напрямку до моря

photo.i.ua

photo.i.ua

Обійшов морпорт і пішов уздовж моря по напрямку до Приморська.

photo.i.ua

photo.i.ua

Останній гарний пляж, далі вузьке побережжя, яке заливає водою.

photo.i.ua

Було хмарно, тому було чудово йти.

photo.i.ua

photo.i.ua

photo.i.ua

photo.i.ua

photo.i.ua

Заночувати вирішив приблизно в 10км до Приморська, на більш-меньш гарній ділянці узбережжя. Випала пломба, вирішую скоротити маршрут - максимум планую дійти до Кирилівки, а потім через Мелітополь їхати додому.

Вранці приготував їсти, поснідав і пішов у Приморськ, ближче до Приморська все більш було рибаків і доволі велику рибу їм вдавалось зловити.

photo.i.ua

photo.i.ua

Вийшов на пляж Приморська і трохи пройшовши уперся в забор. Вже дома на фото внизу я прочитав що прохід уздовж моря дозволен, а тоді я тільки побачив великі букви Прохід заборонен, небезпечно

photo.i.ua

Тому вирішив обійти, пішов через санаторій Глорія, прохід був вільний, територія санаторія красива, ростуть квіти

photo.i.ua

photo.i.ua

photo.i.ua

Вийшов знову на узбережжя, постояв на містку, пригадуючи як малим тут ловив бичка і пішов далі, але далеко не пройшов, уперся в промоїну. Було доволі глибоко тому не ризикнув йти щоб не замочити фото відео техніку.

photo.i.ua

Пройшов по містку і через базу відпочинку вийшов на дорогу і пішов в с.Набережне

photo.i.ua

В с.Набережне у чоловіка купив води 1л - 1грн, вода у них привозна, але смачна і холодна, і пішов далі море було чорне від водорослів.

photo.i.ua

Грунтова дорога пролягала між морем та полем.

photo.i.ua

Знайшов гарне місце і зупинився на ночівлю, вночі лив дощ та свіркала блискавка.

photo.i.ua

Вранці поснідавши пішов розвідати чи зможу пройти, було доволі мокро і важко йти- земля налипала на взуття. Трохи почекавши вирішив йти, дійшов до баз відпочику і пішов по берегу, далі пішов вузький берег і великий обрив, я не ризикнув йти, піднявся вгору до дороги і пішов уздовж поля. пройшовши кілька полів дорога закінчилась. Вирішив йти до траси на Мелітополь і через с.Орлівка вийшов до траси та за 30грн швидко добрався до Мелітополя. Пройшовши кілька км до залізничного вокзалу відразу сів у поїзд та за 55грн повернувся в Дніпро(пропонували ще їхати електричкою Генічеськ-Дніпро, але вона була повна і я то знаю що вона дорожча за поїзд, де я лежачи їхав до Дніпра)

        Якось в жарт запропонував матері сходити в похід в гори, а вона погодилась. Не довго думаючи про маршрут, бо якраз хотів сходити в покинуте високогірне село Косів Верх, а недалеко там ще є гейзер. Дорога буде пролягати Дніпро-Львів-Воловець - поїзд, Воловець-Міжгір'я автобус.

З Міжгір'я дорога пролягає у бік с.Синевир-с.Негровець

Другого дня був перехід в покинуте високогірне село Косів Верх через села Негровець та Синевир

        Вранці третього дня мати сказала що погано почувається, тому йдемо по напрямку до гейзеру з думками де зняти житло.

У с.Вучкове почалась жахлива злива тому трохи не дійшовши до гейзера добряче промокши їдемо в Міжгір'я, а потім у Воловець де поселяємось на турбазі.

Четвертий день ознайомлення з смт.Воловець.

Пятого дня поїхали у с.Вовче

Шостий день підйом до покинутої сироварні на схилах Боржави

Потім були два дня відпочинку в Мукачево та Ужгороді.

В останній день, несподіванно, не плануючи пішли до гори Цицька.

початок

Біля залізничного вокзалу стояли автобуси в Коблево але вартість квитків нам не підішла, тому ми поїхали на автовокзал. Купили квитки на проходящий через Коблево автобус, друг ще встиг біля банкомата зарядити безкоштовно телефон. Приїхали в Коблево, поїли в кафешці біля вокзалу, купили вина і пішли в бік моря, пройшли аквапарк.

