З початком літа, кохані*

Хотілося б почати з банальної, але улюбленої фрази моєї мами «А от нормальні діти…», але не буду. Навколо почалося літо, а в мене в голові якась осінь. Не подумайте, буцімто я якесь середньостатистичне п’ятнадцятирічне сопливе дівчисько, але останнім часом від мене й справді за версту несе тривіальністю та певним анахронізмом у ставленні мого невеликого кому звивин до навколишньої дійсності. Настрій просто лайно, що не дивно, адже до своїх хобі я беззаперечно можу віднести улюблену справу домогосподарок – перегляд серіалів. А дивитися я люблю різну байду, починаючи з Хауса та Теорії брехні, а завершуючи список назвами, які навіть в моїй голові не завжди встигають відкластися. Але то не головне. Просто на всій цій хвилі загальної деградації, я починаю відшукувати і в собі цілу купу психічних хвороб. Найкращим радником у цій нелегкій справі мені стала Вікіпедія (хто б сумнівався?) (о, а ще Ворд не знає слова Вікіпедія, повиводжу його трохи), з її шикарним розділом Психічні розлади. І чого в мене тільки немає?! Від абулії і аж до шизофренії, і так переходячи зі сторінки до сторінки, стає зрозуміло, чому я, нормальна дев’ятнадцятирічна баба (сорі, дівчина), мушу зустрічати літо в притул до монітору ноутбуку, слухаючи якусь меланхолічну мелодію, що відтворюється поколу, та займаючись самобичуванням. А все просто, ось же воно пояснення «Шизофренія бла-бла-бла психотичний
розлад, що характеризується погіршенням сприйняття реальності та значною соціальною дисфункцією. Зазвичай дебютує у молодому віці (16-30 років)» Ну-с, круто, хоч тут я встигла, а то з моїм патологічним синдромом не пунктуальності, я б могла ще телитися з десяток років… А тоді б лікування вже було важчим, а може б і лікувати вже було нікого. А так, можна підсісти на таблетки змішані з дешевим алкоголем (благо, я людина запаслива, і всі виписані лікарями колеса лишаю на майбутнє), уграти докінця психіку та піти рвати на дрібні шматки це літо 2012.
А тим поодиноким парам очей, що втупилися в текст, намагаючись винести з нього хоч якийсь сенс, допоможу та традиційно для жанру байки в кінці напишу мораль.
Мораль: захлопніть кришку ноутбука чи влучте нарешті пальцем великої ноги в кнопочку «Викл.» на системному блоці – і мерщій зустрічати літо: психічні розлади вони передаються віртуально-флешечним шляхом, бережіться!
Дата. Підпис.

Коментарі

Гість: kristin@*

15.06.12, 18:08

усе гаразд не переймайтеся
дійсно хворі люди ніколи в цьому не признаються навіть собі

а осінь - не в голові - а насправді але це дуже незабаром минує)))сподіваюсь

25.06.12, 18:13Відповідь на 1 від Гість: kristin@*

усе гараздне переймайтеся
дійсно хворі люди ніколи в цьому не признаються навіть собі

а осінь - не в голові - а насправді але це дуже незабаром минує)))сподіваюсь до моралі не дочитала
так що мабуть хвора я
чи з почуттям Г в мене щось не те
і справді треба бігти подалі від монітору)

JokondaL