Казочка про їжачків.5.

Місяць. Казочка про їжачків     Один раз їжачки забажали Місяць. Ось так, просто взяли — і забажали. А так як їжачки — істоти дикі, вперті і підступні, то якщо вб'ють собі що-небудь в голову – фіг виб'єш. Навіть калаталом.

Марш-кидок на космодром зайняв троє діб. Рівно о 9:37 ранку за космодромним часом до кабінету Керівника полетів постукали. Відірвавшись від розрахунків і накинувши піджак, він відкрив двері.

• Ну. Хто там ще? - хмуро запитав Керівник полетів. За дверима нікого не було. “Здалося, перепрацювався” - подумав Керівник полетів і закрив двері. Він підійшов до столу і остовпів. На столі сидів Головний Їжачок. - Нам потрібен Місяць, - твердо сказав Головний Їжачок.

• Який Місяць? - обережно запитав Керівник полетів і обережно обмацав галюцінацію рукою. Галюцінація зашипіла і кольнула голками. Керівник полетів відстрибнув.

• Звичайний. Який в небі висить, - діловито сказав Головний Їжачок.

• А Ви знаєте, - трохи затнувшись сказав Керівник полетів, - у нас його немає! - І зрадів.

• Знаємо. Доведеться дістати, - сказав Їжачок.

• А якого дідька? - єхидно поцікавився Керівник.

• З нами Грінпис, - сказав Головний Їжачок і розчахнув на вікні жалюзі. За парканом космодрому декілька тисяч демонстрантів скандували лозунг: “Віддайте їжачкам Місяць!”.

Керівник полетів вилаявся.

• Обережніше при дітях, - ввічливо сказав Їжачок.

• Яких дітях? - різко обернувся Керівник полетів. І сів на стілець. Кабінет був повен дітьми. Вони стояли мовчки, свердлячи його поглядами, що звинувачують, сурові і непідкупні.

• Діду, поверни їжачкам Місяць! - похмуро сказав онук Керівника полетів і зробив крок вперед.

• Але навіщо Він вам?!!! Навіщо?!!! - у відчаї закричав Керівник.

• Нада, - ухильно відповів Головний Їжак.

Місяць повісили над лісом. Ночами його холодне, чисте світло лилося на землю крізь гілки дерев і будив незрозумілі відчуття. Їжачки зібрались у стаю, посідали на галявині і вили, обернувши свої мордочки до Місяці. Вони були щасливі.