У таксистів запитали де можна намет поставити, один почав нас запевняти що ніде, добре що в нього задзвонив телефон і ми пішли далі. Я перед поїздкою вивчав карту на http://wikimapia.org/ і знав що нам треба піти праворуч, перейти брод, і там є кемпінгове містечко (але там вартість нам не сподобалась і комари нас загризли поки розпитували) тому пройшлись кілька десятків метрів далі і поставили палатку біля недобудованої бази відпочинку - безкоштовно і комарів не було.

Погода була не дуже хороша тому ми вирішили наступного дня йти в бік Морське - Рибаківка вздовш моря, а ввечері-ночі вилізли на рятувальну вишку і пили вино.

Пейзажі нагадували західний Крим. Лише в одному місці уперлись в готель Сан-Маріно, який перегороджував дорогу вздовш моря, але за ним була стежка до моря, всюди вздовш моря прохід вільний.

Тут ми вилізли на гору.

В церкві св.Миколая в колодязі набрали води і через с.Рибаківка пішли до моря.

Весь день пролежали на пляжі, а на ніч недалеко поставили палатку.

Рано вранці зібрались і пішли на автобус до Миколаїва. На автостанції в камері схову залишили рюкзаки за якусь дуже смішну ціну і пішли на залізничний вокзал (Миколаїв вантажний), нам треба купити квитки на регіональний поїзд (електричка) Миколаїв-Апостолово, рік тому на цьому поїзді-електричці їхали з Апостолово до Херсона. Виявилось що квитки нам продадуть пізніше, бо зараз продають квитки на місцеві електрички, тому ми пішли прогулятись по Миколаїву.

Забрали рюкзаки і пішли на вокзал, купили квитки, перекусили в очикуванні поїзда. Дорога до Апостолова була спекотна, в Апостолово приїхали вже ввечері, тому нікуди не ходили, розмістились на вулиці в очикуванні поїзда-електрички до Дніпра. Десь о 2-3 ночі як і в тому році знайшли купейний вагон і по 25грн вдвох їхали в Дніпро.

Д алі буде...  Ні не Буде, бо Укрзалізниця зробила вартість квитків в електричках більшою ніж в поїздах

електричками - Херсонська обл.

П

ісля цікавої першої поїздки-похода електричками - Херсонська обл. вирішили також електричками їхати до Актівського каньйона, а далі в Коблево і пройтись вздовш моря.

Приїхали на електричці в П"ятихатки, погуляли кілька годин, сіли в електричку і поїхали в Знам"янку.

Проїхали незвичну ст.Олександрія, вийшли в Знам"янці і пішли шукати де встановити намет. Вночі йшов дощ, тому трохи промокли. Вранці поїли і електричкою поїхали до ст. Помічна. Швиденько купили квитки і електричкою (кілька плацкартних вагонів) поїхали до Трикратного.

Вийшли в Трикратному і пішли по асфальтованій дорозі в Трикрати, по дорозі пожираючи величезну шовковицю. Пройшовши приблизно сім кілометрів дійшли до Трикрат. Запитали у місцевих якою дорогою потрапити в Трикратській ліс і тільки зайшли в нього почався дощ, який ми перечекали в альтанці.

Через ліс протікає р.Арбузинка, пішли далі по лісу, над нами літали величезні комари тому бажання зупинятись та фотографувати не було.

Вийшли на суничну поляну і зупинились на ночівлю.

Вранці вийшовши на дорогу пішли в Актове.

Перед селом перейшли міст через р.Мертвовід, набрали води у жінки і через село пішли до каньйону.

Чим ближче підходили тим більш вражаюча картина відкривалась.

Потрапили до колодязя, набравши води пішли по низу каньйона.

Але далеко не пройшли - глухий кут. Повернулись на початок і пішли верхом.

Перебрались через річку і пішли по іншій стороні каньйона. Дорога потім пішла погана тому вийшли на дорогу біля поля. Мені хотілось залишитись ще на ніч, бо недалеко є кар"єр там вода чиста не така як в річці після дощів, але друг не хотів тому пішли в Трикрати.

