Я ніколи не знала слова "кохання" -

справжнього, щирого, наче світання.

Всі знайомі давно розбрелися по парам,

я одна - і це з ніг мене валить.

Вийшло так, що в житті ти з‘явився,

не пройшов повз, а поруч лишився.

На моїх очах з іншими був,

погано було, а ти не відчув.

Чому снишся мені, коли забуваю?

Можливо, це перше кохання, не знаю...

Але невзаємне, потрібне і перше...

В майбутньому стане мені легше -

буде кохання перше взаємне,

щаслива буду без тебе! Точно! Напевно?

Зів’яло листя на дорозі,

Зів’яло все вмоїй душі,

Зів’яло все, що тільки може

І ти мене одну лишив.

Тебе я більше не побачу

І не почую голос твій,

І це для мене тільки значить,

Що я одна і ти один...