Тарифна справа. Громадський протест. Ціна питання в два дні

Вісім місяців, як тягнеться тарифна справа «Тарифної мобілізації» щодо оскарження установленої Кабміном ціни на газ. Окружний адмінсуд Києва розбирається з позовом із червня минулого року, ще в грудні завершено всі судові розгляди, а справа вже перейшла на фінальний етап – письмове провадження. Тобто, рішення могло б бути ухвалене з дня на день, але є нюанс, який може запустити це «порочне коло» судової тяганини заново.

У двох із трьох суддів, які займаються цією справою, в січні 2017-го завершуються повноваження. Так, суддя Шулежко припиняє свою роботу в найближчий понеділок, 23 січня. Якщо до цього часу суд не прийме остаточного рішення, для розгляду справи назначать нового суддю, і він ознайомлюватиметься з суттю справи від початку. Це передбачає нові-старі судові засідання, з викликом усіх сторін, із повторним заслуховуванням їхніх доводів, а отже, ще декілька місяців до ухвалення рішення. Мотив зрозумілий – затягнути справу якомога на довше. З цим, мабуть, також пов’язані «хвороби» суддів, через які протягом грудня постійно переносилися судові засідання.

Якщо такий сценарій відбудеться, він увійде в класику жанру роботи теперішньої судової системи. Українці зможуть наочно оцінити не лише те, наскільки об’єктивно захищаються їхні права, а й наскільки ефективно витрачаються їхні кошти як платників податків, якщо держава може собі дозволити роками розглядати позови, для яких достатньо декількох місяців.

Запекла боротьба за «ласий шматок»

Завищені тарифи, як підрахували в «Публічному аудиті», дають непоганий наддохід у кишені чиновників та олігархів  – лише за минулий рік українці переплатили за комуналку майже 70 млрд грн. Зрозуміло, такий некопійчаний «заробіток» добровільно ніхто не віддасть.

У той же час, якщо оцінювати суто в правовому полі, справу нічим крити. Юристи «Тарифної мобілізації», оскаржуючи ціну на газ у 6 879 грн за тисячу кубів, навели цілу низку переконливих аргументів щодо її незаконності.

Так, установлена Кабміном ціна протирічить Закону «Про ринок природного газу», вона є непрозорою та економічно необґрунтованою. Більше того, була встановлена за відсутності будь-якого фінансового плану ПАТ «Укргазвидобування» та інвестиційної програми розвитку компанії. Скажемо по правді, зрозуміло чому: теперішні тарифи на газ у 17,5 разів перевищують собівартість державного видобутку, – встановили незалежні аудитори.

Уже навіть голова правління НАК «Нафтогаз України» А. Коболєв підтвердив, що для можливості нарощення внутрішнього видобутку природного газу ціна на нього має бути мінімум $ 50 за тисячу кубів. Проте українців нав’язали ціну в 5 разів вищу, Кабмін же при цьому наполегливо переконує, що вартість газу повністю об’єктивна.

Не хочуть урядовці визнавати й те, що теперішня ціна на газ порушує принцип недискримінаційності, позаяк релігійним організаціям дозволено сплачувати по 3 913 грн за тисячу кубів блакитного палива. Тобто, варіантів два: або Кабмін встановив завідомо збиткову ціну, або вона є цілком рентабельною, не суперечить вимогам «Про ринок природного газу», а тому цілком би могла діяти для всіх побутових споживачів.

До речі, три місяці тому, коли розглядалися аналогічні позови промислових споживачів, суд став на бік останніх, скасувавши для них ряд тарифів. Він тоді таки визнав порушення принципу недискримінаційного ціноутворення, принципу гласності та відкритості процедур прийняття регуляторних актів під час ухвалення для них тарифів – усе так само, як із тарифами для населення. Втім, є одне «але», і ми про нього вже згадували вище: приємний бонус у 70 млрд грн.

«Власне, для того, щоб визнати ці тарифи незаконними, достатньо було б тільки одного аргументу з нашого боку: теперішні тарифи ніяк не відповідають рівню доходів громадян, а це ключова вимога закону до формування тарифної політики в Україні. Проте ми надали додаткові правові обґрунтування, щоб позов “Тарифної мобілізацї” не могли поламати ні судді, ні представники  Кабміну. До речі, останні в результаті так і не знайшли, що відповідати – всі їхні аргументи звелися до того, що споживачі просто апріорі не можуть оскаржувати дії Уряду», – розповідає ініціатор «Тарифної мобілізації» Максим Гольдарб.

Наразі, за його словами, все очевиднішим стає, що справа не вирішиться без участі президента, який повністю контролює газовий та енергетичний ринки, сферу ЖКП, а також Кабмін.