Друг почав дзвонити з"ясовувати як з Трикратного добратись до Миколаїва на електричці хоча ми планували їхати в Коблево через Одесу.

Вийшли за село, встановили намет і заночували. Вранці ще десь кілометрів 4-5 пройшлись до залізниці. Біля колій приготували супу, потім виявилось що електричка якою можна доїхати до Миколаїва буде лише наступного дня тому поїхли до Одеси.

Д алі...

початок

С

іли в електричку та купили квитки до ст.Каланчак, але потім вирішили їхати до ст.Вадим (кінцева, на кордоні з Кримом) так як від неї найближче до моря і далі будемо йти вздовш моря до с. Хорли.

Запахло морем і нарешті воно з"явилось.

Потім вийшли на колодязь зі смачною холодною водою. Тільки комари гризли.

Пройшовши далі вийшли до берега моря, було мілко та плавали медузи.

Вздовш берега росла трава.

Вранці пішли далі, дорога пролягала вздовш рисових полів та каналів.

Йти було важко,було дуже спекотно. Щоб попасти в с. Хорли треба було пройти по перешийку, по якому туди сюди носились авто.

В Хорлах купили їжи та пива, знайшли безкоштовне місце для палатки та розмістились на відпочинок.

Наступного дня вирішили обійти півострів, над нами весь час кружляли комари та бились о тіло і тільки зупинявся для фотографування вони безжально жаліли, тому фотка тільки одна.

З с.Хорли їхали автобусом в Херсон з мудаком водієм.

В Херсоні сіли на електричку до Апостолово, пів ночі пробули в Апостолово і з Апостолово їхали за 25грн вдвох в купейному вагоні.

Актовський каньйон залишився на наступний раз.

Е лектричками - Миколаївська обл.

Карпатські походи

П

ісля окупації Криму встало питання куди поблизу сходити в похід. Ключовимим обєктами мали бути Олешківські піски та Актовський каньйон. Їхати планував електричкою (регіональний поїзд) Дніпро-Миколаїв нажаль тільки пряма була відмінена тому довелось їхати до Апостолово, а там сідати до Херсона. Плануючи похід через сервіс - http://wikimapia.org/ недалеко від с.Камянка побачив цікаву місцевість тому вирішив спочатку заїхати туди. Вийти з електрички треба було в Жовтокамянці і 5км йти до села Камянка, а далі йти вздовш р.Камянка.

Зустрілись з другом на залізничному вокзалі, купили квиток за 23.05грн та о 8:21 у плацкартному вагоні вирушили в дорогу. О 12:08 вийшли в Жовтокамянці і пішли в с.Камянка по дорозі обриваючи шовковицю. У с.Камянка нас застав дощ, трохи промокши йдемо далі.

Доволі далеко пройшли поки не вирішили зупинитись в будяковому полі недалеко від річки Камянка.

Вранці пішли далі вздовш річки.

Після водоспаду попрямували до Токівського карєру який знаходиться поруч.

По дорозі до залізничної станції Тік зустріли соняшникове поле.

Доїхали в Апостолово, а далі можна було їхати в Кривий ріг і далі автобусом до Вознесенська і потім до Актовського каньйона, але друг захотів подивитись Херсонську пустелю(Олешківські піски), тому далі їдемо теж регіональним поїздом до Херсона. Вранці приїхали в Херсон, купили квитки на електричку до станції Раденськ. По дорозі від станції до пісків нас атакували кліщі, після проходження по траві прямо стадо кліщів бігло по нозі, вперше таке бачив.

Дорога виявилась важкуватою бо перед цим всю ніч майже не спали.

Недойшовши і середини пустелі зупинились на ночівлю. Поставили палатку і пішли прогулятись недалеко.

Ввечері вирішили що вранці будемо повертатись до станції так як води лишилось мало.

Дорога назад виявилась дуже легкою і ми дуже швидко повернулись навіть встигли за кілька хвилин до прибуття електрички на яку навіть не планували встигнути.

Д алі...

photo.i.ua

photo.i.ua

photo.i.ua

photo.i.ua