Ми виїхали з Павловської до Казинського Хутора, селища, населеного одночасно малоросіянами та росіянами. Різниця між цими народами видна без найменшого дослідження - через разючий контраст чистоти і бруду. Те, як трималися коні в конюшні, дало б фору конюшні будь-якого вельможі Британії. Будинок бідного голови села був чудовий, всяка річ була чистою та пристойною, ніде не було сміття. Все було настільки чисте, що вперше ми вагалися, чи слід чистити наші чоботи, перш ніж входити до хати, на підлозі якої ми більше були б готові обідати, ніж за столом будь-якого російського князя…

Якщо б щастя було знайдено під російським урядом, то можна сказати, що його резиденція в Добринці, де живуть малоросіяни - це спокійне та приємне місце, маленькі білі хатки, замешкані здоровим і, очевидно, задоволеним суспільством, чиї члени живуть у найкращому спокої, позбавленому від шпигунів, збирачів податків, поліції та інших дрібних деспотів країни. Ми були прийняті в одному з їхніх дворів із сердечним привітанням та посмішкою, що сильно відрізняється від насуплених брів і підозрілих очей, до яких ми так звикли (в Росії). Малоруси з численними їхніми родинами сидять на землі колами, вечеряють біля своїх акуратних хаток, і все це веселе і разом випромінюює радість і спокій, дуже рідкісні в межах російських територій».

Дивлячись на фінів і росіян з Залісся, мандрівник почав про щось здогадуватися :) :

«З тих часів, коли ми покинули Тулу, помітна істотна зміна в рисах народу, цього ми не змогли пояснити. У селян найчастіше було пряме жовте волосся мешканців Фінляндії і такий самий колір обличчя, не схожий на росіян, поляків чи козаків.

З Усмані ми приїхали до жалюгідного села Подулка Московська, де навіть вночі не спромоглися запалити свічку. Ніщо так не шокує, як видовище їхніх злиденних халуп, відкритих до всілякої негоди, позбавлених будь-якого найменшого комфорту для життя. Як казали мешканці цього села, вони переселенці з Твері».

(«Мандрівки: Росія, Тартарія і Туреччина», Едвард Даніел Кларк, 1830 - Едінбург, стор. 44-49.)

Едвард Кларк відомий насамперед тим, що зі своїх подорожей привіз до британських музеїв велетенську кількість античних культурних артефактів з Османської імперії, Азії та Африки. 

Для московитів: англічанка гадіт тут.  Олександр Палій

Памятник в датской деревушке Herning – в начале 90-х он был вывезен из латвийского города Елгава и установлен на обычной улице. Монумент носит название «Lenin er dod» - «Ленин умер».